Вирок № 138677766, 03.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3223/25

Провадження № 1-кп/545/257/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Горбанівка Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, який працює на посаді зварювальника в КП ПОР «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ», одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

у с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_6 24.05.2025, близько 19:00, на території домоволодіння за місцем проживання рідного брата ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, перебуваючи у вертикальному стані, наніс один удар пальцями рук, стиснутими у кулак, по голові потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок чого потерпілий впав на підлогу, після чого, коли потерпілий знаходився у горизонтальному стані, наніс ще не менше двох ударів пальцями рук, стиснутими у кулак, по голові потерпілого ОСОБА_6 , наслідком чого стало спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, втрата ним свідомості та послідуюче настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 залишив рідного брата ОСОБА_6 у будинку та покинув місце скоєння правопорушення.

Внаслідок умисних, протиправних дій, що полягали у нанесенні не менше трьох ударів пальцями рук, стиснутими у кулак, по голові потерпілого, ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно мозкової травми з утворенням ректичних травматичних під оболонкових крововиливів: значного лівостороннього субдурального крововиливу, локалізованого переважно в лівій півкулі мозку з розповсюдженнями від лобної долі зліва, до заду, по різним анатомічним поверхням і рівню великої повздовжньої щілини; локальних ректичних субарахноідальних крововиливів проекції лівої лобної долі і правої лобно тім`яної долі мозку з ознаками поверхневого забою кори; схожі за характером по типу «навпроти забою», відповідно в проекції тім`яних ділянок, рівня сагітального синусу по великій повздовжній щілині; забійно розсічена рана голови; садна, синці, забій м`яких тканин голови, що носять ознаки прижиттєвості, найбільш вірогідно виникли за відносно короткий термін до настання смерті потерпілого, від не менш ніж трьох кратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і стиснуті в кулак пальці рук людини, стосовно до живої особи, як комплексно так і кожен окремо носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення так і по своїм наслідкам згідно п.2.1.; «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.), а в даному випадку спричинивши смерть потерпілого, знаходячись в прямому причинно-наслідковому зв`язку з летальним випадком. Тілесні ушкодження носять ознаки прижиттєвості та найбільш вірогідно виникли за відносно короткий термін, до настання смерті, який вираховується годинами.

Також на тілі померлого виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців по переднє лівій поверхні шиї, передній поверхні тулуба і стегна зліва, як комплексно, так і кожне окремо, носять ознаки легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», та до причини смерті відношення не мають.

Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті закритої черепно-мозкової травми з утворенням травматичних під оболонкових крововиливів, поєднаних з забоєм кори, виникненням вторинних ректичних крововиливів, розвитку набряку-набухання речовини головного мозку з дислокаційним синдромом.

ІІ. Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому злочині визнав повністю та пояснив, що його рідний брат ОСОБА_6 за життя був визнаний недієздатним через психічне захворювання та інвалідом ІІ групи, а він був його опікуном і здійснював за ним догляд. Періодично брат вживав алкогольні напої, через що конфліктував з оточуючими і йому доводилося його втихомирювати. До 2023 року брат систематично проходив стаціонарне лікування у психіатричній лікарні, тому його стан був кращим, а після 2023 року не беруть на лікування, тому його стан став погіршуватися. Раніше брат не вів себе так агресивно, коли він його забирав на прохання односельців, коли той влаштовував різні конфліктні ситуації, він прислухався до його прохань і йшов додому. Того дня, 24.05.2025 близько 19 год, йому зателефонував ОСОБА_8 та попросив забратиОСОБА_9 , який там нецензурно лаявся та конфліктував з іншими людьми. Він прийшов до магазину, там, окрім брата, були ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , вони також просили забрати ОСОБА_9 , який був у нетверезому стані. Він забрав брата і повів його додому. Йому допомагав ОСОБА_10 . Вони вдвох завели брата до будинку, після чого ОСОБА_10 вийшов на подвір`я, а він залишився, щоб умовити брата лягти спати. ОСОБА_9 відмовлявся, штовхав його, а потім повалив на підлогу і почав душити. У цей час зайшов ОСОБА_12 і стягнув його. Вони піднялися, брат знову почав його штовхати, а він його. Вийшли на ганок, там ОСОБА_9 ударив його кулаком у груди, у відповідь він ударив кулаком по голові. Той упав, він підійшов і наніс два удари по голові справа, щоб брат більше не нападав і не задушив. Після падіння у брата з виска пішла кров. Всі удари він наносив, коли брат був при свідомості, а після останнього удару він хвилин на 10-15 знепритомнів. Вони вдвох з ОСОБА_10 взяли його під руки та почали заносити до будинку, у цей час брат опритомнів і перебирав ногами. Вони поклали брата на ліжко і пішли. Вранці наступного дня він приніс ОСОБА_9 сніданок і побачив, що той не подає ознак життя, після чого він викликав ШМД та поліцію. Щиро розкаюється з приводу вчиненого, оскільки не мав на меті заподіяти братові будь-яку шкоду, а наносив удари з метою захисту.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим, його вина повністю доводиться показаннями свідків та іншими дослідженими доказами в їх сукупності.

Допитана у судовому засіданні представник потерпілого виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_13 повідомила, що оскільки у ОСОБА_6 , окрім обвинуваченого, інших родичів немає, тому був визнаний потерпілим зазначений орган. Щодо обставин злочину нічого повідомити не може. З приводу покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що знає обох братів з дитинства. Того дня він разом із ОСОБА_14 вживали спиртні напої біля магазину, після чого розійшлися. Згодом йому зателефонували з магазину, щоб забрав ОСОБА_9 . Він прийшов, після чого подзвонили братові ОСОБА_15 , а коли той прийшов, удвох повели ОСОБА_9 додому. По дорозі той лаявся, бо не хотів іти, падав та при цьому розбив обличчя. Біля будинку ОСОБА_9 хапався руками за колони на ганку, а ОСОБА_16 намагався забрати його і при цьому двічі ударив брата по руках. Завели у будинок, після чого він вийшов на подвір`я, а ОСОБА_16 залишився і намагався умовити брата лягти на ліжко відпочивати. Згодом він повернувся і побачив, що ОСОБА_16 лежить на підлозі, а ОСОБА_9 сидить зверху і обома руками душить його за шию. Він стягнув ОСОБА_9 , після чого вони вийшли на вулицю. Зауважив, що при ньому ОСОБА_16 ударів по голові потерпілому не наносив, чи бив раніше ОСОБА_9 біля магазину ОСОБА_11 не пам`ятає. Погано пам`ятає події, бо був п`яний. Після того, як ОСОБА_9 упав, вони удвох із ОСОБА_16 занесли ОСОБА_9 та поклали на ліжко, він пішов додому і того дня більше братів не бачив.

Разом з тим, під час слідчого експерименту 27.05.2025 свідок ОСОБА_12 повідомив, що перебував у домоволодінні по АДРЕСА_2 та бачив, як ОСОБА_9 лаявся на ОСОБА_17 , бо той заводив його до будинку. Він показав місце біля ганку, де він залишився у той час, коли брати зайшли до будинку. Зазначив, що через деякий час почув сварку, після чого показав, як зайшов до будинку і вказав на місце, де побачив братів, що билися на підлозі, а він їх розбороняв. Також показав місце на ганку, де ОСОБА_16 наніс удар брату кулаком у ліву частину щелепи, внаслідок якого ОСОБА_9 упав на асфальт, після чого підійшов ОСОБА_16 і наніс ще два удари кулаком по голові, а ОСОБА_9 залишився лежати на правому боці. Показав, як вони удвох із ОСОБА_16 занесли ОСОБА_9 та поклали на ліжко. Зауважив, що ОСОБА_9 дихав та лежав у звичайному положенні.

Аналізуючи деякі розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_12 , наданими у судовому засіданні 12.02.2026 та на слідчому експерименті 27.05.2025, щодо кількості та локалізації нанесених обвинуваченим ударів потерпілому, суд враховує передусім ту обставину, що за плином часу відтворення деталей події ускладнюється через особливості людської пам`яті; з огляду на це, суд, передусім, бере до уваги показання, надані свідком під час слідчого експерименту, у цій частині, оскільки вони були надані на третій день після події, тобто через нетривалий проміжок часу після події, та узгоджуються з показаннями, наданими обвинуваченим у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_19 пив каву біля магазину по вул. Соборній у с. Горбанівка. ОСОБА_20 і ОСОБА_9 були напідпитку і останній почав до нього чіплятися, нецензурно лаявся та хапав за плечі, а він його відштовхував. Потім він наказав ОСОБА_9 сісти, той декілька разів сідав мимо стільця та приземлявся на сідниці, нічим при цьому не ударявся. Він допоміг ОСОБА_9 піднятися, після чого зателефонував ОСОБА_16 і попросив того забрати брата. Через деякий час прийшов ОСОБА_16 і вони удвох з ОСОБА_10 повели ОСОБА_9 додому. У його присутності ОСОБА_16 брата не бив. Повідомив, що ОСОБА_9 був хворий на шизофренію та, перебуваючи у нетверезому стані, часто конфліктував з оточуючими.

Свідок ОСОБА_21 повідомив, що він є власником магазину-кафетерію по вул. Соборній у с. Горбанівка. ОСОБА_22 був хворий на шизофренію і у нетверезому стані часто влаштовував сварки, з цього приводу раніше він разів 3 чи 5 телефонував братові, щоб забрав його. У той день біля магазину побачив, як ОСОБА_9 схопив невідому жінку, яка йшла вулицею, після чого він подзвонив ОСОБА_23 . Через деякий час почув звуки ударів і якийсь чоловік запитав: «Хто це б`ється головою об стінку?» Він вийшов і побачив ОСОБА_24 , що стояв сам біля сусідньої хвіртки, ніяких тілесних ушкоджень на ньому не було. Згодом прийшов ОСОБА_16 і він, щоб не провокувати ОСОБА_9 , зачинив магазин і пішов додому. ОСОБА_16 йому сказав, що викликав поліцію, проте вони відмовились виїжджати на виклик мотивуючи тим, що «це не їхній клієнт». Більше того дня ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_16 не бачив.

Свідок ОСОБА_25 повідомила, що з 2017 року проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_26 . Останній після смерті матері доглядав за рідним братом, який був інвалідом ІІ групи у зв`язку з психічним захворюванням. Близько 20 год 25.05.2025 вона була вдома, згодом прийшов чоловік, який повідомив, що забрав брата з магазину. Також розповідав, що ОСОБА_9 був дуже агресивний, напав на нього, повалив додолу і що ОСОБА_10 його врятував. Казав, що брат сильно вдарив його по руці, а також показував синець на лікті правої руки від падіння, раніше ОСОБА_9 такого не допускав. Наступного дня зранку ОСОБА_16 пішов провідати брата, незабаром подзвонив і повідомив, що той помер. За час спільного проживання чоловік неодноразово возив ОСОБА_9 до лікарів, останній неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Після смерті матері чоловік постійно опікувався братом, носив йому їжу, возив ОСОБА_9 до лікарів, останній неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Після смерті вони здійснили його поховання ОСОБА_9 .

Відповідно до протоколу огляду від 25.05.2025, у кімнаті будинку по АДРЕСА_2 , на дивані, у лежачому стані виявлено труп ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями у ділянці голови( Т. 1 а.с. 44-46).

Згідно з протоколом обшуку від 26.05.2025 домоволодіння по АДРЕСА_1 за місцем проживання обвинуваченого, ОСОБА_6 видав одяг та взяття, які були на ньому у той час, коли він наносив удари своєму братові ОСОБА_6 (. 1 а.с.48-53).

Згідно з протоколом обшуку від 26.05.2025 домоволодіння по АДРЕСА_2 , на порозі перед вхідними дверима до житлового будинку виявлено чотири плями РБК та перед порогом на асфальтній ділянці одну пляму РБК; у житловому будинку в коридорі на підлозі три плями РБК; у житловій кімнаті №4 на матраці, що знаходиться на ліжку, три плями РБК; на наволочці темного кольору - три плями РБК, з яких вилучено змиви, а також мобільний телефон марки «NОМІ» (Т. 1 а.с.59-83).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 27.05.2025 з участю підозрюваного ОСОБА_6 , з додатками, останній продемонстрував механізм та обставини заподіяння телесних ушкоджень потерпілому. Повідомив, що разом з ОСОБА_12 привели з магазину брата ОСОБА_6 , який на ганку вів себе агресивно. У будинку брат почав битися та повалив його на підлогу і почав душити. У цей час зайшов ОСОБА_12 і припинив бійку. Вийшли на ганок, там він ударив брата кулаком по голові. Той упав, він підійшов і наніс ще два удари по голові справа, коли брат перебував у лежачому стані. Після цього показав як вони вдвох з Березіним занесли брата до будинку(Т. 1 а.с.93-96).

Згідно з висновком експерта за №518 від 26.05.2025(Т.1 а.с.113-117) та додатковим висновком експерта за №518-а від 16.06.2025(Т.1 а.с.119-123), на основі судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_6 , на його тілі виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми з утворенням ректичних травматичних під оболонкових крововиливів: значного лівостороннього субдурального крововиливу, локалізованого переважно в лівій півкулі мозку з розповсюдженнями від лобної долі зліва, до заду, по різним анатомічним поверхням і рівню великої повздовжньої щілини; локальних ректичних субарахноідальних крововиливів проекції лівої лобної долі і правої лобно тім`яної долі мозку з ознаками поверхневого забою кори; схожі за характером по типу «навпроти забою», відповідно в проекції тім`яних ділянок, рівня сагітального синусу по великій повздовжній щілині; забійно розсічена рана голови; садна, синці, забій м`яких тканин голови, що носять ознаки прижиттєвості, найбільш вірогідно виникли за відносно короткий термін до настання смерті потерпілого, від не менш ніж трьох кратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і стиснуті в кулак пальці рук людини, стосовно до живої особи, як комплексно так і кожен окремо носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення так і по своїм наслідкам згідно п.2.1.; «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.), а в даному випадку, спричинивши смерть потерпілого, знаходячись в прямому причинно-наслідковому зв`язку з летальним випадком. Тілесні ушкодження носять ознаки прижиттєвості та найбільш вірогідно виникли за відносно короткий термін, до настання смерті, який вираховується годинами.Також на тілі померлого виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців по переднє лівій поверхні шиї, передній поверхні тулуба і стегна зліва, як комплексно, так і кожне окремо, носять ознаки легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», та до причини смерті відношення не мають. Показання свідка ОСОБА_12 від 27.05.2025, які він надав під час слідчого експерименту 27.05.2025, загалом не протирічить даним судово-медичної експертизи щодо характеру, механізму спричинення тілесних ушкоджень, терміну та вказаним обставинам, але точну локалізацію і кількість ушкоджень вказати не може(п. 26). Показання Підозрюваного ОСОБА_6 від 26.05.2025, які він надав під час слідчого експерименту 26.05.2025, загалом не протирічить даним судово-медичної експертизи щодо характеру, локалізації, механізму спричинення тілесних ушкоджень, терміну та вказаним обставинам, (п. 27).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_27 підтвердив надані ним висновки судово-медичних експертиз та пояснив, що причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита черепно-мозкова травма, яка спричинена не менш, ніж 3-кратної діїтупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і стиснуті в кулак пальці рук людини, з них 1 контакт(удар) міг бути від падіння, а 2 від ударів, кожен з яких як самостійно, так і в сукупності, міг спричинити смерть потерпілого. З моменту нанесення цих тілесних ушкоджень смерть потерпілого могла наступити у проміжок часу від 3 до 12 годин. Деякий час(близько 1 години) після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий міг виконувати активні рухи. Будь-які об`єктивні дані щодо положення тіла потерпілого у момент нанесення ударів та їх послідовність відсутні.

Аналіз наведених доказів, на переконання суду, беззаперечно свідчить про доведеність вини обвинуваченого у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого.

Суд бере до уваги і ту обставину, що проведена по справі низка судових експертиз у зв`язку з ідентичністю групової належності крові обвинуваченого та потерпілого не дає можливості зробити однозначний висновок про належність виявлених біологічних слідів одному із них; разом з тим, жодний із цих доказів не вказує на можливу причетність до скоєння цього злочину інших осіб та не виключає причетність до нього ОСОБА_6 .

Суд відхиляє твердження захисту щодо вчинення кримінального правопорушення у стані необхідної оборони з перевищенням її меж та, відповідно, перекваліфікацію дій ОСОБА_6 на ст. 118 КК України, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Показання обвинуваченого про те, що він завдав потерпілому удари з метою захисту, захищаючись від його неправомірних дій, який намагався його задушити, суд вважає безпідставними з огляду на такі обставини.

Так, згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна. Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Так, як зазначає обвинувачений, він завдав потерпілому удари з метою захисту, захищаючись від його неправомірних дій, який намагався його задушити. Разом з тим, сам обвинувачений вказує на те, що бійка між ним та потерпілим, під час якої той здавлював йому шию, відбулася у будинку. При цьому будь-яких об`єктивні дані щодо реальності такої загрози у матеріалах справи відсутні. Зокрема, сам обвинувачений при його зверненні до травмпункту 1 МКЛ вказував лише на забій правої кисті, садна, які він отримав під час нанесення рукою ударів потерпілому.

Аналізуючи наведені докази, суд зауважує, що обопільна бійка між обвинуваченим та потерпілим відбувалася у будинку, де вона була припинена внаслідок втручання свідка ОСОБА_12 . Разом з тим, заподіяння ударів потерпілому відбулося вже опісля на ганку будинку, де потерпілий нікому ніяких ударів не наносив, а лише пручався, намагаючись перешкодити завести його до будинку, тобто реальної небезпеки для життя та здоров`я обвинуваченого у цей час не існувало .

Також суд враховує і обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема, обвинувачений був не наодинці з потерпілим, а разом із свідком ОСОБА_12 , який допомагав йому, фізичні дані потерпілого не були такими, що значно перевищували такі обвинуваченого.

Окрім того, суд враховує і ту обставину, що обвинувачений, отримавши повідомлення від свідка ОСОБА_18 про неадекватну поведінку потерпілого, не звернувся ні до правоохоронних органів, ні до медичних закладів з метою припинення його дій, з огляду на психічний стан потерпілого.

З огляду на викладене, оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, про достатність доказів для визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винним у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого.

Таким чином, враховуючи ступінь і характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_6 під час конфлікту з потерпілим, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що потерпілий вчиняв таке суспільно небезпечне посягання, яке за своїм характером та об`єктивними проявами могло бути розцінено обвинуваченим як таке, що досягло ступеня суспільної небезпечності, властивого злочину, з огляду на відсутність відомостей та обставин, які могли свідчити про реальну об`єктивну відмінність співвідношення сил чоловіків, суд дійшов висновку про те, що в діях обвинуваченого наявне не відведення суспільно небезпечного посягання (нападу на нього саме потерпілим) та захист від цього посягання, а бажання спричинити шкоду потерпілому , тому його дії не становлять необхідної оборони, а відтак не свідчать про перевищення її меж.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Суд не визнає як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах з огляду на таке.

Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 07.04.2020 у справі № 647/1931/19 (провадження № 51-174км20) Верховний Суд звернув увагу, що посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім`ї обвинуваченого, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) та законом, що ухвалено з метою її імплементації. Для того, щоб обґрунтувати застосовність домашнього насильства до конкретного випадку, обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпілий від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.

