Рішення № 138676001, 30.07.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1059/26

Номер провадження 2/717/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Мишевська Наталія Миколаївна подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 545794-КС-001 про надання кредиту від 14.07.2025 року, що становить 29 330 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000 гривень, суми прострочених платежів по процентах 15400 гривень, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 3400 гривень, суми прострочених платежів за комісією 530 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Представник позивача: Козачок Марія Олександрівна.

Представник відповідача: Якубенко Олеся Юріївна.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася та надіслала до суду відзив у якому визнає позов частково, а саме в сумі 3280 гривень, що є залишком суми тіла кредиту. Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання коштів. Представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а згідно до ч.15 ст. 14 Закону України військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просить розглянути справу за відсутності представника позивача. Представник позивача ОСОБА_3 надіслала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що на її думку відповідачем не надані належні докази того, що відповідач підчас дії кредитного договору перебував на військовій службі.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що 14 липня 2025 року ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №545794-КС-001. Сторони домовились, що сума кредиту становить 5000 гривень. (пункт 2.1 договору). Строк на який надається кредит 24 тижні. (пункт 2.3 договору). Дата повернення кредиту 29 грудня 2025 року. (пункт 2.14 договору). Комісія за видачу кредиту 1000 гривень. (пункт 2.5 договору), стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день. (пункт 2.4 договору). Згідно з п.4.2.2 договору сторонами було погоджено також графік платежів, згідно до якого відповідач повинен був 28 липня 2025 року, 11 та 25 серпня 2025 року, 08 та 22 вересня 2025 року, 06 та 20 жовтня 2025 року, 03 та 17 листопада 2025 року, 01 та 15 грудня 2025 року сплатити по 1030 гривень, 29 грудня 2025 року 893 гривень 02 копійки в рахунок сплати процентів за користування кредитом, основної суми та комісії за надання кредиту.

26 серпня 2025 року ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору про надання кредиту № 545794-КС-001 від 14 липня 2025 року. Сторони домовились, що сума кредиту збільшується на 5000 гривень. (пункт 3.1 додаткової угоди). Строк дії договору до 10 лютого 2026 року. (пункт 8.1 додаткової угоди). Комісія за видачу додаткової суми кредиту 1000 гривень. (пункт 5 додаткової угоди), денна процентна ставка за кредитом 0,78% в день. Згідно з п. 8.2 договору сторонами було погоджено також графік платежів, згідно до якого відповідач повинен був 09 та 23 вересня 2025 року, 07 та 21 жовтня 2025 року, 04 та 18 листопада 2025 року, 02, 06 та 30 грудня 2025 року, 13 та 27 січня 2026 року сплатити по 1920 гривень, 10 лютого 2026 року 1897 гривень 20 копійок в рахунок сплати процентів за користування кредитом, основної суми та комісії за надання додаткової суми кредиту.

ТзОВ «БІЗНЕС БОЗИКА» перерахувало кредитні кошти на рахунок позичальника ОСОБА_1 14 липня 2025 року, платежем на суму 5000 гривень та 26 серпня 2025 року, платежем на суму 5000 гривень, що підтверджується виписками про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 наданими акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Договір та додаткова угода підписані відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором. Вказані обставини стверджуються копією договору про надання кредиту №545794-КС-001 та копією додаткової угоди від 26 серпня 2025 року № 1 до договору №545794-КС-001.

Таким чином, сторони уклали договір про надання кредиту та додаткову угоду в електронній формі, що відповідає положенням Закону України „Про електронну комерцію?, які підписані відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

19 березня 2022 року ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України по мобілізації. Вказана обставина стверджується копією військового квитка ОСОБА_1 . Станом на 03 червня 2026 року відповідач продовжує перебувати на військовій службі за призовом підчас мобілізації. Вказана обставина стверджується копією довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що позивач протиправно нарахував проценти за укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором.

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01 лютого 2019 року №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, суд вважає, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку/ фінансової установи щодо наявності в особи спеціального статусу.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач з 19 березня 2022 року та станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом у цей період.

З огляду на положення статей 216, 1212 ЦК України та принципи справедливості й недопущення безпідставного збагачення кредитодавця, сплачені відповідачем кошти у сумі 5250 гривень, які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками та процентами нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по комісії та основної суми кредиту.

Суд також враховує, що згідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вимоги п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що відповідачу протиправно було нараховано відсотки на підставі ст. 625 ЦК України зазначені у розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 5280 гривень.

При цьому суд враховує, що позивач отримав у кредит у загальній сумі 10000 гривень. Сума комісій за надання кредиту 2000 гривень. Всього позивачем сплачено 6720 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Вказана обставина визнана відповідачем у розрахунку заборгованості.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 439 гривень 71 копійки в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 2, ч. 3, 4, 6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Згідно до ч.5 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 10000 гривень, що підтверджується договором про надання правової допомоги між адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» та ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» від 15 травня 2026 року, рахунком-фактурою №05-545794-КС-001 від 15 травня 2026 року.

Витрати на професійну правничу допомогу на 10000 гривень є документально підтвердженими.

Відповідач не надав суду доказів неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Докази щодо судових витрат були додані представником позивача до позовної заяви.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути 1800 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

В порушення ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з позивачем вказаний вище кредитний договір, не отримував кошти за даним договором і заборгованість за кредитним договором повернув позивачу.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239, яке розташоване в м. Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 26 офіс 411, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 5280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень заборгованості за кредитним договором, 439 (чотириста тридцять дев`ять) гривень 71 (сімдесят одну) копійку в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору та 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок відшкодування судових витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя: