Вирок № 138683430, 07.04.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/20150/25

Номер провадження № 1-кп/756/996/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 22.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002574, у відношенні:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, Полтавської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

- 11.01.2021 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області суду за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.125, 70 КК України - до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; постановою ККС ВС від 27.01.2025 перекваліфіковано діяння та призначено покарання за ч.1 ст.186, ч.2 ст.186, 70 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. Звільнений 26.04.2024 по відбуттю строку покарання.

- 26.02.2026 Ірпінським районним судом Київської області за ч.4 ст.190 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

УСТАНОВИВ:

22.10.2025, близько 00:45 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в торговому залі АЗС «Сокар» (ТОВ «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ»), розташованої за адресою: м. Київ, пр-т С. Бандери, буд. 36, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, діючи відкрито, шляхом вільного доступу, взяв з полиць одну пляшку лікеру Jack Daniels Tennessee Honey, об`ємом 0,7 л, вартістю 582 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ) та одну пляшку лікеру Jack Daniels Tennessee Apple, об`ємом 0,7 л, вартістю 582 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ).

Після чого, ОСОБА_7 , розуміючи, що його дії не носять таємний характер, тримаючи при собі товар належний ТОВ «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ», почав втікати та вибіг на вулицю, де в свою чергу працівник АЗС намагався його наздогнати та зупинити, однак ОСОБА_7 ігнорував вимоги зупинитись, втік з місця вчинення кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на загальну суму 1165 грн. 00 коп..

Отже, ОСОБА_7 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 22.10.2025, близько 00:45 год. зайшов до магазину на АЗС «Сокар», де з полиць взяв дві пляшки Jack Daniels, але це помітила касир АЗС та просила повернути товар, намагалася зупинити його, але він вийшов з магазину, сів в авто, на якому приїхав та направився додому. Через деякий час приїхали працівники поліції, вилучили викрадені пляшки. про вчинене жалкує.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 без його участі, претензій до останнього не має.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що беззаперечно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, просить суд визнати ОСОБА_7 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_7 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69-1 КК України, не встановлено.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, вид та вартість майна, яким заволодів обвинувачений, наслідки вчинення злочину, зокрема, відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру до обвинуваченого, який не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, але раніше судимий, в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, не має міцних соціальних зв`язків, законного джерела доходу.

При дослідженні особистості обвинуваченого, відповідно до положень ст. 50 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто при призначенні покарання у виді позбавлення волі, а отже підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням - судом не встановлено як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України.

Тож, ураховуючи викладене, суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді 7 років позбавлення волі.

Крім того, вироком Ірпінського районного суду Київської області від 26.02.2026 ОСОБА_7 засуджено за ч.4 ст.190 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Як убачається з наведеного вироку, злочин за цим вироком ОСОБА_7 учинив до постановлення вироку Ірпінським районним судом Київської області 26.02.2026, отже, відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом поглинання більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, менш суворого покарання, призначеного попереднім вироком суду, остаточно слід призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 7 років. Така позиція суду узгоджується із висновком ОП ККС від 01.06.2020 у справі 766/39/17, а саме що, при призначенні особі остаточного покарання, слід керуватися часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Суд призначає покарання на підставі внутрішнього переконання і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Призначення ОСОБА_7 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду , встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

У рамках вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме з моменту затримання останнього 22.10.2025, який у подальшому судом було продовжено і який діє наразі. У зв`язку з чим, на думку суду, вказаний запобіжний захід щодо ОСОБА_7 необхідно залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Крім того, відповідно до ст. 72 КК України, слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_7 за цим вироком покарання, строк попереднього ув`язнення, починаючи з 22.10.2025 і до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Долю речових доказів по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання, у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Ірпінського районного суду Київської області від 26.02.2026, більш суворим, призначеним даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання в виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 , починаючи з 22.10.2025 до дня набуття вироком законної сили, виходячи з положень ст. 72 КК України, що 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 23.10.2025, а саме: з 1 пляшки лікеру Jack Daniels Tennessee Honey, об`ємом 0,7 л та 1 пляшки лікеру Jack Daniels Tennessee Apple, об`ємом 0,7 л, які передані до зберігання до камери зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м.Києві, повернувши їх потерпілому.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1