Рішення № 138679129, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2026Справа № 15/933-б (910/13805/24)

За позовом Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Галічевої Валентини Олександрівни (04210, м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграду, 24-а, оф. 89)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 16)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 16)

до Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" (04050, м. Київ, вул. Василя Дончука, 3)

про визнання правочинів недійсними

В межах справи № 15/933-б

За заявою ОСОБА_1

до Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" (код ЄДРПОУ 25895506)

про визнання банкрутом

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 15/933-б за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2016.

08.11.2024 до Господарського суду м. Києва звернулась Київська аграрно-кредитна спілка "Сенатек" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Галічевої Валентини Олександрівни з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом здійснення оплати судового збору в розмірі 29 955,98,00 грн. та надання відповідного підтвердження суду, а також надання доказів направлення позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача.

27.11.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2024 прийнято позовну заяву Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Галічевої Валентини Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" про витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду в межах справи № 15/933-б про банкрутство Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2025.

06.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву.

06.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" до Київська аграрно-кредитна спілка "Сенатек" про визнання правочинів недійсними.

13.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" до Київська аграрно-кредитна спілка "Сенатек" про визнання правочинів недійсними прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

28.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив на зустрічний позов.

03.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача (за первісним позовом) про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 03.02.2025 було оголошено перерву до 07.04.2025

04.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача (за первісним позовом) про доповнення підстав зустрічного позову.

04.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

04.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів.

04.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача (за первісним позовом) про залучення до участі у справі співвідповідачів.

04.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача (за первісним) про доповнення підстав до зустрічного позову.

10.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов.

У судовому засіданні 07.04.2025 було оголошено перерву до 28.04.2025.

28.04.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення позивача (за первісним позовом) щодо клопотань про витребування доказів, залучення третіх осіб та залучення співвідповідачів.

Протокольною ухвалою від 28.04.2025 прийнято до розгляду заяву відповідача (за первісним позовом) про доповнення підстав зустрічного позову.

Також, ухвалами Господарського суду м. Києва від 28.04.2025 задоволено клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів, задоволено клопотання відповідача (за первісним позовом) та залучено ТОВ "Егіда-Плюс" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіну Вікторію Михайлівну до участі у справі № 15/933-б (910/13805/24) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (за первісним позовом). Крім того, задоволено клопотання позивача (за зустрічним позовом) та залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (за зустрічним позовом) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авдієнка Віктора Петровича та відкладено розгляд справи на 07.07.2025.

04.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів.

07.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2025 задоволено клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 22.09.2025.

06.09.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача (за первісним позовом) про витребування доказів.

22.09.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача (за первісним позовом) на клопотання позивача (за первісним позовом) про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2025 задоволено клопотання позивача (за первісним позовом) про витребування доказів та розгляд справи відкладено на 24.11.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 02.02.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 задоволено клопотання позивача (за первісним позовом) про повернення оригіналів документів.

У судовому засіданні 02.02.2026 було оголошено перерву до 11.02.2026.

10.02.2026 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення відповідача (за первісним позовом).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 розгляд справи відкладено на 30.03.2026.

Судове засідання 30.03.2026 не відбулося, у зв`язку із повідомленням про замінування суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2026 розгляд справи призначено на 08.06.2026.

У судовому засіданні 08.06.2026 оголошено перерву до 20.07.2026.

У судовому засіданні 20.07.2026 представник позивача (за первісним позовом) надав пояснення по суті заявлених вимог та просив суд первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача (за первісним позовом) надав пояснення по суті зустрічного позову, підтримав його в повному обсязі, а також заперечив щодо задоволення первісного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2005 між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» (позивач за первісним позовом), в особі Голови правління Лов`яка Ореста Михайловича, та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №02/51214-05.

Відповідно до вказаного договору Київською аграрно-кредитною спілкою «СЕНАТЕК» взято на себе зобов`язання відкрити відкличну відновлювальну кредитну лінію в межах ліміту заборгованості до 3 000 000,00 грн. строком до 14 грудня 2008 року, для будівництва частки житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_2.

14.12.2005 з метою забезпечення вимог заставодержателя - Київської аграрно кредитної спілки «Сенатек», як Кредитора за умовами кредитного договору № 02/51214-05 від 14.12.2005, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик» та Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П. від 14.12.2005 за реєстровим №5106.

За умовами Договору застави ТОВ «Житловик» передав Заставодержателю у заставу всі майнові права за договором генерального підряду на капітальне будівництво № 05/01 від 06.12.2005 р. укладеного між Заставодавцем та ТОВ «Схід Стар», які виникнуть в майбутньому, після проведення розрахунків за вказаним договором підряду.

Відповідно до проектно-кошторисної документації за вищевказаним договором підряду ТОВ «Схід Стар» буде зобов`язаний збудувати та передати в майбутньому Заставодавцю наступне нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2:

Секція 1 (перша) 3 (третій) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, ЗБ.; 4 (четвертий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, ЗБ.; 5 (п`ятий) поверх, типи квартир 2Б, 2Г, 3Б.; 6 (шостий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 7 (сьомий) поверх, типи квартир 2Б, 2Г, 3Б.; 8 (восьмий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 9 (дев`ятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 10 (десятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 11 (одинадцятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 12 (дванадцятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, ЗБ.; 13 (тринадцятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 14 (чотирнадцятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 15 (п`ятнадцятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 16 (шістнадцятий) поверх, типи квартир 1А, 2Б, 2Г, 3Б.; 17 (сімнадцятий) поверх, типи квартир 2Г, 3Б, 4А;

Секція 2 (друга) 3 (третій) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 4 (четвертий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 5 (п`ятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 6 (шостий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 7 (сьомий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 8 (восьмий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 9 (дев`ятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 10 (десятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 11(одинадцятий)поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 12 (дванадцятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 13 (тринадцятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 14 (чотирнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 2Г*, 3А.; 15 (п`ятнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 2Г*, 3А.; 16 (шістнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 2Г*, 3А.; 17 (сімнадцятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 18 (вісімнадцятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Б, 2Г*, 3А.; 19 (дев`ятнадцятий) поверх, типи квартир 1А*, 2Г*, 3А, 4А;

Секція 3 (третя) 3 (третій) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 4 (четвертий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 5 (п`ятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 6 (шостий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 7 (сьомий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 8 (восьмий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 9 (дев`ятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 10 (десятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 11 (одинадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 12 (дванадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 13 (тринадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 14 (чотирнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 15 (п`ятнадцятий) поверх, типи квартир 3А, 3А*.; 16 (шістнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 17 (сімнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 18 (вісімнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 19 (дев`ятнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 20 (двадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3А*.; 21 (двадцять перший) поверх, типи квартир 4А, 3А, 3А*;

Секція 4 (четверта) 3 (третій) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 4 (четвертий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 5 (п`ятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 6 (шостий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3В.; 7 (сьомий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 8 (восьмий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 9 (дев`ятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 10 (десятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 11 (одинадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А.; 12 (дванадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3В.; 13 (тринадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В; 14 (чотирнадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А.; 15 (п`ятнадцятий) поверх, типи квартир 2Б, 3А, 3В.; 16 (шістнадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 17 (сімнадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 2Б, 3А, 3В.; 18 (вісімнадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 3А, 3В.; 19 (дев`ятнадцятий) поверх, типи квартир 1Б, 3А, 3В, 4Б;

Секція 5 (п`ята) 3 (третій) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 4 (четвертий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В.; 5 (п`ятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В.; 6 (шостий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*.; 7 (сьомий) поверх, типи квартир 2А, 2Б*, 2В, 2В*.; 8 (восьмий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 9 (дев`ятий) поверх, типи квартир 2А, 2Б*, 2В, 2В*.; 10 (десятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В.; 11 (одинадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 12 (дванадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 13 (тринадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.;14 (чотирнадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 15 (п`ятнадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 16 (шістнадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2Б*, 2В, 2В*.; 17 (сімнадцятий) поверх, типи квартир 2А, 2А*, 2В*, 4А*.;

Офісні приміщення - 2055,12 кв.м, паркінг-14736,21 кв.м.

Пунктом 2.1.1 Договору застави зазначено, що на підставі статі 52 Закону України „Про заставу" якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов`язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов`язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом іпотеки, про що заставодавець зобов`язаний негайно повідомити заставодержателя для укладання необхідних змін до договору та накладання заборони на предмет іпотеки.

15.12.2005 на підставі вказаного договору застави, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П. сформовано Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно з яким на 307 (триста сім) квартир по АДРЕСА_2 накладено обтяження майнових прав.

Також, 28.12.2005 між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек», в особі Голови правління Лов`яка Ореста Михайловича та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №02/51228-08.

Відповідно до умов вказаного договору Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» взято на себе зобов`язання відкрити відкличну відновлювальну кредитну лінію та надати власні грошові кошти у розмірі 3 700 000,00 грн., зі строком повернення не пізніше 28 грудня 2008 року, для будівництва частки житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_2.

28.12.2005, з метою забезпечення вимог кредитора - Київської аграрно- кредитної спілки «Сенатек», як Кредитора за умовами кредитного договору № 02/51228-08 від 28.12.2005 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлови» та Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» укладено договір поруки №04/51228-03.

Згідно з вказаним договором поруки, з метою забезпечення виконання зобов`язань передбачених Кредитним договором, Поручитель передає Кредитору майнові права за Договором генерального підряду на капітальне будівництво номер 05/01 від 06 грудня 2005 року укладеного між Поручителем та Боржником поручителя - ТОВ «Схід Стар», які виникнуть в майбутньому та Автомобіль Toyota Camry.

Відповідно до проектно-кошторисної документації за вищевказаним Договором генерального підряду Боржник Поручителя буде зобов`язаний збудувати та передати в майбутньому Поручителю наступне майно за адресою: АДРЕСА_2:

Секція 1 (перша) 5 (п`ятий) поверх, тип квартири 1А; 7 (сьомий) поверх, тип квартири 1А; 17 (сімнадцятий) поверх, тип квартири 1А ;

Секція 2 (друга) 14 (чотирнадцятий) поверх, тип квартири 1А*; 15 п`ятнадцятий поверх, тип квартири 1А*; 16 (шістнадцятий) поверх, тип квартири 1А*;

Секція 3 (третя) 15 (п`ятнадцятий) поверх, тип квартири 2Б*;

Секція 4 (четверта) 6 (шостий) поверх, тип квартири 1Б; 11 (одинадцятий) поверх, тип квартири 3В; 12 (дванадцятий) поверх, тип квартири 1Б; 14 (чотирнадцятий) поверх, тип квартири 3В; 15 (п`ятнадцятий) поверх, тип квартири 1Б; 18 (вісімнадцятий) поверх, тип квартири 2Б;

Секція 5 (п`ята) 4 (четвертий) поверх, тип квартири 2В*; 5 (п`ятий) поверх, тип квартири 2В*; 6 (шостий) поверх, тип квартири 2В*, 2В; 7 (сьомий) поверх, тип квартири 2А*; 9 (дев`ятий) поверх, тип квартири 2А*; 10 (десятий) поверх, тип квартири 2В*.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 у справі №15/933-б порушено провадження у справі про банкрутство Київської аграрно-кредитної спілки «Сенатек».

Як стверджує позивач (за первісним позовом) Київська аграрно-кредитна спілка «Сенатек» листами від 26.03.2010 за №190- 115/24 та від 02.04.2010 № 190-115/21 зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик» з вимогою щодо сплати заборгованості за Кредитними договорами від 28.12.2005 № 02/51228-08 та від 14.12.2005 № 02/51214-05.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловик» листом за № 500/01-26 від 05.05.2010 повністю визнало заборгованість за Кредитним договором від 28.12.2005 № 02/51228-08 та взяло на себе зобов`язання щодо її погашення шляхом передачі предмета застави, відповідно до умов Договору поруки № 02/51228-03 від 28.12.2005.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловик» листом за № 500/01-28 від 07.05.2010 повністю визнало заборгованість за Кредитним договором від 14.12.2005 № 02/51214-05 та взяло на себе зобов`язання щодо її погашення шляхом передачі предмета застави, відповідно до умов Договору застави від 14.12.2005.

Через невиконання Позичальником своїх умов за кредитним договором № 02/51214-05 від 14.12.2005, відповідно до умов Договору застави від 14.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П., Заставодержателем було здійснено звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, за домовленістю сторін, шляхом підписання Акту приймання-передачі майнових прав № 10/05/11-01 від 11.05.2010.

По цьому Акту ТОВ «Житловик» передав, а Київська аграрно-кредитна спілка «Сенатек» прийняла майнові права на майно - незавершене капітальне будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення загальною площею 38 163,87 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці 0,7943 Га, яка перебуває у користуванні ТОВ «Житловик» відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 19 листопада 2004 року, на АДРЕСА_2 у Голосіївському районі міста Києва.

Склад майна незавершеного капітального будівництва (вартість будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, тощо) та конкретний перелік приміщень, будинків і споруд Об`єкта капітального будівництва зазначений у Додатку № 01, який є невід`ємною частиною даного Акту.

По Об`єкту капітального будівництва передаються оригінали наступних документів: проектно-кошторисна документація в 10 томах; Договір оренди земельної ділянки від 19.11.2004; Позитивний висновок комплексної державної експертизи від 07.04.2006; Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1990-Гл/Р від 06.05.2006; Акти виконаних робіт (ф.КБ-3, ф.КБ-2в) 2006 - 2008 р.р.

Право власності на майнові права на зазначене майно переходить до Київської аграрно-кредитної спілки «Сенатек» з моменту підписання цього Акту.

Вказане у цьому Акті майно за згодою Сторін, оцінено і передано в сумі 44 677 500,00 грн. з урахуванням ПДВ. Сторони зобов`язуються протягом трьох місяців з моменту підписання цього Акту переоформити право користування земельною ділянкою, проектно-дозвільною документацією та використовувати придбаний Об`єкт капітального будівництва за цільовим призначенням.

Додатком 01 до Акту приймання-передачі майнових прав від 11.05.2010 № 10/05/11- 01 визначено адресний перелік квартир, вбудованих приміщень та паркінгу в житловому комплексі з підземним паркінгом і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення на АДРЕСА_2 .

Зокрема, за вищевказаним Актом було передано наступне майно: майнові права на квартири: Секція 1 - квартири № 1-11, 13-19, 21-59. Секція 2 - квартири № 61-104, 106-108, 110-112, 114-128. Секція 3 - квартири № 129-165, 167-185. Секція 4 - квартири № 186-200, 202-219, 221-224, 226-231, 233-236,238-246, 248-253. Секція 5 - квартири № 254-258, 260-263, 265-268, 270-272, 274, 276-284, 286-288, 290- 327. Всього у кількості 307 квартир, Загальною площею 29 094,20 м.кв., жилою 13 646,69 м.кв. Також, вбудовані приміщення - у кількості 11 офісів, загальною площею 1567,42 м.кв., та Підземний паркінг на 111 машиномісць площею 7502,25 м.кв.

Окрім того, через невиконання Позичальником своїх умов за кредитним договором № 02/51228-08 від 28.12.2005, відповідно до умов Договору поруки № 02/51228-03 від 28.12.2005, Заставодержателем було здійснено звернення стягнення на предмет поруки у позасудовому порядку, за домовленістю сторін, шляхом підписання Акту приймання-передачі майнових прав № 10/05/14-02 від 14.05.2010.

По цьому Акту ТОВ «Житловик» передав, а Київська аграрно-кредитна спілка «Сенатек» прийняла майнові права на майно - незавершене капітальне будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення загальною площею 1 306,46 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці 0,7943 га, яка перебуває у користуванні ТОВ «Житловик» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 19 листопада 2004 року, на АДРЕСА_2 у Голосіївському районі міста Києва.

Склад майна незавершеного капітального будівництва (вартість будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, тощо) та конкретний перелік приміщень, будинків і споруд Об`єкта капітального будівництва зазначений у Додатку № 01, який є невід`ємною частиною даного Акту.

По Об`єкту капітального будівництва передаються оригінали наступних документів: проектно-кошторисна документація в 10 (Десяти) томах; Договір оренди земельної ділянки від 19.11.2004 р.; Позитивний висновок комплексної державної експертизи від 07.04.2006 р.; Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1990-Гл/Р від 06.05.2006 р.; Акти виконаних робіт (ф.КБ-3, ф.КБ-2в) 2006 - 2008 р.р.

Право власності на майнові права на зазначене майно переходить до Київської аграрно-кредитної спілки «Сенатек» з моменту підписання цього Акту.

Вказане у цьому Акті майно за згодою Сторін, оцінено і передано в сумі 40 839 452,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Сторони зобов`язуються протягом трьох місяців з моменту підписання цього Акту переоформити право користування земельною ділянкою, проектно-дозвільною документацією та використовувати придбаний Об`єкт капітального будівництва за цільовим призначенням.

Таким чином, за твердженнями позивача (за первісним позовом), у травні 2010 року Київська аграрно-кредитна спілка «Сенатек» стала власником площ, діючої конструкції, устаткування тощо об`єкта незавершеного капітального будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, що знаходиться на земельній ділянці 0,7943 га на АДРЕСА_2 у Голосіївському районі міста Києва.

В той же час, відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу (за первісним позовом) стало відомо, що власником незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 відсотків, за адресою АДРЕСА_2 значиться: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" (відповідач за первісним позовом) - номер запису про право власності 43188682.

При цьому, підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер: 2312, виданий 12.12.2016, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В.М. Підставою ж внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32860158 від 12.12.2016 12:08:14, приватний нотаріус Анохіна Вікторія Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

У подальшому, 14.12.2016 вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва на підставі Іпотечного договору, серія та номер: 2340, виданий 14.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіна В.М. Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик» передано в іпотеку - номер запису про іпотеку 18029151, номер запису про обтяження 18027736.

При цьому, у відомостях про основне зобов`язання та суб`єктів вказано, що строк виконання основного зобов`язання, 30.12.2017, розмір основного зобов`язання: 500 000,00 грн., правочин, в якому встановлено основне зобов`язання: Договір про надання поворотної фінансової допомоги, серія та номер: 1, виданий 01.12.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лімітед»/ ОСОБА_4 .

Отже, за твердженнями позивача (за первісним позовом), зважаючи на той факт, що Київська аграрно-кредитна спілка «Сенатек» з травня 2010 року є власником площ, діючої конструкції, устаткування тощо об`єкта незавершеного капітального будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, що знаходиться на земельній ділянці 0,7943 га по АДРЕСА_2 у Голосіївському районі міста Києва, то об`єкт незавершеного будівництва житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення по АДРЕСА_2 у Голосіївському районі міста Києва набутий Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лімітед» безпідставно.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, Київська аграрно-кредитна спілка «Сенатек» звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лімітед" в якому посилаючись на приписи статтей 387, 388 ЦК України, просить:

- визнати недійсними результати електронного аукціону (відкриті електронні торги, другий повторний аукціон), з продажу майна банкрута - ТОВ «Житловик», який відбувся 11.01.2016, оформлений протоколом № 202184 про проведення аукціону;

- витребувати з незаконного володіння у ТОВ «Бест Лімітед» на користь Київської аграрно-кредитної спілки «Сенатек», об`єкт незавершеного будівництва житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, за адресою: АДРЕСА_2, готовністю 3,99 відсотків, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204602980361;

- визнати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна номер такими, що є нечинними.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоособистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має правоволодіти, користуватися і розпоряджатисясвоєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власностіє непорушним.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Предмет доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

У такій справі необхідно встановити обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

За пред`явленим позовом, позивач (за первісним позовом) просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача нерухоме майно, а саме - об`єкт незавершеного будівництва житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, за адресою АДРЕСА_2, готовністю 3,99 відсотків, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204602980361.

В обґрунтування прав титульного володільця на спірний об`єкт незавершеного будівництва позивач посилається на договір застави майнових прав від 14.12.2005, укладений між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» (заставодержатель) та ТОВ «Житловик» (майновий поручитель).

Зі змісту пункту 1.1. договору застави майнових прав від 14.12.2005 вбачається, що його предметом визначено майнові права на квартири, які генеральний підрядник зобов`язаний збудувати та передати в майбутньому за договором генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005, укладеного між ТОВ «Житловик» та ТОВ «Схід Стар», та які виникнуть в майбутньому, після проведення розрахунків за вказаним в цьому пункті договором.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на дату укладення договору застави) був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки могли бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом також міг бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об`єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека/застава майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні.

На час укладення вказаного договору застави майнових прав Закон України «Про іпотеку» у статті 16 передбачав можливість іпотеки об`єктів нерухомості, будівництво яких не завершено, саме як об`єктів незавершеного будівництва шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому. Натомість, сторони договору застави майнових прав від 14.12.2005 не передавали в заставу (іпотеку) саме об`єкт незавершеного будівництва. Державна реєстрація обтяження об`єкта незавершеного будівництва іпотекою у встановленому законом порядку не відбулась, і доказів зворотного позивачем не надано.

Положеннями статті 18 Закону України «Про іпотеку», яка є спеціальною нормою, що визначає вимоги до змісту іпотечного договору, передбачено, що істотною умовою договору іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Отже, залежно від того, що сторони договору визначили як предмет іпотеки договір має містити його опис, достатній для встановлення основних характеристик нерухомого майна або для з`ясування змісту (виду) майнового права щодо такого майна (право володіння, користування або інші правомочності), що є вимогою спеціального Закону та запорукою ефективної реалізації прав іпотекодержателя у разі звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог.

Передані в заставу майнові права за договором застави майнових прав від 14.12.2005 та спірний об`єкт незавершеного будівництва - житловий комплекс з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення по АДРЕСА_2, Голосіївський район м. Києва, процент готовності якого складає 3,99 % (новостворений об`єкт нерухомого майна) не є тотожними об`єктами цивільних прав - їх правова ідентичність Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» не доведена та не вбачається зі змісту спірних правовідносин.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (стаття 19 Закону України «Про іпотеку»).

З матеріалів справи вбачається, що Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик» не укладалось нотаріально посвідченої додаткової угоди про внесення змін до договору застави щодо зміни одного предмета застави на інший, тобто, вказаних майнових прав на спірний об`єкт незавершеного будівництва (новостворений об`єкт нерухомого майна).

Наведене підтверджується також наданою Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.03.2019 №159709043, яка не містить будь-яких відомостей про наявність іпотеки в інтересах Київської аграрно-кредитної спілки «Сенатек», та відповідно про Київську аграрно-кредитну спілку «Сенатек», як іпотекодержателя спірного об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204602980361).

Нетотожність предмета іпотеки за договором застави від 14.12.2005, укладеним між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» і ТОВ «Житловик» та права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва (новостворене нерухоме майно) виключає підстави для застосування положень статті 23 Закону України «Про іпотеку», що визначає наслідки відчуження саме ідентичного об`єкта цивільного обороту, як предмета іпотеки. Дія договору застави відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на спірний об`єкт незавершеного будівництва (новостворене нерухоме майно), оскільки сторони договору застави не вчиняли дій відносно укладення додаткової угоди про зміну предмета іпотеки та реєстрації обтяження іпотекою цього об`єкту незавершеного будівництва.

Наведені висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №487/1398/15-ц, від 07.12.2020 у справі №640/5896/15-ц, від 11.08.2022 у справі №522/21000/18, від 08.05.2023 у справі №521/10138/20.

Згідно з постановами Верховного Суду України від 03.04.2013 у справі №6-21цс13, від 12.06.2013 у справі №6-45цс13, постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №520/10060/16-ц майнове право, що є предметом застави (іпотеки) - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Дією, що підтверджує набуття майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, слід, зокрема, вважати виконання замовником свого грошового зобов`язання за договором будівельного підряду (наприклад повну сплату вартості об`єкта будівництва) (постанова Верховного Суду України від 15.05.2013 у справі №6-36цс13) чи виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою або договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, а саме - повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата) (постанови Верховного Суду України від 03.04.2013 р. у справі №6-21цс13, від 12.06.2013 р. у справі №6-45цс13, від 04.09.2013 р. у справі №6-72цс13, від 25.09.2013 р. у справі №6-70цс13, від 02.10.2013 р. у справі №6-98цс13).

За змістом пунктів 91, 95, 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (в редакції, чинній станом на дату укладення договору застави): передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі; право власності на закінчені роботи (об`єкт будівництва) переходить до замовника з моменту підписання акта приймання-передачі; підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

В наведеному контексті слід зазначити, що Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» не було доведено виконання правових передумов, що є необхідними й достатніми для набуття будь-якого майнового права, що є предметом застави за договором застави майнових прав від 14.12.2005, зокрема: дійсного укладення договору генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005 між ТОВ «Житловик» та ТОВ «Схід Стар», виконання договору генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005 між ТОВ «Житловик» та ТОВ «Схід Стар», підписання актів приймання - передачі будівельних робіт за договором генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005 між ТОВ «Схід Стар» та ТОВ «Житловик», оформлення яких передбачене законом, зокрема статтею 882 ЦК України, стаття 323 ГК України, пункти 88 - 97 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668), проведення розрахунків за цим договором, що загалом є необхідним й достатнім для набуття відповідного речового права.

Окрім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності юридичної особи ТОВ «Східстар» є 51.64.1 оптова торгівля офісною технікою й обладнанням; інші види діяльності: інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Відповідно до пункту 30 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), підприємницька діяльність, пов`язана із створенням об`єктів архітектури підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

В свою чергу, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить будь-яких відомостей про оформлення ТОВ «Східстар» ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Позивачем також не було надано доказів наявності у ТОВ «Схід Стар» ліцензії на здійснення будівельної діяльності, в тому числі діяльності генерального підрядника у будівництві, що зазначається у додатку до відповідної ліцензії.

Також з матеріалів справи слідує, що ухвалою господарського суду Луганської області від 24.02.2009 у справі №22/72б ТОВ «Схід Стар», ліквідовано, як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 у справі № 44/380-б ТОВ «Житловик» також ліквідовано, як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В свою чергу, позивачем (за первісним позовом) не доведено його право власності на об`єкт незавершеного будівництва житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, за адресою: АДРЕСА_2, готовністю 3,99 відсотків, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204602980361. Більше того, позивачем (за первісним позовом) не доведено виконання правових передумов, що є необхідними й достатніми для набуття будь-якого майнового права, яке є предметом застави за договором застави майнових прав від 14.12.2005.

Обставини, що встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 44/380-б за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик» до Товарної біржі «Центральна українська біржа» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, на яку посилається позивач (за первісним позовом), не є преюдиційними у даній справі №15/933-б (910/13805/24), оскільки ТОВ «Бест Лімітед», не брало участі у справі №44/380-б на момент прийняття вказаної постанови.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 п. у справі № 48/340).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).

Постановою Господарського суду міста Києва у справі від 22.10.2012 у справі № 44/380-б ТОВ «Житловик» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

11.01.2016 відбувся аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «Житловик», який складається з: об`єкта незавершеного будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутовими та офісного призначення готовністю 3,99 %, що знаходиться у місті Києві про АДРЕСА_2, майнових прав на незавершене будівництво, а саме - 77 квартир загальною площею 8 346, 47 кв. м в житловому будинку, який будується за адресою: АДРЕСА_2 та який є предметом забезпеченням згідно з іпотечним договором від 30.07.2007, укладеного між боржником та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Згідно з протоколом №202184 про проведення аукціону від 11.01.2016, переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Егіда-Плюс» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (за первісним позовом)), яке запропонувало ціну 1 881 647,84 грн.

12.12.2016 між ТОВ «Егіда - Плюс» (Продавець) та ТОВ «Бест Лімітед» (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу об`єкту незавершеного будівництва - житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення готовністю 3,99 відсотків, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 204602980361, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за наслідками чого було зареєстровано право власності на цей об`єкт за ТОВ «Бест Лімітед».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №44/380-б відмовлено у задоволенні заяв ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», правонаступником якого є ТОВ «Інтеграл-П», та ПАТ «АКБ «Київ» про визнання результатів електронного аукціону (відкритий електронних торгів, другого повторного аукціону) недійсними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 44/380-б ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 про відмову у задоволенні заяв ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», правонаступником якого є ТОВ «Інтеграл-П», та ПАТ «АКБ «Київ» про визнання результатів електронного аукціону (відкритий електронних торгів, другого повторного аукціону) недійсними залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» та апеляційну скаргу ТОВ «Інтеграл-П» в частині оскарження зазначеної ухвали залишено без задоволення.

Відповідно до висновку, що викладений у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 (провадження №12-127 гс 19), добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 конкретизувала висновки, викладені у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, щодо деяких питань при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки. Конкретизація висновків полягала, зокрема у тому, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. При вирішенні таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Під час придбання відповідачем (за первісним позовом) об`єкту незавершеного будівництва - житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення готовністю 3,99 відсотків, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 204602980361, покладаючись на відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, могло правомірно очікувати, що ТОВ «Егіда-Плюс» має право нею розпоряджатися, а ТОВ «Бест Лімітед» після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Відсутність будь-яких обмежень для відчуження спірного об`єкту незавершеного будівництва була встановлена господарськими судами в вказаних судових рішеннях у справі №44/380-б.

Наведене підтверджується також наданою позивачем (за первісним позовом) інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.03.2019 № 159709043, що не містить будь-яких відомостей про наявність іпотеки в інтересах Київської аграрно-кредитної спілки «Сенатек», та відповідно про Київську аграрно-кредитну спілку «Сенатек», як іпотекодержателя спірного об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204602980361).

Таким чином, з огляду на відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на вказане нерухоме майно або їх обтяжень відповідач (за первісним позовом), як особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, є добросовісним набувачем, набув право на це майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Brumarescu v. Romania, №28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28.10.1999 р.).

До основних міжнародно-правових стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., у статті 1 Першого протоколу якої сформульовані визначальні принципи захисту власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд із прав людини, здійснюючи тлумачення статті 1 Першого протоколу до Конвенції як невіддільної її частини, виснував, що поняття «майно» має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації в національному праві та не зводиться до володіння матеріальними речами: як і матеріальні речі, певні права та інтереси, як-от активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» для цілей цієї статті (рішення у справі у справі «Iatridis v. Greece» від 25.03.1999 р. (заява №31107/96), §54; у справі «Beyeler v. Italy» від 05.01.2000 р. (заява №33202/96), §100; у справі «Broniowski v. Poland» від 22.06.2004 р. (заява №31443/96), §129; «Depalle v. France» від 29.03.2010 р. (заява №34044/02), §62; у справі «Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy» від 07.06.2012 р. (заява 38433/09), §171).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (East/West Alliance Limited vs Ukraine, №19336/04, §166-168, ЄСПЛ, від 23.01.2014 р.).

На вказані аспекти тлумачення та застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції звертається увага у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 18.03.2020 у справі №199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі №199/8047/16-ц.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 р. (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 р. (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. в справі №461/12525/15-ц (провадження №14-190 цс 20) зроблено висновок, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Таким чином, викладені обставини дають підстави вважати, що відповідач (за первісним позовом) є добросовісним набувачем спірного об`єкта незавершеного будівництва за відплатним договором купівлі-продажу від 12.12.2016, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за наслідками укладення якого було зареєстровано право власності на цей об`єкт за ТОВ «Бест Лімітед».

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Верховний Суд у постанові від 25.11.2025 у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) виснував, що для застосування положень статті 388 ЦК України визначальним є не лише питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатності чи неоплатності набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставин, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), але й законність вручання у мирне володіння майном, наявність легітимної мети (виправданість втручання загальним інтересом) та справедливої рівноваги між інтересами захисту права власності та загальними інтересами.

Тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору. Встановлення таких обставин безпосередньо впливає на рішення суду за наявності прямо встановленого вибуття спірного майна поза волею власника та набуття майна добросовісним набувачем за відплатним правочином, оскільки дозволить визначити чи є таке втручання пропорційним його меті.

Таким чином, оскільки позивачем (за первісним позовом) не доведено належними та допустимими доказами обставин набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, за адресою: АДРЕСА_2, готовністю 3,99 відсотків, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204602980361, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення первісного позову.

В свою чергу, звертаючись до суду із зустрічним позовом до Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними ТОВ «Бест Лімітед» просить суд:

визнати недійсним кредитний договір №02/51214-05 від 14.12.2005, укладений між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним кредитний договір № 02/51228-08 від 28.12.2005, укладений між Київською аграрно-кредитною спілкою та ОСОБА_5 ;

визнати недійсним договір генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005, укладений між ТОВ «Житловик» та ТОВ «Схід Стар»;

визнати недійсним договір застави майнових прав від 14.12.2005, укладений між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик»;

визнати недійсним договір поруки №04/51228-03 від 28.12.2005, укладений між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик»;

визнати недійсним акт приймання-передачі права користування майном №10/05/11-01 від 11.05.2010 між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик»;

визнати недійсним акт приймання-передачі майнових прав №10/05/14-02 від 14.05.2010 між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик»;

визнати недійсним акт приймання-передачі права користування майном від 11.05.2010 №TJ-CU/100511-01 з додатками між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик»;

визнати недійсним акт приймання-передачі права користування майном від 15.05.2010 р. № TJ-CU/100515-02 з додатками між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик».

Як на підстави для визнання недійсними кредитного договору №02/51214-05 від 14.12.2005, укладеного між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» і ОСОБА_2 та кредитного договору №02/51228-08 від 28.12.2005, укладеного між Київською аграрно-кредитною спілкою та ОСОБА_5 позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що оспорювані правочини вчинені Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» без відповідного дозволу (ліцензії).

Також позивач (за зустрічним позовом) звертає увагу на те, що реальні грошові кошти за кредитними договорами не передавалось, також відсутніми є докази їх виконання (платіжні доручення, видаткові касові ордери, видаткові відомості, касові книги, заяви про видачу готівки) відповідно до пунктів 3.4., 3.7. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 63.

Отже, кредитний договір №02/51214-05 від 14.12.2005, укладений між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ОСОБА_2 та кредитний договір №02/51228-08 від 28.12.2005 між Київською аграрно-кредитною спілкою та ОСОБА_6 всупереч частині п`ятій статті 203 ЦК України не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що також є підставою для визнання їх недійсними з моменту укладення.

Підставами для визнання недійсними договору генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005, укладеного між ТОВ «Житловик» та ТОВ «Схід Стар», договору застави майнових прав від 14.12.2005, укладеного між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик», а також договору поруки №04/51228-03 від 28.12.2005, укладеного між Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» та ТОВ «Житловик» за переконанням позивача (за зустрічним позовом) є те, що недійсність кредитних договорів з підстав, зазначених вище, тягне недійсність договору застави майнових прав від 14.12.2005, договору поруки №04/51228-03 від 28.12.2005, як таких, що не відповідають вимогам закону (статті 548 ЦК України, статті 3 Закону України «Про заставу», статті 3 Закону України «Про іпотеку».

Позивач у зустрічному позові звертає увагу, що Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» не було виконано правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття будь-якого майнового права, що є предметом застави за договором застави майнових прав від 14.12.2005 та договором поруки №04/51228-03 від 28.12.2005, зокрема: дійсне укладення договору генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005 між ТОВ «Житловик» та ТОВ «Схід Стар», проведення розрахунків за цим договором, що є необхідним й достатнім для набуття відповідного речового права та розпорядження ним. Тим більше, як зазначає позивач (за зустрічним позовом) згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 06.05.2006 №1990/Гл/Р будівельні роботи проводить не ТОВ «Схід Стар», а ТОВ «Елітінвест».

Також позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що Київською аграрно-кредитною спілкою «Сенатек» не було надано доказів наявності у ТОВ «Схід Стар» ліцензії на здійснення будівельної діяльності, в тому числі діяльності генерального підрядника у будівництві, що зазначається у додатку до відповідної ліцензії. З цього походить те, що будівельна діяльність ТОВ «Східстар» не здійснювалась та не могла здійснюватися в період з грудня 2005 р. по травень 2010 р. включно, і майнові права за вказаним договором генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005 не виникало, і виникнути не могло.

Таким чином, договір генерального підряду на капітальне будівництво №05/01 від 06.12.2005 підлягає визнанню недійсним як такий, що вчинений без відповідного дозволу (ліцензії).

В свою чергу, недійсність зазначених кредитних договорів та договорів застави і поруки обумовлює недійсність всіх подальших актів приймання-передачі майнових прав, права користування майном.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.

Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст.4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Крім того, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права в позивача зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем (за зустрічним позовом) не доведено належними та допустимими доказами наявність порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача (за первісним позовом); судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача (за зустрічним позовом).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.07.2026.

Суддя П.П. Чеберяк