Рішення № 138678566, 03.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5751/26

Провадження №2/333/4622/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6245571 від 05.01.2023 в розмірі 13 903,90 грн., а також понесеного судового збору у сумі 2 662, 40 грн., та витрати на правничу допомогу - 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 05.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір №6245571, за умовами якого сума кредиту (загальний розмір) становить 3000,00 грн, строк кредиту 360 дні (пункти 1.3 та 1.4). Відповідач отримав кредит в сумі 3000,00 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна». В подальшому між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу відповідно до умов якого права вимоги до відповідача перейшли до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена та складає 13 903,90 грн, з яких сума заборгованості з тіла кредиту - 3000,00 грн, нараховані проценти первісним кредитором - 5113,00 грн, нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 97 календарних днів 5790,90 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу час 15 днів для скерування до суду відзиву на позовну заяву з моменту отримання ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, згідно позовної заяви просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача та задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач був повідомлений судом своєчасно та належним чином, шляхом направлення на адресу його реєстрації конверту з рекомендованим повідомленням про, що в матеріалах справи мається підтвердження.

Також дані РНОКПП відповідача внесені у обліково-статистичну картку в програмі документообігу загальних судів «Д-3», що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку «Дія».

Судом здійснено підписку відповідача на отримання процесуальних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2.

З огляду на викладене, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а встановлені процесуальні строки сплинули, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи.

Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів, без проведення судового засідання.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 05.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір №6245571, за умовами якого сума кредиту (загальний розмір) становить 3000,00 грн, строк кредиту 360 дні (пункти 1.3 та 1.4). Договір підписано за допомогою одноразового електронного ідентифікатора М7694 введеного 05.01.2023 в 14:23:20 годині.

За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.(п.1.5.1 договору)

Відповідно до п.2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок повивача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Крім того в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, в якому викладені основні умови кредитування та який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового електронного ідентифікатора М7694.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек Україна» Вих. № 20231010-11 від 10.10.2023 року, вбачається що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 05.01.2023 року о 14:24:04 на суму 3000,00 грн., за номером транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 4c34afb3-c817-466d-b65d-2eb88b58ce2b, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - 32885434, Session ID - 018882285563, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором №6245571 від 05.01.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 13 903,90 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5113,00 грн - заборгованість за відсотками.

25.09.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладений договір факторингу № 25.09/23-Ф за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» за кредитним договором №6245571 від 05.01.2023 року за 97 календарних днів (26.09.2023 - 31.12.2023) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами 5790,90 грн. Процентна ставка 1.99%.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п.54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №6245571 від 05.01.2023 що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 та платіжними інструкціями.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року.

Дослідивши матеріали справи суд також приходить до висновку що між первісним кредитором та відповідачем 05.01.2023 було укладено кредитний договір №6245571 від 05.01.2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020р

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» Вих. № 20231010-11 від 10.10.2023 року відповідно до якого вбачається що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 05.01.2023 року о 14:24:04 на суму 3000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 4c34afb3-c817-466d-b65d-2eb88b58ce2b, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - 32885434, Session ID - 018882285563, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінтраст Капітал» надало розрахунок заборгованості за кредитом, відповідно до якого вбачається що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом, яка становить 13 903,90 грн що складається з тіла кредиту - заборгованості за кредитом 3000,00 грн та заборгованості по відсоткам - 5113 грн.

Відповідно до умов кредитного договору №6245571 від 05.01.2023 визначено що сума кредиту (загальний розмір) становить 3000,00 грн, строк кредиту 360 дні (пункти 1.3 та 1.4). За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.(п.1.5.1 договору)

Отже з наданих позивачем розрахунків вбачається що позивач нараховував проценти за кредитним договором в період з 26.09.2023 по 31.12.2023 року (за 97 днів) тобто в межах встановленого п.1.4 строку кредитного договору.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №6245571 від 05.01.2023 року повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Тому суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі саме в межах цього розміру заборгованості є обґрунтованими з боку позивача належними та допустимими доказами у цій справі та підлягають задоволенню у цій справі у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви, позивачем згідно вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн згідно платіжної інструкції №5589 від 18.05.2026.

Платіжна інструкція, досліджена судом з матеріалів електронної справи 333/5751/26 в системі документообігу загальних судів «Д-3», шляхом відкриття з вкладки - «Прикріплені файли». Доступ до платіжної інструкції мають сторони цивільної справи через підсистему «Електронний суд».

Тому на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначено в сумі 10000 грн у зв`язку із зверненням з позовом.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат наведено позивачем при поданні позовної заяви.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявку на виконання доручення до договору №19352 від 17.04.2026, згідно якої ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» і адвокат Столітній М.М. погодили перелік надання правових послуг за договором та їх вартість у розмірі 10000 грн; акт № 7362 від 21.03.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.

З укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» і адвокатом Столітнім М.М. договору про надання правничої допомоги встановлено, що сторонами погоджено сплату гонорару товариством адвокату протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням першої інстанції у справі законної сили.

Судом встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі виконуючого обов`язки генерального директора ОСОБА_2 та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем укладений Договір про надання правової допомоги №10/12-2024. Відповідно до Акту №19352 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.05.2026 вартість виконаних адвокатом робіт за договором щодо ОСОБА_1 складає 10 000 гривень, з розрахунку за таке:

- зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 годин) - 440 гривень;

- дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 година) - 840 гривень;

- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 години) - 440 гривень;

- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 година) - 840 гривень;

- письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 година) - 840 гривень;

- проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 година) - 840 гривень, складання позовної заяви (2 години) - 1 640 гривень;

- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок па оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (1 година) - 840 гривень;

- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо (2 години) - 1 640 гривень;

- представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях (2 години) - 1 640 гривень).

Суд вважає за необхідне зазначити, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є непропорційними до предмету спору, оскільки складають 72 % від ціни позову.

Крім цього аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, не потребував витрачання адвокатом часу, оскільки позовна заява є типовою для всіх позовних заяв, поданих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Вона потребувала лише деяких змін щодо предмета спору, а не підстав позову.

Також позивачем не надані докази того, що адвокатом була проведена письмова юридична консультація та складений письмовий консультаційний висновок.

Крім цього вказана справа не потребувала вжиття адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів, оскільки вказані докази містять банківську таємницю і адвокату відомо, що вказана інформація не могла бути надана на його запити.

Адвокатом були подані разом з позовною заявою два клопотання про витребування доказів, які є ідентичними за змістом і містять розбіжності лише у сумі зарахування на банківську картку відповідача. Інші заяви по суті справи та з процесуальних питань адвокатом не подавались. Складання клопотань про витребування доказів вочевидь не потребувало витрат адвокатом двох годин часу.

Дана справа розглянута у спрощеному позовному провадження без виклику сторін. Отже адвокат не брав участь у судових засіданнях та не витрачав свого часу.

Ураховуючи вищезазначене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 4 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 530, 536, 610-612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 10-13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 272 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» код ЄДРПОУ-44559822, заборгованість у розмірі 13 903 (тринадцять тисяч дев`ятсот три) гривні 90 копійок за кредитним договором №6245571 від 05.01.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» код ЄДРПОУ-44559822, 2662 грн. 40 коп. судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 03.08.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська