Рішення № 138682674, 31.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2965/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Гандзій Д.М.,

при секретарі Задеряка Г.М.

представника позивача ОСОБА_1 та 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 адвоката Завальнюка Д.Ю.

відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю 3-їх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі - продажу земельних ділянок недійсними в частині покупця, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на земельні ділянки та позов 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

16.06.2021 р., ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, який в подальшому збільшив, та в остаточній редакції якого від 22.06.2021 р. просив суд : визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 277 від 19.03.2018 року недійсним в частині покупця ; визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 277 від 19.03.2018 року, є він - ОСОБА_1 ; визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484 ; припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40185003 від 19.03.2018 р. ; скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер : ОД141193030523 від 30.10.2019 р. ; визнати за ним право власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_3 на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; визнати за нним право власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_3 на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 276 від 19.03.2018 року в частині покупця ; визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 276 від 19.03.2018 року, є він - ОСОБА_1 ; визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496 ; припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40184135 від 19.03.2018 р. ; визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 275 від 19.03.2018 року недійсним в частині покупця ; визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 275 від 19.03.2018 року є він - ОСОБА_1 ; визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495 ; припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40182068 від 19.03.2018 р. ; скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД141200420840 від 11.02.2020 р. ; визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495 ; припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51296125 від 24.02.2020 р. ; визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Русіновою А.Є. від 06.09.2017 року в частині покупця ; визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Русіновою А.Є. від 06.09.2017 року є він - ОСОБА_1 ; визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488 ; припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488 ; скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД141193120508 від 08.11.2019 р. ; визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_4 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49857558 від 26.11.2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.03.2018 р. та 06.09.2017 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено ряд договорів купівлі - продажу земельних ділянок. При чому, незважаючи на те, що покупцем у договорах зазначена відповідачка ОСОБА_3 , фактичним покупцем зазначеного майна був він ОСОБА_1 .

Також, позивач вказує, що з моменту набуття права власності на земельних ділянках було побудовано ряд нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за відповідачем. Між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 існувала домовленість про те, що вона є номінальним власником майна та на першу вимогу відчужить спірне майно на його користь.

Однак, між сторонами виник спір з приводу дійсного власника вищевказаного нерухомого майна, що зумовило звернення позивача до суду.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 року відкрито провадження у справі.

19.07.2021 року від представника відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому стверджується, що позивач нібито не має будь - якого відношення до спірного майна, всі розрахунки були проведені в дати їх укладення 19.03.2018 року. Представник відповідачки зазначає у відзиві, що договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 укладався 06.09.2017 року та що позивач ОСОБА_1 не має жодного відношення до вказаного договору. У відзиві також зазначається про те, що відповідачка дійсно підписала договір про співпрацю від 14.10.2019 року, вважаючи його суто формальнним. Крім цього, представник відповідачки посилався на те, що розписка, яка наявна у матеріалах справи є підробленої та підписаною не відповідачкою ОСОБА_3 , а іншою особою.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Шепель С.В. повністю заперечував проти задоволення позову, підтримавши доводи вищевказаного відзиву на позов, поданого іншим представником та просив суд, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

22.02.2022 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про залучення її в якості третьої особи. Заява мотивована тим, що земельна ділянка та два будинки за адресою: АДРЕСА_1 є іпотечним майно за договором в якому вона є кредитором.

Ухвалою від 13.10.2022 року ОСОБА_2 залучена до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Згідно розпорядження керівника апарату Овідіопольського райсуду Одеської області № 139/23 від 10.02.2023 р., виданого на підставі наказу голови суду № 01г-о/с від 10.02.2023 р. та рішення ВРП від 09.02.2023 р. № 34/0/15-23 щодо звільнення з посади за власним бажанням судді Овідіопольського райсуду Одеської області ОСОБА_8 , в провадженні якої перебували вказані матеріали, останні, 10.02.2023 р. були перерозподілені в провадження судді ОСОБА_9 .

Ухвалою від 30.03.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. копії іпотечних договорів та документів, які стали підставою для їх посвідчення.

Ухвалою від 19.06.2023 року витребувано у приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Вінницького Б.В. копії оспорюваних договорів та документів, які стали підставою для їх посвідчення.

Ухвалою суду від 27.09.2023 року закрито підготовче провадження з призначенням справи до розгляду по суті.

Ухвалою від 19.02.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу копії заяв ОСОБА_6 .

Ухвалою від 19.02.2024 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 .

Ухвалою від 28.05.2024 року зупинено провадження у справі до розгляду справи №522/3587/24.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2025 року ухвала Овідіопольського районного суду від 28.05.2024 року скасована.

Ухвалою суду від 22.10.2025 р. до участі в справі залучено 3-тю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7

02.12.2025 року до суду надійшла позовна заява представниці 3-ої особи з самостійними вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому вона просить визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частку земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , мотивуючи тим, що 14.10.2019 року між нею, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був укладений договір про співпрацю, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 передала свою особисту власність, а саме забудовувану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , а третя особа та ОСОБА_1 прийняли таке майно. В обмін на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 та 3-тя особа зобов`язалися передати ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_3 , а також добудувати та ввести в експлуатацію будинок, який знаходиться на вказаній ділянці.

Зобов`язання, які покладалися вказаним договором були виконані, оскільки ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Натомість, ОСОБА_3 не передала взамін ні третій особі, ні ОСОБА_1 право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , ти самим порушилвши свої зобов`язання за договором про співпрацю.

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2026 року прийнято до розгляду позов 3-ої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7

26.01.2026 року представник 3-ої особи надав заяву, з посиланням на ст.53 ЦПК України, в якій просив розпочати розгляд справи з початку із призначенням судового засідання. Представник позивача 27.01.2026 року подав клопотання аналогічного змісту.

27.01.2026 року представник 3-ої особи надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути у її відсутність.

Ухвалою суду від 23.04.2026 р. залучено ОСОБА_7 в якості 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі № 509/2965/21 за даним позовом, прийнято до провадження позов 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності, об?єднано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю 3-їх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі - продажу земельних ділянок недійсними в частині покупця, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на земельні ділянки з позовом 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності в одне провадження ; повернуто до стадії підготовчого провадження у розгляді цивільної справи № 509/2965/21 ; роз?яснено представникам відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право подати відзиви на позов 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності у п?ятнадцятиденний строк, з дня отримання копії ухвали ; роз?яснено ОСОБА_7 та її представниці ОСОБА_11 право подати відповідь на відзив у п?ятнадцятиденний строк, з дня отримання відзиву на позов.

3-ті особи без самостійних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в жодне судове засідання не з?явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, за відомими судові адресами їхнього місця реєстрації, причини неявки не повідомили, заяви про слухання справи за їх відсутністю суду не надали, що підтверджується численними поштовими повідомленнями з відмітками листоноші «адресат відсутній».

В судовому засіданні представник 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , він же представник позивача ОСОБА_1 адвокат Завальнюк Д.Ю. підтримав позов ОСОБА_1 , проти задоволення якого не заперечував, одночасно, просив суд, відмовити у задоволенні позову 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , вважаючи його надуманим та безпідставним з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Шепель С.В. заперечував проти задоволення позову 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 , вважаючи його таким, що не базується на вимогах закону, а тому просив суд, відмовити у його задоволенні.

Ухвалою суду від 26.05.2026 р. закрито підготовче засідання в об?єднаній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю 3-їх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі - продажу земельних ділянок недійсними в частині покупця, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на земельні ділянки з позовом 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності з призначенням справи до розгляду по суті.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши наявні письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Судом було встановлено, що 19.03.2018 року між ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_12 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 277 (а.с.86 - 87, т.3)..

19.03.2018 року між ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 276 (а.с.2 - 4, т.3).

19.03.2018 року між ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_14 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 275 (а.с.44 - 45, т.3).

06.09.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Русіновою А.Є. за реєстровим номером 453 (а.с.152 - 155, т.3).

В матеріалах справи наявна копія розписки від 19.03.2018 року (а.с. 10, т.1). Відповідно до змісту розписки (мовою оригіналу): «Я, ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), заявляю, что я не являюсь фактическим собственником земельного участка, находящегося по адресу: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , которые были оформлено на моё имя по Договору купли-продажи 19.03.2018 г. за реестровыми №№ 276 , 277 и № 275 , и заверенными нотариусом ОРМООО Винницким Б.В . Указанные земельные участки были добровольно оформлены на моё имя по согласованию и устному договору с ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) и ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), для возможности последующего разделения земли удобным способом вместе с граничащим моим участком по адресу: АДРЕСА_4 .

Заявляю, что я не претендую на оформленное имущество на моё имя, и подтверждаю фактических собственников участков ОСОБА_17 и ОСОБА_1 , которые будут оплачивать договор займа ОСОБА_18 »

У відзиві на позовну заяву ставиться під сумнів оригінальність вказаної розписки (а.с.167, т.1).

Представник відповідачки ОСОБА_19 у письмовому відзиві - категорично заперечував, що саме ОСОБА_3 написала та підписала вказану розписку, яку він вважає підробленим документом, так як ОСОБА_3 нібито не складала вказаної розписки і не підписувала її, так як вказана копія розписки складена та підписана невідомою особою від імені ОСОБА_3 та викликало у неї особисто велике здивування, оскільки, на думку ОСОБА_3 жодна людина, перебуваючи у цілковитій свідомості, ясному розумі та вільному волевиявленні, не складе таку розписку, за змістом якої, особа добровільно передає усе своє майно третім особам, та виступає позичальником за договорами, укладеними на своє ім?я, однак кошти отримує для третіх осіб. У зв?язку з чим, особисто ОСОБА_3 вважає, що вказана розписка є недостовірним доказом, що вона підтвердила, приймаючи участь в судовому засіданні разом зі своїм представником.

Сторона позивача наполягала на тому, що вказана розписка була написана особисто позивачем ОСОБА_1 .

Однак, як показав в судовому засіданні представник позивача, маючи доступ до документів, невстановлені особи заволоділи оригіналом розписки, який на даний час відсутній у позивача, через що, останній не зміг виконати ухвалу суду про надання оригіналу розписки суду.

Крім цього, сторона позивача надала суду висновок експертного почеркознавчого дослідження від 02.09.2025 р. з попередженням експерта за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку, відповідно до якого : рукописний текст розписки від 19.03.2018 р., що починається : «Я, ОСОБА_20 …» та закінчується «…19.03.2018 г. «підпис» ОСОБА_15 », зображення якого міститься у наданій на дослідження електрофотокопії розписки від 19.03.2018 р. - виконаний ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_3 , розміщений нижче рукописного тексту розписки, зображення якого міститься у наданій на дослідження електрофотокопії розписки від 19.03.2018 р. - виконаний самою ОСОБА_3 .

В матеріалах справи наявна копія «договора о сотрудничистве» від 14.10.2019 року. У відзиві на позовну заяву сторона відповідача визнала факт укладення вказаного договору, а відтак в силу ст.82 ЦПК України суд не ставить під сумні вказаний доказ. Відповідно до змісту договору вбачається наступне (мовою оригіналу):

« ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) с одной стороны, а ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) и ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) с другой стороны, именуемые в дальнейшем Подписавшие данный Договор договорились о нижеследующем:

1. ОСОБА_15 передает свое личное имущество, а именно застраиваемый земельный участок по адресу: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_22 и ОСОБА_1 принимают также имущество.

2. В обмен на указанный земельный участок ОСОБА_23 и ОСОБА_1 обязуются передать участок земельного назначения в размере 0,05 га по адресу: АДРЕСА_3 , а также произвести достройку и ввод в эксплуатацию дома, который находится на этом участке и отделить путем раздела земли придомовую территорию под домом и фактически разделить земельный участок на отдельные единицы.

3. Под достройкой участка понимается приобретение материалов, оборудование и проведение сопутствующих работ, а именно следующее:

- Монтаж черепичной крыши

- Внутренняя и наружная отделка

- Установка межкомнатных и входных дверей

- Оформление крыльца и придомовых дорожек

- Установка забора по периметру выделенного земельного участка под домом

- Установка ворот в гараж и въезда во двор

- Подключение дома к канализации, освещению, водопроводу, газу

- Обустройство кухни

- Сантехника

- Оформление документов

4. Надлежащим выполнением обязательств по достройке дома считается выполнение всех пунктов, указанных в п.2-3 данного Договора.

5. По исполнению обязательств по достройке дома, введения его в эксплуатацию и передачи его фактическому собственнику ОСОБА_15 часть земельного участка в размере 0.05га по адресу: АДРЕСА_3 ОСОБА_15 отдает в фактическую собственность ОСОБА_23 и ОСОБА_1 участок по адресу: АДРЕСА_6 со всеми строениями и домами, которые расположены на территории этого земельного участка.

6. Срок действия данного Договора составляет 2 (два) года и истекает по 14 октября 2021 года.

7. Исполнение условий данного Договора удостоверяется соответствующим Актом.

8. В случае невыполнения условий договора какой-либо из Сторон, вторая сторона обязуется возместить материальный ущерб в размере средств на приобретение строительных материалов, выполненных строительных работ и оформление документов.

9. Вопросы, не урегулированные данным Договором, решаются Сторонами согласно действующего законодательства Украины.»

Згідно зі статтею 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).

Згідно із ст. 202 ЦК України - правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до приписів ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачено - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Виходячи з приписів ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Велика Палата ВС (справа № 924/971/23, постанова від 16.04.2025) уточнила : недійсність правочину є правовим наслідком порушення приписів закону при його вчиненні. При цьому суд має встановити саме факт порушення вимог статті 203 ЦК України, а не лише наявність спору.

Частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Згідно із ст.ст. 655-657 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктами 7,20 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено - правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Положеннями ст. 217 ЦК визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 652 ЦК України - у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України - якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У пункті 9 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - судам роз`яснено про те, що згідно із ст. 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст. 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з`ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї, та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно (постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17, постанова Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №333/2265/17).

Велика Палата ВС (постанова від 07.11.2022 у справі № 910/16579/20) наголосила: Порушення загальних засад цивільного законодавства може бути самостійною підставою для визнання правочину недійсним, якщо правочин є результатом недобросовісної поведінки сторін, зловживання правом або вчинений з метою заподіяння шкоди іншій особі.

Такий правочин кваліфікується як фраудаторний - укладений для обходу закону або з метою ухилення від виконання зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

В даному випадку, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав є ефективним способом захисту, враховуючи, що ту обставину, що продавець спірного майна визнав обставини того, що саме позивач ОСОБА_1 купував спірне майно, вирішував питання, які пов`язані із укладенням та виконання вказаного договору, а також факт сплати коштів ОСОБА_1 визнається отримувачем грошових коштів, а також, беручи до уваги висновок експертного почеркознавчого дослідження від 02.09.2025 р., а тому вважає доведеним факт того, що саме позивач був реальним покупцем вищевказаного нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 19.03.2018 року.

З тих же підстав, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 , з огляду на те, що обставини, вказані у позові ОСОБА_7 спростовуються вищенаведеними документальним и доказами і підтверджують дійсного власника нерухомості ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Беручи до уваги задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідачки ОСОБА_3 на його користь належать стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 11804 грн.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,102,106,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 203,215,217,328,651-653,655,657 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», практикою ВС, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу недійсним в частині, визнання права власності, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити ;

2.Визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 277 від 19.03.2018 року недійсним в частині покупця ;

3.Визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 277 від 19.03.2018 року, є ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) ;

4.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484 ;

5.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0484 ;

6.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40185003 від 19.03.2018 р. ;

7.Скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер : ОД141193030523 від 30.10.2019 р. ;

8.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

9.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

10.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) ;

11.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

12.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

13.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) ;

14.Визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 276 від 19.03.2018 року в частині покупця ;

15.Визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 276 від 19.03.2018 року, є ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) ;

16.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496 ;

17.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0496 ;

18.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40184135 від 19.03.2018 р. ;

19.Визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 275 від 19.03.2018 року недійсним в частині покупця ;

20.Визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Вініцьким Б.В. за реєстровим номером 275 від 19.03.2018 року є ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) ;

21.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495 ;

22.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0495 ;

23.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40182068 від 19.03.2018 р. ;

24.Скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД141200420840 від 11.02.2020 р. ;

25.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

26.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

27.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51296125 від 24.02.2020 р. ;

28.Визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Русіновою А.Є. від 06.09.2017 року в частині покупця ;

29.Визнати, що покупцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Русіновою А.Є. від 06.09.2017 року є ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) ;

30.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488 ;

31.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:003:0488 ;

32.Скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД141193120508 від 08.11.2019 р. ;

33.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ;

34.Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_4 ;

35.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49857558 від 26.11.2019 р. ;

36.Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 11804 грн. ;

37.В задоволенні позову 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.