Рішення № 138683556, 03.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

03.08.2026 Справа № 756/3052/26

Справа № 756/3052/26

Провадження № 2/756/4736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Подлуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення заробітної плати, втраченої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить: стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, втрачений заробіток, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності в розмірі 597236,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що починаючи з 2001 року позивач перебував на посаді директора Дочірнього підприємства «СК СЕРВІС», і по даний час. 19.07.2017 року слідчим ГУ ДФС у Волинській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження за ч. 2 ст. 366 КК України. 12.10.2017 року було здійснено обшук на складі ДП «СК СЕРВІС» у м. Києві. 20.10.2017 року ухвалою Луцького міськрайонного суду накладено арешт на все майно, яке належало ДП «СК СЕРВІС», зокрема фінансово-бухгалтерські документи, офісну техніку, а також готової продукції, яка зберігалась на складі - ламінату. До цього, 29.09.2017 року в порядку тимчасового доступу прокуратурою Волинської області були вилучені всі документи, які стосувались господарської діяльності підприємства. Внаслідок цього підприємство не змогло далі займатись реалізацією продукції, вести господарську діяльність, подавати податкову звітність. Наведене унеможливило виконання позивачем як директором своїх посадових обов`язків. Підприємство втратило можливість виплачувати заробітну плату працівникам, виконувати контракти і укладати нові, займатись реалізацією продукції. Також, це спричинило недовіру контрагентів до підприємства, які відмовились далі співпрацювати. Таким чином, внаслідок незаконних дій прокуратури відбулось фактичне відсторонення позивача від виконання його посадових обов`язків. На початку 2018 року всі 20 працівників підприємства були вимушені звільнитись, а позивач не отримував заробітну плату. 06.02.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 366 КК України, а 18.03.2020 року вручений обвинувальний акт. Вироком Любомильського районного суду Волинської області від 26.12.2022 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим і виправдано за пред`явленим обвинуваченням. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02.03.2023 року вирок суду залишений без змін. 13.09.2023 року Верховний Суд залишив виправдувальний вирок без змін. Оскільки позивач був позбавлений можливості отримувати заробітну плату, втрачений заробіток розрахований виходячи з встановленої законом мінімальної заробітної плати, з 01.08.2017 року до 01.09.2023 року, що складає 372236,00 грн. З 01.09.2023 року до 01.03.2026 року мінімальна заробітна плата складає 225000,00 грн. Таким чином, загальна сума складає 597236,00 грн. Із вказаної суми підлягають утриманню визначені законом податки та інші обов`язкові платежі.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 07.05.2026 року.

07.04.2026 року надійшов відзив на позов від Державної казначейської служби України. У відзиві вказано, що відсутні підстави для участі у цій справі Державної казначейської служби України, оскільки Державу має представляти Волинська обласна прокуратура як орган, діями якого завдано шкоду. Вважає, що розмір розрахованого позивачем відшкодування є необгрунтованим.

06.05.2026 року від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову. Вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320170030000000047 від 19.07.2017 проводилось слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області, за ч. 2 ст. 366 КК України. Процесуальне керівництво здійснювалось прокуратурою Волинської області. 18.03.2020 прокурором затверджено обвинувальний акт і скеровано до Любомльського районного суду Волинської області. Вироком суду від 26.12.2022 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано. Вироком суду визначено перелік майна, яке підлягає поверненню. На виконання вироку, 06.07.2023 року були повернуті документи, вилучені під час обшуку 12.10.2017 року. Кошти в сумі 393090,23 грн. повернуто ОСОБА_1 на відповідний рахунок. Ламіноване покриття для підлоги, вилучене в ході обшуку складу 12.10.2017 року, вироком суду повернуто в повне розпорядження ДП «СК СЕРВІС», про що повідомлено цьому підприємству, а отже у підприємства відсутні заборони користування чи розпорядження вказаним майном. В ході кримінального провадження запобіжні заходи стосовно ОСОБА_1 не застосовувались, він перебував під слідством і судом з 06.02.2018 по 02.03.2023. ОСОБА_1 протягом всього часу продовжував перебувати на посаді директора ДП «СК СЕРВІС» і від посади не відсторонювався. Тому, є безпідставними доводи позивача, що він втратив заробіток внаслідок кримінального провадження. Доказів того, що ОСОБА_1 втратив заробіток або не міг виконувати свої повноваження внаслідок кримінального провадження, відсутні.

07.05.2026 року суд ухвалив закрити підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду на 21.07.2026 року.

В судовому засіданні позивач і його представник підтримали позов із викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Після дослідження доказів і проведення судових дебатів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач перебував на посаді директора Дочірнього підприємства «СК СЕРВІС», та продовжує перебувати на посаді і по даний час.

19.07.2017 року слідчим ГУ ДФС у Волинській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження № 320170030000000047 за ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320170030000000047 від 19.07.2017 проводилось слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області. Процесуальне керівництво здійснювалось прокуратурою Волинської області.

12.10.2017 року було здійснено обшук на складі ДП «СК СЕРВІС» у м. Києві.

20.10.2017 року ухвалою Луцького міськрайонного суду накладено арешт на майно, яке належало ДП «СК СЕРВІС», зокрема фінансово-бухгалтерські документи, офісну техніку, а також готову продукцію, яка зберігалась на складі - покриття для підлоги (ламінат).

06.02.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

18.03.2020 прокурором затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України і скеровано до Любомльського районного суду Волинської області.

Вироком суду від 26.12.2022 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 02.03.2023 року, та постановою Верховного Суду від 13.09.2023 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення і виправдано. Вироком суду визначено перелік майна, яке підлягає поверненню.

На виконання вироку, 06.07.2023 року були повернуті документи, вилучені під час обшуку 12.10.2017 року. Кошти в сумі 393090,23 грн. повернуто ОСОБА_1 на відповідний рахунок. Ламіноване покриття для підлоги, вилучене в ході обшуку складу 12.10.2017 року, вироком суду повернуто в повне розпорядження ДП «СК СЕРВІС», про що повідомлено цьому підприємству, а отже у підприємства відсутні заборони користування чи розпорядження вказаним майном.

Згідно із Реєстром застрахованих осіб Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 нараховувались доходи від ДП «СК Сервіс» ЄДРПОУ 31724883: у 2017 році щомісячно по 3300 грн. з січня по жовтень та по 3200 грн. з листопада по грудень, в загальному розмірі 39400,00 грн.; у 2018 році щомісячно з січня по серпень 2018 року по 3723 грн., в загальному розмірі 29784,00 грн. В подальшому відомості про доходи від вказаного підприємства - відсутні.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами, 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках , зокрема постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для покладення відповідальності на державу за рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (див. пункти 36-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 та близькі за змістом висновки у пункті 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22).

Обґрунтовуючи позов, позивач стверджує, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому було завдано шкоду у виді втраченого заробітку. Позивач вказує, що відбулось його фактичне відсторонення від посади внаслідок вилучення і арешту майна підприємства.

Суд звертає увагу, що в порядку кримінального провадження рішення про відсторонення позивача від посади не приймалось.

Позивач залишався на посаді директора підприємства і продовжує обіймати вказану посаду на даний час.

Суд приймає до уваги, що вилучення продукції, фінансово-господарської документації дійсно могло негативно вплинути на господарську діяльність підприємства.

Однак, на підтвердження своїх доводів, позивач не надав суду жодних доказів фінансового стану підприємства щодо неможливості здійснювати виплату заробітної плати, неможливості продовження господарської діяльності, масового звільнення працівників.

Позивач стверджує, що втрата ним заробітку відбулась одразу після обшуку і вилучення продукції в жовтні 2017 року, після чого не вівся бухгалтерський облік і не подавалась фінансова звітність.

Водночас, як свідчать відомості із Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 щомісяця нараховувалась заробітна плата від ДП «СК Сервіс» до серпня 2018 року.

Отже, на позивачем не було надано доказів на підтвердження втрати ним заробітку до серпня 2018 року, а також на підтвердження того, що відсутність доходів від ДП «СК Сервіс» після серпня 2018 року була спричинена кримінальним переслідуванням позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення заробітної плати, втраченої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Є.В. Діденко