Ухвала суду № 138678707, 03.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"03" серпня 2026 р. Cправа № 902/664/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику учасників процесу матеріали заяви представника Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 30.07.2026 (вх. № 01-43/31/26 від 30.07.2026), поданої у справі

за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

до: Фермерського господарства "Агропродукт-П" (вул. Нестеренка, буд. 6/2, с. Тернівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22111)

про стягнення 4749884,87 грн,

та за зустрічним позовом: Фермерського господарства "Агропродукт-П" (вул. Нестеренка, буд. 6/2, с. Тернівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22111)

до: Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області в порядку загального позовного провадження розглядається справа № 902/664/26 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича про стягнення з Фермерського господарства "Агропродукт-П" 4749884,87 грн, а також за зустрічним позовом Фермерського господарства "Агропродукт-П" до Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича про визнання договору недійсним.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №2128ТА від 20.03.2025 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого Фізичною особою-підприємцем Гудемчуком Анатолієм Миколайовичем заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Агропродукт-П" 4749884,87 грн, з яких: 3349170 грн - основного боргу; 1030860,35 грн - пені; 100725,35 грн - 3% річних та 269129,17 грн - інфляційних втрат.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірний договір від Фермерського господарства "Агропродукт-П" підписано неуповноваженою особою, що має наслідком визнання такого договору недійсним в силу приписів 203, 215 Цивільного кодексу України.

В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича №б/н від 30.07.2026 (вх. № 01-43/31/26 від 30.07.2026) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру первісних позовних вимог 4749884,87 грн або ж у розмірі 3349170 грн основного боргу (без урахування решти складових заборгованості).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2026 вказану заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Мотивуючи заяву про забезпечення позову заявник вказує, що наразі існують об`єктивні та обґрунтовані підстави стверджувати, що по даній справі є ризик утруднення чи взагалі унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення в подальшому судом вимог сторони первісного позивача.

ФОП Гудемчук А.М. в загальному передбачає, що ФГ "Агропродукт-П" після стягнення 4297993,28 грн у судовій справі № 902/757/26 може розпочати процедуру банкрутства, оскільки чистий прибуток не дозволяє покрити суму зобов`язань. Неможливість же покрити суму зобов`язань призведе до необхідності продажу майна та техніки, що, знову ж таки зумовить банкрутство юридичної особи. Отож, наразі існує об`єктивна та не перебільшена вірогідність того, що за час розгляду даної справи судом, у ФГ "Агропродукт-П" не буде можливості виплатити на користь ФОП Гудемчука А.М. суму заборгованості у розмірі 4749884,87, що фактично унеможливить виконання судового рішення по справі у разі задоволення вимог первісного позивача.

В свою чергу, в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання представниці ФГ "Агропродукт-П" №б/н від 30.07.2026 (вх. № 01-30/7769/26 від 30.07.2026) про долучення до матеріалів справи на спростування доводів заяви про забезпечення позову доказів наявності рухомого та нерухомого майна у Фермерського господарства "Агропродукт-П", його платоспроможності та можливості виконати рішення суду у випадку задоволення первісного позову, а також докази того, що накладення арешту на грошові кошти господарства унеможливить виконання ним зобов`язань, в тому числі і з виплати заробітної плати працівникам підприємства, а також перешкоджатиме його діяльності як підприємства, віднесеного до критичної інфраструктури.

Крім того, представницею ФГ "Агропродукт-П" подано заперечення на заяву про забезпечення позову №б/н від 31.07.2026 (вх. № 01-30/7819/26 від 31.07.2026), у якому, зокрема, вказано, що в даній справі відсутнє також достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача за первісним позовом на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому ФГ "Агропродукт П" на праві власності володіє основними засобами на загальну суму 21 907 222,05 грн., серед яких Зерноочисний комплекс вартістю 12 082 120,30 грн. загальною площею (кв. м): 1904.1, Опис: приміщення будівлі блоку теплих стоянок (1-2 - 853,6 кв. м.) - "А", прибудова "АГ, прибудова - "а", завальна яма - "Б", операторська - "В", ЗАВ - "Г", операторська "Д", будинок механізатора - "Е", склад для насіння - "Є", вбиральня - "Ж", сушка для зерна - №1, ваги - №2, ворота - №3, ворота - №4, огорожа - №5 Адреса: Вінницька обл., Хмільницький р., с. Тернівка, вулиця Нестеренка, будинок 6/2, а також рухоме майно - сільськогосподарська техніка та ТЗ.

Також відповідач за первісним позовом просить врахувати ту обставину, що ФГ "Агропродукт П" має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до пунктів 3, 4, 8 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76. Згідно із Законом України "Про критичну інфраструктуру" об`єкти критичної інфраструктури визнаються об`єкти інфраструктури, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Законом встановлено, що захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Поряд з цим ч. 16 ст. 137 ГПК України передбачено, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

Хоча відповідач за первісним позовом сукупно не відповідає 3 критеріям для заборони вжиття заходів забезпечення позову (ч.16 ст. 137 ГПК України), але з точки зору співмірності і негативних наслідків від вжиття таких заходів, просить суд прийняти до уваги той факт, що ФГ "Агропродукт П" має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки держави та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період і негативні наслідки застосування заходів забезпечення позову можуть перевищити мету забезпечення позову в цьому конкретному випадку.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Згідно із ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 зазначив, що про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/7141/13 та від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18).

Поряд з цим у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

Обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Суд звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд враховує позицію ОП ВС КГС, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У цій же постанові зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Поряд з цим покладення обов`язку щодо спростування необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову на відповідача не спростовує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Водночас матеріали поданої заяви про забезпечення позову, як і матеріали справи, не містять жодних доказів вчинення Фермерським господарством "Агропродукт-П" будь-яких активних дій, спрямованих на приховування активів, їх відчуження чи зменшення майнової спроможності останнього з метою уникнення можливого виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Навпаки, із поданих представницею Фермерського господарства "Агропродукт-П" документів судом встановлено наявність у вказаного суб`єкта суттєвих майнових активів, а саме як рухомого, так і нерухомого майна. Тобто сам відповідач за первісним позовом вказує на наявність відповідних активів, а не приховує такий факт.

Фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише його припущенням, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Така підстава, як подання зустрічного позову та заявлення клопотання про проведення судової експертизи у справі, що може бути довготривалим процесом, не є безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем за первісним позовом ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Поряд з цим наявність судового провадження щодо Фермерського господарства "Агропродукт-П" в іншій справі не ставлять у пряму залежність неможливість виконання рішення (у разі задоволення позову) у майбутньому, при цьому заявлені до нього вимоги в іншому провадженні також не визнані у судовому порядку безспірними.

Тобто, заявником забезпечення позову не наведено жодних обставин, які б об`єктивно свідчили про реальну, а не гіпотетичну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення.

Наявність судових проваджень щодо стягнення з Фермерського господарства "Агропродукт-П" заборгованості, як і те, що чистий прибуток не дозволяє покрити суму заявлених зобов`язань також не є безумовною підставою для відкриття процедури банкрутства, на що акцентує увагу ФОП Гудемчук А.М.

Ризик утруднення чи неможливості виконання рішення суду має бути реальним, конкретним і підтвердженим доказами, а не ґрунтуватися на абстрактних припущеннях або загальних міркуваннях про можливу поведінку відповідача. Суд не може підміняти доказування логічними припущеннями, навіть якщо вони видаються вірогідними.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, заявником не наведено обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову, відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Гудемчука Анатолія Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 30.07.2026 (вх. № 01-43/31/26 від 30.07.2026) у справі № 902/664/26 відмовити.

2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч. 8 ст. 140, п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати ФОП Гудемчуку А.М. рекомендованим листом; решті учасникам справи - до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 03.08.2026.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ФОП Гудемчуку А.М. - АДРЕСА_1 .