Рішення № 138680276, 03.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/431/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Гензеля Ігоря Анатолійовича, РНОКПП НОМЕР_1

АДРЕСА_1

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Чернігівської обласної ради, код ЄДРПОУ 02774272

вул. Стуса Василя, буд. 2А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

про стягнення 439 908,98 грн

без повідомлення (виклику) сторін

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом, в якому просить суд стягнути з КНП Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Чернігівської обласної ради на користь Фізичної особи-підприємця Гензеля Ігоря Анатолійовича заборгованість у розмірі 439 908 грн. 98 коп.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 272 від 24.09.2025 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 25.05.2026 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 25.05.2026, про що свідчать довідки Господарського суду про доставку електронного листа.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, систематичні обстріли Чернігівської області військами РФ, суд при прийнятті рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

24.09.2025 між Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Чернігівської обласної ради (надалі Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Гензель Ігор Анатолійович (надалі Підрядник) укладено договір № 272 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3 Договору:

- Замовник доручає, а Підрядник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати наступну послугу: поточний ремонт приміщення залу фізичної терапії на об`єкті КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради (45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи), надалі послуга / поточний ремонт / послуга з поточного ремонту;

- обсяг, склад, характер, вартість послуги з поточного ремонту визначаються дефектним актом та договірною ціною, які є невід`ємними частинами цього Договору.

- договірна ціна за цим Договором складає 439 908,98грн без ПДВ.

- розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України гривні у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок Підрядника, що вказаний у цьому Договорі, Замовник здійснює оплату у межах отриманого бюджетного фінансування;

- оплата здійснюється на підставі належним чином оформлених документів: акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, рахунок;

- оплата здійснюється у строк 15 банківських днів з дати підписання Замовником Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, за умови наявності відповідних коштів на рахунках Замовника.

Відповідно до п. 4.1 Договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 01.12.2025 включно, а в частині виконання бюджетних зобов`язань до повного їх виконання відповідною стороною.

24.09.2025 сторонами підписано Дефектний акт, у якому погоджено: найменування робіт та їх обсяг. Також підписано Договірну ціну, у якій зазначено, що вартість послуг з поточного ремонту становить 439 908,98грн.

26.11.2025 сторонами підписано: Акт №1 приймання виконаних будівельних послуг за листопад 2025 року (форма №КБ-2в) загальною вартістю 439 908,98грн, Довідку про вартість будівельних послуг та витрати за листопад 2025 року (форма №КБ-3) загальною вартістю 439 908,98грн.

Як зазначає позивач, відповідач вартість послуг у встановлений Договором строк не оплатив.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист №1 від 20.02.2026 з проханням надати пояснення чому не здійснена оплата наданих по Договору №272 від 24.09.2025 послуг на суму 439 908,98грн.

Відповідач листом від 25.02.2026 №01-29/168 надав відповідь на вказаний лист, у якому зазначив, що підприємство є одержувачем бюджетних коштів; за фактом завершення наданих по Договору №272 від 24.09.2025 послуг з поточного ремонту на суму 439 908,98грн в Управління охорони здоров`я подана заявка на фінансування з обласного бюджету коштів для оплати ремонту; кошти на рахунок закладу в Прилуцьке УДКСУ до кінця грудня 2025 року не надійшли; проплата послуги не здійснена; бюджетні зобов`язання, які були зареєстровані, зняті з обліку відповідно до п 2.14 Порядку.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Договір №272 від 24.09.2025 підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини підряду.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 3.3 Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється у строк 15 банківських днів з дати підписання Замовником Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, за умови наявності відповідних коштів на рахунках Замовника.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо надання послуг та виконання робіт позивачем та відповідно їх прийняття відповідачем, про що свідчать підписані 26.11.2025 сторонами: Акт №1 приймання виконаних будівельних послуг за листопад 2025 року (форма №КБ-2в) та Довідка про вартість будівельних послуг та витрати за листопад 2025 року (форма №КБ-3) загальною вартістю 439 908,98грн.

Претензій щодо своєчасності виконання робіт та їх якості матеріали справи не містять.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за виконані позивачем роботи, оплата повинна була бути проведена в повному обсязі до 17.12.2025.

Доказів оплати вартості послуг за Договором №272 від 24.09.2025 в сумі 439 908,98грн суду не надано.

За таких обставин, заборгованість відповідача з оплати наданих послуг за Договором №272 від 24.09.2025 в сумі 439 908,98грн підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд враховує наступне.

В даній справі відповідач є особою, яка має бюджетне фінансування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Однак, ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Тобто, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 06.06.2018 у справі № 916/2456/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18.

Несплата відповідачем виконаних позивачем робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Отже, Відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно ж до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. (Правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, наведеному у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019).

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 439 908,98грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного позову до суду сплачено 6 598,64грн судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 6 598,64грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02774272, вул. Стуса Василя, буд. 2А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Фізичної особи-підприємця Гензеля Ігоря Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 439 908,98 грн основної заборгованості та 6 598,64грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор