Рішення № 13867710, 11.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.11 Справа№ 25/181

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського району електричних мереж (м.Яворів)

про:визнання незаконними дій Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського району електричних мереж та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 9 132,90 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:ОСОБА_4 - представник, довіреність від 12.01.2011 року ОСОБА_5 - представник, довіреність від 05.01.2011 року

від відповідача:Чопик І.Г. - представник, довіреність від 27.12.2010 року

Борис В.Ю. - представник, довіреність від 20.12.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_8 (надалі ФОП ОСОБА_8.) до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського району електричних мереж (надалі - Яворівське РЕМ) про визнання незаконними дій Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського району електричних мереж та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 9 132,90 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.12.2010 року. Ухвалою від 06.01.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 12.01.2011 року розгляд справи відкладено до 20.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 20.01.2011 року розгляд справи відкладено до 27.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 27.01.2011 року оголошено перерву до 01.02.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 01.02.2011 року розгляд справи відкладено до 07.02.2011 року. Ухвалою від 07.02.2011 року оголошено перерву до 11.02.2011 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.12.2010 року, ухвали від 29.12.2010 року, від 06.01.2011 року, від 12.01.2011 року, від 20.02.2011 року, від 27.01.2011 року, від 01.02.2011 року, від 07.02.2011 року виконав не повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.01.2011 року за вх.№152/11 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

12.01.2011 року за вх.№449/11 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

27.01.2011 року за вх.№1782/11 позивач подав нормативне обгрунтування заявлених позовних вимог.

01.02.2011 року за вх.№2176/11 позивач подав нормативне обгрунтування заявлених позовних вимог.

07.02.2011 року за вх.№2655/11 позивач подав нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

11.02.2011 року за вх.№3278/11 позивач подав нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.12.2010 року, ухвали від 29.12.2010 року, від 06.01.2011 року, від 12.01.2011 року, від 20.02.2011 року, від 27.01.2011 року, від 01.02.2011 року, 07.02.2011 року виконав не повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

29.12.2010 року за вх.№25650 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.01.2011 року за вх.№131/11 відповідач подав відзив на позов.

20.01.2011 року за вх.№1123/11 відповідач подав заперечення на заперечення по справі №25/181.

29.12.2010 року за вх.№25650 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.01.2011 року за вх.№1689/11 відповідач подав клопотання про витребування доказів, згідно якого просить суд витребувати у позивача докази того, що станом на 26.12.2008 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були працівниками позивача.

26.01.2011 року за вх.№1685/11 відповідач подав клопотання, згідно якого просить суд витребувати у позивача всю документацію на продукти харчування, які містяться в переліку в акті від 26.12.2008 року, а саме, договори купівлі-продажу, поставки, накладні/товарні чеки, сертифікати відповідності на продукти харчування, ветеринарні свідоцтва.

26.01.2011 року за вх.№1687/11 відповідач подав клопотання про витребування доказів, згідно якого просить суд витребувати у позивача докази того, що станом на 24.12.2008 року в магазині позивача були встановлені морозильні і холодильні установки та витребувати інформацію про тип, марку цих установок.

26.01.2011 року за вх.№1688/31 відповідач подав клопотання про виклик представника Домажирської сільської ради - Кульчицьку О.Д.

27.01.2011 року за вх.№1777/11 відповідач надав додаткові пояснення по справі.

31.01.2011 року за вх.№1934/11 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи №25/181.

01.02.2011 року за вх.№2173/11 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

01.02.2011 року за вх.№2174/11 відповідач подав клопотання про витребування доказів по справі.

07.02.2011 року за вх.№2645/11 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

11.02.2011 року за вх.№3219/11 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Згідно ч.2 ст.85 ГПК України, у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення, господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Згідно ч.4 ст.85 ГПК України, повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.02.2011 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

07 серпня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" в особі заступника начальника Яворівського РЕМ та ФОП ОСОБА_8 укладено договір № 30488 про постачання електричної енергії разом з додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язався постачати позивачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а позивач повинен був сплачувати за фактично отриману електричну енергію відповідно до умов та у строки, передбачені цим Договором.

Додатком №2 "Порядок розрахунків" до Договору, сторонами передбачено, що розрахунковим вважається період з 15 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата списання коштів з рахунку Споживача або дата внесення Споживачем готівки в касу банка.

У позовній заяві зазначено, що позивачу було виставлено рахунок за активну електроенергію № 325812/38991-1 за грудень 2008 р. від 15.12.2008 р. у розмірі 473,53 грн. та заборгованість, що включала пеню 1 грн., та інфляційні нарахування - 1,69 грн. Вказаний рахунок вручено позивачу 15.12.2008 р. Відповідно останній день сплати припадав на 22.12.2008 р., у зв'язку з тим, що 20.12.2008 р. та 21.12.2008 р. припадали на вихідні дні.

Позивач зазначає, що згідно із платіжним дорученням №32 від 22.12.2008 року, ним сплачено суму по виставленому відповідачем рахунку. Однак, 24.12.2008 року, відповідач припинив подачу електроенергії позивачу і склав акт збереження пломб, встановлених в електроустановках споживачів при вимкненні.

Позивачем було скеровано лист на адресу Яворівського РЕМ про відновлення електропостачання. Відновлення електропостачання відбулось після оплати позивачем суми в розмірі 303,17 грн. за повторне підключення.

Позивачем було направлено лист на адресу відповідача про складення акту зіпсуття продовольчих продуктів харчування, внаслідок несанкціонованого від'єднання електропостачання. У вказаних у зазначеному листі час та місці, у відсутності представника енергопостачальної організації, який не з'явився, складено акт списання матеріальних цінностей від 26.12.2008р. Акт складено на загальну суму у розмірі 4 263,28 грн.

Також позивач вважає, що, оскільки відповідач, згідно із Законом України "Про захист економічної конкуренції", займає монопольне становище на ринку реалізації електроенергії, вчинив дії, які вказані у ст. 13 Закону "Про захист економічної конкуренції", тому, в силу ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", повинен відшкодувати нанесені ним збитки у подвійному розмірі.

06.01.2011р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому свою вину заперечив. Як стверджує відповідач, електропостачання споживача (позивача) здійснюється відповідно до договору про постачання електричної енергії №30488 від 07.07.2005 р. (далі - Договір) та Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (в редакції постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 р.) (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.2.3. цього Договору, п.10.2. Правил, споживач зобов'язаний вчасно проводити оплату рахунків. Згідно п.6.3. Договору, абз.3 п.7.5. Правил, відповідач зобов'язаний припинити електропостачання споживача у випадку не оплати рахунків за електроенергію. Відповідно до абз.3 п. 2 Додатку №2 до Договору, за дату оплати рахунку приймається дата списання коштів з рахунку споживача або дата внесення споживачем готівки в касу банку. Однак, як вважає відповідач, в п.1 цього Договору, позивач та відповідач передбачили, що, у випадку зміни законодавства сторони зобов'язуються дотримуватись вимог нормативно-правових актів. 17.10.2005 р. НКРЕ затвердила постанову №910, якою виклала Правила в новій редакції. Постанова НКРЕ №910 набрала чинності 29.11.2005 р. та з цього моменту є обов'язковою до застосування сторонами за Договором. Відповідно до п. 6.11. Правил, в редакції Постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 р., дата оплати рахунку (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Посилаючись на вище вказане, відповідач вважає, що, оскільки в п.1 Договору, позивач та відповідач зобов'язалися у випадку зміни законодавства дотримуватись вимог цих змінених нормативно-правових, актів, то абз. 3 Додатку №2 до Договору не застосовується і сторони за цим Договором повинні керуватися п. 6.11 Правил в редакції постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 р. Відповідач вважає, що дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

На думку відповідача, оскільки позивач отримав рахунок за електричну енергію №325812/38991-1 15.12.2008 р. то, відповідно до п. 6.11. Правил, датою оплати цього рахунку, що визначається датою зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідача, є 22.12.2008 р.

Відповідач наголошує, що, в порушення п. 6.11 Правил користування електричною енергією, споживач невчасно оплатив виставлений рахунок, що підтверджується тим, що кошти були зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідача тільки 24.12.2008 р. Як стверджує відповідач, позивач був попереджений про припинення електропостачання на 24.12.2008 р. в 900 год. та, оскільки станом на 900 год. 24.12.2008 р. кошти ще не були зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Яворівського РЕМ ВАТ «Львівобленерго», відповідач, відповідно до п. 7.5. Правил користування електричною енергією, законно припинив електропостачання позивача, а відтак, як вважає відповідач, ФОП ОСОБА_8 поніс збитки з власної вини.

На думку відповідача, позивач оплативши вартість відключення/підключення електричної енергії, визнав, що невчасно провів оплату рахунку та порушив п.6.11. чинних Правил щодо своєчасної оплати рахунків за використану електроенергію та, відповідно, визнав, що дії відповідача щодо припинення електропостачання позивачу були законними.

Також, відповідач вважає, що його дії по припиненню електропостачання були законними, а, відповідно до ч.3 ст. 226 ГК України, сторона позбавляється права на відшкодування збитків у випадку, коли вона була попереджена про припинення електропостачання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього. Відповідач стверджує, що 15.12.2008 р. позивач отримав повідомлення про припинення електропостачання 24.12.2008 р., а відтак ще 15.12.2008 р. знав про те, що буде відключений від електричної мережі 24.12.2008 р. В підтвердження своєї позиції, відповідач зазначає, що, згідно довідки Львівського обласного центру з гідрометеорології від 05.01.2011 р., яка була додана до справи відповідачем, з 24.12.2008 р. по 26.12.2008 р. була холодна зимова погода, а відтак, на думку відповідача, позивач міг вжити всіх заходів щодо недопущення псування всіх зазначених в акті від 26.12.2008 р. продуктів, однак, не зробив цього.

Відповідач вважає, що акт від 26.12.2008 р. не є належним та допустимим доказом того, що всі продукти, що перелічені в цьому акті, є зіпсутими внаслідок відключення морозильних установок та непридатними для подальшого використання. Таким доказом, як вказує відповідач відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»№4004 від 24.02.1994 р., міг би бути висновок районної санепідемстанції.

Як зазначає відповідач, в переліку продуктів є продукти тривалого зберігання, зокрема, копчені ковбаси, оселедець, інші продукти, зіпсуття яких внаслідок такого короткого терміну відсутності електропостачання та враховуючи, що на дворі була зима, викликає великий сумнів. Окрім того, подаючи додаткові пояснення по справі, відповідач подав витяги з мережі інтернет про терміни зберігання окремих видів продукції, що реалізовувалася позивачем на час відключення електроенергії. На думку відповідача, частина продукції була прострочена за терміном придатності ще до відключення електроенергії, а також наголошує, що позивачем не було надано усіх первинних бухгалтерських документів на отримання зазначеної продукції.

В судовому засіданні відповідач наявність завданих позивачу збитків не визнав, станом на момент розгляду справи докази погашення суми завданих позивачу збитків суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п.1 ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ст. 253 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

У ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної.дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначено у ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 1 ст. 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до пункту 5.1. Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 5.23 Правил, зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно п. 5.5. Правил, договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, як підпункт 15 пункту 5.5 Правил - порядок та строки проведення розрахунків.

Згідно п. 6.1. Правил, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч.2 ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Суд дійшов висновку, що порядок і строки проведення розрахунку є істотними обставинами договору і у разі їх зміни, вони повинні були обов'язково внесені до основного договору шляхом внесення змін і доповнень на підставі і в порядку передбаченому ст. 652 ЦК України, а також відповідно до пункту 5.23 Правил, що передбачають, що, у випадку зміни таких істотних обставин, повинні бути внесені зміни до угоди в порядку, визначеному законодавством.

Тому, 17.10.2005 р. коли НКРЕ затвердила постанову №910, якою виклала Правила в новій редакції, зокрема, було змінено п. 6.11 Правил, де вказано, що дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, відповідач мав би направити пропозицію позивачу, про внесення змін до договору в порядку ч.2 ст. 188 ГК України. Відповідач не надав доказів того, що ним було надіслано пропозицію позивачу про зміну умов договору у зв'язку із змінами, внесеними в Правила користування електричною енергією.

Відповідно до п. 1.1 ст.1 Правил користування електричною енергією (надалі - Правила), збитки споживача - вартість пошкодженого устаткування, недоотримана вигода від реалізації недовиробленої продукції, втрати від екологічних наслідків і травматизму та втрати здоров'я, які виникли внаслідок обмеження чи припинення постачання електричної енергії з вини постачальника електричної енергії або електропередавальної організації, та вартість робіт, необхідних ддя відновлення устаткування та технологічних процесів.

Пунктом 6.11 абз.4 Правил визначено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно

Відповідно до п.6.3.3 Договору та п. 7.5. Правил, Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Під час розгляду справи в судовому засіданні було встановлено, що позивачу було виставлено рахунок за активну електроенергію № 325812/38991-1 за грудень 2008 року від 15.12.2008р. у розмірі 473,53 грн. та заборгованість, що включала пеню 1 грн. та інфляційні нарахування - 1,69 грн. Вказаний рахунок, разом з повідомленням про припинення подачі електроенергії було вручено позивачу 15.12.2008 року. В рахунку і у повідомленні, вказано номер угоди - 034800, за якою виставляється даний рахунок, що не співпадає з номером угоди - 30488 про постачання електроенергії, яка укладена між позивачем і відповідачем і яка є діючою на день розгляду справи. У повідомленні що було вручено позивачу відповідачем зазначено дату припинення 19.12.2008 року, а у повідомленні яке відповідач долучив до матеріалів справи 24.12.2008 року. Також повідомлення, що було вручено позивачу відповідачем, не містить печатки відповідача і підпису повноваженої особи відповідача, а у повідомленні, що долучив до справи відповідач, є печатка і підпис відповідача. Крім того, в повідомленні зазначено, що підприємство заборгувало за оплату платежів, передбачених договором за активну енергію 473,53 грн., а фактично борг виник би в разі, якщо споживач у встановлений 5-ти денний термін після дня вручення рахунку, тобто, в даному випадку після 22.12.2008 року, не оплатив суму, що зазначена в рахунку.

Також, в повідомленні як на правову підставу припинення електропостачання має місце посилання на п.6.1.3. договору на постачання електричної енергії №034800. Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи, електропостачання позивачу здійснювалося відповідачем на підставі Договору про постачання електричної енергії №30488, в якому п.6.1.3. відсутній, а договір №034800 між сторонами ніколи не укладався.

Крім того, позивач 22.12.2008 р. сплатив рахунок №325812/38991-1, що підтверджується платіжним дорученням №32 від 22.12.2008 р., однак, позивачу було припинено подачу електроенергії та складено акт збереження пломб, встановлених в електроустановках споживачів при вимкненні. Позивачем було зареєстровано заяву в Яворівському РЕМ про відновлення електропостачання за вх.№2514 від 29.12.2008 року. Однак, відновлення електропостачання відбулось після оплати суми в розмірі 303,17 грн. за повторне підключення, що підтверджується квитанцією про сплату.

Відповідно до п.4.4 Договору, сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта, в акті робиться запис про відмову. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.

25.12.2008 року, позивач подав до Яворівського РЕМ лист №1-12 від 25.12.2008 року, що підтверджується відміткою про отримання за вх.№2501 від 25.12.2008 року, про складення акту зіпсуття продовольчих продуктів харчування, внаслідок несанкціонованого від'єднання електропостачання у магазині. У вказаний у зазначеному листі час та місці, у відсутності представника енергопостачальної організації, який не з'явився, складено акт списання матеріальних цінностей від 26.12.2008 р. Акт списання матеріальних цінностей від 26.12.2008 року було підписано трьома уповноваженими представниками позивача, ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_9, що підтверджується трудовим договором від 14.05.2008 року, ОСОБА_10, що підтверджується трудовим договором від 09.06.2008 року, а також Кульчицькою О.Д.- представником Домажирської сільської ради. Таким чином, позивач, відповідно до умов п. 4.4 договору склав акт, оскільки мало місце порушення умов договору зі сторони відповідача, а саме, відключення позивача від електропостачання, яке призвело до понесення позивачем збитків, що складаються із вартості продуктів, що зіпсулися внаслідок знеструмлення холодильників позивача.

Посилання відповідача на непредставлення позивачем усіх первинних бухгалтерських документів на товари та холодильне обладнання, які знаходились у позивача на час складення акту, не може бути взято до уваги, оскільки повноважний представник відповідача, всупереч п.4.4 Договору, у призначений відповідачем час для складання акту не прибув, про поважність причин своєї відсутності позивача не повідомив, а представлення вищезазначених документів для перевірки відповідачем не передбачені ні умовами Договору, ні вимогами чинного законодавства України.

Відповідач не надав обґрунтованого пояснення того, чому не з'явився його уповноважений представник для складання акту списання матеріальних цінностей від 26.12.2008 року.

Враховуючи усе вищенаведене, суд дійшов до висновку, що причиною понесення збитків позивачем є неправомірне відключення від електропостачання відповідачем позивача, тобто таке відключення відбулося з порушенням умов договору №30488, який було укладено між відповідачем і позивачем. Внаслідок відключення позивача від електропостачання відбулося знеструмлення холодильників, що призвело до зіпсуття продуктів і, про що, відповідно до умов договору №30488, було складено акт на загальну суму 4263,28 грн. Таким чином, позивач правомірно і на підставі умов договору №30488 нарахував збитки відповідачу у розмірі 4263,28 грн. Вартість продуктів, що були зіпсуті, підтверджено позивачем відповідними чеками на закупівлю продуктів.

Також, згідно вимог чинного законодавства України, що регулюють вищезазначені правовідносини, в разі відключення споживачів від електропостачання, відповідач повинен самостійно відновити електропостачання, тому, зобов”язання позивача щодо оплати 303,17 грн. за відновлення електропостачання немає належних правових підстав і, відповідно, підлягає відшкодуванню позивачу.

Разом з тим, враховуючи ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(на яку покликається позивач розраховуючи розмір завданих йому збитків), суд дійшов висновку, що вказана норма чинного законодавства не може застосовуватися в даному випадку, оскільки в ст. 13 даного Закону містить перелік діянь, що визначаються як зловживання монопольним становищем. А ч.2 ст. 55 Закону також містить перелік порушень, за які можна нараховувати збитки у подвійному розмірі. Враховуючи дані норми чинного законодавства, а також те, що позивач не довів, що відключення від електропостачання відбулося внаслідок зловживанням монопольним становищем зі сторони відповідача, відсутні правові підстави нарахування збитків у подвійному розмірі.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази, що їх спростовують, суд прийшов до висновку, що позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1) до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського РЕМ (м. Яворів) в частині стягнення заборгованості в сумі 4566,45грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. "а" ч.2 ст.З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №83 від 21.12.2010 року на суму 102 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №84 від 21.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформацїйно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 526, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 224,225, 226, 231 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»в особі Яворівського району електричних мереж (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Маковея, 36 ЄДРПОУ 00131587 р/р 26006301207 в Ощадбанку № 6334 м.Яворів,МФО 385286) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1 ЄДРМПОУ НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в АТ«ПроКредит Банк»м.Київ МФО 320984) завдані позивачу збитки у сумі 4566 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 45 коп., 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя