Рішення № 138676695, 28.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11561/25

2/296/237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"28" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Дзендзеловської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лібра ТК» про припинення трудового договору

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лібра ТК» про припинення трудового договору в якому просить суд визнати припиненими трудові відносини, що виникли на підставі наказу № 562-К від 21.11.2018 р. між ним та ТОВ «Лібра ТК» за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, з 26.07.2025 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням до відповідача. Проте, відповідач свого обов`язку щодо прийняття рішення про його звільнення за власним бажанням по закінченню двотижневого строку попередження про таке не виконав, чим порушив його трудове право на звільнення, передбачене ст.38 КЗпП України. У зв`язку з цим, він змушений звернутись до суду за захистом свого права з врахуванням вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України у спосіб визнання припиненими трудових відносин між сторонами ст.38 КЗпП України.

Ухвалою від 03.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача адвокат Полонська Л.М. подала до суду заяву в якій просить справу розглядати без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення в справу заочного рішення.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібра ТК" у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву до суду не направляв.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про спірні правовідносини сторін, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є Кодекс законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно зі ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами.

У відповідність до пункту 4 статті 36 КЗпП України однією з підстав розірвання трудового договору є ініціатива працівника.

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Трудове законодавство не передбачає обов`язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, у ст. 38 КЗпП України визначено лише обов`язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить зокрема від того, чи працює працівник у момент попередження, й роботодавець, навіть у такому випадку, не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

Судом встановлено, що з 22.11.2018 позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Лібра ТК» згідно наказу №562-к від 21.11.2018, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.12-15).

11.07.2025 позивач направив на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.20-26).

Судом не встановлено доказів того, що подана заява на звільнення була прийнята та видано наказ на звільнення ОСОБА_1 .

У зв`язку із відсутністю відповідного запису в трудовій книжці про звільнення, позивач не має можливості працевлаштуватися на будь-якому підприємстві або отримувати належні йому соціальні (трудові) гарантії, так як він фактично працевлаштований, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, проте позивач позбавлений можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує його конституційні права.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті та їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, на переконання суду, датою припинення трудових відносин слід вважати саме 26.07.2025.

Також суд враховує, що на момент розгляду справи державна реєстрація відповідача не припинена, однак відсутні органи правління (керівник).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, які складаються з судового збору за пред`явлення позову 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібра ТК» (ЄДРПОУ 41656726), з 26.07.2025 року, у зв`язку із звільненням за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібра ТК» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібра ТК», адреса: м. Дніпро, вул. Філософська, 84, ЄДРПОУ 41656726.

Головуючий суддя Н. М. Анциборенко