Рішення № 13867779, 11.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.11                                                                                           Справа№ 25/169

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м.Львів)

до відповідача:Сколівської міської ради Львівської області (м.Сколе)

за участю третьої особи:Управління Державного казначейства у Сколівському районі (вул.Чайківського, м.Сколе, 82600).

про:стягнення заборгованості в сумі 247 152,94грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Рісна Ю.Б.-представник за довіреністю від 12.10.2010 року №б\н

від відповідача:Не з”явився

від третьої особи:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м.Львів) до Сколівської міської ради Львівської області (м.Сколе) про стягнення заборгованості в сумі 247 152,94 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.12.2010 року. Ухвалою від 22.12.2010 року розгляд справи відкладено до 28.12.2010 року, у зв”язку з неявкою представика відповідача. В судовому засіданні 28.12.2010 року оголошено перерву до 11.01.2011 року, за клопотаням відповідача. Ухвалою від 11.01.2011 року розгляд справи відкладено до 18.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 18.01.2011 року розгляд справи відкладено до 21.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 21.01.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 27.01.2011 року розгляд справи відкладено до 03.02.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 03.02.2011 року розгляд справи відкладено до 08.02.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 08.02.2011 року розгляд справи відкладено до 11.02.2011 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.12.2010 року, про відкладення від 22.12.2010 року, від 11.01.2011 року від 18.01.2011 року, від 27.01.2011 року, від 03.02.2011 року, від 08.02.2011 року, про оголошення перерви від 28.12.2010 року, від 21.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.01.2011 року за вх.№1674/11 позивач подав пояснення по справі.

Представник позивача стверджує, що 02.06.2010 року між Сколівською міською радою в особі голови Марушкевича О.О. та ДП “Львівський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” в собі начальника філії “Стрийська ДЕД” Павліва В.Є. укладено договір №5 на виконання робіт по вибірковому капітальному ремонту вул.Стрийської в м.Сколе, на виконання якого сторонами було оформлено Акт форми КБ-2в №б/н приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року на суму 209 779 грн. 20 коп.

11.02.2011 року за вх.№3248/11 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8 181,38 грн., та відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 20 977,92 грн., в решті частини позовних вимог –підтримує повністю.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.12.2010 року, про відкладення від 22.12.2010 року, від 11.01.2011 року, від 18.01.2011 року, від 27.01.2011 року, від 03.02.2011 року, від 08.02.2011 року, про оголошення перерви від 28.12.2010 року, від 21.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про місце, час і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку про відкладення розгляду справи від 08.02.2011 року, а його явка була визначена в ухвалах суду обов”язковою.

28.12.2010 року за вх.№25581 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.01.2011 року за вх.№вх-27/11 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

11.01.2011 року за вх.№286/11 відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача.

18.01.2011 року за вх.№829/11 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

27.01.2011 року за вх.№1700/11 відповідач подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

02.02.2011 року за вх.№2316/11 відповідач подав пояснення по справі.

08.02.2011 року за вх.№2934/11 відповіда подав пояснення по справі.

08.02.2011 року за вх.№2909/11 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

11.02.2011 року за вх.№3195/11 відповідач подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Позов розглянуто у відсутності представника відповдіача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.02.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02.06.2010 р. між Сколівською міською радою в особі міського голови, який діє на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування” (замовник –відповідач) та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” в особі філії “Стрийської Дільниці по експлуатації доріг” в особі начальника філії, який діє на підставі доручення №534 від 26.08.2009 р. (підрядник –позивач) укладено договір №5 на виконання робіт по вибірковому капітальному ремонту вул.Стрийської в м. Сколе (надалі –договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати роботи по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стрийської в м. Сколе відповідно до затвердженої кошторисної документації і обумовлений договором строк.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовник зобов’язується надати підряднику кошторисну документацію у трьохденний строк, після підписання договору, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Розділом 3 договору сторони узгодили, що договірна ціна складає 209 779,20 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт, або підтверджені як перехідні.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору № 5 від 02.06.2010 р. та за замовленням відповідача позивач впродовж червня 2010 р. виконав об’єм робіт по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стриської в м. Сколе. Факт виконання робіт підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. на суму 209 779,20 грн., які підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 5.2 договору, кінцеві розрахунки за надані послуги з виконавцем здійснюються на протязі 10 днів з дня закінчення робіт згідно договору.

Відповідач свої зобов‘язання по договору не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 209 779,20 грн.

В судовому засіданні відповідач подав заперечння на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Заперечуючи проти позову у повному обсязі у відзиві та поданому до нього доповненні відповідач покликається на те, що:

- в міському бюджеті на 2010 рік та в кошторисі на 2010 рік за кодом 170703 «Видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг»передбачено видатки на капітальний ремонт доріг в розмірі 180000,0 грн. Управління державного казначейства України у Сколівському районі ГУДКУ у Львівській області не могло зареєструвати фінансове зобов’язання у розмірі 209779,20 грн., яке виникло на підставі договору № 5 від 02.06.2010 р., укладеного із ДП «Львівський облавтодор», оскільки дане зобов’язання не відповідало кошторису на 2010 рік, затвердженому Сколівською міською радою;

- протягом 2010 бюджетного року Сколівською міською радою в Управлінні державного казначейства України у Сколівському районі ГУДКУ у Львівській області не реєструвалися зобов’язання по угоді № 5 від 02.06.2010 р., укладеній із ДП «Львівський облавтодор»;

- зважаючи на вказане вище, на думку відповідача, зазначене зобов’язання перед ДП «Львівський облавтодор»не є бюджетним, отже не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів та є недійсним; - на його думку, позивачем неправомірно нараховано штраф та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за одне й те саме порушення, що суперечить нормам чинного законодавства України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Тому, безпідставними є доводи відповідача, в яких він посилається на те, що сторонами при укладанні договору №5 від 02.06.2010 р. не досягнуто істотних умов договору та не була підписана проектно-кошторисна документація, а тому його слід вважати неукладеним

Так, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, при укладенні договору №5 від 02.06.2010 р. сторонами передбачено, зокрема, розділом 2 договору встановлено, що підрядник зобов’язується виконати роботи по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стрийської в м. Сколе, а замовник зобов’язується прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт, п. 3.1. договору визначено договірну ціну робіт у розмірі 209 779,20 грн. та п. 16.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Тобто, при укладанні договору сторонами виконані вимоги, передбачені чинним законодавством, зокрема ст. 180 ГК України.

В доповненні до заперечення на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на те, щоб договір № 5 від 02.06.2010 року вважати неукладеним, у зв’язку з непогодженням сторонами усіх істотних умов договору на капітальне будівництво, чим були порушенні правила п. 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 688, а саме через відсутність проектно-кошторисної документації по договору № 5 від 02.06.2010 року як однієї з істотних умов договору підряду.

Твердження відповідача в доповненнях до заперечення на позовну заяву є безпідставним, оскільки договір № 5 від 02.06.2010 року, укладений між сторонами, закріплює обов’язок відповідача забезпечити розробку, затвердження та передачу позивачу кошторисної документації до початку будівництва. Наявність такої умови в договорі, свідчить про те, що сторони погодили істотну умову про проектно-кошторисну документацію на виконання підрядних робіт, а тому договір, вважається укладеним та підписаний повноважними представниками сторін з проставленням відбитків печаток сторін.

Як вбачається із змісту норм чинного законодавства України, а також з «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, відповідність господарського зобов’язання, а саме: договору підряду кошторису органу місцевого самоврядування не є істотною умовою цього договору, не впливає на його чинність та не повинно перевірятися підрядником при укладенні договору. Крім того, реєстрація господарського зобов’язання в органах державного казначейства не впливає на порядок його укладення чи виконання, а, отже, не може бути підставою для відмови відповідача в оплаті виконаних на його користь робіт.

Твердження відповідача про те, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України зобов’язання за договором №5 від 02.06.2010 р. не є бюджетним, протягом 2010 р. бюджетного року Сколівською міською радою не реєструвалось в органах Державного казначейства України та не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів, не може бути прийнято до уваги, оскільки, між сторонами укладено договір №5 від 02.06.2010 р., на виконання якого позивачем на замовлення відповідача виконано ряд робіт, які прийняті останнім без будь-яких застережень, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р.

В підтвердження своїх заперечень відповідач покликається на п. 3 та п. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456 –VI, згідно із якими розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Проте, п. 1 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення»вказано, що цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пункту 2 частини другої статті 60 та пунктів 3 і 5 частини другої статті 61, які набирають чинності з 1 січня 2013 року, пункту 10 частини другої статті 69, який набирає чинності з 1 січня 2014 року.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, застосування відповідачем норм вищевказаного Бюджетного кодексу України, який набув чинності із 01.01.2011 р. до правовідносин, які виникли на підставі договору № 5 від 02.06.2010 р., укладеного із позивачем, є необґрунтованим та суперечить Конституції України.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникнути, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Таким чином, чинним законодавством України встановлено виконання зобов’язань, які виникають з договірних зобов’язань, укладених між суб’єктами господарювання, тому факт відсутності зобов’язання в реєстрі в органах Державного казначейства України, не є тією обставиною (подією), яка звільняє відповідача від визначеного договором підряду зобов‘язання розрахуватися за виконані на його замовлення роботи.

Крім того, відповідач ні у поданому відзиві, ні в судовому засіданні не заперечив факту виконання робіт позивачем на замовлення відповідача по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стрийської в м. Сколе, доказів оплати за виконані позивачем роботи суду не надав, тому вимога про стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 209 779,20 грн. є обґрунтованою.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 2 097,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 181,38 грн., розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4. ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

Відповідно до ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні положення містить Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до п.13.1 договору, за прострочення оплати або неповної оплати за виконанні роботи і остаточного розрахунку за збудований об’єкт замовник зобов’язується сплатити на користь підрядника пеню в розмірі не менше ставки Національного банку України від протермінованої суми за кожен день прострочення.

11.02.2011 року за вх.№3248/11 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8 181,38 грн., та відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 20 977,92 грн., в решті частини позовних вимог –підтримує повністю.

Згідно ч.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, в частині стягнення штрафу в розмірі 20 977,92 грн. провадження слід припинити.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, сторонами не надано суду доказів неукладення, розірвання або визнання недійсним договору № 5 від 02.06.2010 року, а також того, що такі питання розглядалися чи розглядаються у встановленному чинним законодавством України порядку на час розгляду справи та прийняття судового рішення.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м.Львів) до Сколівської міської ради Львівської області (м.Сколе) в частині стягнення заборгованості в сумі 225 775,45 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №874 від 16.11.2010 року на суму 2 473,30 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення від 16.11.2010 року №875 на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути з Сколівської міської ради Львівської області (82600, Львівська область, м. Сколе, Майдан Незалежності, 1, ідентифікаційний код 04056262) на користь Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, ідентифікаційний код 31978981) заборгованість в сумі 209 779 (двісті дев”ять тисяч сімсот сімдесят дев”ять) грн. 20 коп., 5 697 (п”ять тисяч шістсот дев”яносто сім) грн. 08 грн. - пені, 2 097 (дві тисячі дев”яносто сім) грн. 79 коп. –3% річних, 8 181 (вісім сто вісімдесят одна) грн. 38 коп. –інфляційних втрат, 2 257 (дві тисячі двісті п”ятдесят сім) грн. 75 коп. –сплаченого державного мита та 215 (двісті п”ятнадцять) грн. 23 коп. –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частини позовних вимог –провадження припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя