Рішення № 138679725, 28.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 Справа № 914/1242/26

За позовом: Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамбуд», с. Галичани Львівської області,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, сел.Івано-Франкове Львівської області,

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Прокурор: А. Трач

представники сторін:

від позивача: Ю. Телічак,

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУД ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» про розірвання договору оренди землі від 11.01.2020 та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4625881600:01:000:0309.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.04.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Подальший рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідній ухвалі суду.

19.05.2026 відповідач подав відзив.

21.05.2026 позивач подав суду додаткові пояснення у справі де зазначив, що управління є неналежним позивачем у справі.

26.05.2026 прокурор подав відповідь на відзив.

15.06.2026 Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області подала суду пояснення по суті спору.

Ухвалою від 15.06.2026 суд залучив до участі у справі третю особу, а ухвалою від 06.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026.

Прокурор у підготовче засідання 28.07.2026 з`явився, підтримав позовні вимоги та зазначив, що орендодавцем за договором є держгеокадастр. Оскільки земельна ділянка за селищною радою не перереєстровувалась, і надалі її власником залишається геокадастр, що підтверджується інформацією з реєстру речових прав, яка була отримана напередодні судового засідання, то саме ГУ Держгеокадастру у Львівській області і є належним позивачем.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив позицію, що держгеокадастр не є належним позивачем у даній справі, адже ділянку у разі розірвання договору необхідно повертати селищній раді.

Відповідач участі представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, 27.07.2026 подала заяву, у якій просила провести розгляд справи без участі представника.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші засідання суду,однак його представник не зявився, тому суд розглянув справу за його відсутності.

Аргументи прокурора.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач систематично не виконує умови договору оренди землі від 11.01.2020, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (позиваем) і відповідачем, в частині сплати орендної плати. Остання оплата від відповідача надійшла у липні 2025 року, заборгованість складає 1220352,11 грн. Вказане є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки площею 10га (кадастровий номер 4625881600:01:000:0309). Зазначив також, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, і хоча така за законом підлягає передачі у комунальну власність до Івано-Франківської селищної ради, повертати її необхідно саме держгеокадастру як стороні договору оренди та актуальному згідно інформації з реєстру власнику.

Аргументи позивача.

Згідно з імперативними нормами статті 122 ЗК України Головне управління позбавлені правових підстав розпоряджатися землями будь-яких категорій, окрім сільськогосподарського призначення. Оскільки ділянка змінила свій правовий режим на «землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення» для розробки піщаного кар`єру», Головне управління Держгеокадастру у Львівській області втратило статус суб`єкта владних повноважень щодо неї. Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не може виступати власником/орендодавцем земель промисловості, він не є органом, уповноваженим державою на захист інтересів у даному конкретному випадку.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначив, що з липня 2024 року ТОВ «Керамбуд» не має права здійснювати платежі за оренду земельної ділянки, оскільки такий обов`язок повинно нести Національне агенство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Інформував також, що всупереч вимогами законодавства арештоване майно товариства не було передано Львівською обласною прокуратурою в управління АРМА.

Аргументи третьої особи.

Третя особа у поясненні по суті спору вказала, що є одержувачем коштів по орендній платі згідно договору оренди; просить задоволити позовні вимоги. Присутній у підготовчому засіданні представник поясник, що вважає правильним позивачем у даному спорі саме держгеокадастр, адже він поки що залишається власником, а рада на даний час не перереєструвала таке право за територіальною громадою. У разі задоволення позову і повернення ділянки з оренди селищна рада вчинить дії для перереєстрації відповідного права власності за територіальною громадою.

У судовому засіданні 28.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

11.01.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11.11.2019 №13-7856/16-19-СГ, наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 08.01.2010 №13-203/16-20-СГ надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для розробки кар`єру Великопільського (Страдчівського) родовища піску (КВЦПЗ: для 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані із користуванням надрами) з кадастровим номером 4625881600:01:000:0309 площею 10 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Великопільської сільської ради Яворівського району Львівської області.

В ході адміністративної реформи Великопільську сільську раду було реорганізовано шляхом приєднання до Івано-Франківської селищної громади Яворівського району Львівської області.

Згідно п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка для розробки кар`єру Великопільського (Страдчівського) родовища піску (КВЦПЗ: для 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані із користуванням надрами) загальною площею 10 га, у тому числі: 10 га рілля. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури (п. 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної діялянки становить 32 987 596, 30 грн. (п.2.3 договору).

Згідно п. 3.1 договору, такий укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.2 договору).

Плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11.11.2019 №13-7856/16-19-СГ, наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 08.01.2010 №13-203/16-20-СГ, у розмірі річної орендної плати 3% від нормативно- грошової оцінки 32 987 596,30 грн у грошовій формі, що становить 989 627,89 грн, підлягає сплаті орендарем на рахунок (IBAN): UA048999980334179812000013709, отримувач: УКвЯворів. р/с Великополе, банк отримувача: Казначейство України (EAП), код платежу 18010600, ЄДРПОУ 38011710 (пункт 4.1 договору).

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно (рівними частинами) не пізніше 30 числа, наступного за звітним місяцем, у грошовій формі (пункт 4.4 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3 робочих днів, починаючи з дня державної реєстрації права оренди за актом приймання-передачі.

Згідно із п. 9.1.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За п. 12.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

11.01.2020 сторонами договору підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625881600:01:000:0309 площею 10га є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, а за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 35092237).

Земельна ділянка з кадастровим номером 4625881600:01:000:0309 розташована на адміністративній території колишньої Великопільської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» увійшла до Івано-Франківської селищної ради.

Так як вбачається з інформації Івано-Франківської селищної ради від 04.03.2026 за №04-07/634 та №04-07/1025 від 31.03.2026 ТОВ «КЕРАМБУД» умови договору не виконує, у ТОВ «КЕРАМБУД» виникла заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з липня 2025 року. За наданим радою розрахунком заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди землі від 11.01.2020 у відповідача існує заборгованість станом на березень 2026 року в розмірі 1 220 352,11 грн, яка утворилась за 2024, 2025 та 3 місяці 2026 року, при цьому за період з липня 2025 року по березень 2026 року жодних надходжень за орендну плату не було. Окрім цього, згідно інформації Головного управління ДПС у Львівській області №3465/5/13-01-04-07-14 від 27.03.2026 станом на 26.03.2026 по ТОВ «КЕРАМБУД» обліковується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 1 141 269,93 грн, який виник 30.07.2025.

Прокурор стверджує, що відповідач з липня 2025 року не виконує умови договору в частині сплати орендних платежів, що свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 11.01.2020 та повернення земельної ділянки 4625881600:01:000:0309 площею 10 га.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Щодо звернення з позовом до суду прокурором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор зазначає, що у даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Львівській області уповноважене державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, як орган, якому згідно інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно на праві державної власності належить спірна земельна ділянка, і який є стороною спірного договору оренди землі.

Водночас, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі, шляхом звернення із позовною заявою до суду про розірвання договору та повернення земельної ділянки, що свідчить про неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави захисту як стороною договору, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.6-1885/2-26 від 01.04.2026.

Будучи обізнаними про порушення умов договору відповідачем, у тому числі поінформованими листом Яворівської окружної прокуратури від 24.03.2026 №14.59/05-23-1552вих-26 згідно з якими фактично надано позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, а саме подання позову), маючи повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, позивачем не вжито заходів реагування щодо припинення речового права оренди на земельну ділянку у судовому порядку.

Прокуратура листом № 14.59/05-23-1922вих-26 від 15.04.2026 повідомила позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову.

Щодо суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Обраний прокурором у даному випадку спосіб захисту інтересів держави є належним та ефективним, адже дозволить припинити порушення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Між сторонами виникли відносини на підставі договору оренди землі від 11.01.2020. Доказів визнання договору недійсним чи зміни його істотних умов матеріали справи немістять.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписи ст. 2 Закону України «Про оренду землі» визначають, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ «Про оренду землі»).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що з липня 2025 року по березень 2026 року жодних надходжень за орендну плату на користь Івано-Франківської селищної громади не надходило, розмір заборгованості становить 1'220'352,11 грн.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами п. 12.3 договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з липня 2025 року по березень 2026 року ТОВ «КЕРАМБУД» допустило систематичну заборгованість з орендної плати за землю за договором в розмірі 1'220'352,11 грн. Вказані факти свідчать про систематичне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасності сплати орендної плати та є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.

З підстав наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що обов`язок зі слати орендних платежів з липня 2024 року повинно нести Національне агенство, оскільки орендарем за договором є ТОВ «КЕРАМБУД», доказів визнання договору недійсним чи зміни його істотних умов матеріали справи не містять.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Стаття 391 Цивільного кодексу України передбачає права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку. Отже, позовна вимога про повернення земельної ділянки є також обґрунтованою і підлягає задоволенню. Суд погоджується з доводами прокурора про те, що орендована земельна ділянка підлягає поверненню саме держгеокадастру і він повинен бути позивачем у даному спорі, адже рада не зареєструвала право власності на дану ділянку за територіальною громадою, що було підтверджено і представником ради. Управління держгеокадастру на даний час є власником земельної ділянки, воно виступало орендодавцем за спірним договором, а тому за наслідками розірвання договору повертати ділянку потрібно управлінню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Прокурором сплачено судовий збір в розмірі 5324,80 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги є правомірними, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 11.01.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр.Чорновола, 4, ідентифікаційний код 39769942) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» (81523, Львівська область, Львівський район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34; ідентифікаційний код 31829585).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» (81523, Львівська область, Львівський район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34; ідентифікаційний код 31829585) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр.Чорновола, 4, ЄДРПОУ: 39769942) земельну ділянку площею 10 га (кадастровий номер 4625881600:01:000:0309), розташовану за межами населеного пункту на території колишньої Великопільської сільської ради (станом на даний час Івано-Франківська селищна рада) Яворівського району Львівської області

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» (81523, Львівська область, Львівський район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34; ідентифікаційний код 31829585) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19) судовий збір у розмірі 5324,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.08.2026.

Суддя Яворський Б.І.