Рішення № 138676667, 31.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14836/25

2/296/1006/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» (позивач) ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №46/35517844 в розмірі 33 200 грн., з яких: заборгованість за сумою позики 4 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 28 080 грн., заборгованість за комісією 1 120 грн. Також просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 18.03.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №46/35517844, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені у договорі. ТОВ «Партнер Фінанс» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши кредитні кошти в обсязі та у строк, визначених умовами кредитного договору, однак відповідач не виконала умови кредитного договору, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 33 200 грн., з яких: заборгованість за сумою позики 4 000 грн., заборгованість по нарахованим процентам 28 080 грн., заборгованість за комісією 1 120 грн.

1.3. 28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №28122023, відповідно до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступило, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права вимоги до боржників ТОВ «Партнер Фінанс», у тому числі до відповідача за кредитним договором №46/35517844 від 18.03.2021. В подальшому, 17.04.2025 між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу №17-04/ФК-25, згідно умов якого ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло права вимоги до боржників ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», у тому числі до відповідача за кредитним договором №46/35517844 від 18.03.2021.

1.4. 25.08.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу №25-08/ФК-25, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» відступило, а ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» набуло права вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», у тому числі до відповідача за кредитним договором №46/35517844 від 18.03.2021 в загальній сумі 33 200 грн., з яких: заборгованість за сумою позики 4 000 грн., заборгованість по нарахованим процентам 28 080 грн., заборгованість за комісією 1120 грн. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 16.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/14836/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.2. Відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.116-117).

2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).

2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 18.03.2021 між «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №46/35517844 (а.с.23-26).

3.2. Відповідно до п.1.1 договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів.

3.3. Сума позики становить 4000 грн та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб. Мета отримання позики позичальником споживчі цілі, що не суперечать законодавству. Строк на який надається позика 365 днів. Позика надається позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою (п.1.2-1.4 договору).

3.4. Відповідно до п.1.5 договору комісія за видачу позики складає 28% від суми позики, що становить 1120 грн і підлягає сплаті у строк передбачений графіком платежів.

3.5. Позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором із фіксованою ставкою 2% від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого договором та згідно графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28 080 грн. (п.2.1 договору).

3.6. Відповідно до умов договору позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що вона отримала від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

3.7. 18.03.2021 ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту (а.с.28-31).

3.8. 28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» укладено договір факторингу №28122023, відповідно до якого ТОВ «Партнер Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» приймає належні ТОВ «Партнер Фінанс» права вимоги за договорами кредитів (а.с.50-56).

3.9. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №28122023 від 28.12.2023, ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №46/35517844 від 18.03.2021 в розмірі 28 080 грн (а.с.97-103).

3.10. 17.04.2025 між ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу №17-04/ФК-25, відповідно до якого ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» приймає належні ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» права вимоги за договорами кредитів (а.с.32-37).

3.11. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №17-04/ФК-25 від 17.04.2025, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №46/35517844 від 18.03.2021 в розмірі 33 200 грн (а.с.79-87).

3.12. 25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу №25-08/ФК-25, відповідно до якого ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» передає (відступає) ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» приймає належні ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» права вимоги за договорами кредитів (а.с.41-46).

3.13. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №25-08/ФК-25 від 25.08.2025, ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №46/35517844 від 18.03.2021 в розмірі 33 200 грн (а.с.88-95).

3.14. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 200 грн., з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики; 28 080 грн заборгованість за нарахованими процентам; 1120 грн заборгованість за комісією (а.с.18-21).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №46/35517844, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 4 000 грн., строком на 365 днів, тобто до 17.03.2022, зі сплатою 2% в день, що у загальному розмірі становить 28 080 грн. Комісія за видачу позики становить 28% від суми позики, тобто 1 120 грн.

5.2. Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

5.3. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.5. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

5.6. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

5.7. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 200 грн., з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики; 28 080 грн заборгованість за нарахованими процентам; 1120 грн заборгованість за комісією.

5.8. Проте, суд звертає увагу на наступне.

5.9. Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

5.10. Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

5.11. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

5.12. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

5.13. У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

5.14. Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5.15. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належаними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

5.16. Позивачем ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором позики №46/35517844 від 18.03.2021, а відповідач ці кошти отримала.

5.17. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

5.18. Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

5.19. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором про надання позики не є тим первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача за договором №46/35517844 від 18.03.2021. Зазначений доказ суд розцінює як внутрішній документ фінансової установи, що жодним чином не підтверджує як факт надання кредиту так і виниклу заборгованість за кредитним договором.

5.20. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

5.21. Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за укладеним договором позики №46/35517844 від 18.03.2021 позивачем суду не надано.

5.22. Таким чином, з урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»,

місцезнаходження за адресою:

04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, оф. 503,

код ЄДРПОУ 45714110.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Олена РОЖКОВА