Ухвала суду № 138682697, 03.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7461/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

представника відповідача (заявника) ОСОБА_1 адвоката Бікяшева Д.Р. (поза межами приміщення суду)

представника позивачів ТОВ «Українські фінансові операції» Лисенка Д.В. (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бікяшева Д.Р. про поновлення строку для подачі заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.05.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.05.2026 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22800 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн.

22.07.2026 р. представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бікяшев Д.Р. звернувся до суду з заявою, в якій просив суд, поновити відповідачеві процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не отримував будь-якого позову з додатками, а також, повідомлення про розгляд справи, який був проведений без його участі, та про заочне рішення він випадково дізнався з мобільного застосунку «Дія», стверджуючи, що ОСОБА_1 проживає за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО № 5106-5003770702 від 16.08.2025 р., а зареєстрований : АДРЕСА_2 , тому повістка направлена на адресу : АДРЕСА_3 не була ним отримана, що позбавило його права подати відзив, клопотання, докази та відзив. У заяві про перегляд заочного рішення йдеться про те, що у заочному рішенні Кіладзе Л.П. був названий «відповідачкою», а також, в описі позовних вимог судом вказано 1100 грн. штрафних санкцій, які не входять до заявленої позивачами суми 22800 грн. і не відображені в її арифметичній структурі, що на думку представника заявника свідчить про неналежну перевірку судом складу заборгованості відповідача, який не згоден з сумою нарахованих відсотків, які завищені позивачами та судом у рішенні, і мають істотне значення для вирішення справи по суті, враховуючи, що довідка АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12451 від 07.04.2026 р., з якої випливає, що на ім?я ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 04.11.2023 р. було зараховано кредит в сумі 3000 грн., складена через 9 місяців після спірного переказу та не є первинним платіжним документом, що підтверджується отримання відповідачем кредиту.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи своєї заяви про перегляд заочного рішення суду, яку просив задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачів заперечував проти задоволення заяви про поновлення строку на подачу заяви та про перегляд і скасування заочного рішення з підстав необґрунтованості заяви без належних документальних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, який був вирішений судом у заочному рішенні з детальним описом доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи та заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.05.2026 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22800 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн.

22.07.2026 р. представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бікяшев Д.Р. звернувся до суду з заявою, в якій просив суд, поновити відповідачеві процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не отримував будь-якого позову з додатками, а також, повідомлення про розгляд справи, який був проведений без його участі, та про заочне рішення він випадково дізнався з мобільного застосунку «Дія», стверджуючи, що ОСОБА_1 проживає за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО № 5106-5003770702 від 16.08.2025 р., а зареєстрований : АДРЕСА_2 , тому повістка направлена на адресу : АДРЕСА_3 не була ним отримана, що позбавило його права подати відзив, клопотання, докази та відзив. У заяві про перегляд заочного рішення йдеться про те, що у заочному рішенні Кіладзе Л.П. був названий «відповідачкою», а також, в описі позовних вимог судом вказано 1100 грн. штрафних санкцій, які не входять до заявленої позивачами суми 22800 грн. і не відображені в її арифметичній структурі, що на думку представника заявника свідчить про неналежну перевірку судом складу заборгованості відповідача, який не згоден з сумою нарахованих відсотків, які завищені позивачами та судом у рішенні, і мають істотне значення для вирішення справи по суті, враховуючи, що довідка АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12451 від 07.04.2026 р., з якої випливає, що на ім?я ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 04.11.2023 р. було зараховано кредит в сумі 3000 грн., складена через 9 місяців після спірного переказу та не є первинним платіжним документом, що підтверджується отримання відповідачем кредиту.

В рішенні зазначено, що у визначений ухвалою суду від 22.01.2026 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою позивачам та судові адресою його місця проживання, що підтверджується довідкою ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/1481 від 16.01.2026 р., згідно якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованим чи знятим з реєстрації не значиться, та зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними та голослівними твердження відповідача про його необізнаність про даний позов, адже позов з додатками та ухвалою суду направлялись судом на єдину, відому судові адресу реєстрації відповідача, враховуючи вищевказану довідку про відсутність реєстрації ОСОБА_3 , а також беручи до уваги до уваги, що існування вказаного позову в суді, відповідач мав можливість дізнатися через той самий мобільний застосунок «Дія», з якого дізнався про заочне рішення суду, тому бдь-які поважні причини ненадання суду відзиву на позов у відповідача відсутні, як і відсутні у суду підстави для поновлення строку на подачу заяви про поновлення строку на подачу заяви про пепрегляд заочного рішення суду.

Також, суд встановив, що в рішенні суду дійсно було допущено кілька описок, в частині отримання відповідачем кредиту 7000 грн. замість вірних 3000 грн., а також зазначення ОСОБА_1 у статусі «відповідачки» замість «відповідача» і вказівку на 1100 грн. штрафних санкцій, які не входять до заявленої позивачами суми 22800 грн. і не відображені в її арифметичній структурі однак, вказані описки є несуттєвими і впливають на суть прийнятого рішення, адже вказані арифметичні описки не включені судом до загального розміру боргу відповідача, який дійсно отримав кредиту у сумі 3000 грн. у ТОВ «Лінеура Україна», доказом чого є довідка АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12451 від 07.04.2026 р., з якої випливає, що на ім?я ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 04.11.2023 р. було зараховано кредит в сумі 3000 грн. та інші докази, зазначені у рішенні та додані до позову в ЄСІТС.

Суд звертає увагу на те, що не погоджуючись з розміром відсотків, нарахованих позивачами, представник відповідача не надав суду докази не укладення кредитного договору та неотримання ОСОБА_2 кредитних коштів, а також, не надає суду свій власний розрахунок відсотків, розмір яких він вважає завищеним, що свідчить про хибність його тверджень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» - кредитний договір № 1159-6018 від 21.02.2023 р. був укладений між сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В «особистому кабінеті», відповідач отримав посилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту.

Таким чином, відповідач - попередньо ознайомився з договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання : електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідно до п. 5.4. Правил надання споживчих кредитів передбачено, що укладаючи договір, кредитодавець та заявник/позичальник визнають усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії).

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові по справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства (Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Суд вважає, що в даній цивільній справі сторонами правовідносин було в належній формі погоджено строк кредитування, а нарахування заборгваності здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Отже, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем - не було подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які мають істотне та суттєве значення для правильного вирішення справи та які б не були враховані судом під час винесення заочного рішення або спростовують його висновки, а голослівні твердження представника останнього є неспроможні з підстав, описаних вище.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначена заява про поновлення процесуального строку та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.05.2026 року по даній справі є необґрунтованою, факти викладені в заяві недоведеними і голослівними, а обставини та доводи, на які посилається відповідач надуманими та такими, що не знайшли свого відображення у матеріалах цивільної справи, і мають на меті лише затягування виконання законного і обґрунтованого судового рішення по стягнення кредитного боргу.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бікяшева Д.Р. про поновлення строку для подачі заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.05.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 03.08.2026 року.

Суддя Гандзій Д.М.