Ухвала суду № 138679682, 29.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

29.07.2026 Справа № 5015/1847/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши заяву представника Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача Національної академії наук України, м. Львів

про заміну стягувача на її правонаступника, поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу

у справі № 2015/1847/11

за позовом: Центру математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Солокія, м. Львів

про стягнення 21 681, 15 грн

за участю представників сторін:

від заявника: Сорока О.Є.;

від боржника: не з`явився;

від органу ДВС: Підлісна І. Р.;

встановив:

12.05.2011 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 5015/1847/11, яким задоволено позовні вимоги повністю та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солокія на користь Центру математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України (код ЄДРПОУ 19140011) 11 704, 38 грн орендної плати, 8790, 88 грн вартості комунальних послуг, 405, 90 грн штрафу, 223, 64 грн інфляційних втрат та 556, 35 грн трьох відсотків річних, 216, 81 грн державного мита та 236, 00 грн вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення, 20.06.2011 Господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

02.06.2026 на адресу суду надійшла заява (вх. № 2937/26 від 22.06.2026) Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача Національної академії наук України про заміну сторони її правонаступником, поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 заяву передано для розгляду судді Запотічняк О.Д.

Ухвалою від 24.07.2026 суд прийняв до розгляду заяву представника Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача Національної академії наук України за вх. № 2937/26 від 22.06.2026 про заміну сторони її правонаступником, поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу та призначив її розгляд у судовому засіданні на 01.07.2026.

Ухвалою від 01.07.2026 суд відклав розгляд заяви на 29.07.2026. а також зобов`язав Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати суду пояснення у строк до 17.07.2026 щодо підстав повернення наказу у справі № 5015/1847/11 стягувачу 10.12.2012, а також надати суду докази скерування стягувачу такого виконавчого документу.

Явку представників учасників справи в судове засідання, суд визнав обов`язковою.

16.07.2026 на адресу суду надійшла відповідь за вх. № 20283/26 від державного виконавця на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2026.

29.07.2026 на адресу суду надійшло клопотання заявника (вх. № 21345/26).

29.07.2026 в судове засідання представник заявника та органу ДВС з`явилися.

В обґрунтування звернення з відповідною заявою Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача Національної академії наук України зазначає, що Центр математичного моделювання ІППММ ім. Я.С. Підстригача НАН України припинив свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, який є його правонаступником відповідно до Постанови Президії НАН України від 09.06.2021 № 192 та Статуту Інституту.

Також заявник вказує, що рішення у справі № 5015/1847/11 залишається повністю невиконаним, оригінал наказу суду від 20.06.2011 у стягувача відсутній, а орган державної виконавчої служби не надавав стягувачу повідомлень про результати виконавчих дій та не повертав оригінал виконавчого документа.

За твердженням заявника, пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання підлягає поновленню, оскільки пропуск відбувся з поважних причин, незалежних від заявника, у зв`язку з неналежним інформуванням з боку органів ДВС та тривалим процесом реорганізації стягувача.

Тому заявник просить замінити стягувача його правонаступником, поновити строк для пред`явлення наказу до виконання та видати дублікат наказу.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши надані матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Щодо вимоги про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 329 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд поставляє ухвалу.

Вказана норма процесуального закону пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Водночас, норми Господарського процесуального кодексу України не пов`язують право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, підлягають оцінці доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та представлені на їх підтвердження докази.

Поновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

За загальним правилом, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Поважною причиною визнається така обставина, яка є об`єктивно непереборною та пов`язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути поновлено з причин, визнаних господарським судом поважними. При цьому причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів відповідно до статті 86 ГПК України.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання (у розумінні частини 1 статті 329 ГПК України) тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; при цьому визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Таким чином суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про його поновлення, аналізує докази, які були наведені в обґрунтуванні заяви про поновлення строку для подання наказу до виконання,, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Подання стягувачем клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання, з огляду на приписи статті 119 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Отже, звертаючись із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник повинен навести обставини, які не залежали від нього та зумовили пропуск строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також надати докази на підтвердження цих обставин.

Як встановлено судом, наказ повернуто стягувачу 20.06.2012, а отже, станом на теперішній час строк пред`явлення наказу Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 у справі № 5015/1847/11 до виконання є таким, що сплинув. Із заявою про поновлення строку заявник звернувся до суду лише у червні 2026 року.

Суд зазначає, що стягувач повинен користуватися процесуальними правами та цікавитися перебігом виконання судового рішення. Тривала пасивність та бездіяльність стягувача протягом 14 років (з 2012 по 2026 рік) свідчить про повну втрату інтересу до примусового виконання рішення суду.

Суд також бере до уваги той факт, що після реорганізації у 2022 році правонаступник не вчиняв жодних дій щодо з`ясування стану виконання рішення протягом 4 років.

Окрім того, заявник посилається на запровадження воєнного стану 24.02.2022, як підстави для об`єктивної неможливості своєчасного звернення до суду.

Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року по справі № 990/115/22.

В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку стягувача, який протягом тривалого часу не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

З матеріалів оскарження вбачається, що заява Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача Національної академії наук України не містить посилання на докази, які підтверджували обставини, що зумовили пропущення строку для пред`явлення наказу Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 у справі № 5015/1847/11 до виконання.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Однак суд вважає за необхідне зазначити, що принцип обов`язковості судового рішення та право на виконання судового рішення як складова права на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ не є абсолютними та підлягають застосуванню у системному зв`язку з принципом правової визначеності.

Зацікавлені сторони зобов`язані проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для того, щоб бути в курсі подій у провадженні (див. рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine), №18986/06, §§ 53-60, від 16.02.2017).

Суд наголошує, що задоволення заяви про поновлення строку через 14 років пасивності стягувача буде порушувати справедливий баланс інтересів сторін та суперечити принципу правової визначеності.

Тому суд дійшов висновку, що заявник не довів наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду, тому в поновленні пропущеного строку слід відмовити.

Щодо вимоги про видачу дубліката наказу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Отже умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наданої 16.07.2026 відповіді Галицького ВДВС у м. Львові (вх. № 20283/26, лист від 16.07.2026 № 30161), яку подано на виконання вимог ухвали суду вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 32008454 з примусового виконання наказу № 5015/1847/11. Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), 20.06.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю у боржника майна). Матеріали виконавчого провадження після закінчення 3-річного строку зберігання були знищені відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС.

Суд зазначає, що заявником не надано жодних належно, допустимого та достовірного доказу на підтвердження обставин, за яких оригінал наказу було втрачено після його повернення з органу ДВС у 2012 році. Сама лише відсутність у заявника оригіналу наказу за відсутності доказів обставин його втрати не є тотожною поняттю «втрата виконавчого документа» у розумінні процесуального закону, що унеможливлює задоволення заяви в частині видачі його дубліката.

Суд підкреслює, що сама лише відсутність у заявника оригіналу чи копії наказу за відсутності доказів обставин його втрати не є тотожною поняттю «втрата виконавчого документа» у розумінні процесуального закону, що унеможливлює задоволення заяви в частині видачі його дубліката.

Щодо вимоги про заміну сторони.

Відповідно до ст. 334 ГПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З огляду на відмову у поновленні строку пред`явлення наказу до виконання та відмову у видачі його дубліката, задоволення вимоги про заміну стягувача його правонаступником не створить жодних юридичних наслідків, відтак у задоволенні цієї частини заяви суд відмовляє. Немає необхідності у заміні стягувача, оскільки останній позбавлений можливості стягнути заборгованість.

Керуючись ст.ст. 74, 234, 235, 329, 334 та п.п. 19.4 п. 19 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача Національної академії наук України (вх. № 2937/26 від 22.06.2026) про заміну сторони її правонаступником, поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 5015/1847/11 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.08.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.