Рішення № 138684678, 03.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 серпня 2026 р. Справа № 120/12316/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання чинити дії

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання чинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 13.06.2025 він звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 20.06.2025 №103950006888 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю склав 3 роки 0 місяців 0 днів. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 17.07.1987 не зараховано період навчання в Білоцерківському СПТУ-5 відповідно атестату №8355 від 17.07.1987, оскільки відсутня інформація про проживання на вказаній території за вказаний період. Крім того в посвідченні серії НОМЕР_1 від 08.05.1995 ім`я позивача не відповідає імені в паспорті.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 19.03.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.06.2025 №103950006888 позивачу відмовлено в призначенні відповідного виду пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

Також, відповідач у рішенні вказує, що в посвідченні серії НОМЕР_1 від 08.05.1995 ім`я позивача не відповідає імені в паспорті.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058-ІV.

В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 вищезазначеної частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з п. 13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Спір між позивачем і відповідачами фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання, постійної роботи чи постійного навчання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю і відповідної тривалості проживання та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Судом встановлено, що відповідно до довідки №146 від 11.08.2025, виданої виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області про те, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 . Проживав без реєстрації в період з серпня 1985 по 03.11.1987, з 03.11.1987 зареєстрований в будинковій книзі по 17.05.1988. В період з 17.05.1988 по 17.07.1990 проходив службу в Збройних силах. З 17.07.1990 по даний час зареєстрований за даною адресою.

Також в матеріалах справи міститься копія атестату №8355, згідно до якого ОСОБА_1 01.09.1985 вступив до Білоцерківського СПТУ-5, а 17.07.1987 закінчив повний курс названого училища.

Варто зазначити, що місто Фастів (у якому проживав позивач) та місто Біла Церква (у якому навчався), відносились до населених пунктів категорії 4, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 26.04.1986 року по 31.12.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка, у якій зазначено, що позивач дійсно навчався (денна форма навчання) в Середньому професійно-технічному училищі №5 м. Біла Церква. Вказаний термін навчання з 02.09.1985 Наказ №111-к від 02.09.1985 по 20.07.1987 Наказ №56-к від 20.07.1987.

Отже, наявні в матеріалах справи докази ( відомості про реєстрацію місця проживання та відомості про навчання) свідчать, що позивач проживав та навчався у зоні посиленого радіологічного контролю проміжок часу, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбачене положеннями статті 55 Закону №796-XII, - не менше 4 років.

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII).

За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1991 року № 44 (чинного на час видачі позивачу посвідчення), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Вказана постанова втратила чинність з 25.08.1992 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №501 ).

Пунктами 1 та 2 Постанови №501 визначено, затвердити Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Затвердити зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дозволити використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 р. № 44 « Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В свою чергу, відповідно до п. 6 Порядку №501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з п. 10 Порядку № 501, посвідчення видаються, зокрема громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд зауважує, що наявне у позивача посвідчення серії НОМЕР_1 видане відповідно до вищенаведених положень законодавства, що регулювало видачу таких посвідчень у відповідний період, є чинним та підтверджує відповідний статус позивача та наявність пільг.

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 року по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 року по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 року по справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 року по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 року по справі № 751/2738/17.

Отже, той факт, що позивач станом на 01 січня 1993 року постійно проживав, постійно працював чи навчався в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю.

Також, Головне управління Пенсійного фонду України у своєму рішенні №103950006888 від 20.06.2025, однією із підстав відмови у призначенні пенсії позивачу вказує, що у посвідченні серії НОМЕР_1 від 08.05.1995 ім`я особи не відповідає імені в паспорті.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, адже посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видається уповноваженим державним органом на підставі документів, передбачених законодавством, після перевірки наявності підстав для його видачі.

При цьому позивач не є суб`єктом, відповідальним за оформлення, заповнення чи внесення відомостей до такого посвідчення, а тому не може нести негативні наслідки можливих технічних неточностей, допущених посадовими особами під час його оформлення.

Відтак різниця у написанні імені позивача («Вячеслав» та «В`ячеслав»), яка полягає виключно у відсутності апострофа, має характер технічної особливості написання та сама по собі не свідчить про належність посвідчення іншій особі, не впливає на обсяг прав позивача та не може бути достатньою підставою для неврахування такого посвідчення під час вирішення питання про призначення пенсії.

Право особи на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, не може ставитися у залежність від правильності технічного оформлення документа державним органом, якщо із сукупності наданих доказів можливо беззаперечно встановити особу його власника та чинність такого документа.

Відповідачем не наведено жодних доказів того, що посвідчення серії НОМЕР_1 є недійсним, скасованим, виданим іншій особі або таким, що містить недостовірні відомості. За таких обставин сам лише факт відсутності апострофа у написанні імені не може бути підставою для неврахування посвідчення як належного та допустимого доказу статусу позивача.

Суд звертає увагу, що наведена відповідачем обставина має виключно формальний характер та жодним чином не впливає на можливість ідентифікації особи позивача. Суб`єкт владних повноважень, реалізуючи свої повноваження, повинен діяти не формально, а з урахуванням усіх обставин справи, дотримуючись принципів розсудливості, добросовісності та пропорційності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено факт постійного проживання та навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, необхідного для набуття права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Натомість відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не надав належної оцінки поданим документам, застосував надмірно формальний підхід до їх дослідження та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення від 20.06.2025 №103950006888 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а також встановивши наявність усіх передумов для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому задоволенню підлягає і похідна від основної вимоги щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.06.2025.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.06.2025 №103950006888 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, з 13.06.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна