Рішення № 138677170, 24.07.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 374/357/25

2/368/392/26

Рішення

Іменем України

"24" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Назаренко А.І.

представника позивача ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Лисюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в режимі відеоконференціїв порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором № 100530289 від 27.05.2021р. у розмірі 23186 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., обґрунтовуючи позов наступним.

27.05.2021 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_2 подано заявку на отримання кредиту № 100530289. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Оскільки ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 100530289 від 27.05.2021р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Правила надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Відповідно до ч.1-2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.

У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до умов кредитного договору, цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договоро (правочином), що містить усі істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства.

Визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього Договору (у т.ч. правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством) або окремих умов цього кредитного договору (індивідуальної частини) не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальної частини) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір (індивідуальну частину) і без включення до нього умов, що визнані недійсними, нікчемними, неукладеними.

Хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання відповідачем SMS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у кредитному договорі «Порядок укладення договору».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування.

Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).

Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 100530289 від 27.05.2021р. із ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного документа (долучено до позовної заяви) відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.

Згідно правил, Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через інтернет.

Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Payment Card Industry Data Security Standard - це міжнародний стандарт безпеки даних індустрії платіжних карток, що є сукупністю вимог щодо забезпечення безпеки даних власників платіжних карток, які передаються, зберігаються і обробляються в інформаційних інфраструктурах організацій.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

У відповідності до правил, з метою ведення обліку кредитних договорів Товариство застосовує обліково-реєструючу систему, яка забезпечує облік та реєстрацію договорів в електронному вигляді з обов`язковою можливістю роздрукування інформації на будь-який момент, а також забезпечує можливість відновлення втраченої інформації в разі виникнення будь-яких обставин непереборної сили.

Відповідач не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 14.09.2021р. згідно умов Договору відступлення права вимоги №08Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним Договором № 100530289 від 27.05.2021р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 23186 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 7600 грн.;

- заборгованість за відсотками становить 14066 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами становить 1520 грн.;

- заборгованість за пенею становить 0 грн.

Відповідно до п.8-9 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону.

Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією із таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості врегулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись ст. 512 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 100530289 від 27.05.2021р., позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ТОВ «Діджи фінанс» повідомляє, що було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором № 100530289 від 27.05.2021р. на адресу відповідача.

Не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 210/5129/17, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору.

Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: · можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору; · обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; · обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, ТОВ «Діджи фінанс» повідомляє суд, що судові витрати позивача складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. 04.09.2021 в газеті «Голос України» № 168 опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про створення та забезпечення функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС, яким Вища рада правосуддя повідомила, що відповідно до пункту 2 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Так, у вказаному оголошенні відсутні посилання на уведення в дію положень Закону 2147 в частині змін щодо включення у статтю 4 Закону України «Про судовий збір» частини третьої стосовно застосування понижуючого коефіцієнта при поданні до суду документів в електронній формі.

Разом з цим порядок набрання чинності наведеним положенням був передбачений у самому Законі 2147, абзацом четвертим § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 якого було визначено, що підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 цього розділу вводиться в дію з дня початку функціонування підсистеми (модуля) ЄСІТС, що забезпечує функціонування процедури реєстрації, автентифікації та доступу осіб до функціонуючих підсистем (модулів) ЄСІТС (електронний кабінет).

Отже, Законом 2147 був визначений порядок набрання чинності вказаним положенням, що пов`язується із днем початку функціонування підсистеми (модуля) ЄСІТС, яка забезпечує функціонування процедури реєстрації, автентифікації та доступу осіб до функціонуючих підсистем (модулів) ЄСІТС (електронний кабінет).

Після 04.10.2021 р. при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати на правничу допомогу.

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, розглянула колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19, відповідно до якої було зазначено: «якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. У Верховному Суді також погодилися з такими висновками. Там виходили з того, що відповідно до ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи».

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами Верховний Суд.

Постанова суду від13.03.2025р. у справі №275/150/22, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126020988).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Отже, позивач надає усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лисюк О.В. заперечувала проти позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки ніяких коштів відповідач від ТОВ «Мілоан» не отримувала, що пдтверджується випискою із банку, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши письмові матеріали, приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

За ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несеризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченому ст. 13 ЦПК України, учасник справирозпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2021 ОСОБА_3 шляхом реєстрації через особистий електронний кабінет, що створений в ІТС на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», подав анкету-заяву на кредит № 100530289, в якій містяться: відомості про особу позичальника, сума кредиту 8 000,00 грн., строк на який надається кредит - 15 днів; дата повернення кредиту: 11.06.2021; загальна сума до повернення (сукупна вартість кредиту) 12520,00 грн. до якої включено: 8 000,00 грн - сума кредиту; 1520,00 грн - комісія за надання кредиту, що нараховується одноразово; 3000,00 грн - проценти.

В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви позичальника № 100530289 в ІТС товариства. По заяві позичальника № 100530289 кредитодавцем прийнято рішення 27.05.2021 про погодження умов кредитування.

Позивач надав до суду роздрукований примірник договору про споживчий кредит № 100530289 від 27.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 у формі електронного документу, який не містить підпису (електронного підпису або електронного цифрового підпису(ідентифікатора) тощо) (а.с. 16-19).

Пунктами 6.1 - 6.3 Договору визначено, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору про його укладення. Приймаючи пропозицію товариства на укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови: сума кредиту 8 000,00 грн (п. 1.2); строк надання кредиту 15 днів з 27.05.2021; термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів в рекомендовану дату платежу: 11.06.2021 (п. 1.4); комісія за надання кредиту: 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом: 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

Пунктом 1.7. Договору сторони погодили тип процентної ставки ? фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2, 2.3 цього договору.

За змістом п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 2.4.1. Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Пунктом 3.2.6. Договору передбачено право кредитодавця відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Додатком до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надано кредит, 27.05.2021 позичальник повинен повернути кредит 8 000,00 грн, сплатити комісію за надання кредиту - 1520,00 грн та проценти 3000,00 грн, а всього: 12520,00 грн. (а.с. 20).

Аналогічні відомості містить паспорт споживчого кредиту № 100530289 (а.с. 21).

До позову представником позивача додану копію платіжного доручення № 28046051 від 27.05.2021, в якому зазначено про перерахування 27.05.2021 на карту № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 8 000,00 грн, отримувач платежу ОСОБА_3 , призначення платежу - кошти згідно договору № 100530289 (а.с. 40).

14.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 08Т, за умовами якого та відповідно до витягу з Додатку до вказаного договору (реєстру боржників) ТОВ «Мілоан» відступило за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_3 за договором № 100530289 від 27.05.2021 на загальну суму боргу 23 186,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7600,00 грн; заборгованість за процентами 14 066,00 грн; заборгованість за комісією 1520,00 грн.

На підтвердження суми кредитної заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачки, до позовної заяви долучено складений ТОВ «Мілоан» розрахунок заборгованості за договором № 100530289 стосовно ОСОБА_3 .

До позову також додано копію претензії від 25.07.2025, адресованої на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 42).

Згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Нормою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідач в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту.

ТОВ «Мфлоан» направив відповідачу одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач, підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 100530289, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Зазначав, що на виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на його картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 8000 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач ТОВ «Діджи фінанс» надав копії: анкети-заяви на кредит № 100530289, договору про споживчий кредит від 27.05.2021 року № 100530289, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту, як додатки до договору.

Проте із долучених до справи доказів не вбачається, що цей договір та/або додатки до нього підписано позичальником.

Ні анкета-заява, ні договір про споживчий кредит, ні графік платежів не містять інформації про підписання їх відповідачем.

Зазначення у тексті анкети-заяви та договору від 27.05.2021 року № 100530289 особистих даних ОСОБА_3 (прізвище, ім`я, по батькові, адреса його проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код, номер мобільного телефону) не підтверджує підписання ним кредитного договору в електронній формі.

Крім того, ні позовна заява, ні вказані вище документи не містять інформації про одноразовий ідентифікатор, який був надісланий позичальнику при укладанні кредитного договору та який ним був використаний.

Таким чином з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит від 27.05.2021 року № 100530289 підписаний відповідачем ОСОБА_3 .

Ні кредитний договір, ні анкета-заява на кредит також не містять номеру рахунку чи картки, на яку мають бути перераховані кошти.

Платіжне доручення, на яке посилається позивач як на доказ переказу коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 8000 грн. були перераховані на рахунок № НОМЕР_1 , при цьому доказів того, що вказаний рахунок належить відповідачу, матеріали справи не містять.

Платіжне доручення сформоване та підписане посадовою особою з прикладенням печатки самого ТОВ «Мілоан».

Воно не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції.

Надана копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.

У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 755/2284/16-ц.

На долученому платіжному дорученні міститься підпис (без зазначення посади та прізвища відповідальної особи) та печатка ТОВ «Мілоан». Будь-яких позначок банківської установи чи електронного підпису відповідальної особи банку про проведення даної операції копія платіжного доручення не містить. Крім того, матеріали справи не містять доказів належності карти, зазначеної у вищезазначеному платіжному дорученні саме відповідачу у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним станом на 09.06.2021, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Пунктами 17.1. та 17.2. ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (далі Інструкція), яка була чинною на момент укладення вищезазначеного кредитного договору та перерахування кредитних коштів за ним, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Відповідно до 10.5 Інструкції № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Платіжне доручення № 28046051 від 27.05.2021, оформлене ТОВ «Мілоан», без належного підтвердження факту проведення даної банківської операції та належності зазначеної в ній картки ОСОБА_3 , не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження факту перерахування кредитних коштів в розмірі 8 000,00 грн за договором про споживчий кредит № 100530289 від 27.05.2021.

ТОВ «Діджи фінанс» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі вказаного вище договору, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на виконання ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 16.01.2026 р. у справі №374/357/25, повідомило, що в установі AT «Ощадбанк» на ім`я гр. ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_3 . Також, надали ідентифікаційні дані клієнта та виписку про рух коштів по банківському рахунку, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку.

Окрім того, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надало в електронному вигляді виписку про рух грошових коштів за період з 20.05.2021 по 01.08.2021, під час перегляду якого відсутні відомості про те, що 27.05.2021 р. було перераховано ТОВ «Мілоан» відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 8000,00 грн.

Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Вказані висновки ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18 та від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17.

За вказаних обставин, а саме у зв`язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З урахуванням наведеного в сукупності, у позовних вимогах слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.

А також витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення та подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко