Вирок № 138684049, 30.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2590/22

Провадження №1-кп/761/580/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12017100100000535 від 18.01.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макарів Каланчацького району Херсонської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше17.01.2017, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном раніше йому відомого ОСОБА_8 , шляхом вчиненням нападу, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я ОСОБА_8 .

При цьому, для реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 , залучив до вчинення кримінального правопорушення раніше йому відомого ОСОБА_4 .

Так, 17.01.2017, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_5 , в невстановленому слідством місці зустрівся з ОСОБА_4 та маючи на меті протиправне заволодіння майном раніше йому відомого ОСОБА_8 , запропонував ОСОБА_4 , вчинити напад за місцем проживання ОСОБА_8 із застосуванням погроз вчинення насильства до ОСОБА_8 та осіб, які разом проживають із ним.

Будучи обізнаними про місце проживання ОСОБА_8 , 17.01.2017, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , маючи при собі предмети візуально схожі на пістолети та спецзасіб «кайданки», прибули до будинку АДРЕСА_4 , в якому ОСОБА_8 разом із близькими особами орендував квартиру АДРЕСА_5 . Знаходячись за вказаною адресою, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали очікувати біля обладнаних домофоном вхідних дверей під`їзду, в якому розташована квартира АДРЕСА_5 , орендована ОСОБА_8 та його близькими особами.

Невдовзі після прибуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з вищевказаного під`їзду, вийшов родич ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , (далі - ОСОБА_10 ). Скориставшись цим, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою проникнення до квартири АДРЕСА_5 , яка орендувалась ОСОБА_8 та його близькими особами, для досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на здійснення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 підійшли до ОСОБА_10 , завели йому руки за спину, одягнули предмет візуально схожий на спецзасіб «кайданки» та, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, наказали ОСОБА_10 подзвонити у домофон квартири АДРЕСА_5 , для того щоб її мешканці відчинили двері в під`їзд. Побоючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_10 , виконуючи злочинні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , подзвонивши у домофон, попросив близьких йому осіб, які мешкали разом із ним у квартирі N? 19, відчинити вхідні двері у під?їзд.

Завівши ОСОБА_10 , вільне пересування якого було обмежено надягнутим на руки предметом, візуально схожим спецзасіб «кайданки», до квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 поклали на підлогу ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_9 наніс ОСОБА_10 один удар ногою в область обличчя, тим самим вчинивши проникнення до приміщення (житла) шляхом використання насильницького способу.

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_11 дістали предмети, візуально схожі на пістолети, наставили їх на ОСОБА_8 та на його співмешканку ОСОБА_12 , наказали останнім лягти на підлогу та відібрали у них мобільні телефони, погрожуючи при цьому застосуванням зброї у випадку не виконання їх вимог.

Сприймаючи злочинні дії та вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як реальну загрозу для свого життя та здоров`я, а також сприймаючи предмети візуально схожі на пістолети, такими, що становлять небезпеку для життя та здоров`я, виконуючи вимоги останніх, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 лягли на підлогу. В цей час ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 , дістав своє службове посвідчення працівника поліції та продемонстрував його ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , при цьому продовжував наказувати останнім лежати на підлозі та виконувати його та ОСОБА_5 вимоги.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 підійшли до ОСОБА_8 , який разом із ОСОБА_12 лежав на підлозі, та стали наносити останньому удари ногами в різні частини тулуба та в обличчя, а потім ОСОБА_5 приставив до голови ОСОБА_8 предмет, візуально схожий на пістолет, та з метою заволодіння його майном та придушуючи волю потерпілого до опору, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переслідуючи корисливу мету, наказав передати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.3. НОМЕР_1 , який ОСОБА_8 орендував в ОСОБА_14 та ключі від вказаного автомобіля. В цей час ОСОБА_12 , почала захищати ОСОБА_8 , однак на вимоги останньої припинити злочинні дії, ОСОБА_11 , приставив до голови ОСОБА_12 предмет, візуально схожий на пістолет, та наказав їй знову лягти на підлогу, погрожуючи при цьому вбити ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , та наніс ОСОБА_12 один удар предметом, схожим на пістолет, в область живота.

Продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані спільним умислом, спрямованим на здійснення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_8 , поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_15 , відвели ОСОБА_8 та ОСОБА_12 до іншої кімнати, погрожуючи негайно застосувати насильство, небезпечне для їх життя та здоров`я, демонструючи предмети візуально схожі на пістолети, які були сприйняті ОСОБА_8 та ОСОБА_12 такими, що являють собою небезпеку для життя та здоров?я, почали направляти їх в сторону ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та вимагати передати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , та ключі від вказаного автомобіля, середня ринкова ціна якого, на момент вчинення нападу, становила 267 830 гривень 99 копійок.

Після того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_11 заволоділи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , вони виснули ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вимогу щодо передачі їм грошових коштів в сумі 5 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення становило еквівалент 138 607 гривень 70 копійок, при цьому не пояснюючі своїх незаконних вимог.

Після відмови ОСОБА_8 та ОСОБА_16 передати грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення становило еквівалент 138 607 гривень 70 копійок, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , що відвезуть їх до відділення поліції на станції «Київ-Пасажирський» та, надягнувши на їх руки один предмет візуально схожий на спецзасіб «кайданки», почали виводити з будинку з метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , але при виході з під?їзду, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 були зупинені працівниками поліції.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із проникненням у житло та із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше17.01.2017, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном раніше йому відомого ОСОБА_8 , шляхом вчиненням нападу, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я ОСОБА_8 .

При цьому, для реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 , залучив до вчинення кримінального правопорушення раніше йому відомого ОСОБА_4 .

Так, 17.01.2017, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_5 , в невстановленому слідством місці зустрівся з ОСОБА_4 та маючи на меті протиправне заволодіння майном раніше йому відомого ОСОБА_8 , запропонував ОСОБА_4 , вчинити напад за місцем проживання ОСОБА_8 із застосуванням погроз вчинення насильства до ОСОБА_8 та осіб, які разом проживають із ним.

Будучи обізнаними про місце проживання ОСОБА_8 , 17.01.2017, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , маючи при собі предмети візуально схожі на пістолети та спецзасіб «кайданки», прибули до будинку АДРЕСА_4 , в якому ОСОБА_8 разом із близькими особами орендував квартиру АДРЕСА_5 . Знаходячись за вказаною адресою, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали очікувати біля обладнаних домофоном вхідних дверей під`їзду, в якому розташована квартира АДРЕСА_5 , орендована ОСОБА_8 та його близькими особами.

Невдовзі після прибуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з вищевказаного під`їзду, вийшов родич ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , (далі - ОСОБА_10 ). Скориставшись цим, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою проникнення до квартири АДРЕСА_5 , яка орендувалась ОСОБА_8 та його близькими особами, для досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на здійснення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 підійшли до ОСОБА_10 , завели йому руки за спину, одягнули предмет візуально схожий на спецзасіб «кайданки» та, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, наказали ОСОБА_10 подзвонити у домофон квартири АДРЕСА_5 , для того щоб її мешканці відчинили двері в під`їзд. Побоючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_10 , виконуючи злочинні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , подзвонивши у домофон, попросив близьких йому осіб, які мешкали разом із ним у квартирі N? 19, відчинити вхідні двері у під?їзд.

Завівши ОСОБА_10 , вільне пересування якого було обмежено надягнутим на руки предметом, візуально схожим спецзасіб «кайданки», до квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 поклали на підлогу ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_9 наніс ОСОБА_10 один удар ногою в область обличчя, тим самим вчинивши проникнення до приміщення (житла) шляхом використання насильницького способу.

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_11 дістали предмети, візуально схожі на пістолети, наставили їх на ОСОБА_8 та на його співмешканку ОСОБА_12 , наказали останнім лягти на підлогу та відібрали у них мобільні телефони, погрожуючи при цьому застосуванням зброї у випадку не виконання їх вимог.

Сприймаючи злочинні дії та вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як реальну загрозу для свого життя та здоров`я, а також сприймаючи предмети візуально схожі на пістолети, такими, що становлять небезпеку для життя та здоров`я, виконуючи вимоги останніх, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 лягли на підлогу. В цей час ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_13 , дістав своє службове посвідчення працівника поліції та продемонстрував його ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , при цьому продовжував наказувати останнім лежати на підлозі та виконувати його та ОСОБА_5 вимоги.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 підійшли до ОСОБА_8 , який разом із ОСОБА_12 лежав на підлозі, та стали наносити останньому удари ногами в різні частини тулуба та в обличчя, а потім ОСОБА_5 приставив до голови ОСОБА_8 предмет, візуально схожий на пістолет, та з метою заволодіння його майном та придушуючи волю потерпілого до опору, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переслідуючи корисливу мету, наказав передати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.3. НОМЕР_1 , який ОСОБА_8 орендував в ОСОБА_14 та ключі від вказаного автомобіля. В цей час ОСОБА_12 , почала захищати ОСОБА_8 , однак на вимоги останньої припинити злочинні дії, ОСОБА_11 , приставив до голови ОСОБА_12 предмет, візуально схожий на пістолет, та наказав їй знову лягти на підлогу, погрожуючи при цьому вбити ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , та наніс ОСОБА_12 один удар предметом, схожим на пістолет, в область живота.

Продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані спільним умислом, спрямованим на здійснення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_8 , поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_15 , відвели ОСОБА_8 та ОСОБА_12 до іншої кімнати, погрожуючи негайно застосувати насильство, небезпечне для їх життя та здоров`я, демонструючи предмети візуально схожі на пістолети, які були сприйняті ОСОБА_8 та ОСОБА_12 такими, що являють собою небезпеку для життя та здоров?я, почали направляти їх в сторону ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та вимагати передати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , та ключі від вказаного автомобіля, середня ринкова ціна якого, на момент вчинення нападу, становила 267 830 гривень 99 копійок.

Після того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_11 заволоділи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , вони виснули ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вимогу щодо передачі їм грошових коштів в сумі 5 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення становило еквівалент 138 607 гривень 70 копійок, при цьому не пояснюючі своїх незаконних вимог.

Після відмови ОСОБА_8 та ОСОБА_16 передати грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення становило еквівалент 138 607 гривень 70 копійок, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , що відвезуть їх до відділення поліції на станції «Київ-Пасажирський» та, надягнувши на їх руки один предмет візуально схожий на спецзасіб «кайданки», почали виводити з будинку з метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , але при виході з під?їзду, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 були зупинені працівниками поліції.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із проникненням у житло та із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Суду надав покази, зазначивши, що в один із днів на початку 2017 року, йому зателефонував його друг ОСОБА_5 та попросив поїхати до колишнього чоловіка його дружини ОСОБА_17 , щоб врегулювати якісь спірні питання. Він погодився. На автомобілі ОСОБА_5 вони проїхали до будинку по АДРЕСА_6 , де біля будинку їх зустрів брат ОСОБА_17 та провів у під`їзд до квартири. Біля квартири почалася сварка, так як із квартири вийшло багато людей ромської національності, які кричали на ОСОБА_5 , штовхалися, тягнули ОСОБА_18 до квартири. Сварка була пов`язана з якимись сімейними непорозуміннями. З огляду да це він запропонував вийти з під`їзду на вулицю, на що всі погодилися. При виході з під`їзду, на вулиці їх зустріли працівники патрульної поліції, яких, як він зрозумів викликали сусіді із-за галасу в під`їзді. Працівники патрульної поліції запропонували усім проїхати до Шевченківського відділку поліції, що вони і зробили. Силу, погрози, вимагання ні він ні ОСОБА_5 ні до ОСОБА_17 ні до членів його сім`ї не застосовували. Травматичний пістолет твін взяв із собою просто так, так як часто із собою носив. Спецзасобів він із собою не мав. Той факт, що на відео з боді-камер поліцейських зафіксовано, як він відстібнув наручники із особи ромської національності, він ніяк пояснити не зміг.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Суду надав покази, зазначивши, що його дружина, наполовину ромської національності. У неї від першого шлюбу з ОСОБА_19 , який є ромом, є двоє дітей. Незважаючи на те, що вона не проживала тривалий час із ОСОБА_20 , той постійно їй погрожує, ображає, ображає їх дітей. При цьому образи та погрози від ОСОБА_17 надходили і на його адресу. Він неодноразово звертався із заявами до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, прикладав скріншоти з телефона з переписками, в яких ОСОБА_20 погрожував йому та його дружині, однак жодних реакцій від поліції не було. В один із днів на початку 2017 року, йому зателефонував хтось із родини ОСОБА_17 (хто саме, він вже не пам`ятає, та запропонував приїхати до них додому. Він погодився, і попросив свого друга ОСОБА_4 поїхати з ним для підстраховки, оскільки ОСОБА_21 живе великою ромською сім`єю, на що ОСОБА_4 погодився. Вони разом поїхали по будинку по АДРЕСА_3 , де біля під`їзду їх зустрів брат ОСОБА_8 та запропонував піднятися в квартиру, на що вони погодилися. Підійшовши до їх квартири, із квартири вийшло багато осіб ромської національності, які гучно на нього кричали, щоб він не вмішувався в ромське життя, відбувалася штовханина, його намагалися затягнути в квартиру. ОСОБА_4 при цьому його тримав, не даючи ромам затягнути. В якийсь момент, за чиїмось проханням вони вирішили вийти з під`їзду на вулицю. Хтось йшов по сходинках, хтось спускався на ліфті. При виходу з під`їзду, вони побачили працівників поліції, які повідомили, що приїхали на виклик, та запропонували проїхати до відділку поліції, що вони і зробили. Жодного насильства до ОСОБА_17 чи членів його родини, ні він , ні ОСОБА_4 не застосовували, спецзасобів у ОСОБА_4 не було. Про існування у Шкледи травматичного пістолету, він дізнався від працівників поліції, які приїхали на виклик.

