Ухвала суду № 138682972 від 22.07.2026 , Голосіївський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 755/18777/20

Провадження №: 1-кп/752/393/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю судових засідань:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Києві в залі суду об`єднане кримінальне провадження за №62020000000000267, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020 та №62022000000000401, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , адвокат (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 16.12.2023 №171), раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009), ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України,

в с т а н о в и в :

17.10.2025 обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020000000000267 від 11 березня 2020 року, та за №62022000000000401 від 20 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009), ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону Nє3207-VI від 07.04.2011) ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України, надійшов до провадження судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Обвинуваченому запобіжний захід не обирався.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України судом 21.10.2025 було постановлено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання.

Підготовче судове засідання було призначено на 05.11.2025, в подальшому в підготовчому судовому засіданні неодноразово оголошувалися перерви та востаннє судовий розгляд кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні відбувся 22.07.2026.

У підготовче судове засідання 22.07.2026 з`явилися прокурор, обвинувачений його захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Інші учасники справи, будучи щоразу належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання до суду не з`явилися.

Виходячи із положень ст. 325 КПК України, суд вважав за можливим проведення підготовчого судового засідання без їх участі.

Позиції учасників щодо призначення справи до судового розгляду

При підготовчому розгляді кримінального провадження суд заслухав доповідь прокурорів, які вважали, що справа підсудна Голосіївському районному суду міста Києва, що підстав для зупинення даної справи немає, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, що підстав, визначених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Разом із тим прокурор ОСОБА_8 висловив думку, що у разі наявності згоди обвинуваченого ОСОБА_4 , не заперечує проти закриття провадження за ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону Nє1475-VI від 05.06.2009), ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону Nє3207-VI від 07.04.2011) КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 думку прокурорів у підготовчому судовому засіданні 08.07.2026 підтримала.

В ході підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено наступні клопотання: від 22.05.2026 щодо визнання незаконності визначення складу суду, порушення порядку автоматизованого розподілу справи, наявності підстав для самовідводу судді та неможливості подальшого здійснення підготовчого судового провадження; від 04.06.2026 про виключення осіб із числа потерпілих за епізоду обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України; від 08.07.2026 про роз`яснення правових наслідків подальшого підтримання окремих пунктів обвинувачення; від 07.07.2026 щодо неможливості призначення кримінального провадження до судового розгляду до вирішення питання законності визначення підсудності; заяву про неможливість існування кримінально-правової конструкції ч. 3 ст. в поєднанні з ч. 2 ст. 375 КК України від 11.04.2026, клопотання про закриття кримінального провадження - задовольнити частково.

Окрім того, в ході підготовчого судового засідання головуючим суддею було вирішено клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про процесуальний статус адвокатів та постановлено рішення у формі ухвал, занесеними до журналу судового засідання без видалення суду до нарадчої кімнати.

Обвинувачений думку прокурора не підтримав, просив не призначати справу до судового розгляду та закрити кримінальне провадження у підготовчому судовому засіданні у зв`язку із відсутністю в його діях складів інкримінованих кримінальних правопорушень, а також у зв`язку із визнанням неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11.06.2020, ст. 375 КК України такою.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 думку свого підзахисного підтримали просили закрити провадження у зв`язку із відсутністю в діях обвинуваченого складів кримінальних правопорушень.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 висловив думку щодо можливості розгляду справи у відсутності його захисника - адвоката ОСОБА_11 .

Суд, заслухавши доповідь прокурора, представника потерпілого думку обвинуваченого, його захисників, вважає, що:

Дане кримінальне провадження підсудне Голосіївському районному суду міста Києва.

Наявні підстави для часткового задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні, однак перш ніж вирішити питання щодо закриття провадження у справі слід вирішити процесуальні питання поставлені обвинуваченим перед судом шляхом заявлення цілого ряду клопотань.

Щодо вирішення питання процесуального статусу сторін

Процесуального статусу - обвинуваченого особа набуває з моменту вручення обвинувального акту, додатків до нього в порядку визначеного ст. 293 КК України (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу).

Статусу обвинуваченого ОСОБА_4 набув в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України - 08.12.2020 /том 1 а.с. 122,123-124, 125-126/.

В частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011) ОСОБА_4 статус обвинуваченого набув - 26.06.2022 /том 17 а.с. 43/.

Вказаний статус з відповідним об`ємом прав та обов`язків, визначених ст. 42, ст.194 КПК України, зберігається за особою з моменту вручення обвинувального акту і до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні, після чого особа набуває відповідного обсягу прав та обов`язків засудженого або виправданого.

Чинний КПК України, як і чинний КК України не передбачає зміни процесуального статусу особи у разі декриміналізації частини обвинувачення (визнання такою, що не відповідає Конституції України ст. 375 КК України). Тому до набрання законної сили остаточного рішення у справі процесуальний статус особи не змінюється у кримінальному процесу за жодних обставин.

В силу положень ст. 45 КПК України обвинувачений має право на захист, захисником є адвокат, аналогічно правовий статус захисника не змінюється в ході усього судового розгляду та не залежить від умов декриміналізації, скасування ухвали про закриття кримінального провадження чи інших умов.

Відповідно у даному кримінальному провадження ОСОБА_4 має процесуальний статус - обвинуваченого і не втрачав його.

Адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_11 - мають правовий статус захисників з відповідним об`ємом прав та обов`язків (зокрема і щодо явки до суду).

Щодо визначення підсудності справи

В супереч твердженням обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників з моменту постановлення Київським апеляційним судом 14.12.2020 ухвали про визначення підсудності кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020 за №62020000000000267 за Голосіївським районним судом м. Києва в силу положень ст. 34 КПК України, єдиним судом уповноваженим здійснювати судовий розгляд у даному кримінальному провадженні є Голосіївський районний суд м. Києва.

Аналогічно в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011) з моменту постановлення Київським апеляційним судом ухвали від 29.09.2022 про визначення підсудності судом уповноваженим здійснювати судовий розгляд у даному кримінальному провадженні є Голосіївський районний суд м. Києва.

Щодо визнання незаконності визначення складу суду, порушення порядку автоматизованого розподілу справи, наявності підстав для самовідводу судді та неможливості подальшого здійснення підготовчого судового провадження

Вказані питання було вирішено шляхом розгляду іншим суддею Голосіївського районного суду двох відводів, заявлених обвинуваченим у даному кримінальному провадженні з аналогічних мотивів. У задоволенні вказаних відводів у визначеному ст. 81 КПК України порядку було відмовлено, у зв`язку із відсутністю порушень ст. 35 КПК України при визначенні головуючого судді у вказаному кримінальному провадженні.

Щодо виключення осіб із числа потерпілих

Вказане клопотання суд залишає без розгляду виходячи із прийнятого рішення про закриття провадження у справі та відсутності необхідності, за таких умов, здійснювати ревізію рішення органу досудового розслідування та прокурора про визнання осіб потерпілими у цьому кримінальному провадженні.

Обсяг пред`явленого обвинувачення

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62020000000000267 від 11 березня 2020 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону від 05.06.2009), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України, а саме у: незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою, за попередньою змовою групою осіб; організації умисного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, а саме несвоєчасного внесення відомостей, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у вказаній системі, скоєного службовою особою, яка має право доступу до цієї системи; організації постановлення суддями завідомо неправосудних ухвал, вчиненого в інших особистих інтересах.

Як зазначено в обвинувальному акті, вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вчинено за таких обставин.

Відповідно до ст. 124 Конституції України (в редакції від 28.06.1996) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Згідно зі ст.ст. 127, 129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, окрім інших, є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, визначено, що:

суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2);

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 5);

здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (ст. 6);

кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ст. 7);

суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб (ст. 8);

правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст. 9).

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 07.12.1993 № 33 ОСОБА_4 обрано народним суддею Залізничного районного суду м. Києва, а 21.12.1993 зараховано суддею цього суду.

21.12.1993 ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді судді Залізничного районного суду м. Києва, прийняв присягу судді такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об`єктивним і справедливим».

У період з 21.12.1993 по 26.05.2004 ОСОБА_4 обіймав посади судді та заступника голови суду у Залізничному, Солом`янському та Дніпровському районних судах м. Києва.

Указом Президента України від 26.05.2004 № 579/2004 ОСОБА_4 призначено головою Дніпровського районного суду м. Києва.

На підставі вищезазначеного Указу Президента України з 01.06.2004 ОСОБА_4 приступив до виконання обов`язків голови Дніпровського районного суду м. Києва (наказ голови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2004 № 171).

Рішенням Ради суддів України від 29.05.2009 ОСОБА_4 повторно призначено головою Дніпровського районного суду м. Києва та відповідно до його наказу від 01.06.2009 № 62 він з 01.06.2009 приступив до виконання обов`язків голови Дніпровського районного суду м. Києва.

На підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 № 1188-VII наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2014 № 15 з 11.04.2014 ОСОБА_4 звільнено з адміністративної посади - голови цього суду.

У подальшому рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 № 1322/0/15-17 ОСОБА_4 звільнено з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку, а наказом голови цього суду від 07.06.2017 № 53 на підставі вищезазначеного рішення Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 відраховано зі штату суддів указаного суду.

Таким чином, ОСОБА_4 обіймав посаду голови Дніпровського районного суду м. Києва у період з по 01.06.2004 по 11.04.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI до повноважень ОСОБА_4 як голови місцевого суду, окрім інших, належали визначення адміністративних повноважень заступника голови місцевого суду, контроль ефективності діяльності апарату суду, внесення керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства, видача на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідного наказу, забезпечення виконання рішень зборів суддів місцевого суду, контроль ведення в суді судової статистики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства, виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду, внесення на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів.

Як голова місцевого суду ОСОБА_4 також відповідно ч. 2 ст. 24 вищезазначеного Закону мав право видавати накази і розпорядження з питань, що належали до його адміністративних повноважень.

Такі ж права голови місцевого суду стосовно видачі наказів і розпоряджень визначено в п. 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Дніпровського районного суду м. Києва, затверджених зборами трудового колективу цього суду 03.10.2013.

Окрім цього, п. п. 3 та 14 наказу голови Дніпровського районного суду м. Києва «Про розмежування функціональних обов`язків між працівниками суду» від 02.01.2013 № 2/а визначено, що загальне керівництво цим судом, а також загальне керівництво кримінальною та цивільною колегіями покладено на голову вказаного суду - ОСОБА_4 .

Отже, ОСОБА_4 у період з 01.06.2004 по 11.04.2014, обіймаючи посаду голови Дніпровського районного суду м. Києва, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011) був представником влади та службовою особою.

Також, будучи головою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 у зазначений період часу мав право доступу до автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва.

Зокрема, наказом голови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2013 № 26/а призначено відповідальних осіб за застосування електронного цифрового підпису, а саме суддів згаданого суду, серед яких - голова суду ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1.5 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 та погодженого 26.11.2010 головою Державної судової адміністрації України (в редакції, чинній станом на 19.02.2014), суддя є користувачем автоматизованої системи та має відповідні права. Редагування інформації в цій системі - це, зокрема, підписання документа електронним цифровим підписом.

Проте замість того, щоб відповідно до вищевказаних вимог Конституції України, Закону та підзаконних нормативно-правових актів здійснювати правосуддя, обіймаючи посади судді та голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 19.02.2014 вчинив злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, а також правосуддя.

Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію. Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об`єднання.

Відповідно до ст. 11 Конвенції кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об`єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення прав на свободу зібрань та об`єднання не підлягає ніяким обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 № 2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Згідно з положеннями вказаної статті користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 5 Конституції України ніхто не може узурпувати державну владу.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 39 Конституції України у державі встановлено реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, походів, мітингів і демонстрацій, а їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, безпосередньо визначених Конституцію України. Тимчасові обмеження права громадян на мирні збори можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов`язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У ст. 64 Конституції України визначено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 60 Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

За ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Із 2006 року Україна почала вести переговори з відповідними структурами Європейського Союзу з наміром стати спочатку асоційованим членом цієї організації, а потім її повноправним учасником. Ці перемовини продовжив і ОСОБА_12 після обрання його у 2010 році Президентом України.

Відповідно до досягнутих домовленостей Угода про асоціацію України з Європейським Союзом мала бути підписана 28.11.2019 - 29.11.2013 у м. Вільнюсі Литовської Республіки під час саміту глав країн-членів Європейського Союзу.

Однак восени 2013 року Президент України, виходячи із власних міркувань, за підбурювання представників Російської Федерації, діючи умисно, з метою утримання влади та отримання преференцій від представників влади Російської Федерації, а також з інших особистих мотивів прийняв рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

На виконання цього рішення Президента України Прем`єр-міністр України забезпечив прийняття 21.11.2013 Кабінетом Міністрів України розпорядження № 905-р, яким було призупинено процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

У відповідь на рішення Президента України, про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом громадяни України, починаючи із 21.11.2013, у м. Києві на Майдані Незалежності розпочали проведення безстрокових мирних заходів протесту проти цього рішення у формі зборів, мітингів, походів і демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України, мета яких суперечила інтересам Президента України.

Президент України, достовірно усвідомлюючи, що його відмова від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом суперечить державним і суспільним інтересам та призведе до поглиблення суспільного супротиву, вирішив, використовуючи повноваження Президента України, здійснити всі необхідні, у тому числі незаконні, дії для припинення акцій протесту, вчиняючи перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, оскільки такі масові заходи ставили під загрозу його перебування при владі.

Приблизно у період з 21.11.2013 по 20.02.2014, коли розпочалися та проходили мирні заходи протесту у формі зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій проти прийнятого рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Президент України вирішив до вчинення незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій та вчинення інших злочинів залучити раніше призначених ним особисто та за його сприянням керівників правоохоронних органів, а саме: Міністра внутрішніх справ України, Генерального прокурора України, та інших осіб.

У свою чергу Міністр внутрішніх справ України та Генеральний прокурор України, займаючи керівні посади в органах внутрішніх справ та Генеральній прокуратурі України, вважаючи основним завданням на цих посадах служіння особисто Президенту України, що полягало у використанні повноважень правоохоронних органів у його інтересах та виконанні всіх його вказівок, у тому числі протиправних та злочинних, усвідомлюючи відсутність жодних законних підстав для перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, надали у вищевказаний період часу добровільну згоду Президенту України, (вступили у попередню змову) на здійснення особисто та із залученням підлеглих працівників, із використанням наданої їм влади і службових повноважень незаконного впливу на суди, громадські організації та їх активістів, опозиційні політичні сили та їх лідерів, обмеження прав громадян проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, тобто досягли домовленостей про вчинення злочинів.

Так, Міністр внутрішніх справ України та Генеральний прокурор України, об`єднані єдиним злочинним умислом з Президентом України, кожен у своїй частині, виходячи із повноважень очолюваних ними відомств та займаних ними посад, виконуючи вказівки останнього, мали залучати підлеглих працівників та підрозділи правоохоронних органів до здійснення незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій шляхом застосування фізичного насильства, зброї та спеціальних засобів до мітингувальників, здійснювати їх незаконні затримання, ініціювати перед судами обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно затриманих мітингувальників, а також забезпечити шляхом здійснення незаконного впливу на суди розгляд та задоволення таких клопотань.

У свою чергу Міністр внутрішніх справ України та Генеральний прокурор України, на виконання незаконних вказівок Президента України, приблизно у січні 2014 року у не встановленому досудовим розслідуванням місці з метою реалізації злочинного умислу останнього щодо незаконного перешкоджання проведенню мітингів, вуличних походів і демонстрацій та їх припинення доручили керівництву прокуратури м. Києва та ГУ МВС України в м. Києві здійснювати, виходячи із повноважень очолюваних ними відомств та займаних посад, застосування фізичного насильства, зброї та спеціальних засобів до мітингувальників, після чого їх затримувати та ініціювати перед судом обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

На виконання вищевказаної протиправної вказівки невстановленими службовими особами з числа керівництва прокуратури м. Києва та ГУ МВС України в м. Києві прийнято завідомо протиправне рішення про притягнення затриманих осіб до кримінальної відповідальності та обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Указане кримінальне провадження розпочато слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві за фактом організації невідомими особами 18.02.2014 по вул. Інститутській, 15/5 у м. Києві масових заворушень, що супроводжувалися погромами та знищенням майна і призвело до тяжких наслідків.

Разом з цим досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні фактично не проводилося, обставини події, яка мала місце 18.02.2018 по вул. Інститутській, 15/5 в м. Києві всебічно, повно й неупереджено органом досудового розслідування не досліджувалися, слідчі дії з цією метою не проводилися.

З метою реалізації вищевказаного злочинного умислу не встановленими слідством службовими особами прокуратури м. Києва та ГУ МВС України в м. Києві, повне коло яких установлюється у межах досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні, був розроблений відповідний план злочинних дій, який полягав у тому, що кримінальне провадження № 12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, перебувало формально у провадженні слідчих СУ ГУ МВС України в м. Києві, однак за усними вказівками керівництва ГУ МВС України затриманих у межах досудового розслідування цього кримінального провадження осіб доставляли до заздалегідь визначених районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві, які віддалені від центральної частини м. Києва.

У подальшому передбачалося надання наказів керівникам відповідних районних прокуратур та слідчих підрозділів міліції щодо забезпечення притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності осіб, а саме складення протоколів про затримання у порядку ст. 208 КПК України, складення та вручення повідомлень про підозру за ч. 2 ст. 294 КПК України, а також подання до суду клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Одночасно головам місцевих судів та відповідним слідчим суддям цих судів мало надійти доручення забезпечити розгляд указаних клопотань та прийняти рішення про обрання затриманим особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

На виконання зазначеного заздалегідь узгодженого спільного плану дій службові особи з числа керівництва ГУ МВС України в м. Києві та прокуратури м. Києва, повне коло яких установлюється у межах досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, з метою перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій та їх припинення шляхом затримання та в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно їх учасників та інших осіб, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитися від подальшої участі в них, дали завідомо незаконну вказівку керівництву територіальних слідчих підрозділів міліції, у тому числі Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про необхідність затримання, складення повідомлення про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та вручення їх після погодження прокурорами, якими буде здійснюватися нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також складення клопотання про обрання щодо цих підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, установлених ст. 177 КПК України.

У свою чергу не встановлені досудовим розслідуванням службові особи із числа керівників прокуратури м. Києва з цією метою дали вказівку процесуальним керівникам та керівникам районних прокуратур забезпечити погодження письмових повідомлень про підозру затриманим у центральній частині м. Києва особам та клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також в подальшому підтримати ці клопотання під час їхнього розгляду слідчим суддею, умисно створивши процесуальні передумови та орієнтуючи суд на їх задоволення слідчими суддями.

Одночасно посадові особи з числа вищих державних органів України та інші, не встановлені досудовим розслідуванням посадові особи з числа вищих державних органів України, повне коло яких установлюється у межах досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, дали головам та заступникам голів районних судів м. Києва, у тому числі Дніпровського районного суду м. Києва, усну незаконну вказівку забезпечити розгляд та задоволення клопотань слідчих, у тому числі СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про обрання затриманим у центральній частині м. Києва особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У свою чергу ОСОБА_4 , обіймаючи посаду голови Дніпровського районного суду м. Києва, будучи службовою особою, достовірно знаючи про злочинні наміри керівництва держави та вищих посадових осіб правоохоронних і судових органів України протиправним способом протидіяти зборам, мітингам, вуличним походам і демонстраціям, які відбувалися в м. Києві та інших регіонах України упродовж грудня 2013 року - лютого 2014 року, а саме через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності осіб - учасників зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, з обранням стосовно них суддями запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитись від подальшої участі в них, перебуваючи 19.02.2014 у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, вирішив вчинити умисні дії, спрямовані на перешкоджання проведенню подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій у м. Києві та їх припинення.

Так, під час вищевказаних подій на Майдані Незалежності 18.02.2014 не встановленими досудовим розслідуванням співробітниками ПМОП «Беркут» (щодо яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні) на виконання завідомо незаконної вказівки керівництва МВС України та ГУ МВС України в м. Києві безпідставно, без жодних доказів протиправної діяльності затримали ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та інших осіб як таких, що можуть бути причетними до вчинення масових заворушень, які відбувалися на вулицях М. Грушевського та Інститутській, у центрі м. Києва, які, однак участі у них не брали.

Водночас близько 22 год 00 хв лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_23 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який розташований по вул. Червоноткацькій, 2, доставлено вищевказаних затриманих осіб.

У свою чергу оперативним черговим чергової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_24 за усною вказівкою заступника начальника слідчого відділу Дніпровського РУ, підписано рапорт на ім`я начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, надрукований текст якого вказаний заступник начальника слідчого відділу Дніпровського РУ надав до чергової частини, у якому зазначалося, що 18.02.2014 о 22 год 10 хв лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_23 для подальшого розбору з вулиць Інститутської та М. Грушевського у м. Києві доставлено серед інших вищевказаних осіб, які були затримані за нібито активні дії під час масових заворушень у центрі м. Києва.

У подальшому, у період з 22 год 00 хв 18.02.2014 до 03 год 00 хв 19.02.2014, слідчими слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві на виконання протиправної вказівки начальника СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, незаконно складено протоколи про затримання ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, за відсутності жодних доказів, які б свідчили про їхню причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

На виконання вказівок невстановлених керівників ГУ МВС України в м. Києві, спрямованих на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, 19.02.2014, перебуваючи у службових кабінетах Дніпровського РУ ГУ МВС України за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, діючи всупереч вимогам ст. 9, ч. 1 ст. 276 КПК України, слідчі вказаного районного управління, склали проєкти повідомлень про підозру затриманим ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, відповідно до тексту (шаблону), який розробив та надав їм прокурор у кримінальному провадженні № 12014100000000367, у яких вказали, що нібито ці особи 18.02.2014 в центральній частині м. Києва (вулиці Інститутська та М. Грушевського) брали активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до тяжких наслідків, підписали та надали ці письмові повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - прокурору відділу прокуратури м. Києва, які він незаконно підписав, після чого цього ж дня їх було вручено вказаним затриманим особам.

У подальшому, 19.02.2014 прокурор відділу прокуратури м. Києва з метою надання своїм діям ознак законності, з матеріалів кримінального провадження № 12014100000000367 виділив матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, в окреме кримінальне провадження, якому було присвоєно реєстраційний номер 12014100000000370.

Постановою прокурора м. Києва від 19.02.2014 здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, доручено слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Троє слідчих вказаного райуправління, виконуючи незаконні вказівки керівництва слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, 19.02.2014 у нічний час доби у приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВС України за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, склали клопотання про обрання ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які після погодження їх процесуальним керівником - заступником прокурора Дніпровського району м. Києва, вранці 19.02.2014 разом із додатками передано до Дніпровського районного суду м. Києва для розгляду по суті.

Згідно з наказом голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 20.01.2014 № 5/а, на виконання вимог КПК України та рішення загальних зборів суддів цього суду від 28.11.2012 встановлено чергування слідчих суддів згідно з графіком, відповідно до якого у період з 17.02.2014 по 22.02.2014 чергують судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

При цьому п. 9 наказу голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 «Про розмежування функціональних обов`язків між працівниками суду» від 02.01.2013 № 2/а визначено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також скарги на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора, що надходять до суду, розглядаються слідчими суддями згідно з графіком чергування.

На виконання цих наказів 19.02.2014 о 10 год 37 хв помічник судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_27 , який виконував обов`язки головного спеціаліста з інформаційних технологій вказаного суду, під логіном «BOZHENKO» в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду м. Києва вніс зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме видалив відомості щодо спеціалізації «В порядку КПК України» у суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 .

Таким чином, 19.02.2014 виконувати функції слідчого судді мали повноваження лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Зазначенні клопотання цього ж дня у період з 12 год 21 хв по 12 год 45 хв працівниками Дніпровського районного суду м. Києва (під логінами користувачів «DOROSHENKO» та «KOSMINSKAYA») були зареєстровані в автоматизованій системі документообігу цього районного суду та присвоєно їм вхідні номери, а саме о 12 год 21 хв № 9343/14-Вх, о 12 год 22 хв № 9344/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9353/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9354/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9355/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9356/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9357/14-Вх, о 12 год 34 хв № 9362/14-Вх, о 12 год 34 хв № 9363/14-Вх, о 12 год 45 хв № 9366/14-Вх.

Після чого, 19.02.2014 працівник Дніпровського районного суду м. Києва (під логіном користувача «BARSUKOVA») в автоматизованій системі документообігу цього суду на підставі клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_22 та ОСОБА_16 створив обліково-статистичні картки щодо справи, а саме о 12 год 36 хв у справі № 755/5425/14-к (клопотання стосовно ОСОБА_22 ) та о 12 год 40 хв у справі № 755/5426/14-к (клопотання стосовно ОСОБА_16 ).

Цього самого дня о 12 год 44 хв відбувся автоматизований розподіл справи №755/5426/14-к, у якому брали участь судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Для одноособового розгляду цієї справи обрано суддю ОСОБА_26 .

В цей же день, тобто 19.02.2014, о 12 год 51 хв відбувся автоматизований розподіл справи № 755/5425/14-к, у якому брали участь судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Для одноособового розгляду цієї справи обрано суддю ОСОБА_25 .

Не погоджуючись із таким розподілом, суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_25 з особистих мотивів 19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по 14 год 19 хв повідомив голову Дніпровського суду міста Києва ОСОБА_4 , що відмовляється розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_22 у справі № 755/5425/14-к.

Після цієї розмови ОСОБА_4 , реалізуючи злочинні наміри щодо перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, діючи в інших особистих інтересах, безпідставно ототожнюючи інтереси держави з особистими інтересами залишення на посаді голови суду, а також сприяючи явно протиправним інтересам вищих посадових осіб держави та інших, не встановлених слідством осіб, з метою організації винесення суддями Дніпровського районного суду м. Києва завідомо неправосудних рішень, вдався до незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва для забезпечення розподілу клопотань про обрання ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення слідчих суддів, які розглядатимуть ці клопотання.

Крім цього, ОСОБА_4 у вказаний період часу, продовжуючи реалізовувати злочинні наміри, організував прибуття двох суддів Дніпровського районного суду м. Києва, до адміністративної будівлі суду за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, забезпечив їх кабінетами, обладнаними технікою для розгляду судових справ, та секретарями судових засідань, незважаючи на те, що зазначені двоє суддів територіально розташовувалися та здійснювали повноваження суддів в іншому приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А.

Таким чином, 19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по 14 год 19 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва по вул. І. Сергієнка, 3, в м. Києві, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва незаконну вказівку припинити автоматизований розподіл клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які цього ж дня зареєстровані у вказаній системі Дніпровського районного суду м. Києва.

У свою чергу керівник апарату Дніпровського районного суду м. Києва, не усвідомлюючи злочинного характеру розпорядження голови суду ОСОБА_4 та не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, дала вказівку працівникам апарату Дніпровського районного суду м. Києва припинити автоматизований розподіл вищезазначених клопотань, повідомивши, що це вказівка голови суду ОСОБА_4 , яку вони виконали.

У результаті зазначених дій 19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по14 год 19 хв у зв`язку з незаконною вказівкою ОСОБА_4 автоматизований розподіл клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не здійснювався.

У подальшому, 19.02.2014 о 12 год 51 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, безпідставно ототожнюючи інтереси держави з особистими інтересами залишення на посаді судді, а також явно протиправними інтересами вищих посадових осіб держави та інших не встановлених слідством осіб, достовірно знаючи про те, що 19.02.2014 виконувати повноваження слідчого судді мають право лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва усну вказівку внести зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме встановити спеціалізацію «В порядку КПК України» йому (попри те, що ОСОБА_4 функції слідчого судді у Дніпровському районному суді м. Києва не здійснював), а також заступнику голови цього суду та судді ОСОБА_38 .

У свою чергу керівник апарату Дніпровського районного суду м. Києва, не усвідомлюючи злочинного характеру розпорядження голови суду ОСОБА_4 , не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, дала вказівку помічнику судді ОСОБА_27 , якому згідно з наказом керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва «Про роботу з програмою електронного документообігу «Д-3» від 14.01.2013 № 3/г, погодженим головою цього суду ОСОБА_4 , надано доступ до програми електронного документообігу «Д-3» в частині відключення суддів від цієї програми у зв`язку з відпустками та лікарняними, відключення статистичних карток від статистичного звіту, які були заведені помилково, та до «Команди: системні» відповідно до логіна та пароля користувача, внести зміни до автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, зокрема до довідника «Спеціалізація суддів», установивши спеціалізацію «В порядку КПК України» суддям ОСОБА_4 , судді, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а також судді ОСОБА_39 повідомивши, що це наказ голови цього суду ОСОБА_4 .

На виконання цих розпоряджень 19.02.2014 о 13 год 7 хв ОСОБА_27 , не усвідомлюючи злочинного характеру розпорядження (вказівки) голови суду ОСОБА_4 , не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у приміщенні цього суду, що розташований в місті Києві по вул. І. Сергієнка, 3, в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду м. Києва вніс зміни до довідника «Спеціалізація суддів», установивши спеціалізацію «В порядку КПК України» судді ОСОБА_4 , судді, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а також судді ОСОБА_38 .

Крім того, 19.02.2014 у період часу з 13 год 7 хв по 13 год 58 хв у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, ОСОБА_4 усвідомлюючи та розуміючи, що бажання судді чи будь-яких інших осіб не може впливати на розподіл судових справ, а також те, що 19.02.2014 виконувати повноваження слідчого судді мають право лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , порушуючи вимоги вищезазначеного законодавства, користуючись своїми службовими повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва вказівку внести зміни до автоматизованої систему цього суду, зокрема до довідника «Спеціалізація суддів», а саме встановити спеціалізацію «В порядку КПК України» двом суддям, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, одна з яких не здійснювала функції слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва.

У свою чергу 19.02.2014 о 13 год 58 хв помічник судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_27 , не усвідомлюючи злочинного характеру розпорядження голови суду ОСОБА_4 , повідомленого йому керівником апарату суду, не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у приміщенні цього суду, що розташований в м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду м. Києва вніс зміни до довідника «Спеціалізація суддів», установивши спеціалізацію «В порядку КПК України» двом суддям, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Крім того, 19.02.2014 у період часу з 13 год 7 хв по 14 год 1 хв у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, ОСОБА_4 , усвідомлюючи та розуміючи, що бажання судді чи будь-яких інших осіб не може впливати на розподіл судових справ, а також те, що 19.02.2014 виконувати повноваження слідчого судді мають законне право лише ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , порушуючи вимоги вищезазначеного законодавства, використовуючи свої службові повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва вказівку внести зміни в автоматизовану систему цього суду, зокрема до довідника «Спеціалізація суддів», а саме видалити спеціалізацію «В порядку КПК України» йому як судді.

На виконання цих розпоряджень 19.02.2014 о 14 год 1 хв ОСОБА_27 , не усвідомлюючи злочинного характеру розпорядження (вказівки) голови суду ОСОБА_4 , повідомленого йому керівником апарату Дніпровського районного суду м. Києва, не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у приміщенні цього суду, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду міста Києва, використовуючи логін «BOZHENKO», вніс зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме видалив спеціалізацію «В порядку КПК України» судді ОСОБА_4 .

У результаті вказаних дій ОСОБА_4 , пов`язаних із незаконним втручанням у роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва та інших дій організаційного характеру, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 були розподілені між трьома суддями Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, а також суддями ОСОБА_26 та ОСОБА_40 .

У подальшому, 19.02.2014 у другій половині дня, указані судді, перебуваючи у службових кабінетах Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, виконуючи доведену до їх відома вказівку ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що усний наказ (вказівку, вимогу) їм з боку службових осіб з числа керівництва суду та інших посадових осіб вищого рівня, повне коло яких установлюється у межах досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, щодо неухильного розгляду зазначених клопотань та їх задоволення є явно незаконним, діючи на виконання вказаної явно незаконної усної вимоги з метою реалізації узгодженого плану злочинних дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та перешкоджання у такий спосіб проведенню подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, розглянули клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та постановили завідомо неправосудні ухвали про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб (окрім ОСОБА_15 , якому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання).

Так, 19.02.2014 у другій половині дня колишній заступник голови Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи та усвідомлюючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_21 та ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провів судові засідання та постановив завідомо неправосудні ухвали, якими задовольнив клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_21 (справа № 755/5460/14-к) та ОСОБА_18 (справа № 755/5456/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі.

Окрім того, 19.02.2014 колишній суддя Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провів судові засідання та постановив завідомо неправосудні ухвали, якими задовольнив клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_13 (справа № 755/5453/14-к) та ОСОБА_14 (справа № 755/5454/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі. Крім того, частково задовольнив клопотання стосовно ОСОБА_15 (справа № 755/5445/14-к), обравши йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Також 19.02.2014 колишня суддя Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_9 та ОСОБА_20 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провела судові засідання та постановила завідомо неправосудні ухвали, якими задовільнила клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_9 (справа № 755/5450/14-к) та ОСОБА_20 (справа № 755/5458/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі.

Окрім того, 19.02.2014 суддя Дніпровського районного суду м. Києва, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_16 та ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст.ст. 177 КПК України, формально провела судові засідання та постановила завідомо неправосудні ухвали, якими задовільнила клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_16 (справа № 755/5426/14-к) та ОСОБА_19 (справа № 755/5458/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі.

Також суддя Дніпровського районного суду м. Києва, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_22 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провела судові засідання та постановила завідомо неправосудну ухвалу, якою задовільнила клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_22 (справа № 755/5425/14-к), внаслідок чого його було незаконно позбавлено волі.

Таким чином, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 зазначеними суддями Дніпровського районного суду м. Києва були розглянуті та 19.02.2014 задоволені (за винятком клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_15 ) шляхом винесення завідомо неправосудних ухвал з інших особистих інтересів, ці особи поміщені до слідчого ізолятора, де незаконно утримувалися під вартою з 19.02.2014 по 22.02.2014.

Ураховуючи викладене, за вказаних обставин голова Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб, бажаючи досягти поставленої мети, з кар`єристських мотивів, діючи в інтересах вказаних вище посадових осіб, добровільно дав згоду на участь у вчиненні спільних умисних дій, спрямованих на перешкоджання організації та проведенню подальших мирних зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій у м. Києві, а також на їх припинення шляхом залякування учасників цих заходів та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, та організував умисне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, а саме несвоєчасне внесення відомостей, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у згаданій системі, скоєне службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, а також постановлення суддями Дніпровського районного суду м. Києва завідомо неправосудних ухвал у справах № № 757/5425/14-к, 757/5426/14-к, 757/5445/14-к, 757/5448/14-к, 757/5450/14-к, 757/5453/14-к, 757/5454/14-к, 757/5456/14-к, 757/5458/14-к, 757/5460/14-к за клопотаннями слідчих СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, погоджених процесуальним керівником у кримінальних провадженнях № 12014100000000367 та №12014100000000370 - заступником прокурора Дніпровського району м. Києва про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , чим вчинив незаконне перешкоджання проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України.

Крім цього ОСОБА_4 , обіймаючи посаду голови Дніпровського районного суду м. Києва, будучи службовою особою, 19.02.2014 за вищевказаних обставин організував умисне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, а саме несвоєчасне внесення відомостей, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у вказаній системі, скоєне службовою особою, яка має право доступу до цієї системи.

Так, згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI до повноважень ОСОБА_4 як голови місцевого суду, окрім інших, належали визначення адміністративних повноважень заступника голови місцевого суду, контроль ефективності діяльності апарату суду, внесення керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства, видача на підставі акту про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідного наказу, забезпечення виконання рішень зборів суддів місцевого суду, контроль ведення в суді судової статистики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства, виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду, внесення на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів.

19.02.2014 у період часу з 12 год 21 хв по 12 год 45 хв до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які працівники цього суду (під логінами користувачів «DOROSHENKO» та «KOSMINSKAYA») зареєстрували в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду міста Києва та присвоїли їм вхідні номери, а саме о 12 год 21 хв № 9343/14-Вх, о 12 год 22 хв № 9344/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9353/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9354/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9355/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9356/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9357/14-Вх, о 12 год 34 хв № 9362/14-Вх, о 12 год 34 хв № 9363/14-Вх, о 12 год 45 хв № 9366/14-Вх.

Згідно з наказом голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 20.01.2014 № 5/а, на виконання вимог КПК України та рішення загальних зборів суддів цього суду від 28.11.2012 установлено чергування слідчих суддів згідно із графіком, відповідно до якого у період з 17.02.2014 по 22.02.2014 чергують судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Таким чином, 19.02.2014 виконувати функції слідчого судді мали повноваження лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Після чого 19.02.2014 працівник Дніпровського районного суду м. Києва (під логіном користувача «BARSUKOVA») в автоматизованій системі документообігу цього суду на підставі клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_22 та ОСОБА_16 створив обліково-статистичні картки щодо справи, а саме о 12 год 36 хв у справі № 755/5425/14-к (клопотання стосовно ОСОБА_22 ) та о 12 год 40 хв у справі № 755/5426/14-к (клопотання стосовно ОСОБА_16 ).

Цього самого дня о 12 год 44 хв відбувся автоматизований розподіл справи № 755/5426/14-к, у якому брали участь судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Для одноособового розгляду цієї справи обрано суддю ОСОБА_26 .

У цей самий день, тобто 19.02.2014, о 12 год 51 хв відбувся автоматизований розподіл справи № 755/5425/14-к, у якому брали участь судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Для одноособового розгляду цієї справи обрано суддю ОСОБА_25 .

Не погоджуючись із цим розподілом, суддя ОСОБА_25 з особистих мотивів 19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по 14 год 19 хв підійшов до голови Дніпровського суду м. Києва ОСОБА_4 , який у цей час перебував у своєму службовому кабінеті, що розташований у будинку № 3 по вул. І. Сергієнка в м. Києві, та повідомив, що відмовляється розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_22 у справі № 755/5425/14-к.

Відразу після цієї розмови у ОСОБА_4 виник злочинний умисел незаконно втрутитися в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва.

Так, ст. 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час кримінального провадження, зокрема, суд, інші службові особи органів державної влади, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Порядок кримінального провадження на території України згідно з ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 зазначеного Кодексу).

Водночас ч. 3 ст. 9 вказаного Кодексу визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує, серед іншого, об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.

Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів (ч. 2 ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 35 вказаного Кодексу визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 чинного станом на 19.02.2014 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установлених відповідно до закону. На розподіл справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Частиною 2 ст. 30 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 15 чинного станом на 19.02.2014 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг.

У свою чергу, порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, відповідно до ч. 6 ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, яка затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України з урахуванням специфіки спеціалізації судів (ч. 5 ст. 15 вищезазначеного Закону).

Так, п. 1.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 та погодженого 26.11.2010 головою Державної судової адміністрації України (в редакції, чинній станом на 19.02.2014), визначено, що автоматизована система документообігу в судах загальної юрисдикції забезпечує, серед іншого, об`єктивний та неупереджений розподіл справ та матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ, матеріалів кримінального провадження для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

Пунктом 2.8 вказаного Положення передбачено, що вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження.

На кожний вхідний, у тому числі процесуальний, документ у автоматизованій системі створюється реєстраційна картка, яка містить інформацію щодо реквізитів та руху документа.

Дата реєстрації та вхідний номер документа формуються автоматизованою системою автоматично. Кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. У судах кожної інстанції автоматизованою системою автоматично формується номер провадження справи, необхідний для діловодства відповідного суду.

Крім того, п. 3.1 вищезазначеного Положення про автоматизовану систему документообігу суду визначено, що автоматичний розподіл справ здійснюється у суді (у судовій палаті) під час їх реєстрації, на підставі внесеної до автоматизованої системи інформації. Судові справи підлягають автоматичному розподілу між суддями, які мають на час розподілу справ повноваження для здійснення процесуальних дій (пп. 3.1.5 Положення).

19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по 14 год 19 хв у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. І.Сергієнка, 3, з метою реалізації свого злочинного задуму, діючи в порушення зазначених вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 30, 35 КПК України, ст.ст. 8, 15 чинного станом на 19.02.2014 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.п. 1.2, 2.8, 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 та погодженого 26.11.2010 головою Державної судової адміністрації України (в редакції, чинний станом на 19.02.2014), після вищезазначеної розмови з ОСОБА_25 , який відмовився розглядати клопотання у справі № 755/5425/14-к, ОСОБА_4 , усвідомлюючи та розуміючи вимоги зазначеного законодавства, зокрема те, що бажання судді не може впливати на розподіл судових справ, а автоматизований розподіл справ здійснюється під час їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, порушуючи вимоги вказаного законодавства, користуючись своїми повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_41 незаконну вказівку втрутитися в автоматизовану систему цього суду та припинити автоматизований розподіл клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які цього ж дня у період часу з 12 год 21 хв по 12 год 45 хв зареєстровані у вказаній системі Дніпровського районного суду м. Києва, поки він знайде суддів, які будуть розглядати ці клопотання.

У свою чергу керівник апарату Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_42 , не усвідомлюючи злочинного характеру розпорядження голови суду ОСОБА_4 та не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, дала вказівку працівникам апарату Дніпровського районного суду міста Києва припинити автоматизований розподіл вищезазначених клопотань, повідомивши, що це наказ голови суду ОСОБА_4 , яку вони виконали.

У подальшому, 19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по 13 год 58 хв у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що розташований в м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, ОСОБА_4 , порушуючи вимоги вищезазначеного законодавства, користуючись своїми службовими повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_41 незаконну вказівку втрутитися в автоматизовану систему цього суду, зокрема внести зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме встановити спеціалізацію «В порядку КПК України» йому (попри те, що ОСОБА_4 функції слідчого судді у Дніпровському районному суді м. Києва не здійснював), заступнику голови цього суду, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, двом суддям, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, а також судді ОСОБА_38 .

У подальшому, 19.02.2014 о 13 год 7 хв помічник судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_27 на виконання розпорядження ОСОБА_4 , повідомленого йому ОСОБА_43 , не усвідомлюючи злочинного характеру вказівки голови суду ОСОБА_4 , не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у приміщенні цього суду, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду міста Києва, використовуючи логін «BOZHENKO», вніс зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме встановив спеціалізацію «В порядку КПК України» суддям ОСОБА_4 , судді, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, судді ОСОБА_39 , а 19.02.2014 о 13 год 58 хв - двом суддям, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Крім того, 19.02.2014 у період часу з 13 год 7 хв по 14 год 1 хв у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що розташований в м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, ОСОБА_4 , розуміючи, що бажання судді чи будь-яких інших осіб не може впливати на розподіл судових справ, а також те, що 19.02.2014 виконувати повноваження слідчого судді мають законне право лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , порушуючи вимоги вищезазначеного законодавства, скориставшись своїми службовими повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_41 незаконну вказівку втрутитися в автоматизовану систему цього суду, зокрема внести зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме видалити спеціалізацію «В порядку КПК України» йому як судді.

У подальшому, 19.02.2014 о 14 год 1 хв помічник судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_27 на виконання розпорядження ОСОБА_4 , повідомленого йому ОСОБА_43 , не усвідомлюючи злочинного характеру вказівки голови суду ОСОБА_4 , не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у приміщенні цього суду, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, використовуючи логін «BOZHENKO», вніс зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме видалив спеціалізацію «В порядку КПК України» судді ОСОБА_4 .

Таким чином, за вищевказаних обставин ОСОБА_4 організував незаконне втручання співробітниками Дніпровського районного суду м. Києва, які мають право доступу до автоматизованої системи документообігу цього суду.

Згідно з нормами ч. 5 ст. 35 КПК України та п. 2.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 та погодженого 26.11.2010 головою Державної судової адміністрації України (в редакції, яка була чинною станом на 19.02.2014), несанкціоноване та незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в організації умисного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, а саме несвоєчасного внесення відомостей, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у вказаній системі, скоєного службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 КК України (в редакції Закону від 05.06.2009).

Крім цього, ОСОБА_4 за вищевказаних обставин 19.02.2014, реалізуючи злочинні наміри щодо перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, діючи в інших особистих інтересах, безпідставно ототожнюючи інтереси держави з особистими інтересами залишення на посаді голови суду, а також сприяючи явно протиправним інтересам згаданих вищих посадових осіб держави та інших, не встановлених слідством осіб, організував постановлення суддями Дніпровського районного суду м. Києва завідомо неправосудних ухвал стосовно учасників мітингів, зборів, вуличних походів та демонстрацій, які відбувалися у центральній частині м. Києва у період грудня 2013 року - лютого 2014 року.

Так, 19.02.2014 у період з 12 год 21 хв по 12 год 45 хв до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які було зареєстровано в автоматизованій системі документообігу Дніпровського районного суду м. Києва та їм присвоєні вхідні номери, а саме о 12 год 21 хв № 9343/14-Вх, о 12 год 22 хв № 9344/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9353/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9354/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9355/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9356/14-Вх, о 12 год 30 хв № 9357/14-Вх, о 12 год 34 хв № 9362/14-Вх, о 12 год 34 хв № 9363/14-Вх, о 12 год 45 хв № 9366/14-Вх.

Згідно з наказом голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 20.01.2014 № 5/а, на виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України та рішення загальних зборів суддів цього суду від 28.11.2012 встановлено чергування слідчих суддів згідно із графіком, відповідно до якого у період з 17.02.2014 по 22.02.2014 чергують судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Таким чином, 19.02.2014 виконувати функції слідчого судді мали повноваження лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Після чого 19.02.2014 працівник Дніпровського районного суду м. Києва (під логіном користувача «BARSUKOVA») в автоматизованій системі документообігу цього суду на підставі клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_22 та ОСОБА_16 створив обліково-статистичні картки щодо справи, а саме о 12 год 36 хв у справі № 755/5425/14-к (клопотання стосовно ОСОБА_22 ) та о 12 год 40 хв по справі № 755/5426/14-к (клопотання стосовно ОСОБА_16 ).

Цього самого дня о 12 год 44 хв відбувся автоматизований розподіл справи № 755/5426/14-к, у якому брали участь судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Для одноособового розгляду цієї справи обрано суддю ОСОБА_26 .

Крім цього, ОСОБА_4 у вказаний період часу, продовжуючи реалізовувати злочинні наміри, організував прибуття двох суддів Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, до адміністративної будівлі суду за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, забезпечив їх кабінетами, обладнаними технікою для розгляду судових справ, та секретарями судових засідань, незважаючи на те, що зазначені двоє суддів територіально розташовувалися та здійснювали повноваження суддів в іншому приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А.

У подальшому, 19.02.2014 о 12 год 51 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. І. Сергієнка, 3, безпідставно ототожнюючи інтереси держави з особистими інтересами залишення на посаді судді, а також явно протиправними інтересами вищих посадових осіб держави та інших, не встановлених слідством осіб, достовірно знаючи про те, що 19.02.2014 виконувати повноваження слідчого судді мають право лише судді ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , дав керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_41 усну вказівку внести зміни до довідника «Спеціалізація суддів», а саме встановити спеціалізацію «В порядку КПК України» заступнику голови цього суду, двом суддям, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, а також судді ОСОБА_39 , яка була виконана помічником судді ОСОБА_27 .

У результаті вказаних дій ОСОБА_4 , пов`язаних із незаконним втручанням у роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва та інших дій організаційного характеру, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 були розподілені між суддями Дніпровського районного суду міста Києва.

У подальшому, 19.02.2014, у другій половині дня, указані судді, перебуваючи у службових кабінетах Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, виконуючи повідомлену їм вказівку ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що усний наказ їм з боку службових осіб з числа керівництва суду та інших посадових осіб, вищого рівня, повне коло яких установлюється у межах досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, щодо неухильного розгляду зазначених клопотань та їх задоволення є явно незаконним, діючи на виконання вказаного явно незаконного усного наказу з метою реалізації узгодженого плану злочинних дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та перешкоджання у такий спосіб проведенню подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, розглянули клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та постановили завідомо неправосудні ухвали про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб (окрім ОСОБА_15 , якому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання).

Так, 19.02.2014 у другій половині дня колишній заступник голови Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_21 та ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, встановлених ст. 177 КПК України формально провів судові засідання та постановив завідомо неправосудні ухвали, якими задовольнив клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_21 (справа № 755/5460/14-к) та ОСОБА_18 (справа № 755/5456/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі.

Окрім того, 19.02.2014 колишній суддя Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провів судові засідання та постановив завідомо неправосудні ухвали, якими задовольнив клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_13 (справа № 755/5453/14-к) та ОСОБА_14 (справа

№ 755/5454/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі, а також частково задовольнив клопотання стосовно ОСОБА_15 (справа № 755/5445/14-к), обравши йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Також 19.02.2014 колишня суддя Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_9 та ОСОБА_20 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провела судові засідання та постановила завідомо неправосудні ухвали, якими задовольнила клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_9 (справа № 755/5450/14-к) та ОСОБА_20 (справа № 755/5458/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі.

Окрім того, 19.02.2014 суддя Дніпровського районного суду м. Києва, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри підозрюваним ОСОБА_16 та ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст.ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провела судові засідання та постановила завідомо неправосудні ухвали, якими задовільнила клопотання слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваним ОСОБА_16 (справа № 755/5426/14-к) та ОСОБА_19 (справа № 755/5458/14-к), внаслідок чого їх було незаконно позбавлено волі.

Також інша суддя Дніпровського районного суду м. Києва, діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, діючи на виконання його вказівок з метою досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб проведення подальших зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, достовірно знаючи та усвідомлюючи про відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_22 за ч. 2 ст. 294 КК України, а також ризиків, установлених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провела судове засідання та постановила завідомо неправосудну ухвалу, якою задовольнила клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_22 (справа № 755/5425/14-к), внаслідок чого його було незаконно позбавлено волі.

На підставі завідомо неправосудних ухвал зазначених слідчих суддів Дніпровського районного суду м. Києва від 19.02.2014, якими клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370 ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 та ОСОБА_20 , ОСОБА_22 задоволено, цих осіб було поміщено до слідчого ізолятора, де вони незаконно утримувались під вартою з 19.02.2014 по 22.02.2014.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в організації постановлення суддями Дніпровського районного суду м. Києва завідомо неправосудних ухвал, вчиненій в інших особистих інтересах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України.

В сукупності відповідно до обвинувального акта, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62020000000000267 від 11 березня 2020 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 КК України (в редакції Закону від 05.06.2009), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62022000000000401 від 20 червня 2022 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011), тобто у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, за наступних обставин.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 07.12.1993 №33 ОСОБА_4 обрано народним суддею Залізничного районного суду м. Києва, а 21.12.1993 зараховано суддею цього суду.

Указом Президента України від 26.05.2004 № 579/2004 ОСОБА_4 призначено головою Дніпровського районного суду м. Києва.

Рішенням Ради суддів України від 29.05.2009 ОСОБА_4 повторно призначено головою Дніпровського районного суду м. Києва, та відповідно до його наказу від 01.06.2009 № 62 він з 01.06.2009 приступив до виконання обов`язків голови Дніпровського районного суду м. Києва.

На підставі ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII та на підставі результатів таємного голосування зборів суддів від 14.04.2015 ОСОБА_4 звільнено з адміністративної посади голови Дніпровського районного суду м. Києва із 14.04.2015.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 № 1322/0/15-17 ОСОБА_4 звільнено з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Будучи призначеним на посаду, ОСОБА_4 прийняв присягу судді, відповідно до якої урочисто присягнув українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Таким чином, згідно з присягою судді, проголошеною ОСОБА_4 , він зобов`язався чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об`єктивним та справедливим.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно із ст. 21 Закону № 2453-VI місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (ст. 23 Закону № 2453-VI).

У ст. 47 Закону № 2453-VI вказано, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому верховенством права.

Права судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя зобов`язаний додержуватися присяги судді. Суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді тощо (ст. 54 Закону № 2453-VI).

У ст. 55 зазначеного Закону № 2453-VI вказано, що суддя урочисто присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, постійно був наділений повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України і згідно зі ст. 18 КК України виконував функції представника судової влади, тобто був службовою особою.

Водночас ОСОБА_4 , будучи професійним суддею, який відповідно до Закону № 2453-VI зобов`язаний дотримуватися норм Конституції України та інших нормативно-правових актів, грубо порушуючи вимоги Закону України «Про очищення влади», вчинив умисний злочин за таких обставин.

У відповідь на рішення Президента України ОСОБА_12 про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, починаючи із 21.11.2013, у м. Києві на майдані Незалежності розпочалося проведення безстрокових заходів протесту громадян проти цього рішення у формі зборів, мітингів, походів і демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України, мета яких суперечила власним інтересам ОСОБА_12 .

У свою чергу, 29.12.2013 на знак протесту проти жорстких дій влади та висловлення незгоди з діями й рішеннями органів державної влади (Кабінету Міністрів України, Президента України), місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій громадяни України, реалізуючи своє конституційне право, організували та провели демонстрації, зокрема рух транспортних засобів у колонах дорогою від вул. Хрещатик у м. Києві до резиденції «Межигір`я», яка розташована в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл., де було проведено мітинг.

Того самого дня, після закінчення акцій протесту біля резиденції «Межигір`я» у с. Нові Петрівці, учасники громадського руху «Автомайдан» на власних транспортних засобах з метою проведення мітингу та демонстрації здійснили автопохід до місць проживання високопосадовців держави.

У відповідь на зазначені дії в кінці грудня 2013 року (не пізніше 29.12.2013, більш точний час слідством не з`ясовано) невстановлені вищі посадові особи держави з керівництвом УДАІ МВС України в м. Києві розробили злочинний план, спрямований на протидію організації та проведенню мітингів і демонстрацій, які реалізовувалися шляхом руху транспортних засобів у колонах.

Відповідно до вказаного плану, починаючи з 29.12.2013, інспектори територіальних підрозділів УДАІ МВС України в м. Києві повинні складати завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт про нібито невиконання певним учасником такого руху вимог працівника міліції щодо зупинки транспортного засобу.

Після чого такі рапорти спрямовувалися до відповідного місцевого відділу ДАІ за місцем реєстрації транспортного засобу, де уповноваженими службовими особами повинні складатися протоколи про начебто вчинення учасником громадського руху «Автомайдан» та іншими протестувальниками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП (невиконання на вимогу працівника міліції зупинки автомобіля), та направлятися на розгляд до районних судів м. Києва та Київської обл. для винесення постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності та позбавлення права керувати транспортним засобом на максимальний строк, таким чином незаконно перешкодити організації та проведенню мітингів і демонстрацій.

Із вказаною метою та на виконання зазначеного злочинного плану у період із 29.12.2013 по 10.01.2014 (точний час досудовим розслідуванням не з`ясовано) від не встановленої слідством особи у невідомий спосіб судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 надійшла вказівка про притягнення осіб, які брали участь у мітингах і демонстраціях, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та незаконно призначити найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією згаданої статті, а саме позбавлення права керування транспортним засобом. Як потім стало відомо, зазначені рішення він мав ухвалити в судових справах № 755/1143/14-п стосовно ОСОБА_44 та № 755/1158/14-п стосовно ОСОБА_45 .

При цьому ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи з прямим єдиним умислом, свавільно зловживаючи повноваженнями судді, переслідуючи нелегітимні цілі, прикриваючись вимогами закону, усвідомлюючи, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та призначення найсуворішого виду адміністративного стягнення сприятиме залякуванню громадян щодо подальшої організації і проведення мітингів та демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України (Євромайдан) в м. Києві та інших регіонах України, за відсутності доказів та обставин, що обтяжують відповідальність особи, попри вимоги ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП 25.01.2014 після 09 год 30 хв (точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, розташованого за адресою: вул. Івана Сергієнка, 3, м. Київ, будучи впевненим, що ОСОБА_46 брала участь у демонстраціях, ухвалив постанову в судовій справі № 755/1143/14-п про визнання ОСОБА_46 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та незаконно призначив найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією вказаної статті, а саме позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців, тим самим довів свій єдиний прямий умисел до кінця та вчинив незаконне перешкоджання організації та проведенню мітингів і демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України (Євромайдан) у м. Києві та інших регіонах України.

Надалі суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 постановою від 28.02.2014 звільнив ОСОБА_46 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП, керуючись ст. ст. 4, 7 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Крім того, суддя ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи з прямим єдиним умислом, свавільно зловживаючи повноваженнями судді, переслідуючи нелегітимні цілі, прикриваючись вимогами закону, усвідомлюючи, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та призначення найсуворішого виду адміністративного стягнення сприятиме залякуванню громадян щодо подальшої організації і проведення мітингів та демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України (Євромайдану) в м. Києві та інших регіонах України, за відсутності доказів та обставин, що обтяжують відповідальність особи, попри вимоги ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП 25.01.2014 після 11 год 30 хв (точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, розташованого за адресою: вул. Івана Сергієнка, 3, м. Київ, будучи впевненим, що ОСОБА_47 брав участь у демонстраціях, ухвалив постанову в судовій справі № 755/1158/14-п про визнання ОСОБА_48 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та незаконно призначив найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією вказаної статті, а саме позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців, тим самим довів свій єдиний прямий умисел до кінця та вчинив незаконне перешкоджання організації та проведенню мітингів і демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України (Євромайдану) в м. Києві та інших регіонах України.

У подальшому суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 постановою від 28.02.2014 звільнив ОСОБА_48 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП, керуючись ст. ст. 4, 7 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

За фактами незаконного перешкоджання організації та проведенню мітингів і демонстрацій шляхом незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_46 та ОСОБА_48 28.09.2021 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 340 КК України, направлено до суду.

Верховною Радою України 16.09.2014 ухвалено Закон України № 1682-VII «Про очищення влади».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 1 Закону визначено, що очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_49 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Частиною 3 ст. 1 Закону визначено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України від 29.01.2014 № 737-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», Закону України від 21.02.2014 № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

Таким чином, враховуючи ухвалення ОСОБА_4 рішень про притягнення ОСОБА_46 та ОСОБА_48 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП, і подальше звільнення ОСОБА_4 цих осіб від адміністративної відповідальності на підставі Закону України від 21.02.2014 № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», до судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 застосовувалася заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 Закону.

Крім того, ст. 4 Закону визначено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону (у тому числі згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 й професійні судді), подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.

Форма та зміст заяв про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», та про застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», визначені додатками 1, 2 до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563.

