Рішення № 138676875, 28.07.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/845/26

Провадження № 2/355/959/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 липня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Білоног В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (надалі також позивач, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ТОВ «ФК «ЄАПБ», новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , клієнт, позичальник, споживач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» (надалі також первісний кредитор, ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», товариство) та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1654769 (надалі також кредитний договір, договір, договір № 1654769 від 22.01.2025).

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п.1.1 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» грошових коштів у сумі визначеній у п. 1.2 кредитного договору, за реквізитами, зазначеними в п.2.1 кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проєкт кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами.

За доводами позовної заяви, товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в розмірі 5500,00 грн на строк 345 днів за денною процентною ставкою в розмірі 0,0010 % на умовах, визначених договором. Відповідно до умов кредитного договору відповідачка мала сплачувати також щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Натомість, відповідачка не виконала умов кредитного договору, суму кредиту не повернула, комісію за обслуговування кредиту не сплатила.

27 серпня 2026 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №27082025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 22200,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту 7700,00 грн, сума заборгованості за пенею 9000,00 грн.

Означена сума заборгованості є непогашеною відповідачкою перед позивачем, як новим кредитором, якому відступлено право вимоги за означеним вище договором факторингу.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором № 1654769 від 22.01.2025 у загальному розмірі 22200,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, що складаються із сум 3328,00 грн сплаченого судового збору та 1664,00 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала, в судові засідання не з`явилася.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

13 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», за підписом представника позивача Ясницької Наталії Олегівни (а.с. 2-8).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17.04.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 18.05.2026 (а.с. 48-49).

Крім того, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17.04.2026 витребувано докази у банківської установи (а.с. 51).

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 7).

Зважаючи на означене клопотання, представник позивача у судові засідання не з`являлася.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17.04.2026 та копія позовної заяви з додатками направлялась на зареєстровану адресу відповідачки. До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 04.05.2026 (а.с. 58).

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) означена ухвала вважається такою, що вручена відповідачці

13.05.2026 до суду, на виконання ухвали суду від 17.04.2026, надійшов лист АТ «СЕНС БАНК» № 7370-БТ-32.3/2026 від 07.05.2026 із запитуваною судом інформацією (а.с. 59-60).

Про дати, час і місце судового розгляду відповідачка повідомлялася належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачці із судовими повістками повернулись до суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 04.05.2026 (а.с. 58) та 26.05.2026 (а.с. 70), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідачка додатково повідомлялася про дату, час та місце судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 64).

Судове засідання 18.05.2026 відкладалося, в тому числі, з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 28.07.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 22 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1654769 (а.с. 9-14).

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до розділу 6 кредитного договору «Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника».

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору сума кредиту становить 5500,00 грн.

За п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 22.01.2025 (дата надання кредиту).

Пунктом п. 1.4 кредитного договору передбачено, що дата остаточного погашення заборгованості 02.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 18315,00 грн. Денна процентна ставка складає 0,97%.

Підпунктом 1.5.1 кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту: 1375,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.п. 1.5.2 кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16940,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до договору.

Підпунктом 1.5.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п.1.5.4 договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Нараховані згідно з п. 1.5.3 та п. 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Зі змісту договору вбачається, що даний договір, укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

22.01.2025 відповідачка подала анкету-заяву на кредит №1654769, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС), в якій містяться її анкетні дані (а.с. 16).

На підтвердження виконання ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» своїх зобовязань за кредитним договором позивач надав копію платіжного доручення №40457444 від 22.01.2025 (а.с. 20).

На виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 17.04.2026 листом № 7370-БТ-32.3/2026 від 07.05.2026 (а.с. 59) АТ «СЕНС БАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за зазначеною платіжною карткою за період з 22.01.2025 по 27.01.2025 - +380932526348. До означеного листа додано також рух коштів (виписку) по картці № НОМЕР_2 , з якої вбачається надходження 22.01.2025 на означену картку суми в розмірі 5500,00 грн (а.с. 60).

Як вбачається з відомостей ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1654769 від 22.01.2025, відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість (а.с. 21).

27 серпня 2026 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №27082025 (а.с. 22-26), відповідно до якого ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» відступає за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань, за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно із п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прави вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

З акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27082025 від 27.08.2025, який підписаний сторонами договору 27.08.2025 (а.с. 27), встановлено, що клієнт ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передав, а фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників кількістю 2361, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу №27082025 від 27.08.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно із платіжною інструкцією №98 від 29.08.2025 (а.с. 29), ТОВ ФК «ЄАПБ» сплачено ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №27082025 від 27.08.2025.

За даними витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27082025 від 27.08.2025, до нового кредитора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1654769 від 22.01.2025 в загальній сумі 22200,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту 7700,00 грн, сума заборгованості за пенею 9000,00 грн (а.с. 28).

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості за договором або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідачкою не заявлено та не обґрунтовано доводів щодо несправедливості умов кредитного договору.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки згідно із наданим розрахунком заборгованості (а.с. 21), за яким прострочена заборгованість за кредитним договором становить загальну суму 22200,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору № 1654769 від 22.01.2025, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складається із суми основного боргу, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Вирішуючи питання підставності стягнення комісії, як складової заборгованості за кредитним договором, суд застосовує такі норми права та висновки Верховного Суду.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Щодо стягнення неустойки, як складової заборгованості за кредитним договором, суд зазначає про застосування таких норм права.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже пеня, як і штраф, є різновидом неустойки, обчислення яких різниться і встановлюється умовами договору.

Разом з тим, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту, несплати комісії та пені.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025 укладено в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025 підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору позики.

Договір про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за договором про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025; позивачем надані належні та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за означеним договором.

Суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за комісією та пенею.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025 за період з дати укладення договору по 27.08.2025 становить 22200,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5500,00 грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту 7700,00 грн, сума заборгованості за пенею 9000,00 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідачки.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачці в якості кредиту були перераховані кошти у розмірі 5500,00 грн на виконання умов договору про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025.

Спосіб перерахування коштів відповідає умовам договору і заявці відповідачки. Перерахування суми кредиту на вказану у договорі платіжну картку, як і видачу такої картки на ім`я відповідачки, підтверджено банківською установою.

Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів у розмірі 5500,00 грн за договором про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025.

Належних доказів того, що відповідачка повернула кошти у сумі 5500,00 грн (заявлена позивачем до стягнення сума за тілом кредиту) за означеним договором позики, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 5500,00 грн основного боргу.

Щодо стягнення сум комісії.

Позивачем, в якості заборгованості за кредитним договором, заявлена сума комісії в розмірі 7700,00 грн (як плата за обслуговування кредиту).

В розділі IV цього судового рішення викладені позиції Верховного Суду щодо можливості/підставності нарахування та стягнення кредитором сум комісії за кредитним договором.

Враховуючи такі висновки Верховного Суду в аспекті обставин цієї справи, суд доходить висновку, що в кредитному договорі хоч і зазначений конкретний перелік послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту, суд не вважає такі послуги такими, що є необхідними та належними для обслуговування кредиту,

З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця (позивача), пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням; позивачем не надано доказів необхідності таких послуг при укладенні/виконанні кредитного договору.

Відтак, суд доходить висновку про нікчемність відповідних положень кредитного договору щодо сплати позичальником (відповідачкою) додаткових платежів у вигляді сум комісії, зважаючи на що суд доходить висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки суми комісії в розмірі 7700,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки.

Найперше суд зазначає, що з розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025 не вбачається, який саме порядок обчислення та строк прострочення були застосовані позивачем при розрахунку неустойки (пені) в сумі 9000,00 грн.

Водночас, безвідносно до означеного, з огляду на імперативні приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зважаючи на воєнний стан в Україні, неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги про стягнення із відповідачки пені в сумі 9000,00 грн за договором про споживчий кредит № 1654769 від 22.01.2025 задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №1654769 від 22.01.2025 в розмірі 5500,00 грн, що є заборгованістю за кредитом (тілом кредиту).

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача суми комісії в розмірі 7700,00 грн та пені в сумі 9000,00 грн за кредитним договором слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 153143 від 30.03.2026 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1009,23 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5500,00 грн х 100 % : 22200,00 грн = 24,77 %. 3328,00 грн х 24,77 % = 824,35 грн).

Що стосується інших судових витрат, орієнтовний розмір яких заявлений позивачем в позовній заяві, а саме 1664,00 грн як витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, то суд не вбачає підстав для їх розподілу/стягнення із відповідача, зважаючи на те, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження понесення таких витрат.

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за договором про споживчий кредит №1654769 від 22.01.2025 в розмірі 5500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), що є заборгованістю за кредитом (тілом кредиту).

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення суми комісії в розмірі 7700,00 грн та пені в сумі 9000,00 грн, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 824,35 грн (вісімсот двадцять чотири гривні 35 копійок).

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачкою - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 31.07.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

код ЄДРПОУ: 35625014

реквізити: IBAN № НОМЕР_3 у AT «ТАСКОМБАНК»

місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_4

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА