Рішення № 138676770, 31.07.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 686/5720/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить по уточнюючій позовній заяві постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6654973 від 12.02.2026 про притягнення його - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. скасувати, а провадження у даній справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, також зобов`язати керівництво управління поліції ГУНП в Тернопільській області провести службове розслідування стосовно з`ясування всіх обставин допущених порушень при розгляді справи стосовно капітана поліції ОСОБА_2 та капрала поліції ОСОБА_3 , нагрудний жетон 0178117, мотивуючи тим, що постановою інспектора відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Мищишина Юрія Мирославовича, серії ЕНА № 6654973 від 12.02.2026 його - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП за те, що 12.02.2026 о 15 год. 04 хв. в Тернопільській області дорога М-30, керуючи транспортним засобом RAVEN R2, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.

Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою за своєю формою і змістом не відповідає нормам чинного законодавства та не відображає дійсні обставини події, на які посилається інспектор відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП Тернопільській області капітан поліції Мищишин Юрій Мирославович. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Так, дійсно 12.02.2026 о 15 год. 00 хв. він, керуючи транспортним засобом марки «RAVEN R1», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений капралом поліції Луговим Анатолієм Миколайовичем, нагрудний жетон 0178117, і ним було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення за порушення вимог п. 34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг. На підготовчій стадії розгляду справи поліцейський не представився, докази не досліджувались та не були надані йому на ознайомлення, його не заслуховували, лише після винесення і роздрукування постанови, клопотання не розглядались, хоча поліцейський зобов`язаний з`ясувати, чи винна особа. Постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6654973 від 12.02.2026 винесена інспектором відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Мищишиним Юрієм Мирославовичем, хоча фактично розгляд та її винесення здійснював капрал поліції Луговий Анатолій Миколайович, нагрудний жетон 0178117.

Беручи до уваги зміст ст. 77 КАС України, відсутність доказів, які стали підставою для винесення постанови, недоведеність складу адміністративного правопорушення в його діях, постанова серії ЕНА №6654973 від 12.02.2026 винесена з порушенням вимог чинного законодавства (іншою сторонньою посадовою особою) та без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області подано відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність, оскільки постанова є обгрунтованою та законною. При цьому зазначила, що 12 лютого 2026 інспектором ВП № 3 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Мищишиним Юрієм Мирославовичем було винесено постанову серії ЕНА № 6654973 на позивача ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що він на дорозі М-30, керуючи ТЗ RAVEN R2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг та норм ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

До відзиву долучаються відеозаписи події з боді-камери поліцейського і відеореєстратора службового автомобіля, які безпосередньо стосуються позивача і вчиненого ним правопорушення.

На відео з відеореєстратора поліцейського автомобіля, починаючи з перших секунд, зафіксовано, як водій транспортного засобу RAVEN R2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 34 ПДР України.

На відеозаписі з боді - камери, починаючи з 0:00:10 сек., поліцейський повідомляє водієві ТЗ про порушення ним ПДР України, а саме: перетин суцільної лінії дорожньої розмітки, на що ОСОБА_1 відповідає, що так, він створив аварійну ситуацію, бо там вже не було виходу, на що поліцейський запитав чому він недотримувався безпечної дистанції.

Враховуючи вищенаведене, просить суд звернути увагу, що подія відбулася 12.02.2026, що вказує на зимовий період. Відповідно, водієві транспортного засобу відома складна дорожня обстановка (можлива ожеледиця, мокрий асфальт, знижений коефіцієнт зчеплення коліс із дорогою і т.д..). Тому фраза "не врахував дорожнє покриття у зимовий період" є ключовим фактором, що доводить вину водія, так як він не обрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції.

Внаслідок зазначених протиправних дій та недотримання належної обачності водій створив аварійну обстановку, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, так як контроль дорожньої обстановки - це один з найважливіших компонентів автомобільної безпеки. Вміння правильно оцінювати дорожню обстановку визначається навичками тактики водіння, а саме: наявністю безпечного "захисного" простору навколо автомобіля (дотриманням безпечної дистанції та інтервалу); контролем навколишнього середовища і видимістю автомобіля іншими учасниками руху; прогнозуванням змін дорожньої обстановки; вибором оптимальної швидкості руху для даної дорожньої обстановки.

Щодо твердження позивача, що інспектор порушив порядок розгляду справи, то інспектором поліції не порушено порядку розгляду справи, передбаченого ст.ст 278, 280 КУпАП.

Щодо зобов`язання керівництва ГУНП в Тернопільській області провести службове розслідування стосовно з`ясування всіх обставин допущених порушень при розгляді справи стосовно капітана поліції ОСОБА_2 та капрала поліції ОСОБА_3 , відмітила, що призначення службового розслідування є внутрішньою організаційно - розпорядчою діяльністю органу поліції, яка регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Правова конструкція цієї норми вказує на те, що оцінка підстав для призначення розслідування, доцільності його проведення та визначення наявності ознак проступку належать виключно до дискреційних повноважень керівника поліції, а тому позовна вимога про зобов`язання керівництва поліції призначити та провести службове розслідування є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з цим, дана вимога є абсолютно безпідставною, необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Врахувавши доводи сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, дослідивши в судовому засіданні письмові та електронні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пункт 34 ПДР України: Дорожня розмітка. 1. Горизонтальна розмітка. Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1. вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 ; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше ніж 30 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з п.4 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають серед інших, і справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,2,4,6 і 7 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І, п. 2, 5, 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі по тексту - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова у справах про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачене ст.122 КупАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Пунктом 5 Розділу IV вказаної Інструкції визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, складається у письмовій або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6654973 від 12.02.2026, вбачається, що позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 340 грн., за те, що він 12.02.2026 о 15 год. 04 хв. на дорозі М-30, керуючи транспортним засобом марки «RAVEN R2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг та норм ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На виконання вимог ст. 283 КУпАП в пункті 7 постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6654973 від 12.02.2026 поліцейським вказано посилання на відеореєстратор службового автомобіля 70Маі, яким здійснено відеозапис.

Так, при перегляді в судовому засіданні DVD+R диску з відеозаписами події, яка мала місце 12.02.2026 за участю ОСОБА_1 , долученого представником відповідача до відзиву, на якому наявні два відеофайли, судом встановлено, що на відео файлі під назвою IMG_9561 відеореєстратора службового автомобіля, міститься інформація про те, що службовий автомобіль знаходиться на узбіччі та перебуває в нерухомому стані. Поліцейський виходить на проїзну частину, проїздить вантажний автомобіль «Фура», за допомогою спеціального жезла зупиняє наступний автомобіль марки «RAVEN R2», білого кольору, за ним рухається вантажний автомобіль «Фура». Дорога має по одній смузі для руху у кожному напрямку, тобто вважається дорогою з двохстороннім рухом. Транспортні потоки протилежних напрямків поділяє вузька суцільна лінія.

На відео файлі під назвою export-hbiey відображено спілкування поліцейського та водія автомобіля, який представився ОСОБА_1 . Поліцейський повідомляє водієві про порушення ним ПДР України, а саме: перетин суцільної лінії дорожньої розмітки, на що ОСОБА_1 відповідає. що водій вантажного автомобіля, який рухався попереду, створив аварійну ситуацію, різко дав по тормозах, можливо вибіг пес чи лис, уже не було виходу куди. поліцейський запитує чому він не дотримувався безпечної дистанції. Водій пояснив, що уникав аварійної ситуації. Поліцейський перевіряє документи, потім почав розгляд справи відносно водія, при цьому роз`яснив йому права, передбачені Конституцією України та КУпАП і повідомив, що на нього накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 340 гривень. Водій не погодився з інкримінованим йому порушенням та попросив надати йому докази порушення ним ПДР. Факт перетину ним суцільної лінії дорожньої розмітки він не визнавав та пояснив, що на відео відсутній факт, оскільки не можливо ідентифікувати автомобіль, його реєстраційний номер через значну відстань. Поліцейський запитав, чи буде водій отримувати копію постанови. На що останній відмовився.

На відеозаписі, долученому позивачем, міститься аналогічна інформація.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд відмічає, що вказані відеозаписи не містять зафіксованого факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху. Посилання поліцейського на визнання факту, судом не може бути покладено в основу рішення у справі, оскільки відеозаписами такий факт також не підтверджено. Оскільки, позивач лише казав, що він уникав аварійної ситуації, так як водій «Фури» дав різко по тормозах.

Сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17.

Як роз`яснив у п. 24 постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Пленум Верховного Суду України зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідачем же не надано суду достатніх та належних доказів факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а саме: перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Окрім того, суд звертає увагу, що поліцейським порушено процедуру розгляду справу, що передбачено п. 4 розділу І, п. 2, 5, 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

Причому фактично розгляд справи здійснювався поліцейським ОСОБА_3 , а постанова винесена ОСОБА_4 .

Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6654973 від 12.02.2026, у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та відповідно до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання керівництва ГУНП в Тернопільській області провести службове розслідування стосовно з`ясування всіх обставин допущених порушень при розгляді справи стосовно капітана поліції ОСОБА_2 та капрала поліції ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015.

Відповідно до ст.і 3 зазначеного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарно відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначають Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно ст 59 наведеного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337-УІІІ від 15.03.2018, передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Призначення службового розслідування є внутрішньою організаційно - розпорядчою діяльністю органу поліції, яка регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Правова конструкція цієї норми вказує на те, що оцінка підстав для призначення розслідування, доцільності його проведення та визначення наявності ознак проступку належать виключно до дискреційних повноважень керівника поліції.

Відповідно прийняття рішень про проведення службових розслідувань належить до дискреційних повноважень керівництва поліції та є внутрішньою організаційною діяльністю органу.

Суд не може перебирати на себе функції керівника Головного управління Національної поліції (ГУНП). Тільки керівник має право вирішувати, чи є підстави для проведення службового розслідування.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання керівництва поліції призначити та провести службове розслідування є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а тому є абсолютно безпідставною та не підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 243-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6654973 від 12.02.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 340 грн., визнати протиправною та скасувати.

Справу закрити.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А. Л. Гришковець