Рішення № 138679715, 03.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 Справа № 914/384/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспертдевелопмент», м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСБ Компані», м. Яворів, Львівська область,

про стягнення 560'655,36грн.

Суддя Б. Яворський.

Учасники процесу не викликалися.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Суть спору. У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/384/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспертдевелопмент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСБ Компані» про стягнення 560'655,36грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2026 (суддя О. Бортник) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

09.07.2026 ТОВ «ЛСБ Компані» через систему «Електронний суд» подало заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23'150,00 грн. До заяви долучено копії договору про надання правової допомоги, акт наданих послуг, а також докази відправлення заяви відповідачу.

09.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді О. Бортник, на підставі розпорядження керівника апарату суду №192 від 09.07.2026, проведено повторний автоматизований розподіл заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 914/384/26, внаслідок якого визначено суддю Б. Яворського для розгляду даної заяви.

Ухвалою від 14.07.2026 суд відклав вирішення питання про прийняття заяви до передання матеріалів справи №914/384/26 судді Б. Яворському, а ухвалою від 21.07.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання заперечень щодо заяви. Ухвала була надіслана сторонам засобами поштового зв`язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

10.07.2026 ТОВ «Укрекспертдевелопмент» подало заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначило, що оплата послуг адвоката була здійснена 16.02.2026, а акт наданих послуг складено та підписано 09.07.2026, тому, на думку товариства, платіж не може вважатися належним доказом оплати робіт за актом від 09.07.2026. Вважає розмір витрат неспівмірним складності справи.

При вирішенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу суд виходив з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2026 між ТОВ «ЛСБ Компані» та адвокатом Дяківим В.Б. укладеного договір про надання правової (правничої) допомоги. Предметом договору є надання юридичних послуг у справі про стягнення коштів з ТОВ «ЛСБ Компані».

Відповідно до п. 6 договору вартість правничої допомоги визначається в актах приймання-передачі правничої допомоги у розрахунку 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на дату укладення цього договору, за 1 годину роботи адвоката.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 07.07.2026 за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого, сторони визначили винагороду за правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта у розмірі 23150,00 грн за наступні послуги: аналіз матеріалів позовної заяви та судової практики, первинна усна консультація замовника 4 год, підготовка та відправка відзиву, запиту до ДПС, клопотання про витребування доказів, додаткових письмових пояснень, заперечення 5 год, участь у судовому засіданні 16.03.2026, 14.04.2026, 09.06.2026 та 07.07.2026 4 год.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що адвокатом надано наступні послуги: аналіз документів, підготовки відзиву та інших документів, представництво у п`яти судових засіданнях.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У той же час, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що подані документи від відповідача підписані адвокатом В. Дяківим, який також 16.03.2026, 15.04.2026, 18.05.2026, 09.06.2026 та 07.07.2026 приймав участь у судових засіданнях.

Щодо заперечень позивача стосовно розрахунку витраченого адвокатом часу на підготовку та подання документів та участь у судових засіданнях, суд відзначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на працездатних осіб встановлено в розмірі 3'328,00 гривні. З огляду на п.6 договору вартість 1 години роботи адвоката визначена у розмірі 1664,00 грн. За час розгляду справи відбулося 5 судових засідань і представник був присутнім, тому розмір наведених витрат є розумним та співмірним із складністю справи і предметом спору.

Крім того, суд відзначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23'150,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспертдевелопмент» (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 2К/64; ідентифікаційний код 43794519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСБ Компані» (81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Левада, 110; ідентифікаційний код 44502582) 23'150,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.