Рішення № 138679275, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/6419/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 304 837,30 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 304 837,30 грн, у тому числі: 137 071,15 грн - збитки, 127 578,96 грн - інфляційні втрати, 40 187,19 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності гарантійного випадку безпідставно отримав за банківською гарантією №32841 від 29.05.2023 (договір № 4600005332 від 01.02.2022) гарантійний платіж у розмірі 497 400,00 грн, який позивач компенсував банку-гаранту 07.07.2023, що встановлено рішенням у справі № 910/3418/24. Позивач заявляє, що протиправними діями Відповідача, що полягали у зверненні стягнення на банківську гарантію за відсутності гарантійного випадку, Позивачу як постраждалому від протиправних дій Відповідача, були завдані збитки у формі упущеної вигоди.

У зв`язку з простроченням повернення коштів за період з 07.07.2023 по 16.03.2026 позивач, на підставі ч. 2 ст. 625 просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 127 578,96 грн та 3% річних 40 187,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6419/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, 16.06.2026 подав до суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що Позивачем не доведено факту спричинення збитків, безпосереднього причинного зв`язку між діями особи та заподіянням збитків та розміру відшкодування, вважаючи правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

22.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач, 29.06.2026 через систему «Електронний суд» подав письмові заперечення на відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (відповідач, замовник) було укладено договір №4600005332 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із Договірною ціною (додаток №2) становить 9 948 000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 11.11.2022 сторонами внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено загальну вартість робіт, що становить 9 912 525,36 грн. Також даною додатковою угодою викладено в новій редакції додаток №1 та додаток №2 до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Отже договір діє до 02.03.2023 включно.

Відповідно до п. 10.9.1 договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2021-11-11-003053-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 11.11.2021, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 497 400,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Згідно з п. 10.9.3 договору термін дії гарантії - до 30.05.2023 включно.

21.01.2022 Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (гарант) видано банківську гарантію №BGV/UA/03-2-00513, якою гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії у розмірі 497 400,00 грн, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання буд-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена, у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 30.05.2023.

29.05.2023 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії № 32841/ДОГ-23, відповідно до якого банк-гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору № 4600005332 від 01.02.2022, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Бобринець)», згідно оголошення про закупівлю № UA-2021-11-11-003053-а, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператором газотранспортної системи України» (бенефіціар); сума гарантії 497.400,00 грн.

29.05.2023 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (гарант) видано банківську гарантію № 32841, якою гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії у розмірі 497 400,00 грн, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання буд-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена, у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 15.07.2023.

Згідно з п.10.9.5 договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 137 071,15 грн - збитків, 127 578,96 грн - інфляційних втрат, 40 187,19 грн - 3 % річних.

Збитки (упущену вигоду) позивач обґрунтовує тим, що позивач був позбавлений можливості отримувати дохід у вигляді відсотків, які нараховувалися АТ «КБ «Глобус» на залишок коштів на поточному рахунку, відповідно до Договору банківського рахунку про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для суб`єктів господарювання №626790/1 від 26.07.2022.

Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, позивач вказує на невиконання відповідачем свого зобов`язання та не повернення позивачу гарантійного забезпечення (497400,00 грн) у добровільному порядку, тим самим спричинивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в частині його повернення), що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 07.07.2023 по 16.03.2026.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).

При цьому, протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

У відповідності до положень статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21 тощо).

Надаючи оцінку доводам позивача про завдання йому відповідачем збитків, суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 № 910/3418/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 та набрало законної сили з 05.03.2026 позов ТОВ «Теплоенергокомплект» задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» 497400 грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 5968 грн 80 коп. витрат по сплаті державного збору.

13.04.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 №910/3418/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/3418/24 від 05.03.2026, яке набрало законної сили з 05.03.2026 видано відповідні накази.

Вказаним рішенням встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до гаранта (АТ «КБ «Глобус») для виплати суми за банківською гарантією №32841 від 29.05.2023, а відтак грошові кошти в сумі 497 400,00 грн було набуто відповідачем без достатньої правової підстави.

Разом з цим, судом при розгляді справи № 910/3418/24 враховано, що відповідно до обставин даної справи перерахування гарантом грошових коштів в сумі 497 400,00 грн на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з договором та гарантією, однак не на їх виконання, тобто перерахування відбулось без правових підстав, а отже вимоги позивача про стягнення цих коштів з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Присуджені у справі № 910/3418/24 до стягнення з відповідача кошти в сумі 497400,00 грн (безпідставно набуті кошти), 5968,80 грн (судовий збір), 33600,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 12600,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції) повністю перераховані відповідачем позивачу згідно поданих платіжних інструкцій № 460562 від 17.03.2026 на суму 33600,00 грн, № 460563 від 17.03.2026 на суму 5968,80 грн та № 460564 від 17.03.2026 на суму 497400,00 грн, а також № 462921 від 24.03.2026 на суму 12600,00 грн.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підставою для задоволення позовних вимог у справі №910/3418/24 слугувала встановлена під час розгляду спору обставина набуття ТОВ «Оператор ГТС» грошових коштів у розмірі 497 400,00 грн без належної правової підстави, що стало підставою для їх повернення ТОВ «Теплоенергокомплект» за правилами статті 1212 ЦК України.

Цим підтверджуються свідомі та неправомірні дії відповідача в частині отримання ним гарантійних коштів на суму 497 400,00 грн від банка- гаранта при виконаному у повному обсязі Договору з обох сторін.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2023 банком гарантом перераховано на користь відповідача кошти в розмірі 497400,00 грн.

07.07.2023 ТОВ «Теплоенергокомплект» було компенсовано АТ «КБ «Глобус» (гаранту) гарантію у сумі 497 400,00 грн. за договором про надання гарантії №32841/ ЮГ-23 від 29.05.2023, саме з рахунку вкладника НОМЕР_1 на залишок коштів по якому нараховувалися проценти.

Отже, з 07.07.2023 по 16.03.2026 (дата повернення Відповідачем коштів 17.03.2026) Позивач був позбавлений можливості отримувати дохід у вигляді процентів із компенсованої суми - 497 400,00 грн.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що під час розгляду спору було встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, яка полягала у стягненні на свою користь грошових коштів за банківською гарантією, незважаючи на те, що згідно статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору такі кошти не мали б стягуватися на його користь; 2) наявність шкідливого результату такої поведінки - збитків, які мали вияв у недоотриманні позивачем відсотків, які нараховувалися АТ «КБ «Глобус» на залишок коштів на поточному рахунку, відповідно до Договору банківського рахунку про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для суб`єктів господарювання №626790/1 від 26.07.2022, і розмір таких відсотків належним чином підтверджений доказами із наданням розрахунку компетентного суб`єкта банківської діяльності; 3) наявність причинно-наслідкового зв`язку полягає в тому, що саме внаслідок дій відповідача, банк-гарант виплатив суму гарантії відповідачу, а потім звернувся до позивача про стягнення відповідних коштів, списання яких позбавило позивача отримувати дохід у вигляді процентів які нараховувалися АТ «КБ «Глобус»; 4) наявність вини підтверджується у тому числі обставинами, встановленими у справі №910/3418/24 та полягає у тому, що саме незаконні дії відповідача позбавили позивача доходу, на який він розраховував.

За таких обставин, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 137 071,15 грн збитків.

До того ж, відповідачем не наведено доказів, обставин або ж норм матеріального права, які б спростовували ту обставину, що отримана ним сума банківської гарантії мала правову підставу. Тобто, під час розгляду спору відповідачем не спростовано протиправність власних дій.

Щодо вимог про стягнення 127 578,96 грн - інфляційних втрат та 40 187,19 грн - 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом неправомірності дій Відповідача в частині отримання гарантійних коштів, які виплачено банком шляхом списання з банківського рахунку Позивача, наявні підстави для здійснення нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України з 07.07.2023, оскільки зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Момент виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов`язувати з таким юридичним фактом, як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.

Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Викладеним вище спростовуються доводи відповідача про необхідність нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, саме після набрання законної сили рішенням у справі №910/3418/24.

Згідно частини 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання на суму проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку проценти річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також відсотки річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Суд зазначає, що проценти річних, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.

За таких обставин, правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 497 400,00 грн за період 07.07.2023 по 16.03.2026.

Оскільки нараховані позивачем 127 578,96 грн - інфляційні втрати, 40 187,19 грн - 3% річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект», у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 16, оф. 17, код ЄДРПОУ 23390015) 137 071 (сто тридцять сім тисяч сімдесят одна) грн 15 коп. - збитки, 127 578 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 96 коп. - інфляційні втрати, 40 187 (сорок тисяч сто вісімдесят сім) грн 19 коп. - 3 % річних та 3 658 (три тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 05 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки 03.08.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА