Ухвала суду № 138679652, 20.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.07.2026 Справа № 914/1423/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Громадської організації "Запорука майбутнього"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича

про стягнення 185000,00 грн

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Громадської організації "Запорука майбутнього" до відповідача Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича про стягнення 185000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.05.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

28.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№15142/26), у якому відповідач зазначив про повернення 22.05.2026 позивачу коштів в розмірі 185000,00 грн.

Відповідач посилався на те, що станом на день отримання ухвали про відкриття провадження у справі предмет спору відсутній, у зв`язку з чим вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

Представником позивача подано клопотання (вх.№15924/26 від 04.06.2026, вх.№16064/26 від 05.06.2026) про долучення до матеріалів справи розрахунку вартості правової допомоги.

Розглянувши подані матеріали, суд зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є вимога Громадської організації "Запорука майбутнього" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 185000,00 грн.

Судом встановлено, що згідно з долученої до матеріалів справи платіжної інструкції від 22.05.2026 №162 на суму 185000,00 грн, відповідачем сплачено позивачу грошові кошти (призначення платежу: повернення коштів за акумуляторну батарею та інвертор згідно рахунку №369960 від 10.03.2026. Без ПДВ), стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 було конкретизовано попередні висновки касаційного суду так, що закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума сплачена, з огляду на що провадження у справі №914/1423/26 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 19000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із поданих матеріалів, 28.03.2026 між адвокатом Ткачем Сергієм Анатолійовичем та Громадською організацією "Запорука майбутнього" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 адвокат надає клієнту правову допомогу з питання стягнення ФОП Мох Володимира Михайловича безпідставно отриманих коштів.

Згідно з пункту 2 договору послуги адвоката включають в себе:

2.1. ознайомлення з документами та іншою інформацією, наданою клієнтом;

2.2. ознайомлення з судовою практикою у справах про повернення безпідставно отриманого майна, в тому числі коштів;

2.3. усні консультації;

2.4. складення позовної заяви;

2.5. складення заяви про забезпечення позову;

2.6. складення відповіді на відзив (за необхідності);

2.7. представництво клієнта у судових засіданнях;

2.8. складення апеляційної скарги (за необхідності);

2.9. складення відзиву на апеляційну скаргу (за необхідності);

2.10. підготовка та складення касаційної скарги (у разі необхідності).

Пунктом 4 договору встановлено, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в сумі, що визначається у додатковій угоді до цього договору.

28.03.2026 між адвокатом Ткачем Сергієм Анатолійовичем та Громадською організацією "Запорука майбутнього" (клієнт) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 28.03.2026.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №1 сторони домовились визначити умови оплати на правову допомогу, яка надається адвокатом відповідно до укладено між ними договору про надання правової допомоги від 28.03.2026.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили вартість послуг:

2.1. ознайомлення з документами та іншою інформацією, наданою клієнтом 1000,00 грн;

2.2. ознайомлення з судовою практикою у справах про повернення безпідставно отриманого майна, в тому числі коштів 2000,00 грн;

2.3. усна консультація 2000,00 грн;

2.4. складення позовної заяви 4500,00 грн;

2.5. складення заяви про забезпечення позову 2000,00 грн;

2.6. складення відповіді на відзив 2000,00 грн;

2.7. участь у судовому засіданні (незалежно від інстанції) 5000,00 грн/одне судове засідання;

2.8. складення апеляційної скарги (за необхідності) 4500,00 грн;

2.9. складення відзиву на апеляційну скаргу 2000,00 грн;

2.10. підготовка та складення касаційної скарги (у разі необхідності) 9000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №1 крім вартості послуг, вказаних у п.2 цієї угоди, клієнт зобов`язується сплатити адвокату бонус (гонорар успіху) в розмірі 3% від ціни позову, що складає 5550 грн. Бонус (гонорар успіху) сплачується клієнтом адвокату у наступних випадках:

- у разі задоволення судом першої інстанції позовної заяви в повному обсязі;

- у разі укладення мирової угоди та затвердження її ухвалою суду;

- у разі добровільного погашення відповідачем всієї суми безпідставно отриманих коштів після подання позовної заяви клієнта;

- у разі подання клієнтом до суду заяви про залишення позову без розгляду або заяви про відмову від позову.

02.06.2026 між адвокатом Ткачем Сергієм Анатолійовичем та Громадською організацією "Запорука майбутнього" (клієнт) підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 28.03.2026, відповідно до якого позивачу надану такі послуги:

1) ознайомлення з документами та іншою інформацією, наданою клієнтом 1000,00 грн;

2) ознайомлення з судової практикою у справах про повернення безпідставно отриманого майна, в тому числі коштів 2000,00 грн;

3) усна консультація 2000,00 грн;

4) складення позовної заяви 4500,00 грн;

5) складення заяви про забезпечення позову 2000,00 грн;

6) складення відповіді на відзив 2000,00 грн.

Бонус (гонорар успіху) в розмірі 3% від ціни позову (185000 грн), що складає 5550,00 грн.

Як вказано в акті, загальна вартість послуг з урахуванням бонусу (гонорару успіху) 19000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Поряд з цим не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок вартості правової допомоги, наданої адвокатом, суд зазначає таке.

Щодо пункту 1 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, що в даному випадку, враховуючи категорію та складність справи, а також обсяг наданих доказів, 1000,00 грн є обґрунтованою вартістю виконання таких робіт як ознайомлення з документами та іншою інформацією, наданою клієнтом.

Щодо пункту 2 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, що ознайомлення із судовою практикою у справах про повернення безпідставно отриманого майна, в тому числі коштів не може розцінюватись як окрема правнича послуга, оскільки моніторинг актуальних правових позицій та знання судової практики є базовою кваліфікаційною вимогою до адвоката відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». До того ж суд зазначає, що у тексті позовної заяви не наведено жодного посилання на судову практику. Відтак, враховуючи те, що аналіз судової практики є професійним обов`язком компетентності адвоката, а не послугою, яка надається клієнту, витрати за ознайомлення із судової практикою у справах не відповідають критерію реальності та розумності, а тому підлягають виключенню із розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо пункту 3 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, що вартість надання усної консультації, враховуючи категорію та складність справи, є достатньо обґрунтованою у розмірі 1000,00 грн.

Щодо пункту 4 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, вартість послуги складення позовної заяви у даній справі є достатньо обґрунтованою у розмірі 4000,00 грн. При цьому суд бере до уваги те, що виклад обставин справи у позовній заяві займає лише кілька абзаців. До того ж, основна частина позовної заяви містить інформацію про учасників справи та інші відомості, передбачені процесуальними вимогами, решта змісту позовної заяви стосується дотримання вимог, встановлених ГПК України.

Щодо пункту 5 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, що вартість послуги складення заяви про забезпечення позову, беручи до уваги критерії розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, в даному випадку є обґрунтованою у розмірі 2000,00 грн.

Щодо пункту 6 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, шо витрати на послугу складення відповіді на відзив на позовну заяву у розмірі 2000,00 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідь на відзив у межах розгляду даної справи подано не було, а відтак відсутні підстави вважати такі витрати фактично понесеними.

Щодо пункту 7 опису наданих адвокатом послуг суд зазначає, що бонус (гонорар успіху) є домовленістю між адвокатом і клієнтом та залежить від умов укладеного між ними договору. Водночас такі договірні відносини не можуть покладатися на іншу сторону у справі як витрати, які підлягають відшкодуванню. Отже, суд оцінюючи такі витрати з позиції критеріїв необхідності, реальності, обґрунтованості та розумності приходить до висновку, що бонус (гонорар успіху) не є неминучими витратами. Також судом береться до уваги те, що відповідно до усталеної практики стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони. З огляду на вказане, бонус (гонорар успіху) в даному випадку не може бути стягнутий з іншої сторони у справі.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи обсяг наданих послуг, категорію та складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, необхідний адвокату для виконання відповідних робіт (надання послуг), ціну та предмет позову у даній справі, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на те, що відповідач після відкриття провадження у справі одразу повністю погасив суму боргу, суд дійшов висновку, що в даному випадку обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованим, фактичним і неминучим в даному випадку.

Керуючись статтями 123, 126, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі №914/1423/26.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Запорука майбутнього" (65036, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Святослава Ріхтера, будинок 125, корпус 4, квартира 62, ідентифікаційний код 41055957) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.