У цій справі сторона обвинувачення в обвинувальному акті стверджує, що обвинувачений вчинив злочин у результаті раптово виниклої сварки. Саме по собі таке формулювання не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілого з боку обвинуваченого, мало на меті підтримання панівного становища по відношенню до потерпілого або було одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між обвинуваченим і його братом. Також відсутні будь-які відомості про заходи, що вживалися державними органами відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і результати цих заходів. Натомість з показань як обвинуваченого, так і свідків, вбачається, що у обвинуваченого з братом були добрі стосунки, він піклувався про брата, носив йому їжу, возив до лікарів, тому і в цьому випадку свідок ОСОБА_12 зателефонував обвинуваченому, щоб той забрав брата, який конфліктував з односельцями.

Також суд не вбачає підстав для визнання як обтяжуючих зазначених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, або особи, яка страждає на психічний розлад, з огляду на характер вчиненого правопорушення та протиправну поведінку потерпілого, що передувала скоєнню злочину, оскільки потерпілий хоч і був з особою з інвалідністю та, зі злів обвинуваченого та свідків, особою з психічним розладом, проте стороною обвинувачення не доведено, що такий його стан був вразливим та полегшив скоєння злочину. Окрім того, належних доказів наявності психічного розладу у потерпілого суду не надано.

З урахуванням викладеного, враховуючи конкретні обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, обставин, що пом`якшують та відсутність тих, що обтяжують відповідальність, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, беручи до уваги думку представника потерпілого, яка не наполягала на суворому покаранні, виходячи з положень статті 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім визначених законом випадків призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Врахувавши обставини, що пом`якшують призначене обвинуваченому покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,позитивну характеристику обвинуваченого, який раніше не судимий, працює більше 20-ти років на одному підприємстві та характеризується як відповідальний і сумлінний працівник, неодноразово нагороджувався грамотами, за багаторічну бездоганну роботу має звання «Ветерана праці житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення в Полтавській області», зважаючи на думку представника потерпілого, яка не наполягала на призначенні суворого покарання, беручи до уваги конфліктну поведінку потерпілого, який перебував у стані сп`яніння та систематично ініціював конфліктні ситуації як того дня, так і раніше, зазначає, що призначення обвинуваченому навіть мінімального покарання в межах санкцій відповідних статей КК України, які передбачають відповідальність за вчинення обвинуваченим злочину, буде явно недоцільним.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При визначенні покарання суд також враховує, що обвинувачений відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за №439 від 25.06.2025 у період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння та на теперішній час будь-яким хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, не виявляє ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і за своїм психічним станом може повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними(Т. 1 а.с. 176-179).

V. Вирішення цивільного позову

Цивільний позов не заявлений.

VІ.Мотиви інших рішень

Оскільки обвинувачений засуджується до позбавлення волі, яке має відбувати реально, тому суд, з метою уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та виконання вироку по цьому кримінальному провадженню, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту залишити без змін.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2025 до ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.07.2025 змінений на нічний домашній арешт.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання необхідно зарахувати цілодобовий домашній арешт, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Отже, у строк покарання слід зарахувати цілодобовий домашній арешт з 27.05.202025 по 25.07.2025, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Зарахувати в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт з 27.05.2025 по 25.07.2025, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 діб, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту залишити без змін.

- Речові докази: - мобільний телефон марки «NOMI», светр бордового кольору зі смужками сірого та чорного кольорів, футболка сірого кольору, в передній частині з малюнком, спортивні штани чорного кольору, гумові капці синьо-білого кольору, спортивні кросівки сірого кольору - повернути власникам;

-змиви РБК з асфальту, 4 змиви з порогу будинку, виріз з матрацу з плямами РБК, наволочку темного кольору з плямами РБК, 5 відрізків липкої стрічки зі слідами папілярних узорів рук - знищити.

Вирок може бути оскаржений у Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1