Рішення № 138676659, 22.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/13005/25

2/296/1360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Логінова Р.М. задоволено частково. Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

Так, за змістом позовних вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 14869,00 грн та моральну шкоду у розмірі 1350000,00 грн (екв. 30000 євро за курсом на момент вирішення даного позову); стягнути з ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 заявлені витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 серпня 2024 року близько 19 години 20 хвилин поблизу 4-го під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним сміттєвозом марки DAF CF 75.250 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись заднім ходом по прибудинковій (під`їзній) дорозі, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У результаті наїзду потерпіла отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.

Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу було заподіяно майнову (матеріальну) та моральну шкоду.

Майнова шкода полягає у понесених позивачем витратах на поховання загиблої ОСОБА_3 , загальна сума яких становить 14869,00 грн.

Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано глибоких моральних страждань. Вони викликані безповоротною втратою близької родички та душевними переживаннями, пов`язаними з обставинами вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1350000,00 грн (екв. 30000 євро за курсом на момент подання позову).

Ухвалою від 18.11.2025 року справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

05.01.2026 року від представника Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвоката Пилипця А.Ю. надійшов відзив на позов в якому просить у задоволені позову відмовити. Зазначає, що законодавством України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП потерпілому, а тому заявлення позивачем позовної вимоги про стягнення усієї шкоди солідарно із відповідачів є такими, що не відповідає положенням закону та правовим висновкам Верховного Суду. Крім того, 30.10.2024 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило страхове відшкодування у розмірі 14869,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією ЗР123393 (а.с.35-46).

Ухвалою від 16.01.2026 року виключено Житомирську окружну прокуратуру із складу третіх осіб у справі №296/13005/25

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 03.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справ до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 09.07.2026 року позивач просила заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача адвокат Логінов Р.М. в судовому засіданні 09.07.2026 року просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кудак А.М. в судовому засіданні 09.07.2026 року в частині відшкодування моральної шкоди поклався на розсуд суду, а щодо відшкодування судових витрат просив відмовити, оскільки дане питання вирішувалось Житомирським апеляційним судом.

Представник відповідача Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради Коберник І.О. в судовому засіданні 09.07.2026 року просив відмовити в частині позовних вимог до підприємства, оскільки таки вимоги є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 24.03.2025 року у справі №296/8996/24 ухвалено визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді 05 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 02 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 03 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки. На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи. У задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до цивільного відповідача - 2 Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. У задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до цивільного відповідача -1 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 , цивільного відповідача - 1 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 743,45 грн (сімсот сорок три) грн 45 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1350000 грн (екв. 30000 євро) за курсом на момент вирішення даного Позову - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., в іншій частині відмовити. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави 6 058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 24 коп. судових витрат за проведення судових експертиз (а.с.2-5).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Логінова Р.М. задоволено частково. Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с.6-10).

Згідно з ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, вказаним вироком встановлено, що 30.08.2024 року близько 19 години 20 хвилин водій ОСОБА_2 керував технічно справним вантажним сміттєвозом DAF CF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався ним заднім ходом по прибудинковій території поблизу буд. № 32 по вулиці Вітрука зі сторони вулиці Івана Огієнка в напрямку буд. № 30 по вул. Вітрука у м. Житомирі. Рухаючись у вказаний день, час та за вказаних обставин зазначеним транспортним засобом водій ОСОБА_2 у порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху не переконався чи це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, під час руху заднім ходом не переконався, що він не створює небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась по прибудинковій території поблизу буд. АДРЕСА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляді: множинних саден та ран тіла, розмізження, розривів, розволокнення м`язів, зв`язок тазу та нижніх кінцівок, уламково-фрагментарних переломів лівої стегнової кістки, плеснових та фалангових кісток правої стопи, лобкових кісток, клубової кістки, лінійних переломів в ділянках клубово-крижового зчленування, переломів ребер по множинним анатомічним лініям, крововиливів в легені, в нирки та їх жирову клітковину, розривів капсули селезінки, розмізження селезінки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, є смертельними й знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з її смертю. Порушення водієм ОСОБА_2 при керуванні ним транспортним засобом вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 10.9 ПДР України знаходяться у причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником автомобіля DAF CF 75.250 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) є Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради (а.с. 159).

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_3 від 30 серпня 2013 року, наказом Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради № 5-к від 03.02.2020 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду вантажника, а наказом цього ж підприємства № 26-к від 18.08.2020 року переведено на посаду водія 3-го класу спецтехніки (сміттєвозів) (а.с. 139142).

Відповідно до характеристики, виданої Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради від 09.09.2024 року, ОСОБА_2 здійснює трудову діяльність на цьому підприємстві з 04.02.2020 року; при цьому із вказаної дати він був прийнятий на посаду вантажника, а з 18.08.2020 року переведений на посаду водія 3-го класу спецтехніки (сміттєвозів) (а.с. 168).

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перш статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення статті 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Частинами першої та другої статті 281 ЦК України визначено, що фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди та наїзду на потерпілу ОСОБА_3 водій автомобіля DAF CF 75.250 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради, яке є володільцем цього транспортного засобу, та виконував свої трудові (службові) обов`язки, відшкодування завданої шкоди покладається на вказане підприємство.

Таким чином, саме Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради як роботодавець та володілець джерела підвищеної небезпеки має нести цивільно-правову відповідальність за завдану позивачу шкоду.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_1 є рідною онукою померлої ОСОБА_4 . Онука та бабуся перебували у близьких та довірчих родинних відносинах, що підтверджується фактами постійного взаємного піклування за життя останньої, а також покладенням на позивача обов`язків із організації та здійснення поховання своєї близької людини, що в сукупності свідчить про глибокий психоемоційний зв`язок між ними.

Завдана позивачу моральна шкода обумовлена непоправною втратою близької людини рідної бабусі, що призвело до глибоких, тривалих душевних страждань і незворотного порушення звичного життєвого укладу, оскільки відновити попереднє психоемоційне становище, яке існувало до моменту трагедії, є неможливим.

Вказані обставини підтверджуються зібраними у справі доказами, зокрема фотознімками та поясненнями позивача в судовому засіданні.

Визначаючи розмір грошового відшкодування, суд, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, враховує характер, обсяг і глибину моральних страждань позивача, ступінь вини та поведінку відповідача, а тому вважає належним, достатнім і таким, що підлягає стягненню з Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради на користь позивача, відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 800 000,00 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» матеріальної шкоди в розмірі 14 869,00 грн, суд зазначає, що вказана сума страхового відшкодування була добровільно виплачена відповідачем у повному обсязі 30 жовтня 2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № ЗР123393. З огляду на те, що порушене право позивача на отримання регламентованої виплати було повністю поновлено страховиком до моменту вирішення спору по суті, підстави для примусового стягнення коштів у судовому порядку відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

За вказаних вище обставин не підлягають задоволенню вимоги позивача до відповідача - ОСОБА_2 , який за встановлених обставин є неналежним відповідачем у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та витрати правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача на правову допомогу були заявленні після ухвалення вироку судом у справі №296/8996/24. Такі витрати не були предметом оцінки судом апеляційної інстанції під час перевірки судового рішення першої інстанції. В ухвалі Житомирського апеляційного суду від 13.10.2025 року №296/8996/24 вказано про обґрунтованість вироку в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5000грн., яка надавалася адвокатом потерпілій ОСОБА_1 , виходячи з наданих на момент ухвалення вироку доказів понесення таких витрат.

Однак, оскільки докази фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу були подані після ухвалення вироку, а вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що питання відшкодування понесення таких витрат підлягає вирішенню під час нового розгляду.

Як вбачається з додаткової угоди №1 від 31.03.2025 року до договору про надання правничої допомоги №01/09/24 від 03.09.2024р.; акту виконаних робіт від 31.03.2024 року позивачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 60000грн. Таким чином, виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України такі витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 35168 (тридцять п`ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 21 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, буд.44, ЄДРПОУ 24175269.

Відповідач: Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство 0658» Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, пров. 3-й Транзитний, буд.65, ЄДРПОУ 03328327.

Головуючий суддя О. Й. Адамович