Таким чином, заява про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», є документом, що містить зафіксовану інформацію, яка підтверджує факт застосування чи незастосування заборон до осіб, які перебувають на посадах, визначених у п. п. 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, які здатні спричинити наслідки правового характеру у вигляді звільнення з посади та забороні протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), зазначені у ч. ч. 1, 2, 4 та 8 ст. 3 цього Закону, що складаються та видаються компетентними особами органів cудової влади, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною діяльністю складати та видавати такі документи, що складається з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити, а отже, відповідно до примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом.

Крім того, згідно з п. п. 8, 9, 11 Порядку особа, яка підлягає перевірці, зобов`язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу:

1) у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону: власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1; копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою:

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім`я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Після прийняття рішення Національним агентством з питань запобігання корупції про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації подаються шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, що визначається Агентством;

2) у разі застосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, - власноручно написану заяву про те, що до такої особи застосовується заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, та про згоду на оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 2.

Професійний суддя, який підлягає перевірці, зобов`язаний у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в суді подати до відповідального структурного підрозділу документи, зазначені у пункті 8 цього Порядку.

Повідомлення професійним суддею, який підлягає перевірці, в заяві про те, що до нього застосовується заборона, визначена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, є підставою для надіслання до Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України головою суду не пізніш як на третій день після подання такої заяви її копії в паперовій та електронній формі (сканованої копії у форматі pdf).

Міністерство юстиції України у триденний строк з дня надходження зазначеної заяви або інформації звертається до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 1025-р затверджено план проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», яким передбачено проведення перевірки професійних суддів у грудні 2014 року - грудні 2015 року.

На виконання Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563, та затвердженого Кабінетом Міністрів України плану головою Дніпровського районного суду м. Києва 12.10.2015 видано розпорядження № 20, яким установлено днем початку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», стосовно суддів Дніпровського районного суду м. Києва 12.10.2015.

Цим же розпорядженням покладено обов`язок на заступників керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва довести інформацію про початок перевірки до відома суддів Дніпровського районного суду м. Києва в день підписання цього розпорядження та у десятиденний строк із дня початку проведення перевірки забезпечити прийняття від суддів Дніпровського районного суду м. Києва власноручно написаних заяв про застосування чи незастосування до них заборон, визначених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», за формою згідно з додатками 1, 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 653.

ОСОБА_4 , будучи ознайомленим із вимогами Закону України «Про очищення влади», усвідомлював той факт, що до нього як до судді Дніпровського районного суду м. Києва, який ухвалив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_46 (справа № 755/1143/14-п) та ОСОБА_48 (справа № 755/1158/14-п), ним же звільнених від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України від 21.02.2014 № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», застосовуються заборони, визначені ч. 3 ст. 1 Закону «Про очищення влади», у зв`язку з чим він власноручно має написати заяву про застосування до нього заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади».

При цьому ОСОБА_4 усвідомлював та передбачав, що в разі написання ним такої заяви його може бути звільнено із займаної посади судді з одночасними внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», та забороною протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом обіймати посади, зазначені у ч. ч. 1, 2, 4 та 8 ст. 3 цього Закону.

Бажаючи уникнути відповідальності, передбаченої Законом України «Про очищення влади», у ОСОБА_4 виник умисел на вчинення службового підроблення.

Реалізуючи свій злочинний намір, 21.10.2015 у не встановлений у ході досудового слідства час ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем роботи в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва розташованому за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 3, будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення службового підроблення, з метою незастосування до нього передбачених Законом України «Про очищення влади» заходів, зокрема звільнення з посади судді та заборони протягом 10 років обіймати посади, що зазначені у ч. ч. 1, 2, 4 та 8 ст. 3 цього Закону, усвідомлюючи, що документ, який він складає, повністю не відповідає дійсності (є неправдивим), за допомогою приладдя письма, власноручно склав та підписав завідомо неправдивий офіційний документ - заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», у якій вказав, що до нього не застосовуються заборони, передбачені ч. ч. 3, 4 ст. 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього за формою згідно з додатком 1 до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563, після чого надав (видав) вказаний документ заступнику керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва, якому згідно з розпорядженням голови суду було доручено прийняття від суддів власноручно написаних заяв.

У подальшому головою Дніпровського районного суду м. Києва копію зазначеного завідомо неправдивого офіційного документа з додатками направлено для проведення перевірки до територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві та Служби безпеки України, а також опубліковано на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Головою Дніпровського районного суду м. Києва 12.04.2016 підписано довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», з якої вбачається, що до ОСОБА_4 не застосовуються заборони, визначені ч. ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади».

Отже, складання та видача ОСОБА_4 завідомо неправдивого офіційного документа - заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», дали йому змогу уникнути застосування щодо нього норм Закону України «Про очищення влади» і залишитися на займаній посаді до моменту виходу у відставку.

Таким чином, відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62022000000000401 від 20 червня 2022 року, ОСОБА_4 обвинувачується у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011).

Щодо роз`яснення правових наслідків подальшого підтримання окремих пунктів обвинувачення та рух справи після надходження кримінальних проваджень до суду

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.06.2021 кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із визнанням неконституційною та втратою чинності ст. 375 КК України відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 № 7-р/2020.

В іншій частині обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009) розгляд продовжено.

Разом із тим, 02.11.2022 відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 29.09.2022 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62022000000000401 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011). 07.11.2022 у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання та ухвалою від 10.03.2023 вказане кримінальне провадження об`єднано з кримінальним провадженням за №62020000000000267, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020.

Колегія судів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ухвалою від 07.07.2022 змінила ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04.06.2021 в частині підстав закриття кримінального провадження і кримінальне провадження № 620 200 000 000 002 67 від 11.03.2020 щодо ОСОБА_4 в частині його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю події цього злочину на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.09.2023 ухвалу Київського апеляційного суду від 07.07.2022 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а ухвалою Київського апеляційного суду від 08.02.2024 ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04.06.2021 про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Після повернення/надходження матеріалів кримінального провадження в цій частині до суду першої інстанції, повторний розподіл судової справи між суддями в порядку ч. 3 ст. 35 КПК України не відбувся, а провадження було передано для розгляду судді ОСОБА_50 , який 22.02.2024 заявив собі самовідвід з підстав, визначених ч. 2 ст. 76 КПК України.

За результатами розгляду заяви судді ОСОБА_51 про самовідвід, суддя Голосіївського районного суду міста Києва ухвалою від 07.03.2024 відмовила у його задоволенні з посиланням на те, що після скасування ухвали про закриття кримінального провадження у певній частині обвинувачення, провадження було передано судді, якого раніше обрано як головуючого, що не може вважатися повторною участю судді у кримінальному провадженні, щоб передбачала за собою визначення судді в порядку ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.03.2024 закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Мотивуючи ухвалене рішення, суд послався на виключення ст. 375 КК України з Кримінального кодексу України на підставі Закону № 3233-ІХ від 13.07.2023, при згоді обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Колегія судів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ухвалою від 20.06.2025 скасувала ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19.03.2024 в частині підстав закриття кримінального провадження і кримінальне провадження № 620 200 000 000 002 67 від 11.03.2020 щодо ОСОБА_4 з підстав постановлення означеної ухвали незаконним складом суду.

Таким чином, на розгляді у суді першої інстанції після здійснення автоматизованого розподілу справи на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України перебуває кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від05.06.2009), ч. 1ст. 366 (в редакції Закону Nє3207-VI від 07.04.2011), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України.

Прокурори в судовому засіданні не відмовлялися підтримання від пред`явленого обвинувачення та не заявляли клопотання про його зміну. Висловили думку щодо можливості закриття провадження в підготовчому судовому засіданні про що буде зазначено нижче.

Позиції сторін щодо закриття провадження у справі

Обвинувачений просив закрити кримінальне провадження у підготовчому судовому засіданні у зв`язку із відсутністю в його діях складів інкримінованих кримінальних правопорушень, а також визнання згідно з рішенням Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11.06.2020, ст. 375 КК України такою, що не відповідає Конституції України. Зазначав, що закриття кримінального провадження із застосуванням статей 2, 7 та частини шостої статті 9 КПК України як таке, що внаслідок сукупності істотних порушень кримінального процесуального закону, втратило належну процесуальну основу не має придатного предмета судового розгляду та не може бути продовжене у спосіб який є несумісним із принципами верховенства права, законності, правової визначеності, права на захист та справедливого судового розгляду.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 думку свого підзахисного підтримали, просили закрити провадження у зв`язку із відсутністю в діях обвинуваченого складів кримінальних правопорушень.

Прокурор ОСОБА_3 категорично заперечував проти закриття справи з підстав заявлених обвинуваченим, зазначив, що у випадку наявності підстав визначених п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в силу положень ч. 7 ст. 284 КПК України, це є підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Прокурор ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні 24.06.2026 висловив застереження, що у разі наявності згоди обвинуваченого ОСОБА_4 , не заперечує проти закриття провадження за ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону Nє1475-VI від05.06.2009), ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону Nє3207-VI від 07.04.2011) КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_10 думку прокурорів у підготовчому судовому засіданні 08.07.2026 підтримала.

Мотиви, якими послуговувався суд

При вирішенні заявленого обвинуваченим клопотання в сукупності із позицією прокурора суд виходить із такого.

В постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 552/5595/18, провадження №51-5289км19 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/98728753) зроблено висновок, що невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 340 КК України (максимальна санкція статті передбачає покарання до 5 років позбавлення волі), згідно зі ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 376-1 КК України (в редакції від 05.06.2009) (максимальна санкція статті передбачає покарання до 3 років позбавлення волі), згідно зі ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 07.04.2011) (максимальна санкція статті передбачає покарання до 3 років обмеження волі), згідно зі ст. 12 КК України належить до кримінальних проступків.

Положеннями ч. 1 ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України. Вказане кримінальне правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення вчинене не пізніше - 19.02.2014 у період часу з 12 год 51 хв по 14 год 19 хв.

Також ОСОБА_4 обвинувачується в організації умисного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, а саме несвоєчасного внесення відомостей, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у вказаній системі, скоєного службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 КК України (в редакції Закону від 05.06.2009) згідно пред`явленого обвинувачення вчинене - 19.02.2014.

Крім того ОСОБА_4 обвинувачується у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011), вказані дії вчинено - 21.10.2015 у не встановлений у ході досудового слідства час.

Враховуючи, що з моменту вчинення вказаних кримінальних правопорушень минув диференційований у п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України трьохрічний та п`ятирічний строк притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності на підставі п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження.

Послуговуючись окремою думкою судді ОП ВС у цьому ж кримінальному провадженні, суд зазначає, що кримінальне провадження, яке здійснюється з метою встановити винуватість особи у вчиненні діяння, зокрема і такого, криміналізація якого визнана неконституційною, і яке при цьому завершується ухваленням не обвинувального вироку, а постановленням ухвали про закриття провадження у зв`язку із тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суперечить приписам Конституції України.

«Доктринальні» уявлення про те, що винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення може бути встановлена у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження «за нереабілітуючими підставами» без постановлення обвинувального вироку прямо суперечать приписам Закону.

На цей час жодний із приписів Конституції України, КК чи КПК не дає підстав для виокремлення та визначення «нереабілітуючих» підстав до закриття кримінального провадження, відмінних від державного осуду, виявленому в обвинувальному вироку.

Подібні «доктринальні» уявлення походять від нормативного регулювання кримінально-правових та кримінальних процесуальних відносин «соціалістичного» періоду, за яким до введення в дію Кримінального кодексу України 1960 року поняття злочину пов`язувалось виключно із суспільною небезпечністю діяння, яке могло бути і не передбачене в КК як злочин, а процес віддзеркалював собою темпоральний розвиток розшукової форми кримінального судочинства із додаванням окремих елементів змагальності, що загалом була далекою від засад, притаманних сучасному кримінальному процесуальному закону.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21) виходила саме з такого, з огляду на що зазначила, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі, не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Отже, спиратися на інші підходи стосовно оцінки згоди особи на закриття кримінального провадження в аспекті реалізації принципу презумпції невинуватості, зокрема, відображені в постановах колегій суддів Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 153/1289/18 та від 25 лютого 2020 року у справі № 599/593/18, немає жодних підстав.

Оцінюючи відсутність прямої згоди обвинуваченого на закриття провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, суд виходить із того, що застосування усього механізму судового розгляду не сприятиме завданням та меті кримінального провадження визначеним ст. 2 КПК України. Мається на увазі, що у випадку визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд вимушений буде звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. У випадку ж постановлення виправдувального вироку особа буде визнана невинуватою, такою, що не вчиняла інкримінованих кримінальних правопорушень.

Що у першому, що у другому випадку жодних кримінально-правових наслідків для обвинуваченого не настане, окрім як можливої моральної сатисфакції щодо незаконного кримінального переслідування.

Під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено клопотання, підтримане його захисниками, про закриття кримінального провадження з підстав фактичної відсутності у його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень. Мета цього клопотання - припинення кримінального переслідування особи. Оцінюючи цю мету через призму постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19), яка виснувала, що при закритті провадження визнання вини особою не вимагається та через призму окремої думки судді ОП ВС у цьому кримінальному провадженні, що виключно «доктринальним», таким який не базується на нормах чинного законодавства, є підхід про «нереабілітуючі» підстави закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає, що закриття провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009), ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011) без визнання його вини у вчиненні вказаних правопорушень відповідатиме засадам кримінального судочинства визначеним ст. 2, ст. 9 КПК України, слугуватиме захисту прав особи та не порушить законних інтересів суспільства.

У своїх поясненнях прокурор та представник потерпілого не заперечували проти закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд приходить до думки, що єдиним правовим механізмом, який здатний забезпечити по-перше - припинення кримінального переслідування особи, по-друге - забезпечити завдання кримінального провадження, по- третє усуне надмірну судову тяганину та одночасно реалізує висловлене усіма учасниками волевиявлення до закриття провадження, буде звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є одним із фундаментальних механізмів реалізації принципу гуманізму в кримінальному праві. Його сутність полягає в тому, що держава відмовляється від кримінального переслідування особи, якщо з моменту вчинення злочину минув визначений законом проміжок часу, протягом якого особа не вчинила нового злочину і не ухилялася від слідства чи суду, а обвинувальний акт не набрав законної сили.

Наявність строку давності забезпечує правову визначеність, а також попередження ймовірних порушень прав у випадку, якби судам доводилося розглядати справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу.

Окрім того, установлюючи строки давності, держава захищає особу, яка підозрюється в здійсненні кримінального правопорушення, від необмеженого в часі публічного переслідування, що не узгоджується з повагою до гідності та правом на особисту недоторканність. Наголошується, що навіть особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, не повинна перебувати під тягарем постійного страху, очікуючи, що в будь-який момент, незалежно від кількості років, що минули з дня вчинення діяння, вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності базується на презумпції втрати або істотного зменшення суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи, яка його вчинила, унаслідок спливу значного проміжку часу.

Варто зауважити, що з прийняттям КК України 2001 року відбулася трансформація поняття "давність притягнення до кримінальної відповідальності" у поняття "звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності".

Зміна підходів безпосередньо випливає з правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 27 жовтня 1999 року. Суд зазначив, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а початковим етапом притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального переслідування є пред`явлення обвинувачення (цей етап можна порівняти з повідомленням про підозру в чинному КПК). Таким чином, варто розуміти, що в статті 49 КК України 2001 р. визначено строки давності настання кримінальної відповідальності, а не притягнення до неї, як це було раніше.

Необхідність відходу від «доктринальних» підходів для застосування інституту давності пов`язана із забезпеченням захисту прав особи та найвищих інтересів суспільства.

Крім того, під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62020000000000267 від 11 березня 2020 року, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, передбаченого ст. 375 КК України.

11 червня 2020 року КСУ у справі № 1-305/2019(7162/19) за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 375 КК було прийнято Рішення № 7-р/2020, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ст. 375 КК України, оскільки вона суперечить ч. 1 ст. 8, ч. 1, ч. 2 ст. 126, ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Законом України від 13 липня 2023 року № 3233-IX з Кримінального кодексу України виключено ст. 375 КК України.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 479-2 КПК України суд закриває кримінальне провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

У своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_4 заявляючи клопотання про закриття провадження у справі і за ст. 375 КК України, зокрема зазначив, що КПК України не містить спеціальної процедури для ситуації, коли кримінальне провадження формально продовжує існувати, але внаслідок сукупності істотних порушень втратило належну процесуальну основу та не має придатного предмета судового розгляду /том 77 а.с. 209/.

У своїх усних поясненнях обвинувачений просив суд звернути увагу на означену вище окрему думку судді ОП ВС та просив закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення у зв`язку із визнанням неконституційною ст. 375 КК України.

Захисники обвинуваченого думку свого підзахисного підтримали.

Прокурор та представник потерпілого в цій частині клопотання про закриття провадження але на підстав передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не заперечували.

Враховуючи, зазначене, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Окремо, суд звертає увагу, що закриття кримінального провадження із застосуванням статей 2, 7 та частини шостої статті 9 КПК України як таке, що внаслідок сукупності істотних порушень кримінального процесуального закону втратило належну процесуальну основу не має придатного предмета судового розгляду та не може бути продовжене у спосіб, який є несумісним із принципами верховенства права, законності, правової визначеності, права на захист та справедливого судового розгляду (як про те клопоче обвинувачений) не має під собою належної правової основи, визначеної нормами КК України та КПК Україна та може бути реалізоване виключно у спосіб визначений судом, а саме закриття провадження за строками давності в частині обвинувачення, де такі строки спливли та закриття провадження в частин,і де ст. 375 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Саме в такий спосіб може бути частково задоволено клопотання обвинуваченого та закрито кримінальне провадження, проти чого фактично не заперечував жоден із учасників судового розгляду.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст 44, 49 КК України, ст.ст. 284, 372, 376 суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 28.03.2026 про визнання відсутності у держави права на подальше кримінальне переслідування та припинення провадження - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 22.05.2026 щодо визнання незаконності визначення складу суду, порушення порядку автоматизованого розподілу справи, наявності підстав для самовідводу судді та неможливості подальшого здійснення підготовчого судового провадження - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 04.06.2026 про виключення осіб із числа потерпілих за епізоду обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України - залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 08.07.2026 про роз`яснення правових наслідків подальшого підтримання окремих пунктів обвинувачення - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 07.07.2026 щодо неможливості призначення кримінального провадження до судового розгляду до вирішення питання законності визначення підсудності - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження - задовольнити частково.

Об`єднане кримінальне провадження за №62020000000000267, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020 та за №62022000000000401, відості про яке яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009), ч. 1 ст. 366 (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, - закрити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 КК України (в редакції Закону №1475-VI від 05.06.2009).

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011)

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України.

Письмові речові докази долучені до матеріалів справи залишити на зберігання в матеріалах справи; Матеріали особової справи судді Дніпровського районного суду міста Києва (у відставці) ОСОБА_4 повернути до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено о 15 год. 45 хв. 27.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 138682972 ?

Документ № 138682972 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 138682972 ?

Дата ухвалення - 22.07.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 138682972 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 138682972 ?

В Голосіївський районний суд міста Києва

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 138682972, Голосіївський районний суд міста Києва

Судове рішення № 138682972, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 22.07.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 138682972 відноситься до справи № 755/18777/20

Це рішення відноситься до справи № 755/18777/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА

Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 138671229

Наступний документ : 138682978

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Ухвала суду № 138682972, 22.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Який тип судового документу № 138682972 ?

Яка дата ухвалення судового документу № 138682972 ?

Яка форма судочинства по судовому документу № 138682972 ?

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

В якому cуді було засідання по документу № 138682972 ?

У чому перевага платних тарифів?

Відомості про судове рішення № 138682972, Голосіївський районний суд міста Києва

Судове рішення № 138682972 відноситься до справи № 755/18777/20