Ухвала суду № 138676745, 29.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/5782/22

провадження № 4-с/0285/6/26

29 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………...........Літвин О. О.,

секретаря………………………........Клечковської М. М.,

за участю:

представника скаржниці...................Теперик О. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за скаргою ОСОБА_1

на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року скаржницею було подано до суду скаргу, в якій вона просила визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області (далі по тексту Звягельський ВДВС) Савчук С., яка винесена 30.12.2025 про закінчення виконавчого провадження №80568465, та зобов`язати відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №285/5782/22 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку.

Скарга мотивована тим, що підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон) є фактичне повне виконання рішення суду. Однак у даному випадку рішення суду виконано не було, а заборгованість зі сплати аліментів станом на дату винесення оскаржуваної постанови продовжувала існувати.

Підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець визначив нотаріально посвідчену заяву боржника про нібито повну сплату аліментів. Разом із тим, така заява не є належним доказом виконання рішення суду, оскільки не підтверджує фактичного перерахування коштів, погашення заборгованості чи отримання коштів стягувачем, а також не є мировою угодою, затвердженою судом. Нотаріальне посвідчення підтверджує лише справжність підпису, а не достовірність викладених обставин.

Закон не передбачає можливості закінчення виконавчого провадження на підставі односторонньої заяви боржника без перевірки фактичного виконання рішення. При цьому з матеріалів виконавчого провадження вбачається наявність непогашеної заборгованості зі сплати аліментів у сумі 44602,34 грн, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Житомирській області.

Крім того, державним виконавцем допущено порушення порядку завершення виконавчого провадження, а матеріали провадження містять суперечливі процесуальні рішення щодо повернення виконавчого документа та подальшого закінчення виконавчого провадження за відсутності виконання рішення суду.

Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається перерахування та повернення частини коштів без належного обґрунтування та зазначення рахунків їх зарахування.

Вважає постанову про закінчення виконавчого провадження передчасною, незаконною та такою, що порушує її права як стягувача та її дитини на належне отримання аліментів.

Представник скаржниці підтримала скаргу, просила її задовольнити. Вважала, що строк, передбачений ст.449 ЦПК не пропущений.

Боржник та представник виконавчої служби до суду не прибули.

Представник боржника ОСОБА_2 у запереченнях на скаргу від 12.06.2026 просив скаргу залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку, встановленого ст.449 ЦПК.

Представник органу державної виконавчої служби у письмовому відзиві від 13.05.2026 просила відмовити в задоволенні скарги. Зазначила, що після надходження скарги начальником відділу ДВС проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження №79338954, за результатами якої встановлено неправомірність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.12.2025, у зв`язку з чим зазначену постанову 30.12.2025 скасовано. Таким чином, порушення, на які посилалася скаржниця у попередній скарзі, були усунуті самим органом ДВС.

У подальшому 30.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому зі змісту ухвали Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2026 у справі №285/5782/22 вбачається, що скаржниці станом на 28.01.2026 було відомо про існування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2025, оскільки саме після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вона подала заяву про відмову від раніше поданої скарги. Отже, саме з 28.01.2026 скаржниця дізналася або повинна була дізнатися про можливе порушення свого права. Відповідно до ст.449 ЦПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подана у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Однак із даною скаргою заявниця звернулася після спливу встановленого законом строку, при цьому клопотання про його поновлення та належного обґрунтування поважності причин пропуску строку не подала.

Крім того, державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження було враховано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 від 06.02.2025, відповідно до якої аліменти на утримання дитини сплачені в повному обсязі до досягнення нею повноліття та претензій до боржника вона не має.

Вказана заява є чинною, недійсною у встановленому законом порядку не визнавалася, не скасована та не анульована, а тому державний виконавець був зобов`язаний врахувати її під час здійснення виконавчих дій. Посилання скаржниці на те, що зазначена заява була пов`язана з домовленістю сторін щодо передачі частки нерухомого майна дитині, не спростовує юридичного значення такої заяви, оскільки будь-яких застережень щодо умов її дії або посилань на укладення мирової угоди чи договору про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно її зміст не містить.

Також безпідставними є доводи скаржниці щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 44602,34 грн, оскільки зазначена сума сформована без урахування заяви стягувачки про проведення стягнення аліментів з 01.03.2025, поданої разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, виконавче провадження №79338954 вже було відкрито постановою державного виконавця від 17.10.2025, а тому вимога скаржниці про зобов`язання повторно відкрити виконавче провадження є безпідставною.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом. З урахуванням наведеного вважає, що правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить такого висновку.

У цій справі встановлено, що рішенням Новоград-Волинського (теперішня назва Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області від 07.12.2022 по справі №285/5782/22 позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виконавчий лист видано 11.01.2023, на підставі якого неодноразово відкривалось виконавче провадження №79338954.

06.02.2025 на підставі заяви стягувачки виконавчий документ постановою виконавця 07.02.2025 був їй повернутий.

В подальшому на підставі заяв стягувачки від 10.10.2025 державним виконавцем 17.10.2025 були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та 17.11.2025 постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2

12.12.2025 у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно змісту вказаної постанови 27.11.2025 боржником ОСОБА_2 до відділу надано нотаріально завірену заяву про те, що аліменти на дитину сплачені в повному обсязі і до досягнення дитиною повноліття.

30.12.2025 начальником Звягельського ВДВС визнано дії державного виконавця такими, що не відповідають вимогам ст.37 Закону, у зв`язку з відсутністю заяви стягувачки про повернення виконавчого документа без подальшого виконання; зобов`язано виконавця вчинити дії відповідно до Закону. Також скасовано постанову виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 12.12.2025.

30.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст.ст.39,40 Закону, згідно змісту якої залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн.

Процесуальні строки є обов`язковими для дотримання, а правила їх регулювання, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Відповідно до ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Отже, процесуальний закон пов`язує початок перебігу строку на оскарження не лише з моментом фактичного отримання копії відповідного процесуального документа, а й з моментом, коли особа об`єктивно дізналася або за обставинами справи повинна була дізнатися про існування рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця та можливе порушення свого права.

Суд звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

Поновлення процесуальних строків є дискреційними повноваженнями суду, під яким слід розуміти повноваження, яке судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що у грудні 2025 року скаржницею було подано до суду скаргу, в якій вона просила визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 12.12.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу. В подальшому скаржницею 28.01.2026 подано заяву до суду про відмову від скарги, яка мотивована тим, що цього ж дня ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження та дізналася про скасування вказаної постанови. Ухвалою суду від 28.01.2026 було закрито провадження у цій справі.

Таким чином, станом на 28.01.2026 скаржниці було відомо про подальший перебіг виконавчого провадження і вона не пізніше 28.01.2026 дізналася або, принаймні, повинна була дізнатися про існування постанови про закінчення виконавчого провадження та про можливе порушення своїх прав.

Посилання скаржниці на те, що про наявність постанови від 30.12.2025 їй стало відомо лише 23.04.2026 після отримання відзиву з додатками, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та змістом ухвали суду від 28.01.2026. Відтак перебіг десятиденного строку на оскарження постанови державного виконавця розпочався не пізніше 29.01.2026 та закінчився у лютому 2026 року, тоді як із даною скаргою заявниця звернулася значно пізніше у травні 2026 року.

Відповідно до ч.2 ст.449 ЦПК України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом лише за наявності поважних причин його пропуску.

Разом із тим клопотання про поновлення строку на звернення до суду скаржницею не подано, а належних та допустимих доказів існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Отже, поновлення процесуального строку не є автоматичним та можливе виключно за наявності відповідного клопотання особи й доведеності поважності причин його пропуску.

Суд також враховує правову визначеність як складову принципу верховенства права, яка передбачає необхідність дотримання встановлених законом процесуальних строків та недопустимість їх довільного ігнорування.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що встановлення процесуальних строків має на меті забезпечення принципу правової визначеності та стабільності правовідносин, а дотримання строків звернення до суду є обов`язком учасників процесу. Сам по собі пропуск строку звернення до суду без клопотання про його поновлення є підставою для залишення скарги без розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати процесуальним обмеженням, зокрема щодо строків звернення до суду, оскільки такі обмеження спрямовані на забезпечення принципу юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя. Зацікавлені особи повинні розраховувати на застосування встановлених законом процесуальних правил.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

З урахуванням наведеного, оскільки скаржницею пропущено встановлений законом строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а клопотання про його поновлення не подано, суд дійшов висновку про залишення скарги без розгляду.

Керуючись статтями 258-260, 448-449, 450-451 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови від 30.12.2025 старшого державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Савчук С. про закінчення виконавчого провадження №80568465.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на неї протягом 15 днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду.

Дата виготовлення повного тексту ухвали 03.08.2026.

Головуюча суддя О. О. Літвин