Допитаний потерпілий ОСОБА_14 показав, що у 2017 році у нього у власності перебував автомобіль Мерседес Віто, д.н.з. НОМЕР_1 , який він здав в оренду якомусь чоловіку, дані якого вже не пам`ятає. Потім в один з днів у січні 2017 року йому зателефонували з поліції та повідомили, що щодо вказаного автомобіля скоєне якесь кримінальне правопорушення, чи то вимагали вказаний автомобіль від особи яка його орендувала, чи щось тому подібне. Обставини вказаного правопорушення йому не відомі, однак він писав з даного приводу заяву до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні допитаний не був, з огляду на його неодноразову неявку в судове засідання.

При цьому, судом було неодноразово відкладено судові засідання та здійснювався його виклик.

З огляду на положення статті 56 КПК України, які визначають, що брати участь у судовому засіданні - це право, а не обов`язок потерпілого і його представника у кримінальному провадженні, перелік його прав не є вичерпним і не обмежується лише цією статтею, тому суд, врахувавши позицію присутніх учасників судового провадження, здійснив розгляд даного кримінального провадження за відсутністю потерпілого ОСОБА_8 , який на неодноразові виклики до суду не з`явився.

Допитаний свідок ОСОБА_22 показав, що в один із днів у січні 2017 р. приблизно о 21-22 годин, він проходячи по вул. Ванди Василевської у м. Києві побачив як два чоловіки чи то схопили, чи то притулили до себе одного чоловіка нижчого зросту, та йшли йому назустріч. Приблизно перебуваючи на відстані 15 метрів, він побачив, як хтось із двох чоловіків наніс удар рукою третьому (меншому) в живіт. При цьому у третього руки були заведені за спину. Так як було темно а вуличне освітлення було поганим, то він не роздивився обличь вказаних осіб. Вказані троє осіб пішли в напрямку буд. №3 по вул. Ванди Василевської. Свідок пішов за ними, однак, вийшовши за кут будинку №1 вже не побачив їх. Проходячи біля буд. №3 по вул. Ванди Василевської, він з вікон на 3-4 поверсі почув якийсь шум, після чого викликав поліцію.

Допитаний свідок ОСОБА_23 показав, що у січні 2017 року працював інспектором роти УПП м. Києва. 17.01.2017 р. у вечірній час доби надійшов виклик на адресу: м. Київ, вул. Василевської. Виїхавши на місце виклику, він із напарником ОСОБА_24 при вході у під`їзд побачили, як із під`їзду виходять хлопець та дівчина ромської національності, руки яких були пристебнуті наручниками один до одного. За ними вийшли двоє хлопців, які на запитання повідомили, що є працівниками поліції, та проводять затримання. Зателефонувавши до Шевченківського УП ГУНП, від чергового, свідок дізнався, що ніяких відпрацювань за цією адресою не проводилося, та отримав вказівку доставити усіх у відділ поліції. Особи ромської національності весь час просили допомоги. Однак подробиць та підстав затримання ніхто не повідомляв. Один із працівників показав посвідчення, але не дав переписати його дані. Також свідок пояснив, що у одного із працівників поліції був предмет схожий на пістолет. При цьому свідок не пам`ятає чи бачив тілесні ушкодження на особах ромської національності. Після, усіх зазначених осіб доставили до Шевченківського відділу поліції, де дочекалися інспекцію та вилучили відеозапис з бодікамер.

Допитаний свідок ОСОБА_25 показав, що в один із днів у 2017 р. він у складі екіпажу УПП в м. Києві виїхав на виклик до одного з будинків по АДРЕСА_3 . Підійшовши до під`їзду побачив, що з під`їзду вийшло 2-є осіб ромської національності (чоловік та жінка) в наручниках, яких супроводжувало двоє хлопців, що представилися співробітниками поліції (якого саме підрозділу - не пам`ятає), та повідомили, що здійснюють якесь відпрацювання в ході якого затримали двох осіб. Один із двох хлопців підійшов до чорного позашляховика та пред`явив документи співробітника поліції. Інший документи не пред`являв. Про вказану подію повідомили чергового Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, який дав вказівку доставити усіх до відділку, що і було зроблено. При цьому, свідок зазначив, що хтось із вказаних двох чоловіків у Шевченківському ВП намагався заховати своє посвідчення за стенд

В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_26 в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 18.01.2017, згідно якого ОСОБА_8 повідомив Шевченківське УП ГУНП у м. Києві про події, які мали місце 17.01.2017 приблизно о 22 год. 00 хв., коли особи в кількості 2 чоловіка з предметами, схожими на пістолет, ввійшли до квартири АДРЕСА_7 , погрожуючи зброєю, нанесли тілесні ушкодження, забрали документи і вимагали 5 000 доларів США;

- протокол огляду місця події від 18.01.2017, згідно якого за участі ОСОБА_12 проведено огляд квартири АДРЕСА_7 , в ході якого було детально описано квартиру, речі та предмети, які в ній знаходяться, а також на кухні на поліетиленовій пляшці виявлено два сліди папілярних узорів, в кімнаті № 1 на чашці - два сліди папілярних узорів, після чого їх було вилучено та поміщено до паперового пакету;

- протокол огляду місця події від 18.01.2017, згідно якого за участі ОСОБА_4 було оглянута територія приміщення Шевченківського УП ГУНП у м. Києві за адресою: вул. Герцена, 9, м. Київ, в ході якого виявлено ОСОБА_4 , який добровільно видав з кишені посвідчення, предмет схожий на пістолет, дублікат дозволу № НОМЕР_4 , довідку, 3 гільзи, посвідчення;

- протокол огляду місця події від 18.01.2017, згідно якого було оглянуто службовий кабінет № 335, що розташований на третьому поверсі Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, в ході якого детально писано кабінет та речі, які в ній перебувають, а також на стільці перебував ОСОБА_27 , який добровільно надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.3. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_14 , який ОСОБА_27 підібрав біля під`їзду будинку по вулиці В. Василевської в місті Києві, де його скинув чоловік, після того як силоміць його забрав в ОСОБА_21 ;

- протокол огляду місця події від 17.01.2017, згідно якого за участі ОСОБА_14 було оглянуто «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.3. НОМЕР_1 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно якого свідку ОСОБА_27 було пред`явлено чотири особи для впізнання, серед яких він вказав на ОСОБА_5 як на особу, яка 17.01.2017 озброєна увірвалася до квартири АДРЕСА_7 , та чинила незаконні дії, які полягали у нанесенні тілесних ушкоджень та висловлення погроз в бік їх знайомих та ОСОБА_8 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно якого свідку ОСОБА_28 було пред`явлено чотири особи для впізнання, серед яких він вказав на ОСОБА_5 як на особу, яка 17.01.2017 озброєна увірвалася до квартири АДРЕСА_7 , та чинила незаконні дії, які полягали у нанесенні тілесних ушкоджень та висловлення погроз в бік їх знайомих та ОСОБА_8 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно якого свідку ОСОБА_29 було пред`явлено чотири особи для впізнання, серед яких вона вказала на ОСОБА_5 як на особу, яка 17.01.2017 озброєна увірвалася до квартири АДРЕСА_7 , та чинила незаконні дії, які полягали у нанесенні тілесних ушкоджень та висловлення погроз в бік їх знайомих та ОСОБА_8 ;

- відповідь на запит слідчого, згідно якого Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило, що лейтенант поліції ОСОБА_4 в період з 10.01.2017 по 23.01.2017 перебував у додатковій відпустці, а 10.01.2017 звернувся до керівництва з рапортом щодо звільнення зі служби в поліції за власним бажанням;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.01.2017, згідно якого 17.01.2017 о 23 год. 10 хв. у приміщенні слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві затримано ОСОБА_5 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно якого свідку ОСОБА_27 було пред`явлено чотири особи для впізнання, серед яких він вказав на ОСОБА_4 як на особу, яка 17.01.2017 приблизно о 21 год. 30 хв. увірвалася до квартири АДРЕСА_7 , у кількості двох чоловіків, озброєні пістолетами та почали бити, один із нападників вдарив ОСОБА_27 ногою в область живота праворуч, потім зазначені особи надягнули наручники на ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , завели до іншої кімнати, і в цей момент за наказом чоловіків ОСОБА_27 знаходився лежачи на підлозі;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно якого свідку ОСОБА_27 було пред`явлено чотири особи для впізнання, серед яких він вказав на ОСОБА_4 як на особу, яка 17.01.2017 увірвалася до квартири АДРЕСА_7 , озброєні пістолетами та почали чинити протиправні дії відносно ОСОБА_8 та інших присутніх в квартирі осіб;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно якого свідку ОСОБА_29 було пред`явлено чотири особи для впізнання, серед яких вона вказала на ОСОБА_4 як на особу, яка 17.01.2017 увірвалася до квартири АДРЕСА_7 , ногами бив ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , погрожуючи пістолетами, які були при них та вимагати віддати 5 000 доларів США;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.01.2017, згідно якого 17.01.2017 о 00 год. 00 хв. у приміщенні Шевченківського УП ГУНП у м. Києві затримано ОСОБА_4 ;

- висновок експерта № 144 на ім`я ОСОБА_4 про проведення судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування, за підсумком якого: Відсутність медичної документації не дозволяє судити про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень згідно з п. п. 4.13.1; 4.13.4 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України; - у п. 4.13 «Правил» визначено таке: «Судово-медичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках: - 4.13.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого; - 4.13.4. Відсутність медичних документів у тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень»;

- висновок експерта № 145 на ім`я ОСОБА_5 про проведення судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування, за підсумком якого: Відсутність медичної документації не дозволяє судити про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень згідно з п. п. 4.13.1; 4.13.4 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України; - у п. 4.13 «Правил» визначено таке: «Судово-медичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках: - 4.13.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого; - 4.13.4. Відсутність медичних документів у тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень»;

- протокол огляду предмета від 24.04.2017, згідно якого оглянуто телефон «Lenovo» K3Note, чорно-жовтого кольору, який належить свідку ОСОБА_32 , та оглянуто листування потерпілого ОСОБА_8 у месенджері «Viber»; при цьому, зроблені скринштоти листування не містять будь-яких відомостей, щодо обставин, які вказані в обвинувальному акті, з огляду на те, що листування датоване 22.02.2017 та 24.02.2017, тобто вже після події, яка описана в обвинувальному акті;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2017, згідно якого було вилучено у ПрАТ «Київстар» інформація в електронному вигляді по абонентських номерах стільникового зв`язку за номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 ;

- протокол огляду предмета від 16.08.2017, згідно якого оглянуто СD-R «Artex», вилучений з ПрАТ «Київстар»;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2017, згідно якого було вилучено у ПрАТ «ВФ Україна» інформація в електронному вигляді по абонентських номерах стільникового зв`язку за номерами НОМЕР_7 ;

- протокол огляду предмета від 16.08.2017, згідно якого оглянуто СD-R «Artex», вилучений з ПрАТ «ВФ Україна»;

- довідка Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.04.2017, згідно якої станом на 17.01.2017 спеціальний засіб «кайданки» лейтенанта поліції ОСОБА_4 знаходилися на складі озброєння;

- відеозапис із нагрудних відекамер №№ АА00371, АА 00660 працівників патрульної поліції, що обслуговували виклик в період з 22.00 по 23.00 17.01.2017 за адресою: м. Київ, вул. В. Василевської, 3, на якому зафіксовано розмови поліцейських з очевидцями подій, проте з відео неможливо встановити з ким саме велася розмова з огляду на темну пору доби та значну кількість людей;

- висновок експерта № 97 від 07.03.2017 по пістолету, що був вилучений 18.01.2017 в ході огляду місця події у ОСОБА_4 , згідно якого наданий на дослідження пістолет є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом моделі «Форт-12РМ» № НОМЕР_8 , який призначений для відстрілу патронів «несмертельної дії» калібру 9 мм Р.А., споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами; наданий на дослідження пістолет «Форт-12РМ» № НОМЕР_9 придатний для стрільби; наданий на дослідження пістолет «Форт-12РМ» № НОМЕР_9 виготовлений промисловим способом на НВО «Форт» (м. Вінниця, Україна); надані на дослідження патрони з маркуванням «НОМЕР_13 в кількості 15 штук є боєприпасами до вогнепальної зброї та придатні для стрільби; надані на дослідження патрони з маркуванням «НОМЕР_13 є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А. споряджені кулями з еластичного матеріалу чорного кольору. Надані патрони можуть бути використані у пістолетах та револьверах відповідного типу та калібру (9 мм Р.А.); надані на дослідження патрони з маркуванням «НОМЕР_13 виготовлені промисловим способом (СП «Шмайсер» м. Вишневе, Україна);

- висновок експерта № 265/д від 14.02.2017 за результатами трасологічної експертизи, згідно якого: 1. Один слід папілярних ліній розмірами 39х15мм, вилучений 18.01.2017 при ОМП за фактом перевищення службових повноважень та незаконному затриманні осіб по вул. В.Василевської, 3/19 в м. Києві, придатний для ідентифікації особи, а три сліди папілярних узорів розмірами 18?26мм, 21?20мм, 46х16мм, для ідентифікації особи не придатні. 2. Один слід папілярних ліній розмірами 39х15мм, залишений не гр-м ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та не правою рукою гр-на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (порівняння з лівою рукою не проводилося по причині відсутності відтисків пальців та долоні лівої руки), а іншою особою».;

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/56815-АВ від 14.02.2017 за результатами транспортно-товарознавчої експертизи, згідно якого: середня ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz Vito 109 CDI» на момент вчинення злочину 17.01.2017 становила 267 830,90 грн.

Судом також було досліджено матеріали, які характеризують особи обвинувачених.

Інші документи, надані у розпорядження суду, доказового значення у кримінальному провадженні не мають, оскільки вони не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, зважаючи на те, що не містять наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а тому у вироку суду відсутні посилання на них.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому, саме прокурор, слідчий, згідно з вимогами ст. 25 КПК України, зобов`язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У цій справі у ході її розгляду судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами, та за наслідками їх урахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні є винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Законодавець в ст. 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі №12-р/п 2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Суд дійшов висновку про недоведеність у проваджені обставин про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_26 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_33 пред`явлено обвинувачення у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із проникненням у житло та із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України.

Із показань обвинувачених судом встановлено, що ОСОБА_9 був раніше знайомий з потерпілим ОСОБА_8 та між ними існували певні стосунки у зв`язку з тим, що дружина обвинуваченого колись перебувала в шлюбі з потерпілим та має з ним спільних дітей.

Як повідомив ОСОБА_9 під час допиту в судовому засіданні, вони зустрілися в квартирі ОСОБА_8 , щоб з`ясувати де-які питання, але між ними стався конфлікт, під час якого ОСОБА_4 , який прибув разом з ОСОБА_5 , з метою уникнення загострення конфлікту, запропонував покинути квартиру, на що останній погодився та вони вийшли на вулицю де вже прибули працівники патрульної поліції.

Суд визнає показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_26 про непричетність до вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення такими, що не спростовані стороною обвинувачення, оскільки достатніх та допустимих доказів на підтвердження висунутого обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.

Так, суб`єктивна сторона цього злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Сторона обвинувачення, вказуючи в обвинувальному акті на злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном раніше ОСОБА_8 , шляхом вчиненням нападу, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я останнього, не надала суду жодного доказу на підтвердження наявності такого умислу ані в ОСОБА_5 , а ні в ОСОБА_4 .

При цьому, як вже зазначалося вище, під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 , який міг би підтвердити або спростувати встановлені стороною обвинувачення обставини, не був допитаний з огляду на його неодноразову неявку в судове засідання.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_22 , який показав, що в один із днів у січні 2017 року по вул. Ванди Василевської у м. Києві бачив як два чоловіки чи то схопили, чи то притулили до себе одного чоловіка нижчого зросту, та йшли йому назустріч, при цьому хтось із них наніс удар рукою третьому (меншому) в живіт, в якого руки були заведені за спину, з огляду на те, що свідок не бачив їх облич та не зміг їх описати, а тим більше вказати на обвинувачених ОСОБА_4 або ОСОБА_26 як на осіб, яких він тоді побачив.

Також визнається недоведеною обставина, викладена в обвинувальному акті, щодо заволодіння ОСОБА_4 або ОСОБА_34 свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , метою чого було заволодіння самого транспортного засобу, з огляду на те, що як вказано у протоколі огляду місця події від 18.01.2017, дане свідоцтво було добровільно видано працівникам поліції свідком ОСОБА_27 в службовому кабінеті Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Щодо наданих суду протоколів пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017, згідно яких свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 вказали на ОСОБА_4 та ОСОБА_26 , кожного окремо, як на осіб, що 17.01.2017 в квартирі АДРЕСА_7 , вчиняли неправомірні дії відносно їх знайомих та ОСОБА_8 суд зазначає, що вони не можуть бути беззаперечними та єдиними доказами винуватості обвинувачених.

Більш того, будь-яких відомостей, що ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 перебували у квартирі АДРЕСА_7 , на момент описаних в обвинувальному акті подій, а також були безпосередніми свідками подій, суду надано не було, з огляду на що можливий сумніві в достовірності протоколів пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2017.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_26 про те, що вони не мали на меті заволодіння майном ОСОБА_8 , шляхом вчиненням нападу, із погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя чи здоров`я, а лише мали конфлікт з потерпілим, після чого вийшли на подвір`я, де ї затримали працівники поліції, суд вважає достовірними, які будь-якими іншими дослідженими доказами не спростовані.

Об`єктивних даних, які б спростовували показання ОСОБА_4 та ОСОБА_26 й поза усяким розумним сумнівом свідчили про те, що останні вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із проникненням у житло та із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, матеріали кримінального провадження не містять.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Положеннями ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів».

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченою злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 рішення у справі «Капо проти Бельгії №4291/98 від 13.01.2005.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Отже, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, вважає, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_26 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів поза розумним сумнівом не доводить його винуватість і не може бути визнана достатньою для ухвалення щодо нього обвинувального вироку.

У зв`язку з чим, ОСОБА_4 та ОСОБА_26 необхідно визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 187 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в їх діянні є склад даного кримінального правопорушення.

Крім того, за результатами судового розгляду, суд не вбачає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_4 та/чи ОСОБА_35 за іншими статтями Кримінального кодексу України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.12.2021 у справі № 752/27634/21, підлягає скасуванню набрання вироком законної сили.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження у справі не застосовувались.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні останнього складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні останнього складу кримінального правопорушення.

Речові докази:

свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_10 на автомобіль «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.3. НОМЕР_1 - залишити власнику ОСОБА_14 ;

дублікат дозволу № НОМЕР_4, довідку № 8181, 3 гільзи та посідчення працівника поліції КОП № НОМЕР_14, які були вилучені у ОСОБА_4 в ході огляду місця події - повернути ОСОБА_4 .

Витрати за проведення експертизи за висновком від 07.03.2017 № 97 у сумі 1 760,80 грн, від 14.02.2017 № 265/д у сумі 880,40грн, від 29.11.2021 № СЕ-19/111-21/56815-АВ у сумі 686,48 грн - віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.12.2021 у справі № 752/27634/21, провадження №: 1-кс/752/10398/21, на: 1/7 частину квартири АДРЕСА_8 , що належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 , на автомобіль «Volkswagen Tiguan», 2011 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_11 , VIN: НОМЕР_12 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 - скасувати після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1