Рішення № 138682933, 09.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5766/26

Провадження №2/523/4653/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді -Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Доводи позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 39289264 від 14.10.2021 року в загальному розмірі 17800,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 14.10.2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» було укладено договір № 39289264 про надання кредиту. Договір позики підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачу. Згідно п. 3.1 Договору сума кредиту становить 5000,00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору. Згідно п. 3.2. Договору - Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: Пільговий період 14 календарних днів з 14.10.2021 по 28.10.2021 пільгова процентна ставка (знижка) - 2%; Стандартний період 76 календарних днів з 29.10.2021 по 12.01.2022 - 3%.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та позивачем укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідачці в сумі 17800,00 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 5000,00 грн., заборгованості за відсотками 12800,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Доводи відзиву на позов.

24.04.2026 року через підсистему «Електронний суду» представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що позивачем на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами позивачем надана Відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251024112604 від 24-10-2025 року, відповідно до якого, «14-10-2021 12:15:55 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 114328901, призначення платежу: Зачисление 5000 грн на карту НОМЕР_1 ». Разом з тим, вказана Відповідь не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі. Вказана Відповідь не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).

Крім того, ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «ФК «ІРБІС» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 5000,00 грн ОСОБА_1 , зокрема, і того, що зазначений у Відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251024112604 від 24-10-2025 року.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

Позивач не надав суду докази про отримання ОСОБА_1 листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, про здійснення входу останнім на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу, а тому в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Так, у вказаному Кредитному договору зазначені нечіткі положення, стосовно строку повернення кредиту. Так, у самому договорі міститься 2 дати погашення кредиту - 14 днів та 76 днів.

Позичальник отримуючи кредит, вважав, що повинен був повернути його протягом 14 днів, однак, позивач, нараховуючи заборгованість за процентами, виходив з іншого строку кредитування, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли Відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Частиною восьмою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ "Про споживче кредитування", зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Так, відповідно до п. 11.1 Договору, Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 12.01.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

З урахуванням викладеного, встановивши, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків, які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку кредитування, відтак у задоволенні вимог позивача у частині нарахування відсотків слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

З врахуванням викладеного, за договором позики № 39289264 від 14.10.2021 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 14 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки 1400,00 грн. (5000*2% * 14).

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу, то з огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною та вказані витрати не відповідають обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. До матеріалів Позовної заяви представником Позивача не було надано квитанції про сплату витрат на правову допомогу.

Доводи додаткових пояснень позивача та клопотання про витребування доказів.

06.05.2026 року представником позивача подано до суду заяву про прийняття до розгляду додаткових пояснень, поновлення позивачу пропущеного строку, також заявлено клопотання про витребування доказів.

Так, відповідно до наданих додаткових пояснень, представник відповідача зазанчає, про те, що Договір про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 укладається в електронній формі, і моментом його підписання вважається отримання Товариством відповіді Клієнта про прийняття Пропозиції. Така відповідь надається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який Клієнт отримує у вигляді SMS-повідомлення на свій мобільний номер. Цей одноразовий код додається до електронного повідомлення, що надсилається Товариству, і фактично замінює власноручний підпис клієнта.

Таким чином, кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 951852.

Копія договору представником позивача надана до суду разом із позовною заявою.

Згідно з відомостями, відображеними у Довідці про ідентифікацію клієнта, сформованій ТОВ «ФК «ІРБІС» 01 вересня 2025 року, ОСОБА_1 був ідентифікований 14.10.2021 12:15:52, тобто безпосередньо у момент вчинення електронного правочину щодо укладення Кредитного договору № 39289264.

Укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти Клієнтом із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Відображено унікальний одноразовий ідентифікатор (код підпису) - 951852, який був направлений на номер телефону, зазначений Клієнтом при укладенні договору - НОМЕР_3, а також зафіксовано дату підписання договору - 14.10.2021.

Обов`язок Клієнта під час укладання договору відповідно до пункту 7.2.4 Договору надавати Товариству шляхом внесення даних на веб-сайті, у системі та в особистому кабінеті виключно достовірні, точні, правдиві та актуальні відомості про себе.

Договір про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 з додатками до нього, було підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між Відповідачем та Первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://kumo.com.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.

Відповідачем у свою чергу не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору йому не належить.

Крім того, як було зазначено вище, при отриманні кредиту Клієнт заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника. Проте ОСОБА_1 не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.

Адреса електронної пошти zorickk@gmail.com, зазначеної в Договорі, співпадають із контактними даними, вказаними Представником Відповідача у шапці Відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості. Це підтверджує факт особистого внесення Відповідачем зазначених даних під час укладення кредитного договору та є належним і беззаперечним доказом отримання ним від Товариства одноразового ідентифікатора та використання його ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази укладення Кредитного договору між ТОВ «ФК «ІРБІС» та Відповідачем.

Щодо перерахування кредитних коштів відповідачу то згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» зафіксовано карту (маску карти), що належить Клієнту, а саме - НОМЕР_1 . Як небанківська установа ТОВ «ФК «ІРБІС» звернулося до платіжної установи ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ 37973023), яка мала відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача. Договір про надання послуг на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 укладений між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 2021-04-06, та доданий до позовної заяви.

Лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №3152_251024112604 від 24-10-2025 - є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів Відповідачу, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції.

Щодо розрахунку заборгованості.

У відповідності до умов Договору про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 вбачається, що кредит надається у розмірі - 5 000,00 грн (п. 3.1.), мета кредитування - задоволення власних потреб, строк кредитування - з 14.10.2021 року по 12.01.2022 року.

Договір передбачає два режими нарахування процентів: пільговий період та стандартний період.

У період, який клієнт обирає самостійно перед укладенням договору (але не більше ніж 30 календарних днів), діє пільгова процентна ставка у розмірі 2% на день. Ця ставка є фіксованою і застосовується виключно в межах обраного пільгового строку (п.п. 3.2.1. у п. 3.2., та п.п. 5.11.1 у п. 5.11. кредитного договору).

Після завершення пільгового періоду відсотки автоматично починають нараховуватись за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом. Саме ця ставка діє у всі дні, що виходять за межі пільгового періоду, а також у випадку, коли пільговий період не обрано (п.п. 3.2.2 у п. 3.2. та п. 2.10. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 5-5 -5-10 Проценти починають нараховуватися з дня видачі кредиту, і цей день вважається повним, нарахування процентів здійснюється щодня на суму залишку кредиту.

Водночас Відповідач не дотримався умов Договору, не повернув кредит у встановлений строк, здійснив часткове виконання умов договору сплативши 1784,00 грн на погашення боргу. Таким чином, у відповідності до вищезазначених пунктів Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами:

1. у період із 14.10.2021 до 28.10.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 2 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00(сума кредиту) * 0,02 (2/100)* 14 (днів) = 1 400,00 грн.;

2. у період із 29.10.2021 до 12.01.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00 (сума кредиту)* 0,03 (3/100)* 76 (днів) = 11 400,00 грн.

У вказаному розрахунку заборгованості враховано часткове виконання зобов`язань Відповідачем.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, у строк визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.

Отже, Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним Кредитним договором, тому позовні вимоги є законними та безперечними, а отже є такими що не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то Позивач надав усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу у розмірі 5500,00 підлягають до задоволення.

Заперечення на додаткові пояснення та заперечення на клопотання про витребування доказів.

20.05.2026 року представником позивача надано до суду заперечення на додаткові пояснення та заперечення на клопотання сторони позивача про витребування доказів. Зміст поданого заперечення дублюється з змістом заперечень викладених у відзиві на позовну заяву.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2026 року:

- поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» строк на подання клопотання про витребування доказів;

- клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» - Міньковської А.В. про витребування доказів, заявлене в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено;

- витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (Код ЄДРПОУ 09806443) Юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; електронна адреса: info@tascombank.com.ua; адреса офіційного веб-сайта - https://tascombank.ua/, інформацію, а саме:

а) інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжну картку № НОМЕР_1 ;

б) виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 в період з 14.10.2021 до 21.10.2021 з відображенням часу зарахування коштів;

с) ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінета в підсистемі "Електронний Суд".

Судом не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 39289264, який підписаний відповідачем із використанням електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора 951852.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 5 000,00 грн з оплатою за процентною ставкою, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах цього Договору.

Сторони визначили, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

При цьому, Клієнт може скористатися Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених у п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 цього Договору:

- п. 3.2.1. п. 3.2. Договору Пільговий період 14 календарних днів з 14.10.2021 по 28.10.2021 - пільгова процентна ставка (знижка) 2%.

- п. 3.2.2. п. 3.2. Договору Стандартний період 76 календарних днів з 29.10.2021 по 12.01.2022 стандартна процента ставка 3 %.

Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 12.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3 Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 12.01.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов цього Договору, яке мало місце під час дії цього Договору.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «ФК «ІРБІС» підтвердило, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 39289264 від 14.10.2021, був ідентифікована товариством. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора): унікальний ідентифікатор 951852; дата та час підписання 14.10.2021; мобільний телефон, на який відправлено персональний ідентифікатор, - НОМЕР_3 , номер маска/карти НОМЕР_1 .

ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3152_251024112604 від 24-10-2025, яке повідомило, що надає послуги з переказу грошових коштів в національній валюті без відкриття рахунків.

Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір про переказ коштів № ФК № 342 від 02.10.2012, на виконання якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.10.2021 на суму 5 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .

Із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «ФК «ІРБІС» за договором про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021, вбачається, що станом на 01.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 17800,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 12800,00 грн., які нараховувалися за формулою :

1. у період із 14.10.2021 до 28.10.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 2 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00(сума кредиту) * 0,02 (2/100)* 14 (днів) = 1 400,00 грн.;

2. у період із 29.10.2021 до 12.01.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00 (сума кредиту)* 0,03 (3/100)* 76 (днів) = 11 400,00 грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідач не надав.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що договір про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 був укладений в електронній формі.

Відтак, на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексому України, а також іншими актами законодавства.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписано відповідачем електронним підписом (унікальний ідентифікатор 951852).

Зазначений договір містить особисті дані відповідача, зокрема її РНОКПП, паспортні дані, адресу місця проживання та номер мобільного телефону.

Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Іншого відповідачем не доведено.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, вимог про визнання договору про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 недійсним (неукладеним) не заявлено.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують факт укладення між відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС» договору про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021.

У той же час, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000 грн підтверджується листом «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3152_251024112604 від 24-10-2025 , згідно з яким було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: на суму 5 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , а також Випискою по рахунку позивача у АТ «Таскомбанк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

За умовами кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за зазначеним договором.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 сторони погодили:

- суму кредиту у розмірі 5 000 гривень (п. 3.1 Договору);

- строк кредитування до 12.01.2022 (п. 4.2 Договору);

- стандартна процентна ставка становить 3 % та застосовується у межах строку кредиту, зазначеного у п. 4.2 цього Договору; пільгова процентна ставка (знижка) 2 % (п. 3.2 Договору).

Згідно з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 39289264 від 14.10.2021 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.09.2025 становить 17800,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками 12800,00 грн.

Суд констатує, що розрахунок заборгованості проведений позивачем в межах строку кредитування, передбаченого умовами договору - до 12.01.2022 року. Штрафні санкції не нараховувалися.

У свою чергу, відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі, щодо розміру відсотків та порядку їх нарахування. Підписанням цього договору він погодився з такими його умовами. Зустрічних позовних вимог про визнання договору або окремих їх пунктів незаконними не заявляв.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права вимоги до Боржників, зазначені у Реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 та платіжною інструкцією №6054483 від 02.09.2025.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17800,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками 12800,00 грн.

Договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ПОЗИКА», у встановленому порядку недійсним не визнавався, тобто відповідно до положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності такого правочину.

Встановивши, що надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за кредитним договором від № 39289264 від 14.10.2021, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договору факторингу та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 2-634/2011 (провадження № 61-5859св23).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10, договір про надання правової (правничої) допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , додаткову угоду № 39289264 від 02.01.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 39493634/01, акт наданих послуг на підтведження надання правової допомоги від 16.02.2026 на суму 5 500 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої правової допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги № 39493634/01.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведені приписи, категорію справи, яка є нескладною та розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу наданих позивачем доказів, сталої судової практики щодо розгляду справ цієї категорії, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, cуд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що на думку суду, є достатнім та справедливим.

При розподілі судових витрат суд керується статтею 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 622,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за договором № 39289264 від 14.10.2021 року в розмірі 17800 ( сімнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп; заборгованітсь за відсотками - 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн, 40 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 27.07.2026р., у зв`язку із роботою суду в обмеженому режимі, у зв`язку із пошкодженням приміщення суду у результаті ракетної атаки по м. Одеса, та постійними ракетними атаками в районі розташування приміщення суду.

Суддя: К.О. Далеко