Рішення № 138684612, 03.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 серпня 2026 р. Справа № 120/9478/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі також - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем постанов №ОПШ 000032 від 22.05.2025 та №ОПШ 000091 від 29.05.2025 про застосування адміністративно-господарських штрафів у розмірі 51 000 грн кожна, оскільки вони прийняті за відсутності складу правопорушення та з неправильним застосуванням законодавства. Позивач зазначив, що під час рейдових перевірок перевезення вантажу здійснювалося автомобільною дорогою державного значення (Р-33), а не дорогою місцевого значення, тому обмеження максимально допустимої маси транспортного засобу у 24 тонни не підлягали застосуванню. На підтвердження цього посилається на дані Google Maps, інформацію Національної поліції та перелік автомобільних доріг державного значення, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Крім того, позивач вказав, що перевозився подільний вантаж (пісок), для перевезення якого законодавством не передбачено отримання дозволу на рух із перевищенням вагових параметрів, а відтак відсутні підстави для притягнення до відповідальності за абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також позивач звернув увагу на невідповідність між актом перевірки та постановою щодо правової кваліфікації порушення, що, на його думку, свідчить про порушення принципу правової визначеності та є самостійною підставою для скасування спірних постанов.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема, представниця відповідача зазначила, що що під час рейдових перевірок було проведено документальний габаритно-ваговий контроль, за результатами якого на підставі товарно-транспортних накладних встановлено перевищення допустимої фактичної маси транспортних засобів (37,7 т при дозволених 24 т), що підтверджено відповідними актами перевірок, довідками та актами про перевищення нормативних вагових параметрів.

Відповідач наголосив, що документальний габаритно-ваговий контроль не передбачає фактичного зважування транспортного засобу, а здійснюється шляхом перевірки документів на вантаж і транспортний засіб.

Також у відзиві зазначено, що перевірка проводилась на ділянці дороги, де діяло обмеження максимальної фактичної маси транспортних засобів 24 тонни, про що свідчили встановлені дорожні знаки, а перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених вагових норм законодавством заборонено незалежно від можливості отримання спеціального дозволу.

Крім того, представниця відповідача вказала на те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справ щодо застосування штрафів, однак не вжив необхідних заходів для отримання поштової кореспонденції. На думку відповідача, доводи позивача не спростовують встановлених під час перевірок порушень, а тому підстав для скасування спірних постанов немає.

В подальшому, від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог з підстав наведених у позовній заяві.

В свою чергу, представниця відповідача подала до суду додаткові пояснення, зміст яких повторю доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність у сфері автомобільних перевезень вантажів.

28.04.2025 та 30.04.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдові перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , та SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_2 , якими здійснювалися перевезення вантажу (піску).

За результатами проведених перевірок складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № АР060992 від 28.04.2025 та № АР061023 від 30.04.2025, у яких зафіксовано перевищення транспортними засобами нормативно допустимої фактичної маси, визначеної для відповідної ділянки дороги, а саме: фактична маса транспортних засобів становила 37,7 тонни при допустимій масі 24 тонни.

На підставі зазначених актів відповідачем прийнято постанову № ОПШ000032 від 22.05.2025 та постанову № ОПШ000091 від 29.05.2025, якими до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи у розмірі 51 000 грн за кожне порушення на підставі абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із прийнятими постановами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) визначено правові, організаційні та соціально-економічні засади діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з частинами одинадцятою, дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок (перевірок на дорозі), а державному контролю підлягають усі транспортні засоби автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення такого контролю визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За змістом статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники та водії зобов`язані мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є також дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документ про внесення плати за проїзд у випадках, прямо визначених законом.

Абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 5-1 пункту 2 Порядку № 879 документальний габаритно-ваговий контроль полягає у визначенні загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу на підставі документів на вантаж і транспортний засіб. Отже, на відміну від точного габаритно-вагового контролю, проведення документального контролю не передбачає обов`язкового здійснення фактичного зважування транспортного засобу.

Доводи позивача про те, що відповідачем не здійснювалося фактичне зважування транспортних засобів, а тому результати перевірки є недостовірними, суд відхиляє, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах Порядку № 879, який прямо передбачає можливість здійснення саме документального габаритно-вагового контролю.

Разом із тим ключовим доводом позивача є те, що транспортні засоби рухалися автомобільною дорогою державного значення Р-33, а відтак до спірних правовідносин не підлягало застосуванню обмеження максимально допустимої фактичної маси транспортного засобу у 24 тонни.

Оцінюючи зазначений довід, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що рейдові перевірки проводилися по вул. Миру в селищі Турбів Вінницької області.

На підтвердження своїх доводів позивач надав відомості сервісу Google Maps, лист Відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, а також посилався на Перелік автомобільних доріг загального користування державного значення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1318 від 15.12.2023.

Водночас сам по собі факт проходження вулицею Миру автомобільної дороги державного значення не є достатнім для висновку про відсутність порушення.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не спростовано належними доказами позивачем, на місці проведення перевірки були встановлені дорожні знаки, які обмежували рух транспортних засобів із фактичною масою понад 24 тонни. Вказані обставини підтверджуються матеріалами перевірки та послідовними поясненнями відповідача.

Відповідно до пункту 8.4 Правил дорожнього руху України дорожні знаки є технічними засобами організації дорожнього руху та встановлюють обов`язкові для учасників дорожнього руху вимоги.

При цьому статтею 27 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що організація дорожнього руху здійснюється відповідно до проектів та схем організації дорожнього руху із застосуванням відповідних технічних засобів регулювання.

Отже, незалежно від категорії автомобільної дороги, у разі встановлення відповідних дорожніх знаків учасники дорожнього руху зобов`язані виконувати їх вимоги.

Доказів того, що зазначені дорожні знаки були відсутні, встановлені з порушенням вимог законодавства або їх дія не поширювалася на транспортні засоби позивача, матеріали справи не містять.

Також суд не приймає доводи позивача щодо відсутності складу правопорушення у зв`язку з тим, що перевозився подільний вантаж.

Абзац сімнадцятий частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ прямо передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Отже, чинна редакція наведеної норми встановлює самостійну підставу відповідальності саме за перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених вагових норм.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, який зазначав, що законодавством встановлено імперативну заборону перевезення подільних вантажів із перевищенням нормативних вагових параметрів, а відсутність правового механізму отримання дозволу на таке перевезення не виключає застосування відповідальності, передбаченої абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Не заслуговують на увагу й доводи позивача щодо розбіжностей між актом перевірки та постановою № ОПШ000091 в частині посилання на статті Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, опис фактичних обставин правопорушення, його кваліфікація та правова підстава застосування адміністративно-господарського штрафу є зрозумілими, а сама постанова містить посилання на абзац сімнадцятий частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ як норму, що встановлює відповідальність за виявлене порушення.

Суд враховує, що формальні неточності у викладенні окремих реквізитів акта перевірки не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень за умови, якщо такі неточності не вплинули на правильність встановлення фактичних обставин справи та не призвели до порушення прав особи.

Щодо доводів позивача про порушення процедури повідомлення про розгляд справи суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем повідомлень про дату, час та місце розгляду справ рекомендованими поштовими відправленнями за адресою позивача. Неотримання позивачем такої кореспонденції з причин її невручення не свідчить про недотримання відповідачем вимог Порядку № 1567 та саме по собі не є безумовною підставою для скасування постанов, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем під час проведення рейдових перевірок, документального габаритно-вагового контролю та прийняття постанов № ОПШ000032 від 22.05.2025 та № ОПШ000091 від 29.05.2025 дотримано вимоги Конституції України, Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку № 1567 та Порядку № 879, а доводи позивача не спростовують встановлених відповідачем порушень.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірних постанов протиправними та їх скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна