Рішення № 13868148, 17.02.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2011 Справа № 3/27-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європак", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1". м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 146338 грн. 64 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Сухецький В.Г. - директор;

від відповідача - не прибув;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європак" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" (відповідач) заборгованості в сумі 146338 грн. 64 коп., з яких: 143450,99 грн. - основний борг, 2419,39 грн. - пеня, 468,26 грн. - 3% річних.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист - у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив. Ухвалу про порушення справи відповідач отримав 14.01.2011 р., ухвалу про відкладення розгляду справи від 27.01.2011 р. відповідач отримав 02.02.2011 р. 11 лютого 2011 року надіслав до суду клопотання, в якому просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 25000,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а справа, у відповідності до ст..75 ГПК України, розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європак»(позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1»(відповідач, покупець) укладено договір поставки №010410-1 від 01.04.2010 р. (далі – Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити пакувальні матеріали (надалі –товар) за кількістю та цінами, що вказані в видаткових накладних, які є невід»ємною частиною даного договору. Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що за видатковою накладною №290904 від 07.10.2010 р. на суму 77089,32 грн. та видатковою накладною №221008 від 10.11.2010 р. на суму 96361,66 грн. відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 173450,98 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору покупець зобов»язаний провести розрахунок за товар протягом 14 календарних днів з дня поставки.

Як свідчать матеріали справи 8 листопада 2010 року відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 30000,00 грн. Станом на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача складала 142450,98 грн.

Після порушення провадження по справі, 1 лютого 2011 року відповідач платіжним дорученням №3565 частково оплатив товар в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 118450,99 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано, є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.8.2. Договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. В разі прострочення оплати товару більше ніж на 10 днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по Договору.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2419,39 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 468,26 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст.175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача 25000,00 грн. основного боргу.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул..Першотравнева, буд.79, р/р 26002177241 «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35115625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європак»(49089, м.Дніпропетровськ, вул..Суворова, 35, оф.18, р/р 26004140191 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30927646) 118450,99 грн. боргу, 2419,39 грн. пені, 468,26 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 1463,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 18.02.2011 р.