Рішення № 138679430, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/5039/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»

про стягнення 37.143,36 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

30.04.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 37.143,36 грн страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту № 001366/4088/0000787 від 10.12.2024 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «Seat Ateca», державний номер НОМЕР_1 , керування якого здійснювала ОСОБА_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Skoda Octavia A5», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/229468284), а тому позивач звернувся до відповідача із заявою № 38305 від 04.10.2025 про виплату страхового відшкодування, яку відповідачем проігноровано. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 37.143,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5039/26 від 07.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5039/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки позивачем та потерпілою особою було порушено встановлений законом порядок визначення розміру шкоди. Зокрема, відповідач зазначає, що його не було запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу «Seat Ateca», чим його позбавили можливості належним чином перевірити та зафіксувати характер пошкоджень і реальний розмір завданих збитків, як це передбачено нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2025 у м. Києві по вул. Лохвицька (ЖК «Мегасіті») сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Seat Ateca», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Наслідки дорожньо-транспортної пригоди її учасники оформили у вигляді спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Електронний європротокол» № 7666211D2979 від 04.10.2025.

Автомобіль «Seat Ateca», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований ОСОБА_1 (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 001366/4088/0000784 від 10.12.2024.

Згідно з рахунком-фактурою Дочірнього підприємства «Авто-Київ» № АКС-002233 від 08.10.2025 та протоколом огляду транспортного засобу від 08.10.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Seat Ateca», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 37 143,36 грн.

За страховим випадком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» складено страховий акт № 33087075252, а також розраховано суму страхового відшкодування. Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 37.143,36 грн.

Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 37.143,36 грн були перераховані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» на рахунок ДП «Авто-Київ» згідно з платіжною інструкцією № 070597 від 14.10.2025.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ОСОБА_2 (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР229468284.

На підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» із претензією № 38305 про виплату страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР229468284 в розмірі 37.143,36 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивачем виплачено страхове відшкодування за договором добровільного страхування (КАСКО) потерпілій особі у ДТП, у зв`язку з чим до позивача перейшло право вимоги до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи в порядку суброгації, проте відповідач страхове відшкодування не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Судом встановлено, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР229468284) набрав чинності 24.05.2025, а страхова подія сталася 04.10.2025, тобто після введення в дію та під час дії Закону України № 3720-IX від 21.05.2024.

Таким чином, до правовідносин за полісом № ЕР229468284 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024.

Так, за змістом ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ № 274/2011 від 11.08.2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Згідно з рішенням Президії МТСБУ № 403/2017 від 13.07.2017 європротокол може заповнюватись у паперовому вигляді на спеціальному бланку або в електронній формі, з використанням системи «Електронний європротокол». Європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

Відповідно до пункту 1 Інструкції повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) - це письмове повідомлення встановленого МТСБУ зразка, яке надається страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 2 Інструкції Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди. Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

Пунктом 4 Інструкції визначено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов`язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.

Відповідно до пункту 5 Інструкції у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати працівників державних правоохоронних органів про її настання.

Порядок заповнення Повідомлення чітко регламентований пунктом 7 Інструкції.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.9. та 7.11. Інструкції у європротоколі (електронному європротоколі) зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП, видимі пошкодження кожного транспортного засобу, розташування транспортних засобів на момент настання ДТП, напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг.

Відповідно до вказаної вище Інструкції, в європротоколі у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП.

У європротоколі № 7666211D2979 від 04.10.2025 учасниками ДТП відмічено обставини ДТП: зіткнення з задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі. Зіткнення здійснено транспортним засобом «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), із задньою частиною транспортного засобу «Seat Ateca», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З обставин пригоди та матеріалів електронного європротоколу вбачається, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Seat Ateca», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок цього водій ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Отже, з європротоколу вбачається, що винною у вчиненні ДТП особою є водій автомобіля «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Відтак, спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол № 7666211D2979 від 04.10.2025), яким учасники ДТП оформили дану подію, визнається судом як належний, допустимий та достатній доказ вини водія ОСОБА_2 у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Seat Ateca», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ОСОБА_2 (страхувальник) відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР229468284 у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс».

Водій ОСОБА_2 при оформленні дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо вніс відомості до спільного повідомлення «Електронний європротокол» № 7666211D2979, яким засвідчив обставини зіткнення із задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Отже, третя особа (водій ОСОБА_2 ) своїми діями щодо складання та підписання європротоколу без виклику уповноважених підрозділів Національної поліції України тим самим підтвердив, що пригода відбулась внаслідок його вини.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність вини водія автомобіля «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 04.10.2025, обов`язок з відшкодування шкоди покладається на страховика його цивільно-правової відповідальності. Водночас будь-які правові підстави для утримання відповідачем коштів, або звільнення його від обов`язку задовольнити регресну вимогу позивача, який виплатив відшкодування за договором добровільного страхування (КАСКО), відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За змістом статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов`язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23).

Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 001366/4088/0000784 від 10.12.2024, укладеного з ОСОБА_1 .

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у зобов`язанні щодо відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування», які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування № ЕР229468284 у ПрАТ СК «Інтер-Поліс», обов`язок із відшкодування зазначеної шкоди в межах ліміту відповідальності покладається на відповідача.

Зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, та з огляду на те, що розмір фактичних витрат позивача на виплату страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб становить 37.143,36 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума матеріальної шкоди (в порядку суброгації) в розмірі 37.143,36 грн.

Доводи відповідача щодо не запрошення представника відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов`язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.

За викладеного обов`язок щодо повідомлення відповідача про настання ДТП виник у водія застрахованого відповідачем транспортного засобу, а не у позивача, чи його страхувальника.

Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме потерпілою особою або позивачем не було забезпечено можливості для представника відповідача провести огляд пошкодженого автомобіля «Seat Ateca».

Зокрема, відповідач не був позбавлений права на доведення іншого розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, безпосередньо під час цього судового провадження, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.

Факт наданого позивачем, який виплатив страхове відшкодування за договором КАСКО, протоколу огляду, складеного за участю потерпілої особи, є належним доказом зафіксованого обсягу пошкоджень та розміру завданої шкоди. Отримавши вказані документи, відповідач не скористався своїм правом проводити додатковий огляд чи замовляти незалежну оцінку для спростування наданого розміру збитків, а також не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір шкоди є завищеним або не відповідає фактичним обставинам ДТП.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. В; код ЄДРПОУ 20033533) 37.143 (тридцять сім тисяч сто сорок три) грн 36 коп. виплаченого страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова