Рішення № 138678150, 13.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/14793/24

Провадження № 2/711/83/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П., Кобилка Є.

за участю представника

позивача адвоката Демиденка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом (в остаточній редакції від 03.05.2025 (т.2 а.с.3), яка прийнята судом) до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення несплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.01.2025 справу за підсудністю направлено до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.01.2025 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.08.2025 підготовче провадження закрито.

Ухвалою суду від 16.06.2026 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також в цій частині закрито провадження у справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 02.01.2022 на перехресті вулиць Смілянська та Хрещатик в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний ОСОБА_1 (під час судового розгляду справи ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання, уточнено по-батькові позивача замість ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ) автомобіль зазнав технічних ушкоджень

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2022 у справі № 712/96/22 (провадження № 3/712/390/22) винним в даній ДТП визнано водія RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Відповідальність водія RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AP5841452 в ПрАТ "СК "ЕТАЛОН".

З метою дотримання вимог ст. 35.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 27.06.2023 ОСОБА_1 було подано запит до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН». Між тим, в результаті, як вважає позивач, ігнорування страховиком її звернень, останньою було подано скаргу до НБУ від 04.08.2023. Згідно листа-відповіді за вих. № 14-0004/65284 від 05.09.2023, наданого Національним Банком України, зазначено, що ОСОБА_1 не було подано до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» заяви про страхове відшкодування, відповідно, у страховика на момент подання скарги, відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Керуючись вказівкою державного регулятора, ОСОБА_1 було скеровано до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» заяву про страхове відшкодування від 12.09.2023. В подальшому копія вказаної заяви була повторно направлена разом із запитом від 07.11.2023. На етапі досудового врегулювання ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» жодним чином не виконало, покладений чинним законодавством України, обов`язок із здійснення належного страхового відшкодування на користь потерпілої особи в дорожньо-транспортній пригоді.

З метою розрахунку належного відшкодування, позивач звернулася до судового експерта Березовського А.А., яким було складено Висновок експерта № 96 від 16.08.2024. При цьому, ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2 було запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується листами запрошення на огляд об`єкта дослідження від 01.08.2024. Відповідно до вище зазначеної судової експертизи, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників (Свр), в розмірі 518 220 грн. 37 коп. В той же час, вартість відновлюваного ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінних складових частин пошкодженого транспортного засобу HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 309 157 грн. 21 коп.

Отже, позивач вважає, що в даному випадку, ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» зобов`язане сплатити на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн. 00 коп. та несплачене страхове відшкодування у розмірі 100000грн. 00коп.

Таким чином, позивач просить суд за остаточними вимогами від 03.05.2025, - стягнути з ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_1 несплачене страхове відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №А/Р5841452 в розмірі 130 000 грн. 00 коп. та несплачене страхове відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №24000-12099807 від 2.10.2021 в сумі 100000грн. 00коп., а також з двох відповідачів судовий збір в сумі 6 393 грн. 40 коп. та витрати на проведення судової авто- товарознавчої експертизи в розмірі 4 800 грн. 00 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомила.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Демиденко В.А. просив позовні вимоги, пред`явлені до відповідача ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», в редакції від 03.05.2025 задовольнити та вирішити питання про судові витрати.

В судове засідання представник відповідача ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Подано відзив на позов, який прийнятий судом і, за яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що ОСОБА_1 подала заяву до страхової компанії про виплату страхового відшкодування 12.09.2023, тобто після спливу строку, встановленого законом; позивачем не зазначено причин, які б не залежали від неї та/або перешкоджали виконати вимоги Закону та звернутися до страхової компанії або до суду у встановлений законом річний строк. Оскільки позивачем пропущено річний строк на звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, то у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, представником відповідача ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» 08.06.2026 були подані пояснення, за якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просить не враховувати висновок експерта від 19.05.2026, оскільки він не є, як на його думку, належним доказом, виконаний з грубим порушенням матеріального права, методологічно викривляє дійсний розмір завданої шкоди та прямо суперечить практиці Верховного Суду. Також зазначено про те, що ОСОБА_1 пропустила річний строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування, а тому не має право на таку виплату і її позов є необгрунтованим та незаконним. Висновок експерта від 19.05.2026 складений із застосуванням цін та валютного курсу 2026 року, фактично переносить на страховика інфляційні ризики та наслідки зміни валютного курсу, які виникли після настання страхового випадку, що суперечить правовій природі страхових правовідносин. Вважає, що визначення розміру шкоди, виходячи з цін та валютним курсом 2026 року створює ризик безпідставного збагачення позивача, оскільки розмір заявленої до стягнення компенсації істотно перевищує вартість відновлення ТЗ на момент настання ДТП 2022 року.

Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, за яким просить позовні вимоги задовольнити. Визнає факт пропуску нею строку звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, але вказує, що вона має право на отримання страхового відшкодування, оскільки причиною невчасного подання відповідної заяви є прямі дії співробітників ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», оскільки останні повідомили водію ОСОБА_3 (сину позивача), який був учасником ДТП, про те, що для отримання страхової виплати необхідно лише надати повідомлення про ДТП та власні документи, що ним і було вчинено. Згодом, і позивач, і її син неодноразово зверталися до страхової компанії за роз`ясненнями щодо страхової виплати, її розміру тощо, але остання постійно затягувала розгляд страхової справи, обіцяючи про необхідність розрахувати виплату, що не є швидким процесом, а потім буде надано розрахунок та суму для узгодження. Коли позивач зрозуміла, що страховиком затягується процес з виплати, то вона 07.06.2023 звернулася до нього із письмовим запитом, який був страховиком проігнорований, незважаючи на норми ст. 35.3 Закону. 04.08.2023 позивач звернулася до НБУ зі скаргою на дії страховика. Тобто, позивач вважає, що вона не здійснила жодних дій, які б позбавляли її права на отримання страхової виплати, а дії страхової компанії призвели до неподання позивачем відповідної заяви на здійснення виплати у річний строк.

Відповідачем ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» заперечення на відповідь на відзив подано не було.

Крім того, представником позивача були надані пояснення від 03.07.2026 на пояснення представника відповідача від 08.06.2026, за якими не погоджується із позицією страхової компанії. Ознайомившись з судовою експертизою, яка була ініційована відповідачем ОСОБА_2 , №712/14793/24/7366/2026 від 02.04.2026, сторона позивача заперечує проти неї та вважає за можливе взяти за основу висновок №96 від 16.08.2024, виконаний судовим експертом Березовським А.А., який в зазначеній експертизі підписався про те, що він обізнаний про кримінальну відповідальність, згідно зі ст.ст. 384, 385 КК України, а також був допитаний в судовому засіданні, де був попереджений про кримінальну відповідальність за подання свідомо неправдивих даних. Сторона відповідача ОСОБА_2 після отримання висновку №712/14793/24/7366/2026 від 02.04.2026 сама ініціювала примирення з позивачем та укладення мирової угоди, при чому, сума по примиренню розраховувалася саме з висновку №96 від 16.08.2024. ПрАТ СК «Еталон» заперечувало як проти висновку №96 від 16.08.2024, так і проти висновку №712/14793/24/7366/2026 від 02.04.2026. Вважає, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України), як підстава для припинення матеріального права, і цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. На думку позивача, в цьому випадку позивачем було доведено добросовісність поведінки при врегулюванні страхового випадку, але ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» навіть після отримання заяви про виплату страхового відшкодування, про що зазначено в позовній заяві, ніяким чином не відреагувало на неї.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, заслухавши роз`яснення експерта по висновку експертизи, суд вважає, що позовні вимоги, які пред`явлені до відповідача ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 02.01.2022 на перехресті вулиць Смілянська та Хрещатик в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.08.2020 (під час судового розгляду справи ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання, уточнено по-батькові позивача замість ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ) автомобіль зазнав технічних ушкоджень.

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2022 у справі № 712/96/22 (провадження № 3/712/390/22) винним в даній ДТП визнано водія RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , а також на нього накладене стягнення у вигляду штрафу. Дане судове рішення набрало законної сили 05.04.2022.

Відповідальність водія RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AP5841452 в ПрАТ "СК "ЕТАЛОН".

Відповідно до полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану майну становить 130000грн. 00коп.; строк дії з 00-00 28.10.2021 по 27.10.2022 включно; базовий платіж 720грн. 00коп., дата укладення договору 22.10.2021.

Крім того, між ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2 22.10.2021 був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №24000-12099807, за яким ліміт збільшується на 100000грн. 00коп.; страховий платіж 102грн. 00коп.; строк дії договору з 28.10.2021 до 27.10.2022 включно.

07.06.2023 ОСОБА_1 подала запит до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» щодо суми нарахованого страхового відшкодування, зазначення нормативів, за яких нарахована сума страхового відшкодування, чи всі документи були ню надані для здійснення виплати тощо, який направлено рекомендованим листом через Укрпошту 10.06.2023, про що свідчать опис цінного листа, накладна. Між тим, відповідь страховою компанією позивачу надана не була і вона подала скаргу до НБУ від 04.08.2023 щодо ігноруванням її запитів страховою компанією. Згідно листа-відповіді за вих. № 14-0004/65284 від 05.09.2023, наданого Національним Банком України, зазначено, що ОСОБА_1 не було подано до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» заяви про страхове відшкодування, відповідно у страховика на момент подання скарги, відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Після цього, ОСОБА_1 направила 13.09.2023 цінним листом рекомендованим відправленням через Укрпошту до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» заяву про страхове відшкодування, датовану 12.09.2023, що підтверджується описом цінного листа, накладною Укрпошти.

В подальшому, копія вказаної заяви була повторно направлена разом із запитом від 07.11.2023 до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», що підтверджується описом цінного листа та накладною Укрпошта від 10.11.2023.

Встановлено, що, як до звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, що на час розгляду справи страховою компанією не було здійснено виплату їй страхового відшкодування.

Висновком експерта № 96 від 16.08.2024, складеного експертом Березовським А.А. за зверненням ОСОБА_1 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, визначено вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників (Свр), в розмірі 518 220 грн. 37коп.; вартість відновлюваного ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінних складових частин пошкодженого транспортного засобу HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 309 157 грн. 21 коп. Зазначено коефіцієнт зносу 0,7.

Відповідно до листа експерта Березовського А.А. №14/1 від 10.03.2025, ним здійснене застереження про те, що у висновку експертизи №96 у п. 3 висновку ним помилково вказана марка та модель автомобіля Toyota Highlander замість моделі Honda Accord.

При цьому, встановлено, що представники ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2 були запрошені на огляд пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується листами- запрошеннями на огляд об`єкта дослідження від 01.08.2024, описами вкладень, накладними Укрпошта та відстеженням трекінгу про вручення цих листів.

Крім того, відповідно до акту наданих послуг від 16.08.2024 та платіжної інструкції від 14.08.2024 ОСОБА_1 сплатила експерту за проведення експертизи 4800грн. 00коп.

За даними листа ПрАТ «ЕТАЛОН» від 19.02.2025, наданої на запит адвоката Скіць Є., зазначено, що ОСОБА_6 звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування 19.09.2023; страхова компанія проводила оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням, належного їй ТЗ НОМЕР_4 . Вартість відновлювального ремонту складає 199414,85грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 123576,04грн.; оцінка шкоди проведена на підставі звіту від 09.02.2022, який не потребує узгодження з потерпілою стороною; на момент написання відповіді, рішення про виплату страхового відшкодування не приймалося і виплата не проводилась.

Крім того, за матеріалами, наданими страховою компанією, судом встановлено, що ОСОБА_2 02.01.2022, а також потерпіла сторона подали до страхової компанії повідомлення про ДТП та ряд документів. Також наявний протокол техогляду КТЗ, належного позивачу, а також, серед іншого, запит ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» від 07.06.2023, який зареєстрований у страховій компанії 13.06.2023. На цей запит останнім гр-ці ОСОБА_1 надана відповідь, яка датована 25.08.2023, про те, що страхова компанія заяву про виплату страхового відшкодування не отримувала, всі рішення по справі, яка наразі знаходяться в процесі опрацювання та розрахунку суми страхового відшкодування, як щодо комплектності та достатності документів, так і визначення суми відшкодування будуть прийняті в межах 90 днів з дати отримання заяви.

Ухвалою суду від 09.03.2026 по справі призначено судову авто-товарознавчу експертизу і зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 27.05.2026 провадженні по справі поновлене.

Відповідно до висновку експерта від 19.05.2026 №СЕ-19/124-26/4164-АВ, вартість відновлювального ремонту автомобіля HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з ПДВ становить 412834,76грн.; вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ становить 352574,99грн.; вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу з ПДВ за цінами станом на час проведення експертного дослідження складає 224824,27грн.; вартість відновлювального ремонту вказаного ТЗ з урахуванням коефіцієнта зносу без ПДВ складає 195899,58грн.; реальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомообіля марки HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 за цінами станом на час проведення експертного дослідження складає 224824,27грн.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України в редакції, чинній на час укладання договорів).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України в редакції, чинній на час укладання договорів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 979 ЦК України (в редакції, чинній на час ДТП), договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК в редакції, чинній на час ДТП).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час укладання договорів), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 92 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин, але втратив чинність з 01.01.2024) страховик за договором страхування зобов`язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону. Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов`язки страховика.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК).

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин, яка була чинна до 01.01.2025) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону №1961-IV).

Відповідно до п.п. 34.1. 34.2 ст. 34 згаданого Закону, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).

Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди (п. 35.3 ст. 35 згаданого Закону).

Відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 згаданого Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №623/290/21 зазначено наступне: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18))…… Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності…..Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Таким чином, за результатами розгляду справи судом встановлено і це підтверджується доказами, наявними у справі про те, що внаслідок ДТП 02.01.2022 позивачу ОСОБА_1 було завдано шкоди внаслідок пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу. Винним у вчиненні цього ДТП та, відповідно, пошкодженні автомобіля, є ОСОБА_2 , який притягнутий до адміністративної відповідальності за постановою суду, яка набрала законної сили. Цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за договором добровільного страхування від 22.10.2021 (ліміт відповідальності 100000грн.) та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ від 22.10.2021 (ліміт відповідальності 130000грн.) у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 врегулювали між собою спір щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, шляхом затвердженої судом мирової угоди від 16.06.2026.

Відповідно, з огляду на встановлені обставини, досліджені докази та норми законодавства, суд вважає, що відповідач ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» має здійснити ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 100000грн. (за договором добровільного страхування) та 130000грн. (за договором обов`язкового страхування). Той факт, що позивач протягом року з моменту ДТП не подала до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування, не свідчить про те, що ОСОБА_1 втратила своє право на отримання такого відшкодування. Зокрема, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 недобросовісно діяла задля можливості отримання страхового відшкодування. Так, потерпілою одразу після ДТП було повідомлено страхову компанію про ДТП, яке мало місце 02.01.2022; страхова компанія знала про ДТП і про пошкоджений транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 , враховуючи дані звіту від 09.02.2022 №152.22Е_SOS_-220104-2373313, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» на замовлення ПрАТ «СК «ЕТАЛОН». Також, потерпіла та її представник, а також ОСОБА_2 і представник страхової компанії були присутні при огляді транспортного засобу, наданого саме позивачем для такої дії. Крім того, відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що, як вона через представника, вказує, - страховою компанією не було надано консультаційну допомогу заявнику (потерпілій) щодо права на подання заяви про страхове відшкодування, що вона не була ознайомлена з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди, враховуючи положення п. 35.3 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, відповідачем не доведені обставини про те, що ним було повідомлено потерпілій ОСОБА_1 про укладений між ним та ОСОБА_2 договір добровільного страхування (про такий договір учасникам справи стало відомо лише у березні 2025 року при наданні ОСОБА_2 до суду копії цього договору разом із запереченнями на відповідь на відзив). При цьому, позивач мала право на отримання страхового відшкодування за двома договорами, які передбачали у сукупності більший ліміт відповідальності. Слід зазначити, що сама ОСОБА_1 й не могла знати про такий укладений договір.

Також суд звертає увагу, що навіть на своє звернення (запит) до страховика, датоване 07.06.2023, яке надійшло до останнього 13.06.2023, потерпілій від ДТП ОСОБА_1 була надана відповідь лише 25.08.2023. При цьому, у цій відповіді страховик зазначив про те, що незважаючи на відсутність заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» всі рішення, які по справі, яка наразі знаходиться в процесі опрацювання та розрахунку суми страхового відшкодування, як щодо комплектності та достатності документів, так і визначення суми відшкодування, будуть прийняті в межах 90 днів з дати отримання заяви. У додатку зазначено про направлення ОСОБА_1 бланку заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, як на думку суду, таким чином, самим фактом надання потерпілій цієї відповіді, страховик фактично визнав право ОСОБА_1 і на подання заяви про виплату страхового відшкодування, і на отримання нею відповідної виплати. Заяву про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 склала 12.09.2023 (направила цінним листом 13.09.2023 через Укрпошту, трекінг 1800110282184), тобто після отримання відповіді, датованої 25.08.2023 та додатку до неї бланку.

При цьому, з огляду на зміст відповіді від 25.08.2023, страховою компанією не було прийнято рішення ні про здійснення виплати, ні про відмову у такій виплаті, в тому числі і станом на час розгляду справи. Отже, вважати, що поведінка потерпілої ОСОБА_1 була недобросовісною та/чи такою, що затягувала процес вирішення питання щодо збору документів, огляду пошкодженого транспортного засобу тощо, підстав немає.

Суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України), як підстава для припинення матеріального права, а тому цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право у потерпілого на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат. Відповідно, ОСОБА_1 має право на пред`явлення вимоги до страховика винної у спричиненні шкоди особи, про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності (позовна заява подана до суду 12.12.2024), враховуючи норми ст.ст. 256, 257 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позиція відповідача про відсутність підстав у позивача на отримання страхового відшкодування від страхової компанії, є безпідставними.

Що стосується розміру страхового відшкодування, то на переконання суду, докази, які надані позивачем і досліджені в судовому засіданні, зокрема і висновок експерта №96 від 16.08.2024, складений експертом ОСОБА_7 , є належними, допустимими та переконливими. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає несплачене страхове відшкодування у розмірі 130000грн. 00коп. та у розмірі 100000грн. 00коп., а загалом - 230000грн. 00коп., тобто у межах ліміту відповідальності за полісом та договором добровільного страхування.

При цьому, суд вважає, що при з`ясуванні обставин справи щодо розміру матеріальної шкоди, визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, належного ОСОБА_1 , відсутні підстави для врахування висновків експертизи від 19.05.2026 №СЕ-19/124-26/4164-АВ, оскільки така експертиза була призначена судом за результатами розгляду клопотання відповідача ОСОБА_2 і спір між останнім та позивачем був врегульований мировою угодою, яка ухвалою суду від 16.06.2026 затверджена судом. Крім того, ні позивач ОСОБА_1 , ні відповідач ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» не просять про врахування цих висновків при вирішенні спору, що існує між цими особами. Крім того, й відсутні підстави для врахування судом висновків звіту від 09.02.2022, оскільки фактично відповідач не оспорює розмір відшкодування, який просить позивач, а лише вказує на те, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування у зв`язку із пропуском нею річного строку на подачу відповідної заяви.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6393грн. 40коп., що підтверджується квитанцією від 06.12.2024. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частина 7 статті 72 ЦПК України передбачає, що експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Частина 1 пункт 2 частини 3 статті 133 ЦПК вказує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Позивачем було сплачено за проведення експертизи від 16.08.2024 (на замовлення учасника справи, відповідно до ст.ст. 102, 106 ЦПК України), висновок якої долучено до позову, у розмірі 4800грн. 00коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2024. Відповідно, з відповідача ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_1 слід стягнути такі витрати у розмірі 2400грн. 00коп. Слід також зазначити, що судом визнано той факт, що експертиза була призначена на замовлення позивача задля вирішення спору по суті.

При цьому, питання щодо судових витрат за позовними вимогами, які були пред`явлені до відповідача ОСОБА_2 , сторони вирішили у мировій угоді від 16.06.2026.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 20080515, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під`їзд) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) несплачене страхове відшкодування у розмірі 130000грн. 00коп., несплачене страхове відшкодування у розмірі 100000грн. 00коп., судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 2400грн. 00коп., а всього - 234822грн. 40коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 24.07.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька