Рішення № 138679056, 01.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/18/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 Справа № 908/408/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №908/408/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС "АВІА-ГРЕЙД" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36Д, офіс 58, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37359102)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД" (69068, м.Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34535784)

про визнання положень договору недійсними

за участю представників учасників справи

від позивача: Майстро Дмитро Миколайович (в залі суду) - ордер серія АР №1282154 від 18.02.2026, свідоцтво адвоката №771 від 10.12.2009

від відповідача: Мельніков О.А., ордер серія АР №1094942 від 07.09.2023, свідоцтво адвоката №939 від 28.02.2012

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформовано у системі "Електронний суд" 18.02.2026, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 19.02.2026 вх. №529/08-07/25) Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС "АВІА-ГРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД", в якій позивач просить суд визнати недійсними пукти 2.2 та 2.8 договору № 7701.24 від 15.02.2024, укладеного між сторонами. в частині визначення механізму формування договірної ціни виконання робіт.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.02.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/408/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.03.2026 о 10 год. 30 хв.

У системі "Електронний суд" 06.03.2026 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву (вх. №5098/08-08/26 від 06.03.2026), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Позивачем у системі "Електронний суд" 11.03.2026 сформовано відповідь на відзив (вх. №5492/08-08/26 від 11.03.2026). Долучена судом до матеріалів справи.

Відповідачем у системі "Електронний суд" 16.03.2026 сформовано заперечення на відповідь на відзив (вх. №5850/08-08/26 від 16.03.2026). Долучені до матеріалів справи.

Позивачем у системі "Електронний суд" 17.03.2026 сформовано клопотання про розгляд справи № 908/408/26 у закритому режимі (вх. №6014/08-08/26 від 18.03.2026). В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує на те, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, що виникли у сфері виконання договору, укладеного на виконання Державного контракту у сфері оборонних закупівель, пов`язаного із виконанням робіт щодо відновлення систем озброєння авіаційної техніки військового призначення. Матеріали справи містять інформацію про вид, обсяг, технічні характеристики та інші відомості щодо виконання робіт з відновлення систем озброєння вертольотів військового призначення. З огляду на це справа стосується питань обороноздатності держави, організації забезпечення Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони, що, у свою чергу, створює реальні ризики завдання шкоди національним інтересам України у випадку відкритого розгляду.

Також позивачем у системі "Електронний суд" 18.03.2026 сформовано клопотання про витребування доказів (вх. №6098/08-08/26 від 18.03.2026), в якому останній просить суд: витребувати у Відповідача належним чином засвідчені копії калькуляційно-розрахункових документів, що стосуються виконання робіт за Договором №7701.24 від 15.02.2024 з повним переліком здійснених робіт та їх вартості, зокрема, але не виключно: кошториси, розрахунки витрат, розшифровки вартості робіт за кожним видом робіт, відомості щодо використаних матеріалів, трудових та інших ресурсів, а також інші документи, на підставі яких формувалася вартість виконаних робіт за відповідними Специфікаціями та актами виконаних робіт.

У судовому засіданні 18.03.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача підтримав раніше подані клопотання повністю.

Представник відповідача заперечив проти поданого клопотання про розгляд справи у закритому режимі. Щодо клопотання про витребування доказів просить суд надати час для ознайомлення з його змістом та підготування позиції.

Ухвалою суду від 18.03.2026 суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи у закритому режимі та відклав підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 31.03.2026 о 14год.15хв. Розгляд клопотання про витребування доказів відклав до наступного підготовчого засідання.

Відповідачем у системі "Електронний суд" 30.03.2026 сформовано заперечення на клопотання від 18.03.2026 про витребування у Відповідача документів внутрішнього документообігу, що засвідчують виконання робіт за Договором №7701.24 від 15.02.2024.

У судовому засіданні 31.03.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача підтримав раніше подане клопотання повністю.

Представники відповідача заперечили проти клопотання позивача про витребування доказів і просили відмовити в його задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача наголосив, що дії представника позивача призводять до необґрунтованого затягування розгляду справи. У зв`язку з цим заперечив проти відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «МС «АВІА-ГРЕЙД» про витребування доказів залишено судом без задоволення, відкладено підготовче засідання на 13.04.2026 о/об 12 год. 30 хв.

Позивачем у системі "Електронний суд" 07.04.2026 сформовано клопотання про призначення судової економічної експертизи. Представник позивача просить доручити проведення експертизи Державній установі Науково-дослідному центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: 01133, бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, Україна. На вирішання експерта поставити наступні запитання:

- Чи відповідає рівень прибутку, закладений у розрахунок вартості за Договором № 7701.24 від 15.02.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю наукова-виробнича фірма «МС АВІА-ГРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД», умовам цього договору та фактичним показникам фінансово-господарської діяльності підрядника за відповідний звітний період?

- Чи є надані Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» калькуляції визначення договірної вартості робіт з відновлення систем озброєння вертольотів №174 від 18.11.2024, №176 від 14.11.2024, №177від 18.11.2024, №179 від 29.11.2024 ,№175 від 29.11.2024, №178 від 28.11.2024, №191 від 13.03.2025, №192 від 24.02.2025, №194 від 25.04.2025, №190 від 13.03.2025 такими, що дозволяють здійснити перевірку правильності визначення ціни відповідно до умов пункту 2.2 Договору на виконання Робіт № 7701.24 від 15.02.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «МС АВІА-ГРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД»?

- Чи є можливим на підставі наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» розрахункових документів, а саме специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, №10 та калькуляцій визначення договірної вартості робіт з відновлення систем озброєння вертольотів №174 від 18.11.2024, №176 від 14.11.2024, №177 від 18.11.2024, №179 від 29.11.2024 ,№175 від 29.11.2024, №178 від 28.11.2024, №191 від 13.03.2025, №192 від 24.02.2025, №194 від 25.04.2025, №190 від 13.03.2025 передбачених Договором на виконання Робіт № 7701.24 від 15.02.2024укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «МС АВІА-ГРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» здійснити об`єктивний та однозначний розрахунок договірної ціни у порядку, передбаченому пунктом 2.2 Договору на виконання Робіт № 7701.24 від 15.02.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «МС АВІА-ГРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД»?

- Чи відповідає методика формування ціни, передбачена п. 2.2 Договору № 7701.24 від 15.02.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю наукова-виробнича фірма «МС АВІА-ГРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД», вимогам нормативно-правових актів з питань ціноутворення у сфері державного замовлення?

Витрати на проведення експертизи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «МС АВІА-ГРЕЙД».

Також позивачем у системі "Електронний суд" 09.04.2026 сформовано клопотання про витребування доказів. Представник позивача просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» належним чином засвідчену копію картки обліку фактичних витрат на виконання робіт за договором №7701.24 від 15.02.2024.

Відповідачем у системі "Електронний суд" 10.04.2026 сформовано клопотання про витребування доказів. Представник відповідача просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС АВІА-ГРЕЙД" належним чином завірені копії наступних документів.

1) Калькуляції визначення договірної ціни наданих послуг (виконаних робіт) за контрактом №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023, завізовану 621 ВП МОУ

2) Протоколи погодження договірної ціни наданих послуг (виконаних робіт) за Державним контрактом №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023

3) Актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) за Державним контрактом №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023

4) Посвідчення 621 ВП МОУ про приймання послуг (виконання робіт) заДержавним контрактом №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023.

5) Специфікацію та Календарний план, що є Додатками до Державного контракту №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023

6) Підтвердження оплати від МО України на адресу ТОВ НВФ «МС АВІА-ГРЕЙД» на підставі Державного контракту №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023 року

7) Завірений витяг з контракту №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023, яким визначено порядок встановлення ціни (вартості) контракту

Наведена інформація стосується наступних робіт (послуг):

Дообладнання вертольоту Ми-8МТВ-5 №784М24;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТВ-5 №784М20;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТВ-5 №398М06;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТ №108М16;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТ №95969;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТ №95666;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТВ-5 №784М22;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТ №703М03;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТ №95968;

Дообладнання вертольоту Ми-8МТ №95837.

Крім того відповідачем у системі "Електронний суд" 10.04.2026 сформовано заперечення на клопотання про призначення експертизи. Представник відповідача, обґрунтовуючи свою позицію, просить суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Також відповідачем у системі "Електронний суд" 10.04.2026 сформовано заперечення щодо клопотання позивача від 09.04.2026, яке стосувалося витребування доказів. Відповідач наполягає на відмові суду у задоволенні цього клопотання.

У судовому засіданні 13.04.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подане клопотання про витребування доказів в повному обсязі.

Представники відповідача вважають клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вони також повідомили суд про готовність надати позивачеві копії документів під час судового засідання або після нього.

Суд залишив вирішення клопотання представника позивача про витребування доказів до наступного судового засідання.

Представники відповідача підтримали в повному обсязі клопотання про витребування доказів.

Представник позивача заперечив проти його задоволення.

Суд залишив вирішення клопотання представника відповідача про витребування доказів до наступного судового засідання.

Клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи буде розглянуто судом після вирішення клопотань сторін про витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 07.05.2026 об 09 год. 30 хв.

Відповідачем у системі "Електронний суд" 04.05.2026 сформовано клопотання про долучення доказів. Представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи копію листа №5112/1 від 27.04.2026 року, отриманого від позивача, що містить відмову в наданні документів.

Позивачем у системі "Електронний суд" 04.05.2026 сформовано клопотання про відкладення розгляду справи. Адвокат, представник ТОВ НВФ «МС АВІА-ГРЕЙД» Дмитро Майстро, повідомив суд про свою участь у судовому засіданні у справі № 910/2851/26, призначеному на 06.05.2026 о 11:00 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (адреса: 04116, Україна, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 А), також 07.05.2026 адвокат Дмитро Майстро, як представник ТОВ НВФ «МС АВІА-ГРЕЙД», братиме участь у судовому засіданні у справі № 824/139/25, призначеному на 07.05.2026 о 10:00 в приміщенні Верховного Суду (адреса: Україна, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 28).

Відповідачем у системі "Електронний суд" 06.05.2026 сформовано заперечення на клопотання від 04.05.2026 року про відкладення судового розгляду. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи через неповажність неявки позивача в судове засідання.

У судовому засіданні 07.05.2026 приймав участь представник відповідача.

Під час судового засідання представник відповідача заперечив проти клопотання представника позивача, зазначивши, що запропоновані дата та час були узгоджені на попередньому судовому засіданні.

Ухвалою від 07.05.2026 суд відклав підготовче засідання на 13.05.2026 о 14год. 15хв. Вирішення клопотань залишив до наступного підготовчого засідання.

Через систему «Електронний суд» 08.05.2026 відповідачем подано додаткові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх. 10302/08-08/26 від 08.05.2026) щодо заявленого позивачем клопотання про призначення судової економічної експертизи, в яких, серед іншого, запропоновано перелік запитань експерту.

Від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 13.05.2026 без участі представника позивача.

У судовому засіданні 13.05.2026 приймали участь представники обох сторін.

Судом винесено на розгляд клопотання про витребування доказів, подане позивачем 09.04.2026.

Представником позивача у судовому засіданні 13.05.2026 заявлено усне клопотання про залишення клопотання позивача про витребування доказів без розгляду.

Представники відповідача не заперечили проти заявленого позивачем клопотання.

Клопотання ТОВ НВФ «МС АВІА-ГРЕЙД» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» належним чином засвідченої копії картки обліку фактичних витрат на виконання робіт за договором №7701.24 від 15.02.2024, суд залишив без розгляду.

Судом винесено на розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» (вх. № 7997/08-08/26 від 10.04.2026) про витребування доказів .

Представник відповідача підтримав подане клопотання.

Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання.

Частинами 1, 2, 3 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд, розглянувши подане клопотання, ухвалив його задовольнити, оскільки витребувані докази мають значення для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті, зважаючи на те, що договір, положення якого оспорюються позивачем, укладено на підставі Державного контракту №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023.

На розгляд винесено клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи.

Представник позивача підтримав подане клопотання.

Представники відповідача заперечили проти задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 13.05.2026 задоволено клопотання ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» про витребування доказів, витребувано у ТОВ НВФ "МС АВІА-ГРЕЙД" копії документів щодо Державного контракту №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ НВФ «МС «АВІА-ГРЕЙД» про призначення судової економічної експертизи та відкладено підготовче засідання на 25.05.2026 о/об 11 год. 30 хв. Відкладено підготовче засідання.

До Господарського суду Запорізької області 21.05.2026 від позивача надійшла заява про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.05.2026. До заяви подані належним чином завірені копії витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 25.05.2026 приймали участь представники обох сторін.

Суд надав представникам відповідача можливість ознайомитися з документами, поданими позивачем.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 25.05.2026 з`ясовано у представника позивача та відповідача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази на теперішній час надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2026 о 14 год. 00 хв.

У системі "Електронний суд" 26.05.2026 сформовано заяву про участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 28.05.2026, в режимі відеоконференції.

Заяву представника позивача щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції судом залишено без задоволення, про що винесено відповідну ухвалу суду.

У системі "Електронний суд" 26.05.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У системі "Електронний суд" 28.05.2026 позивачем сформовано клопотання про відкладення судового засідання. Представник позивача повідомив суд, що перебуватиме у відрядженні в місті Києві у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги під час невідкладної слідчої дії (допиту), що проводиться в межах кримінального провадження у Головному слідчому управлінні Національної поліції України за участю старшого слідчого в ОВС цього управління Євгенії Григорової.

У судовому засіданні 25.05.2026 приймали участь представники відповідача.

Розглянувши подане представником позивача клопотання, суд, з метою забезпечення права кожного із учасників у даній справі на належний судовий захист, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору, ухвалив клопотання задовольнити та відкласти судове засідання на 22.06.2026 о 14 год. 15 хв.

У судовому засіданні 22.06.2026 приймали участь представники обох сторін.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та дослідження доказів, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 01.07.2026 о 15 год. 15 хв.

У судовому засіданні 01.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС "АВІА-ГРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД", в якій позивач просить суд визнати недійсними пукти 2.2 та 2.8 договору № 7701.24 від 15.02.2024, укладеного між сторонами. в частині визначення механізму формування договірної ціни виконання робіт.

В обґрунтування позивач посилається на те, що сторонами при укладенні договору від 15.02.2024 № 7701.24 не визначено конкретну грошову суму зобов`язання, не встановлено формулу розрахунку ціни, не погоджено вичерпний перелік витрат, які можуть бути включені до вартості робіт, не визначено граничний або фіксований рівень прибутку, а також не передбачено чіткий та об`єктивний механізм перевірки калькуляції, яка формується виконавцем.

Позов обґрунтовано ст. ст. 215, 217 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив повністю, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

По-перше, зазначає, що, невмотивованим видається той факт, що позивач звернувся з позовом про визнання положень Договору про виконання робіт від 15.02.2024 року, за яким регулярно приймав та неодноразова оплачував виконані роботи, тільки після відкриття Господарським судом м. Києва справи № 910/484/26 за позовом про стягнення заборгованості з ТОВ НВФ «МС АВІАГРЕЙД» саме за цим договором.

По-друге, пунктом 1.1. Договору №7701.24 на виконання робіт від 15.02.2024 року передбачено, що предметом цього Договору є «…виконання Робіт з відновлення систем озброєння Вертольотів Ми-8МТ(МТВ, МТВ-5) заводські номери №№ 784М22, 703М03, 784М24, 784М20, 398М06, 108М16, 95968, 95969, 95837, 95666 (далі по тексту - Вертольоти), вартість, характеристики та терміни виконання Робіт визначені у Специфікаціях (Додаток №1) до Договору (далі по тексту - Роботи), які є невід`ємною частиною цього Договору».

Згідно з п.1.2. цього ж Договору підставою для його укладання є «Державний контракт №370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023р укладений між Замовником та Міністерством оборони України (Генеральний замовник), за яким Виконавець (Відповідач) виступає узгодженим співвиконавцем Замовника».

Пунктом 2.8. Договору передбачено, що Замовник оплачує виконані та прийняті Роботи, які передбачені Специфікаціями №№1-10 (Додаток № 1) до Договору, за договірною ціною, погодженою Сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної ціни виконання Робіт (Додаток №5) до Договору, яка відповідає фактичним та обгрунтованим розрахункам очікуваних витрат, з урахуванням встановленого Договором рівня прибутку.

Таким чином, відповідач вважає, що ціна виконаних робіт погоджується сторонами в Калькуляціях вартості виконаних робіт та Актах приймання виконаних робіт.

З наведеного, на думку відповідача, вартість виконаних робіт погоджується сторонами договору цілим рядом двосторонніх документів. Порядок формування договірної ціни передбачений спеціальними нормативними актами: постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 N 309 "Про затвердження Порядку формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою», постановами Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363 «Питання оборонних закупівель», та жодним чином не суперечить Цивільному кодексу або іншим актам цивільного законодавства в розумінні ст. 20 ЦК України.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між ТОВ НВФ «МС АВІА-ГРЕЙД» та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» 15 лютого 2024 року було укладено Договір №7701.24, предметом якого є виконання робіт з дообладнання повітряних суден відповідно до Специфікацій №№1 10, що є невід`ємними додатками до договору.

За умовами Договору від 15 лютого 2024 року №7701.24, Позивач - ТОВ НВФ «МС АВІА-ГРЕЙД» є Замовником та Відповідач - ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» є Виконавцем.

Відповідно до умов Договору від 15 лютого 2024 року №7701.24 Виконавець зобов`язався виконати роботи з дообладнання визначених виробів, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1. договору встановлена вартість виконання робіт за договором, яка зазначена у специфікаціях №1-10 (Додаток 1 до договору) на підставі комерційної пропозиції, наданої виконавцем. В розрахунку вартості робіт за цим договором виконавець враховує всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, збутові, операційні та інші витрати, пов`язані з виконанням цього договору. Вартість виконання робіт за договором граничною і не може бути перевищена виконавцем. Ц разі перевищення Виконавцем вартості вартості робіт за договором, витрати Виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті Замовником не підлягають. Вказана ціна є базовою для визначення вартості виконання робіт на момент укладення договору та досягнення в подальшому домовленості щодо договірної ціни.

У Специфікаціях до Договору (№1-10) визначена вартість робіт окремо по кожному об`єкту. Специфікації підписані сторонами без зауважень.

Пунктом 2.2 Договору від 15 лютого 2024 року №7701.24 передбачено, що «Остаточна договірна ціна виконання Робіт формується після виконання Робіт відповідно до фактичних витрат, які понесені Виконавцем у процесі виконання Договору. Договірна ціна виконання Робіт для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони визначається на підставі Калькуляції визначення договірної ціни, сформованої Виконавцем з урахуванням економічних показників діяльності підприємства за період виконання Робіт за Договором та затверджується Протоколом погодження договірної ціни виконання Робіт (Зразок - Додаток №5). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, збутові, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виконання Робіт.».

Додатковою угодою № 2 до Договору від 09.10.2024 пункт 2.2. викладено у новій редакції: «Остаточна договірна ціна виконання Робіт формується після виконання Робіт відповідно до фактичних витрат, які понесені Виконавцем у процесі виконання Договору. Договірна ціна виконання Робіт для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони визначається на підставі Калькуляції визначення договірної ціни, сформованої Виконавцем з урахуванням економічних показників діяльності підприємства за період виконання Робіт за Договором, завізованої 621 ВП МО та затверджується Протоколом погодження договірної ціни виконання Робіт (Зразок - Додаток №5). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, збутові, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виконання Робіт.».

Пунктом 2.8 Договору від 15 лютого 2024 року №7701.24 встановлено, що замовник оплачує виконані та прийняті Роботи, які передбачені Специфікаціями № №1-10 (Додаток №1) до Договору, за договірною ціною, погодженою Сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної ціни виконання Робіт (Додаток №5) до Договору, яка відповідає фактичним та обґрунтованим розрахункам очікуваних витрат, з урахуванням встановленого Договором рівня прибутку.

Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за фактично виконані та прийняті Роботи шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання Замовником від Виконавця рахунку на оплату Робіт, за умови надходження цільових коштів від Генерального підрядника.

У разі, коли фактичні витрати Виконавця на виконані Роботи перевищують їх ціну, зафіксовану у Специфікаціях №№1-10 (Додаток №1) до Договору, Замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.».

Позивач не оспорює факт укладення договору, не ставить під сумнів предмет договору та не заперечує факт виконання робіт як таких (що підтверджується матеріалами справи). Предметом оспорювання є виключно положення пунктів 2.2 та 2.8 Договору від 15 лютого 2024 року №7701.24 в частині механізму формування договірної ціни, тобто ті положення, які регламентують спосіб визначення розміру грошового зобов`язання.

За таких обставин позивач вважає, що існують правові підстави для визнання недійсними пунктів 2.2 та 2.8 Договору від 15 лютого 2024 року №7701.24 в частині, що передбачає формування договірної ціни на підставі калькуляції, сформованої Виконавцем без встановлення об`єктивних критеріїв її визначення та перевірки.

Позивач вважає, що вказані пункти Договору не можуть бути застосовані в силу їх недійсності. Порушення прав обґрунтував пред`явленням позову до нього Відповідачем на підставі наведених вище положень Договору, які, на його думку, повинні бути визнані судом недійсними.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Виходячи зі змісту та умов договору на виконання робіт № 7701.24 від 15.02.2024, цей договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд виснує, що сторонами погоджено спосіб визначення ціни договору.

Згідно з частинами першою-третьої, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Суд установив, що між сторонами підписано акти приймання виконаних робіт:

№ 1 від 26.11.2024 щодо вертольоту типу Ми-8МТВ-5 №784М24, загальна вартість робіт 7682464,26 грн;

№ 2 від 26.11.2024 щодо вертольоту типу Ми-8МТВ-5 №398М06, загальна вартість робіт 9757682,04 грн;

№ 3 від 26.11.2024 щодо вертольоту типу Ми-8МТВ-5 №784М20, загальна вартість робіт 9571574,46 грн;

№ 4 від 04.12.2024 щодо вертольоту типу Ми-8МТ №95969, загальна вартість робіт 17308968,00 грн;

№ 5 від 04.12.2024 щодо вертольоту типу Ми-8МТ №95666, загальна вартість робіт 17308968,00 грн;

№ 6 від 04.12.2024 щодо вертольоту типу Ми-8МТ №108М16, загальна вартість робіт 6970377,18 грн;

№ 7 від 31.03.2025 щодо вертольоту типу Ми-8МТ №703М03, загальна вартість робіт 11109681,72 грн;

№ 8 від 31.03.2025 щодо вертольоту типу Ми-8МТ №95837, загальна вартість робіт 14854095,00 грн;

№ 9 від 31.03.2025 щодо вертольоту типу Ми-8МТ №95968, загальна вартість робіт 14331260,28 грн;

№ 10 від 28.04.2025 щодо вертольоту типу Ми-8МТВ-5 №784М22, загальна вартість робіт 11294750,22 грн.

Зі змісту актів вбачається, що за обсягом і терміном виконання робіт замовник претензій не має.

Також з актів установлено, що кошти за виконані роботи частково перераховані Виконавцеві 15.02.2024 (акти №№ 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10).

Отже, матеріали справи свідчать про прийняття та часткову оплату робіт за Договором, положення якого оспорюються позивачем.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23).

Однак у даній справі позивач не навів фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваних правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення). Доказів таких обставин суду не надано.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Загальні засади (принципи) цивільного права втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації так, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України № 15-рп/24).

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Хоча така категорія, як справедливість, є оціночним поняттям та має властивість змінювати своє змістовне наповнення залежно від різних, як об`єктивних, так і суб`єктивних обставин, очевидним є те, що застосування такого принципу у визначенні наявності підстав для застосування штрафних санкцій відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як стягнення неустойки.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі "Делькорт проти Бельгії", 07.01.1970, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Суд звертає увагу, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були, зокрема внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" звернув увагу, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України, в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання положень пунктів 2.2, 2.8 Договору недійсними бере до уваги прийняття виконання за договором та часткову оплату.

Тож суд приходить до висновку про недоведеність підстав недійсності та порушення прав позивача.

Висновки суду.

У силу приписів ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є змагальність.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що, зважаючи на принцип змагальності, який знаходить своє вираження, зокрема, у розподілі тягаря доказування, позивачем не надано доказів, які б у їх сукупності та взаємозв`язку дозволили дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.08.2026, зважаючи на те, що місто Запоріжжя знаходиться у безпосередній близькості до лінії фронту, що є загальновідомим фактом, постійно зазнає атак різними видами озброєння, як-то FPV-дронами, керованими авіаційними бомбами, реактивними системами залпового вогню, що обумовлює необхідність перебування в укритті як працівників апарату суду, так і суддів.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна