Рішення № 138679377, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026Справа № 910/5053/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП»

про стягнення 17 566,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП» про стягнення 17 566,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно набуто кошти освітньої субвенції в сумі 17 566,00 грн, а відтак вони підлягають стягненню на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5053/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у судове засідання.

Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС електронного кабінету, судом з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 04.05.2026 було направлено засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП», яка зазначена у позові та відповідає адресі останнього згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверт із копією вказаної ухвали повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в системі ЄСІКС, єдиним можливим способом повідомлення останнього про розгляд справи було надсилання судової кореспонденції засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження юридичної особи.

Отже, зважаючи на вищевикладене, судом належним чином виконано свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.05.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, визначений судом, не подав відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.11.2023 № 934 «Про затвердження мережі навчальних та позашкільних закладів, класів (груп) в них Подільського району міста Києва на 2023-2024 навчальний рік» затверджено мережу загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності, до якої увійшов приватний заклад освіти - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП» (надалі - ТОВ «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП», відповідач).

Позивач зазначає, що згідно з п. 4 Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 6 «Деякі питання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» у редакції станом на 09.03.2024, відповідачем до 31.01.2024 було подано до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації письмову заяву про надання субвенції, яка була задоволена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстру змін від 26.02.2024 № 2 розподілу показників зведених планів асигнувань на 2024 (форма згідно з додатком 22 до Порядку), розмір бюджетного асигнування для відповідача склав 17 566,00 грн.

Кошти освітньої субвенції були перераховані позивачем на користь відповідача згідно з платіжною інструкцією від 28.02.2024 № 31/294 та, як вказує позивач, мали бути використані відповідачем за цільовим призначенням - на оплату праці педагогічним працівникам.

Північним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.10.2021 по 31.12.2024, результати якої оформлені Актом № 262631-30/160 від 28.03.2025.

Під час вказаної ревізії було встановлено, що позивачем всупереч вимогам п. 10 Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 6 із врахуванням змін, внесених до неї постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 № 245 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 6 і від 27 грудня 2017 р. № 1088» (застосовується з 1 січня 2024 року) здійснено спрямування коштів освітньої субвенції, зокрема, приватному закладу освіти ТОВ «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП» в розмірі 17 566,00 грн, контингент учнів у якому менше 25 осіб, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

З метою усунення виявлених порушень позивач звернувся до відповідача із претензією від 01.01.2025 № 106/52-27, у якій просив повернути кошти субвенції, перераховані на провадження освітньої діяльності згідно з Порядком та умовами надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 17 566,00 грн. Вказану претензію було надіслано відповідачу 07.01.2025.

Оскільки вказана вище претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому заявив до стягнення з ТОВ «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП» кошти безпідставно набутої освітньої субвенції в сумі 17 566,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Правовою підставою позову позивачем визначено положення ст. 1212 ЦК України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 367/6344/16-ц.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідачу було перераховано кошти освітньої субвенції у розмірі 17 566,00 грн за відсутності передбачених Порядком та умовами надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам підстав для такого перерахування, оскільки відповідач не відповідав вимогам, встановленим п. 10 цього Порядку та умов щодо чисельності учнів.

Так, Порядком та умовами надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 6 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 № 245 (надалі - Порядок та умови) врегульовано механізм надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Пунктом 2 Порядку та умов передбачено, що головним розпорядником субвенції є МОН. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства. Одержувачами субвенції можуть бути приватні заклади загальної середньої освіти: які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти; які розпочали провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти до 1 вересня року, що передує плановому бюджетному періоду, що відповідно відображено в програмно-апаратному комплексі «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту»; щодо яких не порушено справи про банкрутство та не прийнято рішення про визнання їх банкрутом; які не перебувають у стадії ліквідації; які звернулися до відповідного розпорядника субвенції з наміром отримувати субвенцію.

Відповідно до п. 3 Порядку та умов субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників таких типів закладів та установ освіти:

1) початкові школи, гімназії (крім дошкільних підрозділів таких закладів), ліцеї;

2) спеціальні школи;

3) заклади спеціалізованої освіти - мистецькі, спортивні, військові (військово-морські, військово-спортивні), наукові ліцеї, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою;

4) дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри, інклюзивно-ресурсні центри;

5) заклади професійної (професійно-технічної) освіти державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти, а саме на оплату праці з нарахуваннями викладачів, які викладають предмети згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 11, ст. 400);

6) заклади фахової передвищої освіти і коледжі державної власності, фінансове забезпечення яких з 1 січня 2018 р. здійснюється з місцевих бюджетів, та заклади фахової передвищої освіти і коледжі комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти, а саме на оплату праці з нарахуваннями викладачів, які викладають предмети згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1392 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 11, ст. 400).

Відповідно до п. 4 Порядку та умов, для отримання субвенції приватний заклад загальної середньої освіти подає до 31 січня поточного року до відповідного розпорядника субвенції за місцевим бюджетом (бюджетом м. Києва, територіальної громади) підписані керівником такого закладу письмову заяву про надання субвенції, відомості про контингент учнів (за рівнями загальної середньої освіти), які здобувають загальну середню освіту в закладі освіти, станом на 5 січня поточного року у довільній формі, а також копії документів, які підтверджують відповідність вимогам, визначеним в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цих Порядку та умов.

Документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, повертаються без розгляду, якщо приватний заклад загальної середньої освіти не відповідає вимогам, визначеним в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цих Порядку та умов, документи подані не в повному обсязі або подані з порушенням вимог щодо їх оформлення, про що повідомляється приватному закладу загальної середньої освіти.

Пунктом 5 Порядку та умов визначено, що одержувачі субвенції подають щомісяця до 10 числа відомості про контингент учнів (за рівнями загальної середньої освіти), які здобувають загальну середню освіту в закладі освіти (станом на 5 число місяця). На підставі даних про контингент учнів розпорядник субвенції щомісяця розподіляє та доводить до одержувачів субвенції у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Як визначено у п. 10 Порядку та умов, не допускається спрямування субвенції на: закупівлю товарів, робіт і послуг, які безпосередньо не пов`язані із здійсненням видатків, зазначених у пункті 3 цих Порядку та умов; оплату посередницьких послуг; здійснення заходів, метою яких є отримання прибутку.

За рахунок субвенції не здійснюється фінансування закладів загальної середньої освіти (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить: з 1 вересня 2016 р. - менше 25 осіб; з 1 вересня 2025 р. - менше 45 осіб; з 1 вересня 2026 р. - менше 60 осіб.

Отже, із наведених положень законодавства вбачається, що не підлягають виділенню кошти освітньої субвенції тим закладам освіти, які не відповідають вимогам, зокрема, щодо контингенту учнів.

Відповідно до Списку учнів Колегіуму «Олімп» на 5 січня 2024 року контингент учнів складав 9 учнів, з яких: початкова освіта (1-4 класи) - 3 учні; базова середня освіта (5-9 класи) - 2 учнів та профільна середня освіта (10-11 класи) - 4 учні.

Із наведеного вбачається, що відповідач не відповідав вимогам, встановленим Порядком та умовами, для отримання коштів освітньої субвенції, а тому у позивача були відсутні підстави для виплати таких коштів в сумі 17 566,00 грн.

Так, проведеною Північним офісом Держаудитслужби ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.10.2021 по 31.12.2024, результати якої оформлені Актом № 262631-30/160 від 28.03.2025, встановлено, що позивач всупереч вимогам п. 10 Порядку та умов здійснив спрямування коштів освітньої субвенції у розмірі 17 566,00 грн відповідачу, контингент учнів якого становив менше 25 осіб, що призвело до матеріальної шкоди на вказану суму.

Згідно з приписами абзацу 2 п. 6 Порядку та умов, у разі встановлення контролюючими органами або судом факту використання субвенції її одержувачем з порушенням вимог законодавства, зокрема вимог щодо подання ним достовірної інформації про контингент учнів, кошти в сумі, що використані з таким порушенням, протягом одного місяця повертаються до відповідного місцевого бюджету, надання субвенції одержувачу припиняється і не надається протягом наступного бюджетного періоду.

Отже, законодавством передбачений обов`язок повернути субвенції у випадку, якщо її було отримано з порушенням вимог законодавства.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність видачі йому коштів освітньої субвенції, як і не спростовано обставин, встановлених у Акті ревізії Держаудитслужби.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За положеннями ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи встановлені судом при розгляді даної справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність отримання відповідачем коштів освітньої субвенції в сумі 17 566,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач, який подав даний позов в електронній формі, мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 2 662,40 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕГІУМ «ОЛІМП» (просп. Європейського Союзу, буд. 41-Д, прим. 1004, м. Київ, 04203; ідентифікаційний код 33635570) на користь Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Введенська, 35, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 37393777) кошти безпідставно набутої освітньої субвенції у розмірі 17 566,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано: 03.08.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко