Ухвала суду № 138682340, 31.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29848/26

Провадження № 1-кп/947/1231/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025164110000184 від 20.11.2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хорошів, Білогірського району, Хмельницької області, громадянина України, маючого індивідуальний номер платника податку НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді начальника складу відділення забезпечення функціонування безпілотних авіаційних комплексів та засобів протидії безпілотним повітряним суднам військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «сержант», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.410, ч.1 ст.209 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

представник цивільного позивача ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025164110000184 від 20.11.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.410, ч.1 ст.209 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.п.1, 3, 4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти заявленого клопотання, зазначивши, що у обвинуваченого є постійне місце проживання, а тому просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту або ж зменшити розмір застави, який буде помірним для нього.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Так, обґрунтованість повідомленої під час досудового розслідування ОСОБА_3 підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, характер вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, їх суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкцією найбільш тяжкого кримінального правопорушення, що передбачене ч.4 ст.410 КК України йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Однак, суд вважає недоведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_3 раніше не судимий, інформації щодо повідомлення йому про підозру в рамках іншого кримінального провадження суду не надано.

При цьому, в частині посилання сторони обвинувачення на існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає формальним посилання прокурора на його існування, оскільки досудове розслідування кримінального провадження завершено, стороною обвинувачення зібрано усі докази в рамках кримінального провадження та встановлено усі обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому.

Таким чином, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що наявні правові підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченого, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вважає, що визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, 370-372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42025164110000184 від 20.11.2025 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 28.09.2026 року, включно, з раніше визначеним розміром застави в розмірі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок один) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2026 року 5 461 248 (п`ять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча двісті сорок вісім) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави обвинуваченого звільнити з-під варти негайно та покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком до 28.09.2026 включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- заборонити спілкуватись зі свідками та іншими учасниками кримінального провадження.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1