Рішення № 138681788, 03.08.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/922/26

Провадження № 2/945/1316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, у складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА» звернувся до Миколаївського суду Миколаївської області з позовом, сформованому в системі «Електронний суд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивував тим, що 30.01.2022 ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідач уклали кредитний договір №21082109 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на виконання умов якого відповідачу перераховано грошові кошти на картковий рахунок в сумі 5 000,00 грн. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за договором, у нього утворилась заборгованість, яка становить 17 650,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованіть за тілом кредиту; 12 650,00 грн- заборгованість за відсотками.

01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за кредитним договором №21082109 від 30.01.2022. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 17 650,00 грн, а також судовий збір та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 12.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

Розпорядженням керівника апарату суду № 126 від 24.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою судді від 25.06.2026 позовну заяву прийнято до провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання. Відзив не подав, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.01.2022 ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідач уклали Договір про надання фінансового кредиту №21082109 у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису 692941.

Відповідно до п. 3.1. договору, за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 5 000,00 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору.

Пунктом 2.10 договору визначено, що стандартна процентна ставка, визначена у п.3.2.2. п.3.2. цього Договору застосовується в Стандартний період, який настає з наступного дня після закінчення строку Пільгового періоду. В такому випадку встановлюється стандартна процентна ставка в розмірі 3% за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня Стандартного періоду.

Згідно з п. 4.1. договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Згідно з п. 4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 30.04.2022 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Згідно з п. 5.1. договору клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

Згідно з п. 5.8. договору нарахування процентів за Кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку Кредиту.

У довідці про ідентифікацію клієнта, виданою 01.09.2025 директором ТОВ «ФК «ІРБІС» вказано, що акцепт оферти позичальником для укладення договору: унікальний ідентифікатор (код підпису) відповідача 692941, номер, на який було відправлено персональний ідентифікатор 0990212912, номер карти/маска карти НОМЕР_1 .

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та розміром і порядком сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Відповідно до листа ТОВ «УПР» №3152-251023164339 від 23.10.2025 між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ ФК «ІРБІС» було укладено договір про переказ коштів, відповідно до зазначеного договору 30.01.2022 було перераховано 5 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 134454745, призначення платежу: зарахування 5 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21082109 станом на 30.01.2022 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 5 000,00 грн, за відсотками 12 650,00 грн, загальна заборгованість 17 650,00грн.

Отже наведені обставини укладання договору, виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом та відповідачем не спростовані.

01.09.2025 ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» уклали Договір факторингу № 01092025/01.

Пунктом 2.1. договору, клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені в реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1.

Відповідно до витягу із додатку №1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «Позика» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17 650,00 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 650,00 грн заборгованість за відсотками.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст.638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У силу ч. 4 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Із положень ч. 8 ст. 11 Закону слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Так докази, наявні у матеріалах справи вказують на те, що відповідач укладав Договір в електронній формі та був належним чином ознайомлений з його умовами. Враховуючи, що позивачем проводились нарахування відсотків за користування кредитом в межах визначеного Кредитним договором строку, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості розраховано згідно умов укладеного кредитного договору.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в позику коштів.

На підставі наведеного вище, суд доходить до висновку, що ТОВ «ФК «ІРБІС», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість, розмір такої заборгованості відповідачем в порядку встановленому ЦПК України не спростований, а отже позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: копію Договору №39493634 про надання правової допомоги від 02.01.2026; копію Додаткової Угоди № 21082109 від 16.02.2026 до Договору про надання правової допомоги у справі по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 ; копію Акту надання послуг від 16.02.2026 на загальну суму 5 500,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, ціну позову, також те, що відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подано, враховує, що позовні вимоги задоволено, вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 17 650,00 грн заборгованості за кредитним договором, отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором 21082109 від 30.01.2022 в розмірі 17 650,00грн,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА