Постанова № 138676730, 03.08.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1523/26

провадження №3/283/372/2026

П О С Т А Н О В А

03 серпня 2026 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко Володимир Вікторович, розглянувши справу, що надійшла від відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , непрацюючого, РНОКПП невідомий,

за ст.184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо створення належних умов проживання дітям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 18.06.2026 близько 14 год 00 хв в будинку брудно, антисанітарний стан, розкидані речі, неприємний запах, недостатньо продуктів харчування, посуд та постіль брудні.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило та про причини неявки не повідомлялось. У зв`язку з тим, що суд вжив всіх заходів щодо повідомлення особи про розгляд справи та прибуття її у судове засідання, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність. Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі «Трух проти України», від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», від 26.04.2007 у справі «Шевченко проти України», відповідно до яких в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суддя вирішив розглядати справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки він належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши подані до суду матеріали, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей закріплена у ст. 184 КУпАП.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язок батьків, щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Під невиконанням обов`язків по вихованню дітей слід розуміти різні форми без дії, внаслідок чого відсутня належна турбота про виховання та освіту неповнолітніх. Виховання складається з різного роду дій батьків, одним з елементів якого є нагляд за поведінкою дитини. А тому легковажне чи байдуже відношення батьків чи осіб, що їх замінюють, до поведінки дитини, відсутність належного нагляду за поведінкою і її відповідності нормам життя суспільства нерідко ведуть до вчинення дітьми правопорушень. В силу цього підставою для відповідальності батьків в разі вчинення дітьми адміністративних проступків і інших правопорушень є також неналежне виконання батьками обов`язків по вихованню, що призвело до вчинення правопорушення неповнолітнім.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №190022 від 18.06.2026;

актом від 18.06.2026;

фото з місця події від 18.06.2026.

Вище наведені докази на переконання суду є належними, допустимими, достовірними та не поставлені під сумнів ОСОБА_1 .

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення під час судового розгляду справи не виявлено.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та давши їм оцінку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у межах санкції статті у виді попередження.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665,60 грн судового збору.

Керуючись ст. 184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягувач: Малинський районний суд Житомирської області, код ЄДРПОУ 02896147, місце знаходження: 11601, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, площа Соборна, 8.

Судовий збір належить стягнути на наступний рахунок:

UA908999980313111256000026001, отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.

Суддя