Ухвала суду № 138677595, 03.08.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/158/20

Провадження № 4-с/553/10/2026

У Х В А Л А

Іменем України

03.08.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А..,

за участю секретаря Чоповди А.В.,

представника скаржника Божко А.Ф.,

стягувача ОСОБА_1 ,

державного виконавця Михайлюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , через свого представника Божко А.Ф., звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюка Максима Олеговича від 03.06.2026 про накладення штрафу у розмірі 113 146,01 грн у виконавчому провадженні № 62626264 та постанову державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюка Максима Олеговича від 03.06.2026 про накладення штрафу у розмірі 23 545,84 грн у виконавчому провадженні № 75868308.

В обґрунтування скарги зазначив, що 22 липня 2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №62626264 на підставі виконавчого листа № 553/158/20, виданого 14.04.2020 Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення зі скаржника аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. До примусового виконання виконавчий лист пред`явлено лише 01.12.2022 року.

Про наявність виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження скаржник не знав аж до січня 2023 року. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження йому не було вручено, стягував не повідомляла про існування рішення суду, тому в період з липня 2020 по грудень 2022 року скаржник не мав об`єктивної можливості здійснювати добровільні виплати, разом з тим надавав матеріальну допомогу дітям.

09 березня 2022 року скаржника призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 24.09.2025 скаржник звільнився з лав ЗСУ.

З січня 2023 року, коли скаржник дізнався про існування виконавчого провадження, відрахування з його доходів на користь стягувача здійснювалися регулярно за місцем служби, що підтверджується офіційними розрахунками державного виконавця.

21 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження № 75868308 на підставі виконавчого листа № 553/1458/24 від 15.08.2024 про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , студент) у розмірі 1/6 заробітку щомісячно.

Під час проходження вйськової служби та після звільнення скаржник погашав заборгованість. Зокрема у червні 2024 здійснено виплату у розмірі 180430,61 грн, у травні 2026 сплачно 58000,00 грн за ВП № 626262,64 грн та 29000,00 грн за ВП № 75868308. Також 10.06.2026 здійснено платіж у розмірі 20000,00 грн за ВП № 626262,64 грн та 10000,00 грн за ВП № 758683084, а також сплачено алмінети за травень 2026 року.

У березні 2026 року мати заявника, діючи на підставі довіреності, звернулася до нового державного виконавця, який вів провадження ОСОБА_4 з письмовою заявою про надання довідки-розрахунку щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів. Мета звернення прямо проговорювалась: дізнатись точну суму боргу, щоб погасити її та уникнути накладення будь-яких штрафних санкцій. Відповіді на заяву не надійшло виконавець її проігнорував

У виконавчому провадженні № 62626264 відкритому 22.07.2020 борг починав накопичуватися одразу після відкриття провадження. Вже у 2021 році борг перевищив суму платежів за один рік (поріг для 20 % штрафу), а у 2022 році суму платежів за три роки (поріг для 50 % штрафу). Проте жодного разу протягом 20202026 років аж до дати отримання заявником постанов 08.06.2026 попередні виконавці не виносили постанови про штраф, не вживали належних заходів примусового виконання, не встановлювали фактичне місцезнаходження та місце роботи боржника (якого з 09.03.2022 р. можна було ідентифікувати як мобілізованого через відповідні реєстри). Саме ця багаторічна бездіяльність органу виконання дозволила боргу накопичитися до критичного розміру.

03 червня 2026 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюком Максимом Олеговичем винесено наступні постанови:

1. Постанова про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 у ВП № 62626264 у розмірі 113146,01 грн (що становить 50 % від загальної суми заборгованості зі сплати аліментів, нарахованої державним виконавцем, а саме 226292,03 грн) на підставі абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» з підстави перевищення заборгованості суми платежів за три роки.

2. Постанова про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 у ВП № 75868308 у розмірі 23545,84 грн (що становить 20 % від загальної суми заборгованості зі сплати аліментів, нарахованої державним виконавцем, а саме 117729,21 грн) на підставі абз. 1 ч. 14 ст. 71 ЗВП з підстави перевищення заборгованості суми платежів за один рік.

Вищезазначені постанови отримано 08 червня 2026 року представником боржника за дорученням ОСОБА_5 (мати боржника) разом із розрахунками заборгованості по аліментам. Скаргу подано у межах десятиденного строку, встановленого п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України (що також узгоджується з постановою КЦС ВС від 01.10.2025 у справі № 497/2150/24)

Вважають постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюка Максима Олеговича від 03 червня 2026 року у ВП № 62626264 та ВП № 75868308 незаконними та такими, що винесені з порушенням чинного законодавства України, а тому, підлягають скасуванню.

Державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відзив на подану скаргу, у якому зазначив, що ним 03 червня 2026 року у виконавчих провадженнях № 62626264 та № 75868308 винесено постанови про накладення штрафу відповідно до вимог частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Перед винесенням зазначених постанов державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі відомостей, що містилися у матеріалах виконавчих проваджень, а також інформації, отриманої від компетентних органів та установ у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». За результатами проведених розрахунків встановлено наявність заборгованості, яка відповідала умовам застосування штрафу, передбаченим частиною чотирнадцятою статті 71 зазначеного Закону.

Твердження скаржника про проходження військової служби, участь у бойових діях, наявність статусу учасника бойових дій, демобілізацію, необхідність проходження реабілітації, складне матеріальне становище чи інші особисті обставини не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону України «Про виконавче провадження». Чинним законодавством не передбачено виключень щодо застосування частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» залежно від проходження військової служби або наявності статусу учасника бойових дій.

Безпідставними є також доводи скаржника про необхідність встановлення державним виконавцем вини боржника. Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного виконавця обов`язку встановлювати наявність чи відсутність вини боржника або досліджувати мотиви невиконання судового рішення. Підставою для винесення постанови про накладення штрафу є виключно встановлення факту існування заборгованості у розмірі, визначеному законом.

Доводи скаржника щодо ненадання розрахунків заборгованості також не можуть бути підставою для скасування постанов про накладення штрафу, оскільки сам по собі факт звернення боржника чи його представника із заявами про надання розрахунку не впливає на обов`язок державного виконавця застосувати вимоги частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності встановлених законом підстав.

Посилання скаржника на здійснення добровільних платежів не свідчить про незаконність винесених постанов, оскільки штраф застосовується за наявності відповідної заборгованості станом на дату винесення постанови. Подальше погашення боргу не свідчить про незаконність уже прийнятого рішення державного виконавця.

Таким чином, державний виконавець вважає, що при винесенні постанов від 03.06.2026 діяв виключно в межах наданих законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». Будь-яких порушень прав скаржника під час винесення постанов про накладення штрафу допущено не було, а тому підстави для їх скасування відсутні.

В свою чергу представником скаржника ОСОБА_2 адвокатом Божко А.Ф., направлено відповідь на відзив, в якому зазначила, що скаржник заперечує проти доводів відзиву та вважає їх такими, що не спростовують незаконності оскаржуваних постанов, щодо твердження про відсутність обов`язку виконавця встановлювати вину боржника, зазначила позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012, не була спростована відзивом по суті: Велика Палата дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця не може вважатися справедливою, оскільки заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виникла не з вини боржника, а з вини державного виконавця, який неправильно визначав розмір аліментів та базу їх стягнення.

Щодо грубого порушення виконавцем прямого обов`язку повідомляти боржника про розрахунок заборгованості за поданою заявою згідно з ч. 4 ст. 71 Закону № 1404-VIII та порушення виконавцем обов`язків, встановлених статтею 18 Закону № 1404-VIII, щодо ненадання можливості ознайомитися з матеріалами провадження та невчасний розгляд заяв боржника, зазначає, що виконавчий лист № 553/158/20 пред`явлено до примусового виконання 01.12.2022, а виконавчий лист № 553/1458/24 - 01.10.2025. Кожне з цих пред`явлень є передбаченим законом випадком, який породжує безумовний обов`язок виконавця негайно повідомити боржника про розрахунок заборгованості. Станом на 01.12.2022 скаржник уже перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації. Якби виконавець виконав прямий обов`язок за п. 1 ч. 4 ст. 71 Закону № 1404-VIII, скаржник дізнався би про наявність заборгованості вже в грудні 2022 року, тобто саме тоді, коли закон це прямо передбачає, а не значно пізніше, з власної ініціативи боржника. Невиконання виконавцем цього прямого законодавчого обов`язку є самостійним і додатковим підтвердженням того, що вся заборгованість, яка існувала станом на момент, коли скаржник фактично дізнався про провадження, утворилася внаслідок бездіяльності органу державної виконавчої служби, а не з вини боржника.

Одразу після демобілізації (вересень 2025 року) боржник разом із матір`ю особисто звернувся до виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості, відповіді на які не було отримано. У березні 2026 року аналогічну письмову заяву подала мати боржника за довіреністю, заява також була залишена без розгляду і без відповіді. У травні 2026 року представник боржника адвокат Божко А.Ф. особисто зверталася до виконавця з проханням відреагувати. Розрахунки заборгованості боржник вперше отримав лише 08 червня 2026 року одночасно з постановами про накладення штрафу від 03.06.2026, тобто вже після прийняття оскаржуваних рішень. Таким чином, виконавець позбавив боржника гарантованого статтею 19 Закону № 1404-VIII права ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та перевірити правильність нарахувань до моменту застосування до нього штрафних санкцій. Якби боржник мав можливість ознайомитися з розрахунком заздалегідь, а саме цього він домагався вісім місяців поспіль, він зміг би виявити невідповідності у розрахунку та погасити дійсну заборгованість завчасно, як це врешті і сталося одразу після отримання документів: заборгованість за обома провадженнями повністю погашена протягом одного місяця після отримання розрахунків.

Про недостовірність сум, покладених в основу обох постанов про накладення штрафу, зазначає, що суми заборгованості, взяті виконавцем за базу для нарахування штрафу, а саме 226292,03 грн. за ВП № 62626264 та 117729,21 грн. за ВП № 75868308 є розрахунково недостовірними з кількох самостійних причин, які боржник міг встановити лише після отримання документів у червні 2026 року, адже, під час проходження військової служби боржник не мав жодної можливості перевірити, чи в повному обсязі та своєчасно військова частина здійснювала відрахування аліментів з його грошового забезпечення, чи всі проведені відрахування було правильно враховано виконавцем при формуванні розрахунку заборгованості. Лише після отримання розрахунків та зіставлення їх із власними банківськими документами боржник виявив деякі розбіжності між сумами, зазначеними у послідовних довідках-розрахунках виконавця за одні й ті самі періоди. У зв`язку з цим 02 липня 2026 року боржником подано заяву до військової частини НОМЕР_1 про надання повного розрахунку всіх відрахувань аліментів за весь період служби, також, за період з листопада 2025 по січень 2026 року аліменти нараховувалися виходячи з допомоги по безробіттю як повної розрахункової бази, що підтверджується довідкою центру зайнятості, долученою до матеріалів справи, при тому, що виконавця було повідомлено про статус боржника як безробітного, самі довідки-розрахунки виконавця, видані у різний час щодо тих самих періодів, містять різні суми сплачених/стягнутих коштів, що також підтверджується матеріалами справи

В судовому засіданні представник скаржника подану скаргу підтримала просила задовольнити, визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця.

Державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюка М.О. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив з мотивів наведених у відзиві.

Стягувач ОСОБА_1 , в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, вважає її законною та обгрунтованою.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вимогами ч.2 ст. 451ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Зідно з вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок стягнення аліментів.

Частина 14 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом в Постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 вбачається, якщо заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, а з вини державного виконавця, який неправильно визначив розмір аліментів та базу їх стягнення, то постанова державного виконавця про накладення штрафу не може вважатися справедливою.

Судом встановлено, що 03 червня 2026 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюком М.О., винесено наступні постанови:

1. Постанова про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 (надалі боржник, скаржник) у ВП № 62626264 у розмірі 113146,01 грн (що становить 50 % від загальної суми заборгованості зі сплати аліментів, нарахованої державним виконавцем, а саме 226292,03 грн) на підставі абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі ЗВП) з підстави перевищення заборгованості суми платежів за три роки.

2. Постанова про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 у ВП № 75868308 у розмірі 23545,84 грн (що становить 20 % від загальної суми заборгованості зі сплати аліментів, нарахованої державним виконавцем, а саме 117729,21 грн) на підставі абз. 1 ч. 14 ст. 71 ЗВП з підстави перевищення заборгованості суми платежів за один рік

Разом з тим, визначальним для вирішення справи є встановлення наявності заборгованості у визначеному розмірі на час винесення оскаржуваних постанов від 03.06.2026 про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 встановила: положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Зазначена норма містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу, а не на період її виникнення. При цьому визначальним для вирішення питання про штраф є встановлення наявності заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу. КАС ВС у постанові від 24.11.2020 у справі № 620/517/20 підтвердив цей підхід: визначальним є встановлення заборгованості на час винесення постанови та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.

З наданого суду розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 17) судом встановлено, що по ВП № 62626264, відповідно до зазначеної правової позиції, єдиним належним показником для перевірки умови «сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три роки» є сума заборгованості станом на дату винесення виконавцем постанови 03.06.2026, тобто 68 745,90 грн. Державний виконавець натомість застосував суму 226292,03 грн заборгованість, яка існувала раніше, ще у грудні 2022 року (а.с. 30) і з того часу значною мірою погашена.

Отже, на дату винесення постанови 03.06.2026 умова для застосування 50 % штрафу не виконана, і підстави для накладення штрафу у розмірі 113146,01 грн відсутні. Крім того нарахування штрафу від суми, яка вже погашена боржником, фактично є стягненням з уже виплачених коштів, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Також судом встановлено, що по ВП № 75868308 виконавець визначив суму заборгованості станом на 01.10.2025 у розмірі 117729,21 грн (а.с. 31), тоді як на дату винесення постанови (03.06.2026) , з урахуванням сплати 29 000,00 грн у травні 2026 р., фактична сума є іншою і підлягає перерахунку. Більше того, сама сума заборгованості за період листопад 2025 січень 2026 визначена неправильно: виконавець не врахував як базу нарахування аліментів допомогу по безробіттю в розмірі 23755,20 грн, отриману заявником від Полтавського міського центру зайнятості з 13.11.2025 по 23.01.2026, про що скаржник повідомляв виконавця.

Вказане ставить під сумнів, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів боржника на момент винесення постанови держвним виконавцем перевищив суму відповідних платежів за три роки по ВП № 62626264 та один рік по ВП № 75868308, та що така заборгованість нарахована з вини боржника, а не через невжиття заходів держвиконавцем для проведення відповідних стягнень.

Крім того, суд враховує, що у оскаржуваних постановах державним виконавцем взагалі не зазначено дату станом на яку ни вираховувалася заборгованість по аліментам.

Суд приймає до уваги доводи скаржника що станом на час винесення постанови про накладення штрафу державним виконавцем жодного разу йому не повідомлялось про наявність заборгованість зі сплати аліментів. Державним виконавцем своєчасно не було здійснено перевірку про доходи ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не дотримано вимог: п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», який чітко визначає, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 в якому зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами; та норми статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», яка чітко визначає, що виконавець проводить перевірку, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, заборгованість за аліментами утворилась в тому числі через бездіяльність державного виконавця, який не своєчасно перевірив і не визначив базу та розмір аліментів, а тому суд вважає оспорювані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а скарга задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що представником Подільського ВДВС у місті Полтава не доведена наявність у ОСОБА_2 заборгованості за сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки по ВП № 62626264 та один рік по ВП № 75868308, станом на дату винесення постанов про накладення штрафу від 03.06.2026 року, суд доходить висновку, що подана скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані постанови про накладення штрафу скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 80, 81,447-453 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюка Максима Олеговича від 03.06.2026 про накладення штрафу у розмірі 113146,01 грн у виконавчому провадженні № 62626264.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлюка Максима Олеговича від 03.06.2026 про накладення штрафу у розмірі 23545,84 грн у виконавчому провадженні № 75868308

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03.08.2026.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук