Рішення № 138676879, 30.07.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/823/26

Провадження № 2/355/950/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 липня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря Білоног В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі також позивач, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , клієнт, позичальник) про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (надалі також товариство, позикодавець) щодо отримання банківських послуг, у зв`язку з чим позичальник, підписавши заяву-анкету та відповідний договір, підтвердила, що ознайомлена з усіма їх істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Так, 17.03.2021 позичальник уклала з ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» договір про надання фінансових послуг № 2107654946967 від 17.03.2021 (надалі також договір № 2107654946967 від 17.03.2021, кредитний договір, договір) щодо надання кредиту в розмірі 5500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил. Граничний строк кредитування 1 рік.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі: 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а; починаючи з 15 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б; починаючи з 30 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в. Тип процентної ставки фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5500,00 грн.

01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107654946967 від 17.03.2021, укладеним з відповідачкою.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107654946967 від 17.03.2021, укладеним з відповідачкою.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2107654946967 від 17.03.2021, укладеним з відповідачкою.

За доводами позовної заяви, заборгованість за кредитним договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості за договором № 2107654946967 від 17.03.2021, укладеним з відповідачкою, станом на день формування позовної заяви становить 92071,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 5500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 86571,10 грн.

Разом з тим, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість за договором № 2107654946967 від 17.03.2021 у розмірі 47355,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 41855,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в означеному розмірі.

Позивач також просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала, у судові засідання не з`явилася.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

09 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», за підписом керівника Ткаченко Марії Миколаївни (а.с. 2-7).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 27.04.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 25.05.2026, сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки (а.с. 76-77).

При цьому, з відповіді апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області від 22.04.2026 встановлено дані щодо зміни прізвища відповідачки із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » (а.с. 75).

У позовній заяві міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 6(зворот).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з`явилася. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідачка повідомлялася належним чином, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із судовою повісткою на судове засідання 25.05.2026 повернулось до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 19.05.2026 (а.с. 85), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Судова повістка щодо судового засідання 30.07.2026 направлялась та доставлена відповідачці в системі «Електронний суд» 28.05.2026 о 08:17:02 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу (а.с. 94), що відповідно до пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідачка додатково повідомлялася про дату, час та місце судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 88).

Судове засідання 25.05.2026 відкладалося, в тому числі, з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30.07.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 17.03.2021 відповідачка ОСОБА_1 звернулася із заявою-анкетою до ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», на підставі якої між означеними особами було укладено договір про надання фінансових послуг № 2107654946967 «Стандартний», за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на особисті потреби, на суму, яка визначається та погоджується сторонами в Заяві-анкеті, та складає 5500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до умов договору, його додатків та правил (а.с. 21-23).

Означений договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи та підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором H2 (а.с. 23). Відповідачка особисто зазначила свій реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер паспорта, свої контактні дані та електронну адресу (а.с. 23).

Для укладення договору в електронному вигляді ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» надало відповідачці інформацію щодо порядку (процедури), а також додало хронологію дій щодо укладання електронного договору, вчинених товариством та клієнтом в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею із зазначенням часу та дати таких дій (а.с. 57).

За п. 1.3 договору орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на таку суму процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б; починаючи з 30 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в. Тип процентної ставки фіксована.

Додатком №2 до договору № 2107654946967 від 17.03.2021 є графік платежів, в якому відображено: дату видачі кредиту; кількість днів у розрахунковому періоді; чиста сума кредиту; сума кредитом за договором/погашення суми кредиту; проценти за користування; реальна річна процентна ставка (а.с. 54).

У паспорті споживчого кредиту, який є додатком №3 до кредитного договору, зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інформація та контактні дані кредитодавця, кредитного посередника (а.с. 55-56). Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою 17.03.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н2 (а.с. 56(зворот).

Відповідно до п. 1.4.11.4.2 кредитного договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання суми кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

При цьому, відповідно до п. 1.9 кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Невід`ємною частиною договору № 2107654946967 від 17.03.2021 є правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (а.с. 58-60).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 06.11.2024, на підставі укладеного договору про організацію переказів грошових коштів, було здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_2 ; власник карти (емітент) банк MONObank; категорія карти Visa; час запиту 17.03.2021 17:17:13; номер договору згідно інформації від кредитора 2107654946967; сума 5500,00; валюта UAN (а.с. 61).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2107654946967 від 17.03.2021 відповідачка ОСОБА_1 станом на 30.11.2021 має заборгованість у розмірі 47355,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 41855,00 грн (а.с. 61-62).

01 грудня 2021 року ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) уклали договір факторингу № 1-12, за умовами якого (п. 2.3) фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати від боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг (а.с. 10-14).

Згідно із реєстром боржників (витяг з додатку № 3 до означеного договору факторингу) до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107654946967 від 17.03.2021, заборгованість за яким становить 47355,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 41855,00 грн (а.с. 17-20).

Факт переходу прав вимоги до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підтверджується актом прийманняпередавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021, платіжним дорученням від 03.12.2021 №307600018 (а.с. 15-16).

10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) уклали договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 (а.с. 27-29).

Згідно із реєстром боржників до вказаного договору до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2107654946967 від 17.03.2021 в розмірі 92071,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 5500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 86571,10 грн (а.с. 34-37).

Факт переходу прав вимоги до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підтверджується актом прийомупередачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 30-33).

Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників від 17 травня 2023 року, який є установчим документом, та регламентує порядок створення і припинення юридичної особи, правове становище і межі правоздатності (а.с. 39-40).

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 червня 2024 року №6368846400, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є юридичною особою, яка має право на здійснення економічної діяльності у виді грошового посередництва (основний), кредитування, надання інших фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, допоміжної діяльності у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 38).

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості за кредитним договором або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідачкою не заявлено та не обґрунтовано доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, зокрема щодо несправедливості умов кредитного договору в частині періоду нарахування відсотків, розміру відсоткової ставки та загального розміру відсотків, заявленого до стягнення із відповідачки.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки згідно із наданими розрахунками заборгованості на загальну суму 47355,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору №2107654946967 від 17.03.2021, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи, що сторона позикодавця є фінансовою установою, суд констатує, що договір позики є кредитним договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за договором позики на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021 укладено в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника (відповідачки), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні означеного кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору позики (кредитного договору).

Договір про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за договором про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021; позивачем надані належні та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за означеним договором.

Суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснив розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), також заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за кредитним договором, що заявлена до стягнення з відповідачки, становить 47355,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 41855,00 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідачки.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачці як кредит за договором були перераховані кошти у загальному розмірі 5500,00 грн. Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору і заявці відповідачки. Отримання кредитних коштів на картку, яка належить відповідачці, підтверджено фінансовою установою.

Відповідачка не оспорила обставини отримання нею коштів за кредитним договором та розмір отриманих коштів (основного боргу). Також відповідачка не заперечила переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів у загальному розмірі 5500,00 грн за договором про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021.

Належних доказів того, що відповідачка повернула кошти у сумі 5500,00 грн (заявлена до стягнення сума основного боргу) за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 5500,00 грн основного боргу за договором про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021.

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За розрахунками позивача, розмір процентів, які має сплатити відповідачка за кредитним договором, становить суму 41855,00 грн.

Водночас, відповідно до п. 1.4, 1.9 договору про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021 відповідні процентні ставки за відповідні періоди становлять від 2% за день до 7,67 % за кожен день користування кредитом; строк кредитування 1 рік (365 днів).

Розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом здійснений позивачем по 31.11.2021, що є меншим строку кредитування та що узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.

Судом здійснено перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за договором, за результатами якого встановлено, що відповідачка, відповідно до умов п. 1.4, 1.9 означених договорів, мала сплатити такі суми відсотків за користування кредитними коштами:

-за 16 днів (орієнтовний строк повернення кредиту), за процентною ставкою 2 % за день: 5500,00 грн х 2 % х 16 днів = 1760,00,00 грн;

-за наступні 14 днів, за процентною ставкою 3,64 % за день: 5500,00 грн х 3,64 % х 14 днів = 2802,80 грн;

-за наступні 15 днів, за процентною ставкою 5,02 % за день: 5500,00 грн х 5,02 % х 15 днів = 4141,50 грн;

-за наступні 320 днів, за процентною ставкою 7,67 % за день: 5500,00 грн х 7,67 % х 320 днів = 134992,00 грн,

а всього сума відсотків, які мала сплатити позичальник за кредитним договором за весь строк кредитування - 143696,30 грн.

Водночас, позивачем заявлена до стягнення менша сума відсотків у загальному розмірі 41855,00 грн, що є правом позивача та не порушує прав відповідачки.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитним коштами за договором про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021 у розмірі 41855,00 грн підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню, а саме: стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021 в сумі 47355,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 41855,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0632700062 від 06.04.2026 (а.с. 1).

Відтак, з огляду на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.

В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, разом з позовною заявою подано копії таких документів: договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 46-49), прайс-листа Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 50-51), заявки на надання юридичної допомоги № 101 від 02.02.2026 (а.с. 52), витягу з Акту №19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 (а.с. 53), згідно із якими між сторонами визначено витрати за надання правничої допомоги із зазначенням годин, кількості, вартості, ціни послуг та підтверджено, що вказані послуги на суму 16000,00 грн Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надані, а позивачем прийняті.

Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.

Відповідачка ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подала.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачкою дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідачки слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суму заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2107654946967 від 17.03.2021 в сумі 47355,00 грн (сорок сім тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 41855,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та 16000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 03.08.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

код ЄДРПОУ: 44276926

вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, місто Київ, 01133.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_1

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА