Ухвала суду № 138679467, 31.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1962/26

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №911/1962/26

за позовом: заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2)

в інтересах держави в особі

позивача: Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08293, Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, буд.12-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитроленд ЛТД (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 13/9, офіс 7)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А)

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області (далі позивач, Бучанська РДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитроленд ЛТД» (далі відповідач, ТОВ «Дмитроленд ЛТД») про витребування на користь держави в особі Бучанської РДА з незаконного володіння ТОВ «Дмитроленд ЛТД» земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107 у категорію земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Ейвазовій А.Р.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі за поданою позовною заявою за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2026 о 10:00 .

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 9,9012 га з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107, власником яких є ТОВ «Дмитроленд ЛТД», код ЄДРПОУ 43947897.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 наведену вище заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Заява прокуратури про забезпечення позову мотивована наступним:

- земельні ділянки загальною площею 9, 9012 га з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107 відчужувалися третім особам, що свідчить про дії з реєстрації права власності на вказані об`єкти та їх передачу іншим власникам;

- відсутність забезпечення позову, дає право власнику земельних ділянок ТОВ «Дмитроленд ЛТД» здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини та вчиняти інші дії, а саме вільно розпоряджатись земельними ділянками, у тому числі, відчужувати третім особам як фізичним так і юридичним;

- метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із приписами ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Предметом спору у даній справі є вимога прокуратури про витребування на користь держави в особі Бучанської РДА з незаконного володіння ТОВ «Дмитроленд ЛТД» земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107 у категорію земель лісогосподарського призначення.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на незаконне вибуття з власності держави спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що утворені на підставі підроблених державних актів, реєстрація за якими прав на спірні земельні ділянки здійснена за ОСОБА_1 , який у подальшому передав спірні земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «Дмитроленд ЛТД». Між тим, як вказує прокурор, спірні земельні ділянки, що вкриті лісовою рослинністю та є землями лісогосподарського призначення, до незаконного вибуття перебували у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України) та без зміни їх цільового призначення та рішення Кабінету Міністрів України про вилучення з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства вибули з державної власності.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, виходячи з характеру обставин справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За відсутності законодавчого визначення понять "істотного" ускладнення виконання рішення суду, "унеможливлення виконання рішення суду" суди повинні у кожному конкретному випадку оцінювати подані учасником справи докази на підтвердження обставин щодо настання зазначених наслідків у випадку незабезпечення позову. Разом з тим, наявність пов`язаних з цим обставин підлягає обґрунтуванню та доведенню заявником (прокурором) на загальних підставах, визначених ГПК. Саме лише припущення про можливість настання таких наслідків, не обґрунтоване посиланням на конкретні обставини та докази у справі, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський сул з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, що б відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту, та відновлення порушеного права. При чому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокуратура має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дмитроленд ЛТД, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб.

Отже, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованим.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок також призведе до припинення їх як об`єктів цивільних прав, що також унеможливить ефективний спосіб захисту у даній справі.

При цьому, за підрахунком суду, згідно наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, загальна площа спірних земельних ділянок складає 9, 9001 га. Натомість, прокурором в похальній частині заяви про забезпечення позову зазначено загальну площу земельних ділянок у розмірі 9, 9012га.

Відтак, з метою збереження стану справ з спірним майном, яке було на час порушення провадження у справі, та можливості у майбутньому використання ефективного захисту порушеного права в межах однієї справи, та враховуючи реєстраційні дії щодо прав на це майно, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 9, 9001 га з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107, оскільки зазначений захід до забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, не суперечить вище наведеним положенням процесуального закону, узгоджується з предметом спору та відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Також, судом враховано, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ

1. Заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №911/1962/26 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №911/1962/26 шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 9, 9001 га з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107, власником яких є ТОВ «Дмитроленд ЛТД» (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд.13/9, офіс 7, код ЄДРПОУ 43947897).

Стягувач: Київська обласна прокуратура (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Дмитроленд ЛТД (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд.13/9, офіс 7, код ЄДРПОУ 43947897).

Ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, набирає законної сили 31.07.2026 та може бути пред`явлена до виконання до 31.07.2029.

Ухвала набрала законної сили 31.07.2026 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.07.2026.

Суддя О.Г. Смірнов