Рішення № 138681364, 31.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1811/26

Провадження № 2/127/365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року в розмірі 59043,10 грн, мотивуючи позовні вимоги тим, що 17.10.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №688242602 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору та добровільно без примусу чи тиску заявив про своє бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Вказує, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9T54G, який відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6500,00 грн, після чого було збільшено суму кредиту до 12500,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Надалі до даного договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі й щодо продовження терміну його дії Відповідно до цього договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №142 від 13.07.2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року. ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 року, за яким було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року, укладеним з відповідачем.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «Ейс» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників б/н до договору факторингу №11/07/25-Е від 14.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 59043,10 грн.

Позивач зазначає, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 59043,10 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн та судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.

05.05.2026 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Загороднім В.С., відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати. Мотивуючи тим, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів належними, допустимими, достатніми та взаємоузгодженими доказами належного укладення кредитного договору саме відповідачем, фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, належної верифікації банківської картки, належного використання одноразового ідентифікатора, існування у первісного кредитора дійсного права вимоги, безперервного та тотожного переходу права вимоги; арифметичного формування заявленої суми, правових підстав багаторічного нарахування процентів. Позов

У свою чергу, представником позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду 06.05.2026 надійшла відповідь на відзив згідно якої останній просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник позивача зауважив, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» відтак за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV9T54G направлено відповідачу 17.10.2020 о 12:52:56 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 17.10.2020 о 12:54:13. Звернув увагу, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. При цьому, вказує, що позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві. Натомість відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Позивач зауважив, що рядом додаткових угод, укладених до кредитного договору, було збільшено суму кредиту до 12500,00 грн, а також продовжено строк, на який було надано кредит загалом на 209 днів. До того ж, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування у розмірі 25 518,29 грн є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення позичальником строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з останнього в повному обсязі. Доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, відповідачем не надано власного розрахунку на його спростування. Щодо доведення факту відступлення права грошової вимоги позивач вказує, що з урахуванням визначених строків дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Договору факторингу №05-0820-01 від 05.08.2020, а також додаткових угод до них, їх виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу їх дії. Перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору. Позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», і наступні переходи прав вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». Щодо заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, вважає такий розмір необґрунтованим та завищеним відносно складності справи.

Відповідач правом подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №688242602 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 1.1. договору, товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3., п. 1.4. або 1.5. цього договору.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається строком на 29 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Відповідно до п. 1.3. договору на період строку, визначеного п. 1.2. договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,63% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення) (п.1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору базова процентна ставка не застосовується протягом строку користування кредиту вказаного в п.1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж, 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4. цього договору.

Розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п.1.2. цього договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 до договору) (п.1.7 договору).

Згідно п.4.2 кредитного договору сторони погоджують, що строк дії цього договору, вказаний в п.1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права та виконують обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентною ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань, передбачених договором.

Відповідно до п.4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням положень п.1.3., п.1.4. та п.1.5. цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 230,58 відсотків річних за дисконтною процентною ставкою або 622,20 відсотків річних за базовою ставкою (п. 4.4. договору).

Згідно з довідкою «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 акцепт оферти здійснив 17.10.2020 об 12:54:13 одноразовим ідентифікатором «MNV9T54G», який направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 .

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.

На підтвердження укладення договору позивач надав також заявку на отримання грошових коштів в кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.10.2020 року, яка містить відомості про відповідача (номер телефону, електронну адресу, серію та номер паспорта, дату його видачі та РНОКПП), адресу реєстрації та проживання відповідача, номер її банківської картки, суму кредиту, строк надання кредиту, дату укладення договору та номер договору оферти. Також надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в якій окрім відомостей, що містяться в заявці, також зазначено, що ідентифікатор відправлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено 17.10.2020 року о 12:54:13 год, а перерахування грошових коштів позичальнику мало місце 17.10.2020 року о 12:54:23 год.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом, 17.10.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №688242602. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV9T54G». Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування через банк- провайдер.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність позивачем укладання кредитного договору №688242602 від 17.10.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

До того ж, 17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 450,00 грн з 17.10.2020 року на строк дії договору №688242602 від 17.10.2020 року, та виклали Графік розрахунків в новій редакції.

17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1050,00 грн з 17.10.2020 року на строк дії договору №688242602 від 17.10.2020 року, та виклали Графік розрахунків в новій редакції.

17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1250,00 грн з 17.10.2020 року на строк дії договору №688242602 від 17.10.2020 року, та виклали Графік розрахунків в новій редакції.

17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1050,00 грн з 17.10.2020 року на строк дії договору №688242602 від 17.10.2020 року, та виклали Графік розрахунків в новій редакції.

17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1500,00 грн з 17.10.2020 року на строк дії договору №688242602 від 17.10.2020 року, та виклали Графік розрахунків в новій редакції.

17 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 700,00 грн з 17.10.2020 року на строк дії договору №688242602 від 17.10.2020 року, та виклали Графік розрахунків в новій редакції.

18 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на двадцять дев`ять днів. Починаючи з 15.11.2020 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 1,27 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

17 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на тридцять днів. Починаючи з 14.12.2020 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 1,01 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

16 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на тридцять днів. Починаючи з 13.01.2021 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 0,64 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

15 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на тридцять днів. Починаючи з 12.02.2021 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 0,64 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

17 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на тридцять днів. Починаючи з 14.03.2021 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 0,64 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

13 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на тридцять днів. Починаючи з 13.04.2021 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 0,64 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

13 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №688242602 від 17.10.2020 року, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором на тридцять днів. Починаючи з 13.05.2021 р., позичальник сплачує за користування Кредитом 0,64 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.10.2020 року на суму 700,00 грн, від 17.10.2020 року на суму 1500,00 грн, від 17.10.2020 року на суму 1050,00 грн, від 17.10.2020 року на суму 6500,00 грн, від 17.10.2020 року на суму 1050,00 грн, від 17.10.2020 року на суму 450,00 грн, від 17.10.2020 року на суму 1250,00 грн, якими на банківську картку, маска картки № НОМЕР_2 , вказану позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит, перераховані вказані суми коштів.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Номер телефону НОМЕР_5 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . 17.10.2020 року на картку № НОМЕР_3 відбулося зарахування переказів на суму 700,00 грн, 1500,00 грн, 1050,00 грн, 1250,00 грн, 1050,00 грн, 450,00 грн, 6500,00 грн, що також підтверджується наданою банком випискою по рахунку.

Відповідно до розрахунку заборгованості до кредитного договору №688242602 від 17.10.2020, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 13.07.2021 року відповідач має заборгованість у сумі 48942,94 грн, з яких: 12377,83 грн - тіло кредиту, 36565,11 грн - нараховані проценти.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не змінює попередній. Право вимоги переходить до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги. Підписанням Реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги (п.2.1, п.2.2, п. 4.1 договору).

Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до цього договору та продовжено строк його дії до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №142 від 13 липня 2021 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №688242602 від 17.10.2020 на загальну суму 48942,94 грн.

Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Отже, підписавши 13.07.2021 року Реєстр прав вимоги №142 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року.

При цьому, згідно п. 2.2 договору факторингу, разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором №688242602 від 17.10.2020 року станом на 31 серпня 2023 року становить 59043,10 грн, з яких: 12377,83 грн - тіло кредиту, 46665,27 грн - нараховані проценти.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.

Надалі ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановлені у відповідному додатку.

31 серпня 2023 року сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №688242602 від 17.10.2020 року, укладеним з відповідачем, на загальну суму 59043,10 грн.

Вказане відступлення права вимоги відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

14 липня 2025 року сторонами договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 14 липня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року становить 59043,10 грн, з яких: 12377,83 грн - тіло кредиту, 46665,27 грн - нараховані проценти.

Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 вказував на недоведеність факту переходу переходу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача, а відтак і права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».

Вказана позиція обґрунтована тим, що первісний договір факторингу №28-1118-01 було укладено 28 листопада 2018 року, тобто раніше кредитного договору №688242602 від 17.10.2020.

Вказана позиція не заслуговує на увагу, оскільки зі змісту договору факторингу від 28 листопада 2018 року слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Разом із вказаним договором факторингу позивачем було надано і відповідний реєстр №142 від 13.07.2021 року.

Тобто позивачем разом із позовною заявою подано усі документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача.

Так, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачкою не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним і право вимоги за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року було передане ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги.

Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право кредитора за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 року, що підтверджується дослідженими судом доказами та не спростовано відповідачем.

Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку за договором №688242602 від 17.10.2020 року заборгованість становить 59043,10 грн, з яких: 12377,83 грн - тіло кредиту, 46665,27 грн - проценти.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Ейс», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 59043,10 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

Визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу на наступне.

Строк, на який надавався кредит за договором №688242602 від 17.10.2020 року становив 29 днів з терміном платежу - 15.11.2026. Разом з тим, шляхом укладення ряду додаткових угод до вказаного кредитного договору, строк, на який було надано кредит, було продовжено загалом ще на 209 днів (29+30+30+30+30+30+30).

У період з 17.10.2020 року по 12.06.2021 року (період кредитування з урахуванням додаткових угод) нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за Дисконтною процентною ставкою. Проте, оскільки кредит у встановлені строки повернуто не було, кредитодавець 16.06.2021 здійснив перерахунок відсотків за користування кредитом, а починаючи з 17.06.2026 кредитором нараховувалися відсотки за понадстрокове користування кредитом за ставкою 1,70% в день від суми кредиту, що відповідає п. 4.2 та п. 4.3 кредитного договору.

Перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що він є арифметично узгодженим, відповідає умовам договору та не містить внутрішніх суперечностей. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунку суду не надано.

Умовами кредитного договору №688242602 від 17.10.2020 сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів, зокрема, погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку, встановленого договором і додатковими угодами, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі проценти нараховуються саме у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, не є платою за правомірне користування кредитом, мають характер відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України), так як вони нараховані згідно умов кредитного договору.

Після набуття права вимоги за кредитним договором №688242602 від 17.10.2020 ТОВ «Таліон Плюс» з 14.07.2021 року продовжило нараховувати відсотки за понадстрокове користування кредитом, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за відсотками станом на 31.08.2023 року (день відступлення права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») становила 4665,27 грн.

Не заслуговують на увагу також доводи з приводу несправедливого розміру процентів, оскільки сторони, укладаючи кредитний договір, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку у даній справі позивач не заявляв до стягнення.

Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору, що стосуються процентів, погоджено за домовленістю сторін.

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, узгоджується з умовами укладеного договору позики і здійснювалося в межах погодженого сторонами строку.

Отже, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі №554/2586/16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року з додатковою угодою, акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.

Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.

Додатковою угодою №25770911900 від 01 вересня 2025 сторони, зокрема доповнили предмет договору як надання правничої допомоги по захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1год - 500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором (1 год - 500,00 грн).

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір останніх є пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та зважаючи на задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №688242602 від 17.10.2020 року у сумі 59043,10 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сорок три гривні десять копійок), з яких: 12377,83 грн - тіло кредиту, 46665,27 грн - відсотки; а також 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору та 7000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна