Рішення № 138684571, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16267/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправним рішення від 05 грудня 2025 року №032350032428 про відмову в перерахунку пенсії (допризначення в зв`язку з наданими додатковими матеріалами виплати грошової допомоги в розмірі десяти пенсій); зобов`язання призначити та виплатити грошову допомогу, що не оподатковується, передбачену пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV), у розмірі десять місячних пенсій станом на день призначення (а.с.34-40).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області), до якого 26 листопада 2025 року звернулася із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Позивач отримала рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області, яким їй було відмовлено у призначенні допомоги з тих підстав, що не надано документів про приналежність Луцької музичної школи до загальноосвітнього навчального закладу, а також відсутні відомості у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та з 28 листопада 2022 року призупинено трудові відносини.

Позивач вважає відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги неправомірною, адже станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала в Комунальному закладі вищої освіти Луцький педагогічний коледж Волинської обласної ради, який є закладом комунальної форми власності, пенсію за віком призначено вперше та станом на день звернення за призначенням пенсії мала страховий стаж 31 рік 07 місяців 4 дні. При цьому посилання відповідача на відсутність відомостей про застраховану особу, а також на факт призупинення дії трудового договору є безпідставними: призупинення не означає припинення трудових відносин та у відповідача є доступ до відомостей про застраховану особу за період з 1998 року по 2022 рік.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач ГУ ПФУ в Закарпатській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.49-30). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Закарпатській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 26 листопада 2025 року. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 07 жовтня 2025 року отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV. При опрацюванні наданих разом із заявою від 26 листопада 2025 року документів встановлено, що позивач не надала документи, які підтверджують приналежність Луцької музичної школи до загальноосвітніх навчальних закладів. Також відповідач вважає, що звернення з окремою заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, безвідносно до заяви про призначення пенсії не передбачено чинним законодавством.

З огляду на це відсутні правові підстави для призначення такої грошової допомоги.

У відповіді на відзив позивач підтримала доводи позовної заяви (а.с.61-62).

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року справу прийнято до провадження новим складом суду і її розгляд здійснено спочатку (у зв`язку з відрахуванням зі штату суду судді Валюха В.М., у провадженні якого перебувала ця справа) (а.с.58).

Суд зауважує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову; заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України (у тому числі про залучення співвідповідача). Тому такого роду прохання у відзиві на позовну заяву не підлягають вирішенню по суті з огляду на недотримання порядку подання заяв і клопотань.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 08 жовтня 2025 року призначена пенсія за віком відповідно до норм Закону №1058-IV; на обліку як отримувач пенсії вона перебуває в ГУ ПФУ у Волинській області, що підтверджено рішенням №032350032428 (а.с.6).

Не є спірною та обставина, що 26 листопада 2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області з прийняттям рішення від 05 грудня 2025 року №032350032428 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю правових підстав. Зазначено, що документи, що підтверджують приналежність Луцької музичної школи до загальноосвітніх навчальних закладів заявником не надано; відсутні відомості у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; із заявницею призупинено трудові відносини з 28 листопада 2022 року (а.с.5).

Це рішення і є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Постанова №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 червня 2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі №580/2737/23 та ін.

За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перевіряючи доводи сторін стосовно наявності/відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, суд встановив, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.8-10) ОСОБА_1 у період з 12 січня 1991 року по 04 червня 1993 року працювала на посаді викладача, концертмейстера у Луцькій дитячій музичній школі №1, у період з 22 червня 1993 року по 02 вересня 1990 року на посаді викладача фортепіано у Луцькій школі-гімназії №18, з 02 вересня 1996 року по 31 серпня 2012 року викладачем по класу фортепіано у Луцькій школі мистецтв №2 (яку 31 березня 2009 року перейменовано в Комунальний заклад Луцька музична школа №2), з 01 вересня 2012 року на посаді викладача фортепіано у Луцькому педагогічному коледжі (який 01 жовтня 2020 року перейменовано на Комунальний заклад вищої освіти Луцький педагогічний коледж Волинської обласної ради).

Рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 05 грудня 2025 року №032350032428 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV мотивоване зокрема ненаданням документів, що підтверджують приналежність Луцької музичної школи до загальноосвітніх навчальних закладів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №566/11846; далі Порядок №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Відповідно до підпункту 8 пункту 2.1 Порядку №22-1 документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення, від 04 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що основними документами, які підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. Необхідність подання уточнюючих довідок закладів, установ або їх правонаступників, та інших документів виникає у разі відсутності у трудовій книжці або у реєстрі застрахованих осіб інформації, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності.

Позивач надавала органу Пенсійного фонду трудову книжку при призначенні пенсії; відомості із реєстру застрахованих осіб також наявні у відповідача. Довідками від 25 листопада 2025 року №119 (а.с.11), від 18 листопада 2025 року №26/02-24 (а.с.12), від 18 листопада 2025 року №02-20/344 (а.с.13), від 19 листопада 2025 року №19/02-19 (а.с.15), від 19 листопада 2025 року №20/02-19 (а.с.16) також підтверджено її роботу в закладах комунальної форми власності.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII Про освіту невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Статтею 1 Закону України від 22 червня 2000 року №1841-ІІІ Про позашкільну освіту (далі Закон №1841-ІІІ) визначено, що заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів.

Згідно зі статтею 5 Закону №1841-ІІІ структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної та фахової передвищої освіти; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної та фахової передвищої освіти; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону №1841-ІІІ заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 21 Закону №1841-ІІІ педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

До Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, віднесено посаду викладача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433 Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад затверджено типи позашкільних навчальних закладів, до яких належать, зокрема, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.

Постановою №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909). Відповідно до розділу 1 Переліку №909 до закладів і установ освіти віднесено загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади у них, зокрема, викладачі, а також позашкільні навчальні заклади та посади у них: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17 у правовідносинах щодо захисту пенсійних прав педагогічних працівників позашкільного навчального закладу відступила від правової позиції, сформульованої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, і виснувала, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років; викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

У постанові від 23 січня 2020 року у справі №756/9879/16-а Верховний Суд деталізував такий висновок і вказав про те, що викладач позашкільного навчального закладу за наявності стажу (позивач працювала викладачем у Дитячій школі мистецтв та має педагогічний стаж понад 30 років), крім права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, має право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №300/2555/22 також зроблено висновок, що посада викладача музичної школи належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а за наявності інших умов і на одноразову допомогу у розмірі десяти пенсій.

В контексті наведеного суд зазначає, що мотиви, з яких виходив відповідач при прийнятті рішення від 05 грудня 2025 №032350032428 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (у зв`язку із ненаданням позивачем документів, що підтверджують приналежність Луцької музичної школи до загальноосвітнього закладу), є безпідставними.

Як вбачається зі змісту спірного рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області, підставою для відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій став також факт призупинення трудового договору до закінчення воєнного стану в Україні.

Довідкою Комунального закладу вищої освіти Луцький педагогічний коледж Волинської обласної ради від 25 листопада 2025 року №119 (а.с.11) стверджується, що трудові відносини з ОСОБА_1 призупинені з 28 листопада 2022 року на підставі частини першої статті 13, частини четвертої статті 12 визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (далі Закон №2136-IX).

Закон №2136-IX визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 13 цього Закону призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Абзацом восьмим частини першої статті 13 Закону №2136-IX встановлено, що після закінчення строку призупинення дії трудового договору, визначеного абзацами третім і четвертим цієї частини, дія трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов`язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що сам по собі факт призупинення дії трудового договору не свідчить про припинення роботи особи в закладі освіти та не може бути підставою для висновку про невиконання умови, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Оскільки позивачка не була звільнена із займаної посади (у цьому разі - педагогічного працівника закладу освіти Комунального закладу вищої освіти Луцький педагогічний коледж Волинської обласної ради), а лише перебувала у трудових відносинах, дія яких була призупинена відповідно до статті 13 Закону №2136-IX, то така обставина сама по собі не позбавляє її права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV, за умови виконання інших вимог, установлених законом.

Інше тлумачення фактично ставило б реалізацію права особи на соціальне забезпечення у залежність від запровадженого в умовах воєнного стану спеціального механізму організації трудових відносин, який не передбачає припинення трудових правовідносин. Такий підхід не відповідав би меті пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV та принципу забезпечення права на соціальний захист.

При цьому посилання відповідача на відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків (з вересня 2022 року) не свідчить про втрату вже набутого страхового стажу та не є належною підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, адже пункт 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пов`язує таке право на грошову допомогу з фактом роботи на день досягнення пенсійного віку в закладах та установах на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, а також з наявністю страхового стажу (для жінок 30 років) на таких посадах та неотримання раніше будь-якої пенсії. Тобто важливою умовою є саме страховий стаж - 30 років для жінок на відповідних посадах, наявний на день досягнення пенсійного віку.

Такі обставини (зокрема, тривалість стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення) не відображені у рішенні ГУ ПФУ в Закарпатській області від 05 грудня 2025 року №032350032428, прийнятого за результатами розгляду заяви від 26 листопада 2025 року, що свідчить про поверхневий її розгляд. Водночас встановлення усіх обставин, з якими закон пов`язує право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, є обов`язковим під час вирішення такого питання.

Аргументи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що чинним законодавством не передбачено звернення з окремою заявою про виплату грошової допомоги безвідносно до заяви про призначення пенсії, не ґрунтуються на жодних законодавчих приписах. У той же час відповідач таку заяву розглянув та прийняв рішення, мотиви якого не пов`язані із цими аргументами.

З урахуванням встановлених обставин у справі, на підставі аналізу норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, правових висновків Верховного Суду у такій категорії справ суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 05 грудня 2025 року №032350032428 є необґрунтованим, носить формальний характер, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення належить задовольнити, а дії зобов`язального характеру підлягають частковому задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 листопада 2025 року про виплату грошової допомоги з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами першою, третьою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Усі витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є наслідком відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи містять такі документи: копію ордера серії АС №1167677, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 11 грудня 2025 року №12-25ц про надання Адвокатським бюро Бюро адвоката Єлова правової допомоги Єфремовій І.М. (а.с.26), домовленість про обсяг та вартість правової допомоги до договору від 11 грудня 2025 року №12-25ц (а.с.27), платіжну інструкцію від 12 грудня 2025 року №2.443950883.1 (а.с.28).

Суд зауважує, що договору про надання правничої допомоги від 11 грудня 2025 року №12-25ц суду не було надано, а домовленість про обсяг та вартість правової допомоги до договору від 11 грудня 2025 року №12-25ц та платіжна інструкція від 12 грудня 2025 року №2.443950883.1 не свідчать про надання Адвокатським бюро Бюро адвоката Єлова послуг правничої допомоги Єфремовій І.М. саме щодо оскарження у суді рішення ГУ ПФУ у Закарпатській області від 05 грудня 2025 року №032350032428. Тому суд констатує, що подані документи не відповідають критерію належності доказу.

Відсутність документального підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у цій справі, є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Статтею 143 КАС України визначено, що у разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак позивач не подавала у порядку, визначеному статтею 143 КАС України, заяву про неможливість (наявність поважних причин) подати разом із заявами по суті справи докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 17 грудня 2025 року №2.451124713.1 (а.с.4, 65).

На користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області судовий збір у сумі 1211,20 грн, сплачений за основну немайнову вимогу - про визнання протиправним та скасування рішення, яку задоволено повністю (похідна вимога задоволена в інший спосіб, обраний судом).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 20453063) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05 грудня 2025 року №032350032428.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2025 року про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк