Постанова № 13868346, 18.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15»лютого 2011 року Справа № 65/289-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача –Юрченко І.М. (дов. №129/10 від 23.12.2010 року),

відповідача –Гриньов Є.О. (дов. б/н від 10.02.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача –Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (вх. №214Х/2-6к) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року по справі № 65/289-10

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД», Харківська область, м. Чугуїв

про стягнення 294849,57 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач (Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД») 294849,57 грн., у тому числі 72143,37 грн. - основного боргу, 6598,38 грн. пені, 209586,20 грн. - штрафу, 5699,33 грн. –інфляційних витрат та 822,29 грн. - 3% річних за договором №06/08-936 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 29.09.2008 р. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подання позову відповідачем не сплачена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. у справі № 58/118-09 з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 21.09.2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ науково-виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»6598,38 грн. пені, 209586,20 грн. штрафу, 5699,33 грн. інфляційних витрат, 822,29 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 2949,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. В частині стягнення 72143,37 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2009р. апеляційну скаргу ТОВ науково-виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД»залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. у справі № 58/118-09 –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2009р. касаційну скаргу ТОВ науково-виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД»задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009р. в частині стягнення штрафу, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду, в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 р. залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. у справі № 08/270-09 позивачу в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010р. касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010р. скасовано. Справу №58/118-09 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

При новому розгляді справі було присвоєно №65/289-10.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року по справі №65/289-10 (суддя Смірнова О.В.) в позові відмовлено. Так, місцевим господарським судом прийнято до уваги наступне: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, наявність чи відсутність вини відповідача, поведінка винної сторони, в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання. Судом враховано, що підприємство опинилося у скрутному фінансовому стані в результаті фінансово-економічної кризи, що виникла з осені 2008 року, яка торкнулася значною мірою будівельної галузі, внаслідок чого відповідач своєчасно не зміг розрахуватися з позивачем, при цьому навіть за складних обставин розрахувався за поставлений газ майже на 65 %. Судом також враховано, що основна заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття судом рішення від 21.09.2009 р. була повністю погашена, а розмір штрафних санкцій не відповідає розміру основної заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення позивача до суду. Крім того відповідач довів відсутність його вини і те, що зміна обсягів поставки газу відповідає п. 2.1.1 Договору. Судом прийнято до уваги посилання відповідача на те, що розмір штрафу не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим в п. 6 ст. 3 ЦК України.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року по справі №65/289-10 не погодився та звернуся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 15.02.2011 року.

31.01.2011 року до канцелярії апеляційного господарського суду від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому він звертає увагу суду на те, суд першої інстанції приймаючи рішення дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є необґрунтованими, оскільки відповідач листами від 17.10.2008 року №155 та №173 від 21.11.2008 року звернувся до позивача з пропозицією змінити обсяги постачання газу в жовтні та листопаді 2008 року, проте позивач всупереч статті 188 Господарського кодексу України відповідь на пропозиції відповідача не надав, чим відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України погодив останню. Також, суд дійшов висновку про відсутність провини відповідача, оскільки сторони погодили збільшення обсягу поставленого газу. Апелянт не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та обґрунтовує свою позицію тим, що відповідно з п. 2.1.2 договору, допускається відхилення обсягу споживання газу в розмірі не більше +/- 5% (плюс/мінус п’ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з п.2.1 цього договору планового обсягу поставки. У разі відхилення обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 цього договору планового обсягу поставки більше ніж на 5%, покупець зобов’язується оплатити постачальнику обсяг поставки газу та додатково сплатити штраф відповідно до п. 7.8 договору. Жодних змін щодо запланових обсягів сторонами до договору не внесено.

09.02.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив від відповідача, в якому він заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року по справі №65/289-10 законним та обґрунтованим, і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 15.02.20121 року представники позивача та відповідача підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

29.09.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 06/08-936 поставки природного газу (далі –договір), за умовами якого постачальник протягом періоду з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. зобов’язався передати у власність покупцю газ в обсязі до 220000 м.куб., а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору.

Згідно п. 2.1. зазначеного Договору плановий обсяг газу складає: у жовтні 2008 року - до 90000 м.куб., листопаді –до 80000 м.куб., грудні –до 50000 м.куб. Пунктом 2.1.1. Договору сторони домовились, що обсяги газу, які планується поставити за цим договором можуть змінюватись постачальником протягом місяця поставки.

Покупець у відповідності з пунктом 3.3 Договору до 20 числа місяця, що передує поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку після затвердження постачальник за погодженням з НАК «Нафтогаз України»до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії «Об’єднане диспетчерське управління»ДК «Укртрансгаз»(ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженими постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки. Покупець не має права відмовитись від приймання узгодженого сторонами планового обсягу поставки після включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

Відповідач посилається на те, що засобами факсимільного та поштового зв’язку звертався до позивача листами від 17.10.2008 р. за № 155 та від 21.11.2008 р. за № 173 з проханням збільшити планові обсяги постачання природного газу у жовтні 2008 р. до 120000 м. куб та у листопаді до 110000 м.куб.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила, що вони не містять належних та допустимих доказів направлення відповідачем вказаних листів засобами факсимільного зв’язку. Оскільки, згідно копії листа від 17.10.2008р. за № 155 (т.1, а.с. 43) на ньому мається лише запис: «відправлено 17.10.08 по факс на №537-02-70 8(044)». Зазначений запис не містить ні прізвища (ні підпису) того, хто відправив факс, а також того, хто його отримав. Окрім того, вказаний номер факсу не відповідає номеру, зазначеному у Договорі, а згідно матеріалів справи, встановити кому він належить неможливо. Лист від 21.11.2008р. за № 173 (т.1, а.с. 44) взагалі не містить ніяких даних, окрім: «факс 21.11.08».

Надані відповідачем описи до цінних листів №б/н від 17.10.2008 р. та №б/н від 21.11.2008р. (т.1, а.с. 55,56) не містять підпису працівника Укрпошти. Окрім того, поштові штампи «17100819 ХАРКІВ-22»та «21110814 ХАРКІВ-22»виконані на папері не шляхом відтиску відповідної печатки, а шляхом копіювання (або сканування тощо). Відповідно зазначені описи не можуть вважати доказами у справі, оскільки всупереч положенням ст. 36 Господарського процесуального кодексу України вони не подані в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Позивач, в свою чергу, заперечує отримання вказаних листів від позивача та зазначає, що не надавав погодження на збільшення планових обсягів поставки газу у жовтні, листопаді 2008 року.

Згідно п. 10.3 Договору всі зміни і доповнення до договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

У встановленому порядку зміни до договору щодо збільшення планових обсягів поставки газу у жовтні, листопаді 2008 року сторонами не внесені. Таким чином, сторони не досягли згоди щодо збільшення обсягів поставки газу у жовтні, листопаді 2008 року.

Тому, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитися з висновками місцевого господарського суду, що в даному випадку можуть бути застосовані положення ст. 205 Цивільного кодексу України щодо того, що воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням або такими діями, що засвідчують її волю до настання бажаного правового результату, оскільки правочин між сторонами укладено саме у письмовій формі, та ні вказаний договір, ні закон не передбачає таких випадків.

Колегія суддів за матеріалами справи також встановила наступне.

Відповідно до акту приймання-передачі газу за жовтень 2008 року покупець спожив 120586 м. куб. за ціною 1519,50 грн. на загальну суму 183230,42 грн., тобто понад узгоджене споживання природного газу склало 30586,0 м.куб. на загальну суму 46475,43 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі газу за листопад 2008 року покупець спожив 111,399 тис м. куб. за ціною 1857,31 грн. на загальну суму 189912,95 грн., тобто понад узгоджене споживання природного газу склало 31399,0 м.куб. на загальну суму 58317,68 грн.

За умовами п.6.1 Договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п*ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Пунктом 7.8 Договору сторони передбачили, що у разі відхилення фактичного обсягу споживання газу від підтвердженого постачальником (планового обсягу) та/або узгодженого сторонами в порядку, передбаченому п.2.1.2 договору, обсягу поставки у бік збільшення, покупець зобов’язується до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг. В іншому разі, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і планового/узгодженого обсягу поставки.

Матеріалами справи підтверджується, наступне.

За жовтень 2008 року станом на 05.11.2008 року (кінцевий термін оплати спожитого понад узгоджений обсяг природного газу) відповідачем сплачено 178000,00 грн. зі 183230,42 грн., що нараховані за місяць.

Станом на 10.11.2008 року (дата остаточного розрахунку за спожитий природний газ в планових обсягах за жовтень 2008 року) було сплачено 218000,00 грн.

За листопад 2008 року станом на 05.12.2008 року (кінцевий термін оплати спожитого понад узгоджений обсяг природного газу) відповідачем сплачено -83000,00 грн. зі 189912,95 грн., що нараховані за місяць станом на 10.12.2008 року (дата остаточного розрахунку за спожитий природний газ в планових обсягах за листопад 2008 року).

Таким чином, на час звернення до господарського суду з позовною заявою відповідач свої зобов’язання виконав частково, борг за поставлений природний газ сплатив в сумі 301000,00 грн. Станом на момент звернення ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з позовом до суду основний борг відповідача складав 72143,37 грн.

В процесі розгляду справи відповідач 08.05.2009 р. (тобто майже через півроку) платіжним дорученням № 2671 сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 72143,37 грн., у зв’язку з чим на підставі п.1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в цій частині було припинено.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність провини відповідача у неналежному виконанню своїх обов’язків за договором щодо оплати використаного газу та наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 7.8 Договору (тобто штрафу за понаддоговірне споживання природного газу).

Однак, при визначенні розміру такої відповідальності, колегія суддів враховує наступні обставини.

Відповідно ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу місцевим господарським судом не у повному обсязі враховано вказівки Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 13.10.2010 року

Так, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції неправомірно враховано, що підприємство (відповідач) опинилося у скрутному фінансовому стані в результаті фінансово-економічної кризи, що виникла з осені 2008 року, оскільки матеріали справи не містять доказів впливу на відповідача зазначених обставин.

З іншого боку, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду також зазначає, що матеріали справи не містять і доказів спричинення позивачу яких-небудь збитків неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, що основна заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття судом рішення від 21.09.2009 р. була повністю погашена, а розмір штрафних санкцій не відповідає розміру основної заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення позивача до суду, але, враховуючи вищевикладене, не може погодитись з висновком суду щодо відсутності вини відповідача та у зв’язку з цим наявності підстав для повного звільнення його від відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року по справі №65/289-10 у повному обсязі.

Колегія суддів, враховуючи принцип справедливості, добросовісності та розумності, закріплений в п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, а також значне перевищення розміру штрафу над сумою непогашеної на момент звернення до суду з позовом заборгованості відповідача, повне погашення суми основної заборгованості відповідачем під час розгляду справи, наявність вини відповідача у порушенні господарського зобов’язання та неналежне вжиття останнім заходів до щодо усунення порушень зобов'язання, керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 36071,69 грн. (тобто половину від непогашеної суми основної заборгованості відповідача за договором на момент звернення позивача з позовом до суду). В іншій частині відмовити.

Відповідним чином пропорційно розміру задоволених вимог підлягають розподілу судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3 ст. 83, ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року по справі №65/289-10 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД»(62469, Харківська область, Чугуївський район, вул. Вокзальна, 26а, рахунок № 26007000121973 в філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 21238131) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рахунок №26008301970 в ВАТ «Ощадбанк»м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) штраф у сумі 36071,69 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 360,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 25,55грн.

В іншій частині відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя           В.О. Фоміна

Суддя           Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Повний текст постанови підписано 16.02.2011 року.