Рішення № 138679218, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 924/440/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного агропромислового підприємства "ЛЮДМИЛА" (31663, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Пукляки, вул. Травнева, 13, ідентифікаційний код 31949236)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександра Н Курлова Торгівельний Дім" (03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 53, офіс 1133, ідентифікаційний код 44874191)

про стягнення 120 278, 86 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Хмельницької області звернулось Приватне агропромислове підприємство "ЛЮДМИЛА" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександра Н Курлова Торгівельний Дім" (далі - відповідач) про стягнення 120 278, 86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 04/12-2025 від 04.12.2025 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у розмірі 108 384, 07 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача пеню у розмірі 11 894, 79 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2026 року №924/440/26 матеріали позовної заяви Приватного агропромислового підприємства "ЛЮДМИЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександра Н Курлова Торгівельний Дім" про стягнення 120 278, 86 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №924/440/26 між суддями, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександра Н Курлова Торгівельний Дім" 25.05.2026 о 18:24 год., що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Поряд з цим у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці підписання тексту рішення здійснено після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04.12.2025 між Приватним агропромисловим підприємством "ЛЮДМИЛА" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександра Н Курлова Торгівельний Дім" (далі - покупець) укладено договір поставки №04/12-2025 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) товар покупцю у власність відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, покупець зобов`язується прийняти й оплатити такий товар.

Товар поставляється згідно умов, обговорених в Специфікаціях (пункт 2.2. договору).

Покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника на умовах, обговорених в специфікаціях (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.2. договору покупець сплачує грошову суму в розмірі 86% вартості товару згідно виставленого рахунку при навантаженні товару. Решту - 14% покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової накладної згідно чинного законодавства. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів.

Згідно з пунктом 4.1. договору товар вважається переданим за якістю та кількістю - відповідно кількості та об`єму, які зазначені у видаткових накладних та специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 4.2. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається з дати належного оформлення і підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до пункту 5.1. договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, які передбачені договором.

Пунктом 5.1.1. договору погоджено, що у випадку прострочення терміну оплати товару, який вказаний у специфікації до чинного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 8.1. договору).

Специфікацією №1 до договору сторонами погоджено поставку товару: соєві боби (соя) у кількості 70 000 кг (+/- 10%) за ціною за 1 кг з ПДВ 18, 20 грн; факт поставки (отримання) товару підтверджується видатковою накладною.

На виконання умов договору постачальник передав покупцю товар на суму 1 289 698, 87 грн, що підтверджується видатковими накладними №9 від 06.12.2025 на суму 610 986, 65 грн та №10 від 09.12.2025 на суму 678 712, 22 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, а також товарно-транспортними накладними №1 від 06.12.2025 та №20 від 09.12.2025.

Позивачем, також, були виставлені відповідні рахунки на оплату: №7 від 06.12.2025 на суму 610 986, 65 грн та №8 від 09.12.2025 на суму 678 712, 22 грн.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виконуючи умови договору, відповідно до приписів пунктів 201.7, 201.10 Податкового кодексу України позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні №14 від 06.12.2025 (зареєстровано 09.12.2026 за №9383578727) та №15 від 09.12.2025 (зареєстровано 10.12.2025 за №9386647403), копії яких разом з квитанціями про їх реєстрацію наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк відповідач свій обов`язок з оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши 1 181 314, 80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №52 від 06.12.2025 на суму 535 953, 20 грн, №55 від 09.12.2025 на суму 595 361, 60 грн та №28 від 11.02.2026 на суму 50 000, 00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 108 384, 07 грн.

Також, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлений товар позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 894, 79 грн пені.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.2. договору погоджено, що покупець сплачує грошову суму в розмірі 86% вартості товару згідно виставленого рахунку при навантаженні товару. Решту - 14% покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової накладної згідно чинного законодавства. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, умов п. 3.2. договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті вартості отриманого товару на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, свої обов`язки щодо оплати у встановлені строки поставленого товару не виконав.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого товару підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 108 384, 07 грн основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1.1 договору сторони погодили, що у випадку прострочення терміну оплати товару, який вказаний у специфікації до чинного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 11 894, 79 грн пені за 134 дні від початку періоду прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити зі сплати заборгованості, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександра Н Курлова Торгівельний Дім" (03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 53, офіс 1133, ідентифікаційний код 44874191) на користь Приватного агропромислового підприємства "ЛЮДМИЛА" (31663, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Пукляки, вул. Травнева, 13, ідентифікаційний код 31949236) суму основного боргу у розмірі 108 384 грн 07 коп., пеню у розмірі 11 894 грн 79 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн 4 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 03.08.2026

Суддя Л.Г. Пукшин