Ухвала суду № 138682121, 29.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4159/26

Провадження № 1-кп/496/623/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться зазначений обвинувальний акт та ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 04 березня 2026 року приблизно о 00 годині 15 хвилин, він на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин із членами сім`ї ОСОБА_9 , з метою з`ясування стосунків, на автомобілі марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_8 прибув до будинку АДРЕСА_1 . В цей час, додому за вищезазначеною адресою повертався ОСОБА_9 , при вигляді якого у ОСОБА_7 на ґрунті раніше виниклого конфлікту із сином потерпілого раптово виник прямий умисел на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості. З цією метою, ОСОБА_7 вийшов із автомобіля та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість та ' неминучість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень невизначеної тяжкості та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до життя та здоров`я людини, взявши з собою із зазначеного автомобіля руків`я від сокири (без металевої частини), підбіг до ОСОБА_9 та умисно наніс не менше тринадцяти цілеспрямований ударів ОСОБА_9 , при цьому не менше десяти ударів руків`ям від сокири в ділянку голови ОСОБА_9 , від яких останній впав на землю. Внаслідок завданих ударів ОСОБА_9 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних ушкоджень: забійної рани в лівій тім`яній ділянці, саден в лівій скроневій та тім`яній ділянках, чола та спинки носу, синців навколо правого та лівого ока, синця на лівій вушній раковині з переходом на шкіру навколо неї, вогнищевих крововиливів у м`які тканини голови, лінійного перелому лівої тім`яної кістки з розповсюдженням на скроневу (за клінічними даними), крововиливу над твердою мозковою оболонкою зліва та крововиливів під м`яку мозкову оболонку справа та зліва, ділянок забою речовини головного мозку у правій та лівій скроневих частках головного мозку. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання їх суспільно небезпечних наслідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності з місця події зник. В подальшому, 06.03.2026 року в реанімаційному відділенні Одеської обласної лікарні, котра розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Заболотного, будинок 26/32 від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер.

На виконання вимог ч. 1 ст. 314 КПК України ухвалою Біляївського районного суду Одеської області було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому засіданні прокурором надане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України. А саме ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого насильницького злочину проти життя та здоров`я особи, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, може переховуватися від суду з метою уникнути покарання, так як усвідомлює, міру покарання яка йому загрожує; може незаконно впливати на свідків будь-яким чином, схиляючи їх до викривлення показань. Інші запобіжні заходи не пов`язані з тримання під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам і не відповідають тяжкості вчиненого злочину.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та зазначив, що ризики не обґрунтовані, підзахисний має міцні соціальні зв`язки і доцільно змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням електронного засобу контролю обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та підтримав позицію захисника ОСОБА_5 .

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисників.

Потерпіла ОСОБА_10 про проведення підготовчого судового засідання повідомлялась належним чином, але до підготовчого судового засідання не з`явилась.

Розглянувши матеріали поданого клопотання, заслухавши учасників підготовчого засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 02.08.2026 року, але завершити судовий розгляд не можливо, так як обвинувальний акт не призначений до судового розгляду.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд погоджується з доцільністю тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, майновий стан, наявність соціальних зв`язків.

Оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особисте зобов`язання, особиста порука чи домашній арешт, не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Щодо можливості застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, суд зазначає таке.

Враховуючи наведені вище ризики, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема наявність у нього постійного місця проживання, сім`ї та міцних соціальних зв`язків, які певною мірою знижують імовірність його переховування від суду, суд водночас доходить висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту, не забезпечить належного процесуального контролю за поведінкою обвинуваченого, не гарантуватиме виконання ним покладених процесуальних обов`язків та не усуне наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Як зазначено у п. 5 Рекомендації № R(80)11 Комітету Міністрів Ради Європи від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», під час вирішення питання щодо необхідності тримання особи під вартою суд повинен враховувати всі обставини конкретної справи, зокрема характер і тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.

Зважаючи на встановлені судом ризики незаконного впливу на потерпілу та свідків, а також ризик переховування від суду, застосування домашнього арешту не забезпечить їх належної мінімізації, оскільки не унеможливить спроби незаконного впливу на учасників кримінального провадження та не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Разом із тим, враховуючи конкретні обставини цього кримінального провадження, особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, відсутність судимостей, стадію судового провадження та необхідність забезпечення справедливого балансу між суспільним інтересом і правом особи на свободу, суд дійшов висновку про можливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Враховуючи положення ч.ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, характер інкримінованого злочину, майновий стан та особу обвинуваченого, а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. На переконання суду, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та мінімізації встановлених ризиків. Визначений судом розмір застави відповідає принципу пропорційності, не є завідомо непомірним для обвинуваченого, водночас є достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого протягом судового провадження.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 314-318, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 29.07.2026 р. до 26.09.2026 року включно в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

Визначити альтернативний запобіжний захід до тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді застави.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, а саме: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26302945; банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого, обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою прокурора та суду; не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзду в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі: начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1