Рішення № 138677935, 28.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/4412/26,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський МЖК»

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський МЖК» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» про захист прав споживача, в якому просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 12 лютого 2024 року по 01 липня 2025 року щодо квартири АДРЕСА_1 з урахуванням фактичної оплати забудовником ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» за актом від 23.06.2025 року та показників загальнобудинкового лічильника №01007753, виключивши застосування нормативів споживання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником зазначеної квартири з 12.02.2024 року. Житловий будинок був підключений до системи централізованого водопостачання через загальнобудинковий лічильник, встановлений забудовником, а у липні 2025 року у квартирі позивача встановлено індивідуальний лічильник, який прийнято відповідачем на абонентський облік. Після цього позивач отримала рахунок, яким їй нараховано заборгованість за попередній період у сумі 21408,81 грн. На звернення позивача відповідач повідомив, що нарахування здійснено відповідно до нормативів споживання за період з дати набуття нею права власності до моменту прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, оскільки будинок було підключено без укладення договору з підприємством водопостачання та за наявності безоблікового водокористування. Позивач зазначає, що 23.06.2025 року між забудовником та відповідачем було погоджено розрахунок витрат води, який забудовником оплачено у повному обсязі, а тому, на її думку, відповідач безпідставно повторно здійснив нарахування плати за той самий період. У зв`язку з цим просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено для розгляду по суті.

Представник відповідача 13 березня 2026 року подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що правовідносини сторін регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Цивільним кодексом України, Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та публічним індивідуальним договором про надання відповідних послуг. Зазначив, що житлові приміщення були введені в експлуатацію та відчужувалися без укладення договору з підприємством водопостачання та за наявності безоблікового водокористування, у зв`язку із чим за період з 12.02.2024 року по 01.07.2025 року нарахування здійснювалися відповідно до затверджених нормативів споживання до моменту прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік. Крім того, відповідач зазначив, що за особовим рахунком позивача за період з липня 2025 року по лютий 2026 року нараховано 23693,70 грн, з яких позивачем добровільно сплачено 10959,04 грн, що, на думку відповідача, свідчить про визнання позивачем правомірності нарахувань. З огляду на викладене просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року до участі у справі на стороні відповідача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс». У поданих поясненнях третя особа підтримала позовні вимоги, зазначивши, що водопостачання будинку здійснювалося через загальнобудинковий лічильник №01007753, за показниками якого здійснювалася оплата послуг водопостачання та водовідведення. Також зазначила, що після складання акта обстеження від 19.06.2025 року товариство визнало порушення процедури підключення будинку та 23.06.2025 року сплатило відповідачу погоджену суму 130055,70 грн за витрачену воду, у зв`язку із чим, на думку третьої особи, вода, використана будинком, була оплачена в повному обсязі, а тому подальше нарахування окремим мешканцям будинку плати за нормативами є безпідставним. Просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених у позові, просили його задовольнити. Позивач додатково вказала, що до встановлення лічильника вона кошти за водопостачання сплачувала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому вважає, що їй не може бути нараховано борг за вже сплачені послуги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 з 12.02.2024 року. Вказаний доказ підтверджує дату набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Рахунок за централізоване водопостачання та водовідведення за серпень 2025 року підтверджує факт здійснення відповідачем нарахувань позивачу, відображає розмір заборгованості та суму, рекомендовану до сплати, а також містить інформацію про прийняття на облік індивідуального вузла розподільного обліку та загальнобудинкового вузла комерційного обліку. Разом із тим зазначений документ не містить відомостей щодо підстав виникнення заборгованості, правомірності чи неправомірності здійснених нарахувань.

Зі змісту листа РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 06.10.2025 року вбачається, що відповідач зазначив про проведення нарахувань за період з 12.02.2024 року до 01.07.2025 року відповідно до нормативів споживання у зв`язку із відсутністю прийнятого на абонентський облік вузла комерційного обліку та наявністю безоблікового водокористування.

З довідки оборотів встановлено, що в липні 2025 року ОСОБА_2 , нараховано 20946,51 грн боргу за послуги водопостачання та водовідведення.

З детельної довідки оборотів слідує, що дані нарахування проведено з лютого 2024 року по нормах споживання залежно від кількості зареєстрованих осіб у певний період в даній квартирі на загальну суму 20946,51 грн.

Акт обстеження від 19.06.2025 року підтверджує факт проведення представниками відповідача обстеження та фіксацію самовільного приєднання будинку до мережі водопостачання. Разом із тим зі змісту зазначеного акта не вбачається визначення обсягу води, спожитої окремими квартирами, у тому числі квартирою позивача, не встановлено розміру плати, яка припадає на конкретного споживача, а також не міститься висновку про виконання будь-яких грошових зобов`язань позивача чи інших власників квартир. Вказаний документ лише фіксує результати обстеження об`єкта.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.06.2025 року підтверджує, що між ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» та РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» було підписано акт щодо надання послуги «розрахунок витрат води» на суму 130055,70 грн. Квитанція до платіжної інструкції від 23.06.2025 року підтверджує факт перерахування ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» на користь РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» коштів у сумі 130055,70 грн. Із призначення платежу вбачається, що кошти сплачено за «розрахунок витрат води», у тому числі для будинку по АДРЕСА_2 .

Разом із тим зазначений документ підтверджує лише факт здійснення платежу забудовником на користь відповідача. З його змісту не вбачається, що сплачені кошти є оплатою вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення, спожитих позивачем, не визначено обсяг води, який припадає на квартиру позивача, а також не встановлено, що зазначеним платежем виконано грошове зобов`язання саме позивача перед відповідачем. Отже, зазначена квитанція не підтверджує доводів позивача про повторне нарахування плати саме за спожиті нею комунальні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2025 року між РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» та ОСОБА_2 укладено договір №14483 про реструктуризацію заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до умов договору сторони погодили наявність заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.11.2025 року у сумі 21 362,85 грн, яку боржнику надано у розстрочку строком на 25 місяців. Договір підписаний обома сторонами.

Суд звертає увагу, що укладення зазначеного договору саме по собі не є безумовною підставою для відмови у позові та не позбавляє особу права оспорювати правомірність нарахувань.

Водночас укладення договору свідчить про те, що після виникнення спірних правовідносин позивач вступила з відповідачем у договірні відносини щодо врегулювання питання існуючої заборгованості, погодившись із її розміром станом на дату укладення договору та графіком її погашення. Доказів визнання такого договору недійсним, його розірвання або укладення під впливом помилки, обману, насильства чи інших обставин, передбачених законом, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що предметом вищевказаного акта є саме «розрахунок витрат води», а не надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення окремим споживачам. Зміст акта не містить відомостей про розрахунок обсягів води, спожитої конкретними квартирами, не визначає, яка частина сплаченої суми припадає на квартиру позивача, не підтверджує, що зазначений платіж здійснювався в рахунок виконання обов`язку позивача як споживача комунальної послуги, та не свідчить про припинення її обов`язку щодо оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач відшкодувала забудовнику відповідні витрати або що між позивачем та ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» існували правовідносини, відповідно до яких забудовник прийняв на себе обов`язок оплачувати комунальні послуги за власників окремих квартир після набуття ними права власності.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтями 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини, які за законом повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені відповідними договорами.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік послуг з централізованого водопостачання здійснюється вузлами комерційного обліку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення до суду є твердження позивача про те, що відповідач безпідставно здійснив повторне нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 12.02.2024 року по 01.07.2025 року, оскільки забудовником ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» уже було оплачено вартість води у сумі 130055,70 грн. Тому, саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме що спірні послуги централізованого водопостачання та водовідведення вже були оплачені та платіж, здійснений ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс», охоплював оплату послуг, спожитих саме позивачем і після здійснення такого платежу обов`язок позивача щодо оплати відповідних послуг припинився. Разом із тим належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.

Так, акт здачі-приймання робіт від 23.06.2025 року та квитанція про оплату підтверджують лише факт здійснення забудовником платежу за розрахунок витрат води на суму 130055,70 грн.

При цьому ні зазначений акт, ні платіжний документ не містять відомостей про те, що сплачена сума є оплатою послуг централізованого водопостачання та водовідведення, спожитих саме позивачем, не визначають частку такої оплати щодо квартири АДРЕСА_3 та не підтверджують припинення обов`язку позивача щодо внесення плати за відповідні комунальні послуги.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» існували договірні відносини, відповідно до яких забудовник прийняв на себе обов`язок оплачувати комунальні послуги за власників окремих квартир після набуття ними права власності, або що позивач компенсувала забудовнику будь-які витрати на оплату водопостачання та водовідведення. Саме по собі посилання позивача на те, що вона сплачувала кошти ЖБК до встановлення індивідуального засобу обліку, без надання належних доказів здійснення таких платежів та їх призначення, не може свідчити про виконання нею обов`язку щодо оплати спірних послуг.

Також суд враховує, що після виникнення спірних правовідносин між сторонами було укладено договір реструктуризації заборгованості, відповідно до якого позивач погодилася із визначеним сторонами розміром заборгованості та порядком її погашення. При цьому матеріали справи не містять доказів оспорення зазначеного договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Зазначена обставина оцінюється судом у сукупності з іншими доказами та сама по собі не є безумовною підставою для відмови у позові, однак спростовує доводи позивача про очевидну відсутність будь-якої заборгованості.

Відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У даному випадку висновок про те, що платіж забудовника охоплював оплату саме тих послуг, які були нараховані позивачу, може бути зроблений виключно на підставі припущень, оскільки належні докази на підтвердження таких обставин суду не подані.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому правові підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський МЖК» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2

відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", вул. Степана Банери, буд. 2, м. Рівне, ЄДРПОУ 03361678

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський МЖК», вул. Гайдамацька, буд. 13-Б, м. Рівне, ЄДРПОУ 13988757

Суддя -