Рішення № 138677562, 03.08.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1361/25

Провадження № 2/536/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

представника позивача СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» адвоката Суховерко О.В. (в режимі ВКЗ)

представника відповідача ОСОБА_1 за угодою адвоката Шевченка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в м.Кременчуці справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

В червні 2025 року представник СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, де просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» майнову шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 70 105,09 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що 28 березня 2023 року 0 16 год на автомобільній дорозі М22 Полтава-Олександрія відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «CITROEN JUMPER» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності Спільному українсько-естонському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», чим порушив вимоги п 12.1 ПДР України. Відповідно до постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області, яка набрала законної сили 08.06.2023 ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.03.2023, відповідач був застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю, Страхова група «Оберіг», куди і звернувся відповідач з заявою про виплату страхового відшкодування і страховиком було сплачено позивачу в відшкодування 107 000 грн і за ці кошти було здійснено ремонт автомобіля «CITROEN JUMPER» державний номерний знак НОМЕР_2 , однак на відновлюваний ремонт автомобіля було витрачено кошти в сумі 177 105,09 грн.

Посилаючись на положення ст.1194 ЦК України, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), вважає, що в зв`язку з тим, що страхове відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не покриває повного розміру заподіяної шкоди відповідач повинен виплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, яка становить 70 105,09 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, про обставини та підстави пояснив так, як це викладено в заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та в його задоволенні просив відмовити, про обставини та підстави пояснив так, як це викладено в відзиві на позов.

Зокрема, посилається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» і позивач звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої між Страховиком і позивачем було досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи у розмірі 107 000 грн та погоджено, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви у зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов`язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означеного страхового випадку, що Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування та не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

Вважає, що покладення обов`язку відшкодувати матеріальний збиток відповідача, якщо такий матеріальний збиток знаходиться в межах ліміту страхового відшкодування 160 000 грн в зв`язку з добровільною згодою позивача отримати відшкодування в розмірі узгодженої суми 107 000 грн, є несправедливим і суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

В правовому обґрунтуванні своєї позиції посилається на положення ст.1194 ЦК України та на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 17.04.2018 у справі №532/9076, де наголошується, що основний тягар відшкодування шкоди спричиненої за наслідками ДТП повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Також просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» в судове засідання представник не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином через ЄСІТС-«Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, з заявою про відкладення розгляду справи не звертались, причин неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна

довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Установлено, що 28.03.2023 о 16 год на автомобільній дорозі М22 Полтава-Олександрія сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «CITROEN JUMPER» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності Спільному українсько-естонському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29.05.2023 водія ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

В страховому акті №42270/1 від 26.06.2013 складеному ТДВ «СГ «Оберіг» вказується, що з страхувальником ОСОБА_1 укладено договір страхування ЕР-213495775 від 23.02.2023, строк дії договору з 27.02.2023 по 26.02.2024, що подія настала 28.03.2023 о 16 год в с.Щербаки Полтавська область, а/дорога М-22 Полтава - Олександрія, 91 км, страхувальник не впорався з керуванням та зіткнувся з транспортним засобом потерпілого, що заявлена подія є страховим випадком і сума страхового відшкодування становить 107 000 грн.

Як слідує із повідомлення ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за вих.№2003-08 від 20.03.2024 адресованому СП «Оптіма-Фарм,ЛТД», ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» і потерпіла сторона, якою є СП «Оптіма-Фарм,ЛТД» відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування, узгодили розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 0,00 грн) в сумі 107 000 грн і що вказаною заявою було погоджено, що здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним викананням Страховиком своїх зобов`язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означеного страхового випадку, що розмір, сума страхового відшкодування Страховиком і Заявником взаємно погоджено, що Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи, що цією Згодою Потерпіла сторона просить Страховика залишити без розгляду та вважати неподаними усі попередні Заяви про страхове відшкодування ( в т.ч. за формою затвердженою МТСБУ або в довільній формі) щодо вищевказаного страхового випадку, за якими Страховиком ще не було здійснено виплат страхового відшкодування на дату подання цієї Згоди та в подальшому розглядати і здійснювати виплату страхового відшкодування виключно згідно даної Згоди, і що погоджений розмір страхового відшкодування було сплачено на реквізити вказані у заяві про виплату страхового відшкодування без проведення оцінки/експертизи в порядку п.36.2 ст.36 Закону №1961-IV, і що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» виконало свій обов`язок по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі та у відповідності до положень Закону №1961-IV.

Згідно кредитового повідомлення, СГ ОБЕРІГ ТДВ перерахувало 26.06.2023 «ОПТІМА-ФАРМ ЛТД» СП страхове відшкодування згідно страхового акту 42270/1 від 09.06.2023 кошти в сумі 107 000 грн.

Відповідно до видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (а.с.18-66) позивач на ремонт автомобіля «CITROEN JUMPER» державний номерний знак НОМЕР_2 , сплатив кошти в сумі 177 105,09 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі Закон № 85/96-ВР)).

Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ)

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що сформульована у постанові від 06 жовтня 2021 року в справі №362/3043/18 виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше від страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню зі страховика ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» та обсягу цивільно-правової відповідальності безпосередньо винної особи ОСОБА_1 в частині різниці між вартістю відновлювального ремонту та матеріальним збитком.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ». Позивач, обґрунтовуючи вимоги до винної особи, зазначає про необхідність стягнення різниці між фактичними витратами на ремонт та матеріальним збитком.

Разом з цим, з наведених вище норм та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, вбачається, що відповідальність заподіювача шкоди та обов`язок його відшкодувати заподіяну шкоду настає у випадку, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності, який визначений полісом обов`язкового страхування.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу (ст. 12, 13 ЦПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано копії страхового поліса ОСОБА_1 або інших належних доказів, які б містили інформацію про встановлені ліміти страхової суми за шкоду, заподіяну майну третіх осіб. Клопотань про витребування таких доказів (у порядку ст. 84 ЦПК України) від позивача чи його представника до суду не надходило.

За відсутності відомостей про максимальний розмір страхової виплати (ліміт відповідальності страховика), суд позбавлений можливості встановити, чи виникає у даному випадку різниця, передбачена ст. 1194 ЦК України, та чи перевищує заявлена до стягнення сума той обсяг шкоди, за який несе відповідальність виключно страхова компанія.

Враховуючи, що основний тягар відшкодування шкоди в межах страхової суми несе страховик, а позивачем не доведено, що пред`явлені до ОСОБА_1 вимоги виходять за межі страхового ліміту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 є передчасними, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору не компенсуються.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шевченка С.М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення іншою стороною не подано, тому відсутні передбачені ст.137 ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу і з позивача на користь відповідача слід стягнути 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись cт. 13, 81, 141,259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Спільному українсько-естонському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» в позові до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (місцезнаходження: 01103 м.Київ вул.Кіквідзе, 18а, код ЄДРПОУ 21642228) на рахунок ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривнів.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко