Рішення № 138678994, 13.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/81/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Справа № 908/1582/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс»

(71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, нині вул. Молодіжна, буд. 39, кв. 7; код ЄДРПОУ 22126902)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

( АДРЕСА_2 )

про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до Єдиного державного реєстру,

Представники сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

третя особа не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс», у якому просить:

визнати припиненими трудові відносини між ним та Приватним підприємством «Запоріжбудсервіс» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання рішенням суду законної сили;

зобов`язати суб`єкта державної реєстрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про позивача як керівника підприємства та особу, яка має право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зазначений у Єдиному державному реєстрі керівником Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс», однак у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Енергодара фактична господарська діяльність підприємства за законодавством України припинена, майно підприємства, його первинна документація, установчі документи та засоби доступу до електронних ресурсів залишилися на тимчасово окупованій території.

Позивач стверджує, що прийняв рішення припинити трудові відносини з підприємством та звільнитися з посади директора за власним бажанням, однак позбавлений можливості реалізувати це право в позасудовому порядку.

Єдиним засновником Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс» є ОСОБА_2 , місце проживання якого за відомостями Єдиного державного реєстру зареєстроване у місті Енергодарі. Після початку тимчасової окупації міста зв`язок із засновником підприємства втрачено, відомі позивачу актуальні засоби електронного чи телефонного зв`язку із засновником відсутні.

Позивач зазначає, що направлення поштової кореспонденції на адресу підприємства та засновника є об`єктивно неможливим через припинення поштового сполучення з тимчасово окупованою територією.

Подальше збереження у Єдиному державному реєстрі відомостей про позивача як керівника підприємства, за відсутності можливості здійснювати його управління та припинити свої повноваження у звичайному корпоративному порядку, порушує право позивача на вільний вибір праці та фактично примушує його залишатися керівником юридичної особи всупереч власному волевиявленню.

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ РУХ СПРАВИ

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1582/26, справу передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1582/26, якій присвоєно номер провадження 24/81/26.

Суд постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та призначив судове засідання.

Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, а третій особі письмові пояснення щодо позовних вимог.

Місцезнаходження відповідача та зареєстроване місце проживання третьої особи знаходяться у місті Енергодарі Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією України.

У зв`язку із зазначеним відповідач та третя особа повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Позивач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином через його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, причин його неподання суду не повідомив. Третя особа письмових пояснень щодо позовних вимог також не подала.

Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Згідно із частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність клопотань про відкладення її розгляду, а також достатність наявних у матеріалах справи доказів для вирішення спору, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На підставі наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 29.06.2026, суд установив, що Приватне підприємство «Запоріжбудсервіс», код ЄДРПОУ 22126902, зареєстроване 04.11.1994 та має статус зареєстрованої юридичної особи.

Місцезнаходженням підприємства є: Україна, 71503, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Комсомольська, будинок 39, квартира 7.

Керівником Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс» у Єдиному державному реєстрі зазначений ОСОБА_1 .

Єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником підприємства є ОСОБА_2 , частка якого у статутному капіталі підприємства становить 100 відсотків.

Місце проживання засновника за даними Єдиного державного реєстру зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Органом управління Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс» у Єдиному державному реєстрі зазначений засновник.

Місто Енергодар Василівського району Запорізької області включене до затвердженого уповноваженим державним органом переліку територій України, тимчасово окупованих російською федерацією.

Із наданих позивачем документів та пояснень убачається, що позивач після окупації міста Енергодара фактично проживає у місті Запоріжжі та має статус внутрішньо переміщеної особи.

Первинна документація підприємства, його майно, оригінал статуту та інші документи залишилися за місцезнаходженням підприємства на тимчасово окупованій території.

Доступу до зазначених документів, майна та електронних ресурсів підприємства позивач не має.

Поштові відправлення на адресу підприємства та засновника у місті Енергодарі операторами поштового зв`язку не приймаються та не доставляються у зв`язку з тимчасовою окупацією території.

Доказів наявності у позивача діючої електронної адреси, номера мобільного телефону чи іншого актуального засобу зв`язку із засновником підприємства матеріали справи не містять.

Наявні у витягу з Єдиного державного реєстру стаціонарні номери телефонів є контактними даними підприємства, розташованого на тимчасово окупованій території, та самі собою не підтверджують існування реальної можливості повідомити засновника чи скликати орган управління підприємства.

Позивач чітко та однозначно висловив волю на припинення трудових відносин із Приватним підприємством «Запоріжбудсервіс» та звільнення з посади директора за власним бажанням.

Відповідач та його засновник заперечень проти припинення трудових відносин до суду не подали. Доказів здійснення підприємством господарської діяльності за законодавством України, проведення засідань органу управління або наявності іншого реального механізму розгляду заяви позивача про звільнення матеріали справи не містять.

ПРАВОВА ОЦІНКА ВСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється.

Конституційне право на працю охоплює не лише можливість вільно обирати роботу, але й право особи припинити трудові відносини, які вона більше не бажає продовжувати.

За приписами статті 2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати визначену цією угодою роботу, а роботодавець виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Зміст наведеної норми свідчить, що припинення трудового договору за ініціативою працівника ґрунтується насамперед на його вільному волевиявленні. Роботодавець не має права примушувати працівника продовжувати трудові відносини після того, як працівник належним чином висловив волю на їх припинення.

Разом із тим правовий статус керівника юридичної особи має подвійний характер.

З одного боку, керівник перебуває із юридичною особою у трудових відносинах, а з іншого є одноосібним виконавчим органом або членом органу управління юридичної особи, який здійснює її представництво у відносинах із третіми особами.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути у будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Питання призначення та припинення повноважень керівника приватного підприємства належать до компетенції його власника або органу управління, визначеного установчими документами.

При цьому відсутність рішення власника підприємства не може мати наслідком безстрокове та примусове збереження за фізичною особою статусу керівника юридичної особи всупереч її чітко висловленій волі.

У постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що для належної реалізації права на звільнення за власним бажанням директор має подати або надіслати заяву про звільнення учасникам товариства та ініціювати проведення загальних зборів, до компетенції яких належить вирішення питання про його звільнення.

Водночас Верховний Суд указав, що за відсутності рішення компетентного органу юридичної особи керівник із метою захисту свого права може звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 сформульовано висновок, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора, зокрема через неможливість зібрати кворум, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 також зазначила, що звернення особи, яка виконує функції одноосібного виконавчого органу, до суду з вимогою про припинення її повноважень пов`язане з управлінням юридичною особою та має розглядатися за правилами господарського судочинства.

За звичайних умов директор юридичної особи повинен вжити всіх передбачених законодавством і установчими документами заходів для повідомлення власника та скликання органу управління.

Разом із тим процесуальні й матеріально-правові приписи не можуть тлумачитися як такі, що вимагають від особи вчинення завідомо неможливих дій.

У цій справі місцезнаходження відповідача та зареєстроване місце проживання його єдиного засновника знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Поштове сполучення з містом Енергодаром відсутнє. Доказів існування діючих засобів електронного зв`язку із засновником або можливості його особистого повідомлення матеріали справи не містять.

Статут, первинна документація, печатка, майно та засоби доступу до електронних ресурсів підприємства залишилися на тимчасово окупованій території та є недоступними для позивача.

За таких виняткових обставин покладення на позивача обов`язку направити заяву про звільнення поштовим відправленням на тимчасово окуповану територію або провести засідання органу управління, зв`язок з єдиним членом якого втрачено, означало б покладення обов`язку вчинити об`єктивно неможливі дії.

Тимчасова окупація території, припинення поштового сполучення, відсутність доступу до документів підприємства і засобів зв`язку із засновником не залежать від волі позивача.

Відсутність у позивача фізичної можливості додержати звичайної корпоративної процедури не може позбавляти його конституційного права припинити трудові відносини та повноваження керівника.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої позивач невизначений строк продовжував би вважатися керівником юридичної особи, діяльність якої фактично не контролює, документи та майно якої йому недоступні, а зв`язок із власником якої втрачений.

Таке становище не узгоджується із принципом свободи праці, забороною примусової праці, засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також із правом на ефективний судовий захист.

Суд також ураховує, що позивач просить визнати трудові відносини припиненими не з минулої дати, а з дати набрання рішенням суду законної сили.

Такий спосіб визначення дати припинення відносин не створює правової невизначеності щодо діяльності підприємства у минулому, не надає рішенню суду зворотної дії та забезпечує баланс між правами позивача й інтересами юридичної особи та третіх осіб.

Отже, наявними у справі доказами підтверджуються:

статус позивача як керівника відповідача;

однозначне волевиявлення позивача припинити трудові відносини;

відсутність доступу до органів управління та документів підприємства;

об`єктивна неможливість повідомити єдиного засновника звичайними засобами зв`язку;

неможливість припинення повноважень позивача в позасудовому порядку;

продовження існування у Єдиному державному реєстрі відомостей про позивача як керівника підприємства всупереч його волі.

Відповідач та третя особа зазначених обставин не спростували, будь-яких доказів на підтвердження можливості розгляду питання про звільнення позивача органом управління підприємства суду не надали.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження існування такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінивши кожен доказ окремо та всі докази у їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимога про визнання припиненими трудових відносин між позивачем і відповідачем є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

ЩОДО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи.

Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу може проводитися на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі.

За змістом статті 25 зазначеного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Установлений судом факт припинення трудових відносин і повноважень позивача як керівника відповідача безпосередньо впливає на достовірність відомостей Єдиного державного реєстру.

Збереження після набрання рішенням суду законної сили відомостей про позивача як керівника підприємства суперечило б установленим судом правовідносинам та порушувало б право позивача на ефективний захист.

Разом із тим позивачем не визначено конкретного суб`єкта державної реєстрації, до якого заявлена вимога про зобов`язання вчинити реєстраційну дію, та такого суб`єкта не залучено до участі у справі як відповідача.

Судове рішення не може покладати індивідуально визначений обов`язок на необмежене коло державних реєстраторів і нотаріусів, які не є учасниками справи.

Водночас належним та ефективним способом захисту порушеного права за встановлених обставин є зазначення у резолютивній частині рішення, що рішення суду після набрання ним законної сили є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Приватне підприємство «Запоріжбудсервіс» шляхом виключення відомостей про позивача як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності.

Таке формулювання відповідає змісту заявлених вимог, забезпечує реальне поновлення прав позивача та не покладає обов`язків на осіб, яких не було залучено до участі у справі.

Згідно із частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з визначенням ефективного та виконуваного способу поновлення відомостей Єдиного державного реєстру.

ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У позовній заяві позивач послався на пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення його від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом цього спору не є стягнення заробітної плати або поновлення позивача на роботі. Спір пов`язаний із припиненням повноважень керівника юридичної особи та управлінням юридичною особою, а тому віднесений до юрисдикції господарського суду як корпоративний спір.

Отже, передбачене пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору безпосередньо на цей спір не поширюється.

Разом із тим ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі без вимоги про попередню сплату позивачем судового збору.

Відповідно до частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають під час виконання договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позову, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру, належить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за її подання, становить: 3 328,00 грн Ч 0,8 = 2 662,40 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог та враховуючи, що судовий збір позивачем при зверненні до суду не сплачувався, судовий збір у сумі 2 662,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 5, 13, 20, 73 79, 86, 123, 129, 202, 232 233, 236 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до Єдиного державного реєстру задовольнити.

2. Визнати припиненими з дати набрання цим рішенням законної сили трудові відносини між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Приватним підприємством «Запоріжбудсервіс», код ЄДРПОУ 22126902, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Припинити з дати набрання цим рішенням законної сили повноваження ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як керівника директора Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс», код ЄДРПОУ 22126902, та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені цього підприємства без довіреності.

4. Визначити, що це рішення після набрання ним законної сили є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Приватне підприємство «Запоріжбудсервіс», код ЄДРПОУ 22126902, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як керівника директора та особу, яка має право вчиняти дії від імені Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс» без довіреності.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Запоріжбудсервіс» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, нині вул. Молодіжна, буд. 39, кв. 7; код ЄДРПОУ 22126902) в дохід Державного бюджету України 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 31 липня 2026 року.

Суддя Т.А. Азізбекян