Рішення № 138675906, 03.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7916/25

№ провадження 2/646/660/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Шиховцової А.О., за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С., представника позивача Барчук А.В , представників відповідача - Гаращака В.В., Расцелуєва П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом Акціонерного Товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до ОСОБА_1 третя особа: Північно-Східний офіс Держаудитслужби, про стягнення коштів,-

В с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» через систему «Електронний суд» звернулось до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Північно-Східний офіс Держаудитслужби, про стягнення коштів, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 46468,27 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач та відповідач є співвласниками об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так нежитлові приміщення: підвалу №1-:-64 площею 1113,3 кв.м; 1-го поверху №1-:-11,11а, 12,12а, 13-:-33,59-:-64, VII, VIII площею 1022,6 кв.м; 2-го поверху №1-:-67 площею 1658,2 кв.м; 3-го поверху №1-:-57 площею 1752,5 кв.м; 4-го поверху №1-:-51 площею 1776,7 кв.м; 5-го поверху №1-:-14, 14а, 26 площею 969,0 кв.м, загальною площею 8292,3 кв.м в літ."А-5", зареєстровані за позивачем у справі на підставі дублікату наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, серія та номер: 397-п, виданий 20.03.1996 року; нежитлові приміщення 1-го поверху № 83,86,87, загальною площею 82.0 кв.м в літ."А-5" зареєстровані за відповідачем у справі ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, Р № 10055 від 25.11.2005, видавник: Гаврилова С.А. приватний нотаріус ХМНО; нежитлові приміщення 1-го поверху № 67-75, 77-82 в літ. «А-5» загальною площею 258, 9 кв.м. зареєстровані за відповідачем у справі ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого ПН ХМНО Гавриловою С.А. 18.09.2001 року р № 8883 (реєстраційне посвідчення від 20 вересня 2001 року). Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3697 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006), право постійного користування якою належать позивачу у справі відповідно до Акту на право постійного користування землею від 12.11.1997, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий номер № 237). Головним державним аудитором Північно-східного офісу Держаудитслужби Стрілепь Л.В. проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ ХІ «Енергопроект» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року. За результатами вказаної ревізії 27 червня 2025 року було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ ХІ «Енергопроект» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року № 202005-09/04 (далі за текстом Акт ревізії). Проведеною ревізією встановлено, що позивачем за період, що підлягав ревізії, сплачено земельного податку на загальну суму 1259850, 21 грн. На земельній ділянці розташована будівля виробничого корпусу, яка займає 2273, 7 кв.м. земельної ділянки, що становить понад 60 % від усієї земельної ділянки, 1423, 4 (прибудинкова територія та під`їзна дорога), що становить 40 %. Ревізією встановлено, що відповідно до технічного паспорту загальна площа приміщень будівлі становить 8292, 3 кв.м. (приміщення, що належать позивачу), в тому числі основна площа будівлі становить 5296, 7 кв.м., допоміжна 2995, 6 кв.м. Також ревізією встановлено, що частина першого поверху будівлі загальною площею 845, 1 кв.м. належить стороннім особам на праві приватної власності, у тому числі і відповідачу у справі ОСОБА_1 - 340, 9 кв.м. Результатами ревізії визначено, що позивачем не здійснено нарахування відшкодувань частини земельного податку пропорційно займаній площі, у тому числі відповідачу у справі (340, 9 кв.м.) за період з 01.01.2020 року по 31.12.2024 року. У акті ревізії зазначено, що невідображення у бухгалтерському обліку нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласникам будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 81082, 60 грн., у тому числі 71571, 87 грн.- фізична особа ОСОБА_1 . Коефіцієнт землі відносно площі приміщень визначено 0, 4 (3697 (площа земельної ділянки)/ 9137, 4 (загальна площа приміщень). Розмір земельної ділянки пропорційно площі належних відповідачу приміщень визначено у розмірі 136, 36 кв.м. (0,4 раніше визначений коефіцієнт * 340,9 (загальна площа приміщень, належних відповідачу). Так, за 2020 рік в ході ревізії розраховано: 2304, 05 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2020 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 12567, 21032 грн. За 2021 рік в ході ревізії розраховано: 2304, 05 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2021 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 12567, 2103 грн. За 2022 рік в ході ревізії розраховано: 2534, 45 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 13823, 90408 грн. За 2023 рік в ході ревізії розраховано: 2914, 77 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 15898, 3215 грн. За 2024 рік в ході ревізії розраховано: 3064, 54 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 16715, 22698 грн. усього за 2020-2024 роки ревізією розраховано 71571, 87 грн., що підтверджується додатком до акту ревізії. Не погодившись із проведеними розрахунками, позивач у справі у порядку, передбаченому чинним законодавством надав заперечення на Акт ревізії. За результатами розгляду заперечень офісом Держаудитслужби доводи та зауваження об`єкту контролю були прийняті частково, здійснено уточнюючий розрахунок відшкодування частини витрат, понесених позивачем на сплату земельного податку по співвласникам будівлі, зокрема по фізичній особі ОСОБА_1 на суму 46468, 27 грн.: за 2020 рік : 11519, 94 грн. (12567, 21032 грн. за весь рік/12 місяців * 11 місяців за виключенням березня 2020 року, коли земельний податок не нараховувався та не сплачувався); за 2021 рік : 12567, 21 грн. (залишено без змін у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати); за 2022 рік : 2303, 98 грн. (13823, 90 грн. за весь рік/ 12 місяців * 2 місяці (січень, лютий 2022 року, коли земельний податок сплачувався); за 2023 рік : 15898, 32 грн. (залишено без змін у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати); за 2024 рік: 4178, 82 грн. (16715, 22698 грн. за весь рік/ 12 місяців * 3 місяці (січень березень 2024 року, коли земельний податок сплачувався). Відповідно до вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства Північно східного офісу Держаудитслужби № 202005-14/3663-2025 від 30.07.2025 року (пункт 9) позивача зобов`язано вжити заходів щодо відшкодування у тому числі фізичної особи ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невідшкодування частини витрат земельного податку на загальну суму 52 643, 15 грн., у тому числі ОСОБА_1 46468, 27 грн. Відповідно до вимог пп.16 п.6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 , Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Наведені норми кореспондуються з приписами п.7 ст.10 Закону №2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Частиною 2 статті 15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Виходячи з аналізу наведених правових норм, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом.

18 серпня 2025 року ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова постановлено відкрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до ОСОБА_1 , третя особа: Північно-Східний офіс Держаудитслужби про стягнення коштів. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 жовтня 2025 року до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи. Так у своїх поясненнях третя особа -Північно-Східний офіс Держаудитслужби зазначає, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ. Частиною 1 статті 2 Закону № 2939-ХІІ встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Північно-східним офісом Держаудитслужби відповідно до пункту 1.3.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2025 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Харківський науково дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 року. Ревізію було проведено з 01.01.2020 по 31.12.2024 року у відповідності до питань програми ревізії. За результатами ревізії складено акт ревізії окремих питань від 27.06.2025 № 202005 09/04, який підписано посадовими особами Товариства із запереченнями, які підтвердились частково. Зважаючи на те, що з боку АТ «Енергопроект» під час ревізії не усунуто виявлені порушення фінансової дисципліни, Офіс, керуючись пунктом 1 частиною 1 статті 8, пунктом 7 статті 10, частиною 2 статті 15 Закону Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ (далі - Закон №2939-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 9 пункту 4, підпунктом 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення № 43), пунктами 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі Порядок № 550), надіслав АТ «Енергопроект» письмову Вимогу щодо усунення порушень законодавства від 30.07.2025 № 202005-14/3663-2025 , виклавши зобов`язання, в тому числі: вжити заходів щодо відшкодування з фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок не відшкодування частини витрат земельного податку на загальну суму 52643,15 грн ( ОСОБА_2 6174,88 грн та ОСОБА_1 46468,27 грн ). Копія Вимоги щодо усунення порушень законодавства від 30.07.2025 № 202005 14/3663-2025є в матеріалах справи, додаток до позовної заяви. Протягом досліджуваного періоду Позивач проводив свою діяльність на підставі Статуту АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (нова редакція), затвердженого протоколом річних Загальних зборів акціонерів від 19.04.2018 (далі Статут). За період, що підлягав ревізії, АТ «Енергопроект» були надані «Податкові декларації з плати за земельні ділянки державної або комунальної власності», відповідно до яких Позивач щорічно сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 3697,00 кв. м (0,3697 га). Відповідно до державного Акту на право постійного користування землею від 12.11.1997, ХР-39-01-001621 (реєстровий № 237) АТ «Енергопроект» користується земельною ділянкою площею 0,3697 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006. За період, що підлягав ревізії, АТ «Енергопроект» було сплачено земельного податку на загальну суму 1 259 850,21 грн (у 2020 році 312 329,27 грн, у 2021 році 340 722,84 грн, у 2022 році 62 465,86 грн, у 2023 році 431 036,19 грн, у 2024 році 113 296,05 грн). Відповідно до технічного паспорту загальна площа приміщень цієї будівлі становить 8292,3 кв. м, в тому числі основна площа будівлі становить 5296,7 кв. м, допоміжна 2995,6 кв. м. Частина першого поверху будівлі виробничого корпусу (літера «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 ) загальною площею 845,1 кв.м. належить стороннім особам на праві приватної власності , а саме: ТОВ «ПАССАЖ ЕКСКЛЮЗІВ» 283,6 кв. м; фізичним особам: ОСОБА_1 340,9 кв. м ; ОСОБА_2 45,3 кв. м; ОСОБА_3 175,3 кв. м. Під час ревізії було встановлено, що договори із співвласниками приміщень будівлі виробничого корпусу (літера «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 ) на відшкодування земельного податку укладено тільки з двома співвласниками будівлі: ТОВ «ПАССАЖ-ЕКСКЛЮЗІВ», фізичною особою ОСОБА_3 пропорційно займаній площі. Проте, АТ «Енергопроект» не укладено договори на відшкодування частини земельного податку із двома співвласниками будівлі, зокрема з ОСОБА_1 . Також, АТ «Енергопроект» не здійснено нарахування ОСОБА_1 відшкодувань частини земельного податку пропорційно займаній площі - 340,9 кв. м за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 року. За період, що підлягав ревізії, АТ «Енергопроект» не проводилась претензійно позовна робота щодо відшкодування частини земельного податку співвласником будівлі фізичною особою ОСОБА_1 . Проте, сплата податку на землю АТ «Енергопроект» здійснювалась за відповідний період у повному розмірі та здійснювалась за період проведення ревізії, з урахуванням займаної площі співвласником будівлі фізичною особою ОСОБА_1 . У зв`язку з чим АТ «Енергопроект» проведено покриття витрат співвласника будівлі фізичної особи ОСОБА_1 щодо плати за землю, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів щодо не відшкодування частини витрат, понесених АТ «Енергопроект» на сплату земельного податку в сумі 46 468,27 гривень. У зв`язку з вищевикладеним, вказує на те, що за вимогами пункту 287.1 статті 287 ПК України землекористувачі сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Частиною 14 статті 120 ЗК України зазначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. У зв`язку з чим вважає, обґрунтовані позовні вимоги заявлені до відповідача з приводу вимоги відшкодування земельного податку до співвласників будівлі.

11 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» Основ`янським районним судом міста Харкова було отримано відзив на позову заяву від представника відповідача адвоката Савченко В`ячеслава Анатолійовича.

У своєму відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що позов є безпідставним, необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню посилаючись на те, що правовідносини зі сплати земельного податку між користувачами та контролюючими органами врегульовано Податковим Кодексом України. Відповідно до ст. 286.5. ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку. Відповідно до ст. 286.6. ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Таким чином із системного аналізу вказаних норм законодавства, представник відповідача вважає, що у взаємовідносинах щодо сплати земельного податку виступають фізична особа, як власник частини майна, що розташована на земельній ділянці, і такий податок відповідно нараховується контролюючим органом пропорційно належній частці такої особи. Представник відповідача вказує, що АТ «Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не є контролюючим органом, у зв`язку з чим не може вступати стягувачем земельного податку/частини податку та вимагати від ОСОБА_1 сплати на свою користь такого податку. Окрім цього, посилався на положення ст.ст. 11, 14, 509 ЦК України, вказуючи що між ОСОБА_1 та АТ «Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не виникло жодних зобов`язань щодо сплати/компенсації частини земельного податку на корить позивача. Також представником позивача було зазначено, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу правомірного користування АТ «Харківський науково-дослідний проектно конструкторський інститут «Енергопроект» земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 . Акт про право постійного користування земельною ділянкою було надано Харківському державному науково-дослідному та проектно-конструкторському інституту «Енергопроект», а відповідно до положень Земельного кодексу України, так відповідно до статті 92 Земельного Кодексу, АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» зобов`язаний був оформити вказану земельну ділянку у відповідності до чинних норм законодавства, тобто укласти відповідний договір оренди або придбати земельну ділянку. У зв`язку з чим, на думку представника позивача, АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не є суб`єктом користування ділянкою площею 0,3697 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006). Крім того, звернув увагу на те, що позивач вже звертався до суду з подібним позовом та рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30.01.2012 у справі № 2-2094/11 було відмовлено.

20 жовтня 2025 року через канцелярію Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

22 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшли письмові пояснення від представника позивача. У своїх поясненнях посилається на безпідставність та необгрунтованість доводів відповідача у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідач є співвласником об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 67-75, 77-82 в літ. «А-5» загальною площею 258, 9 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого ПН ХМНО Гавриловою С.А. 18.09.2001 року р № 8883 та нежитлові приміщення 1-го поверху № 83,86,87, загальною площею 82.0 кв.м в літ."А-5" на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер № 10055 від 25.11.2005, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. Таким чином, відповідачу у справі належать нежитлові приміщення за даною адресою загальною площею 258, 9 кв.м. + 82, 0 кв.м = 340, 9 кв.м. Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3697 га. Окрім цього, на думку позивача, відповідачем у хибному значені були сприйняті підстави заявленого позову. Представник позивача вказує, що підставами заявленого позову є вимоги цивільного законодавства щодо права регресної вимоги до солідарного боржника, а не вимоги сплати податків. У своїх поясненнях, представник позивача зазначає, що нормами Податкового кодексу України лише обґрунтовується виникнення обов`язку як солідарного співвласника. Так, на думку представника позивача, відносини щодо солідарного обов`язку декількох боржників (у даному випадку співвласників будівлі) перед одним кредитором (у даному випадку контролюючим органом), і подальші відносини між такими солідарними боржниками регулюються нормами цивільного законодавства, а тому вважає доводи відповідача необґрунтованими. Окрім цього, зазначає, що відсутність договору між позивачем та відповідачем не має вирішального значення для правильного розгляду справи по суті, у зв`язку з положеннями ЦК України, а саме статті 11, яка встановлює що договори та інші правочини є лише одними, а не виключними, із можливих підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. В обгрунтування заявлених положень у своїх додаткових поясненнях, представник позивача посилався на положення статті 360 ЦК України, статті 377 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 270 ПКУ та п. 286.6 ст. 286 ПКУ. Вказаним нормативним регулюванням зазначено про обов`язок щодо сплати податку на землю, момент виникнення зобов`язання зі сплату земельного податку та розподіл розміру такого податку відповідно до площі будівлі, що перебуває в декількох осіб. Окрім цього, представник позивача вказує на безпідставність аргументів відповідача, щодо неправомірного користування позивачем земельної ділянки. Оскільки, державний акт на право постійного користування землею від 12.11.1997 року, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий номер № 237) станом на цей час є чинним у відповідності до ст. 116, п.6 Перехідних положень ЗК України та рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005. Окрім цього, додаткового зазначив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 викладено наступні висновки: «7.43. Дійсно, приписи чинного ЗК України не відносять приватні акціонерні товариства до суб`єктів, які можуть набути право постійного користування із земель державної та комунальної власності, адже відповідно до частини другої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. 7.44. Однак при цьому положення пункту 6 розділу X указаного Кодексу щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, а підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, визначені частиною першою статті 141 ЗК України, не зумовлюють припинення такого права, яке виникло у юридичної особи приватної форми власності у відповідності до чинного законодавства, зміною відповідного законодавства чи зміною типу акціонерного товариства"». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц викладено наступні висновки: "25. 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення). Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)). З огляду на викладене, вважає доводи відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів належного користування позивачем земельної ділянки безпідставними. Окрім цього, у своїх письмових поясненнях, представник позивача заперечував розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем, вказуючи на їх необгрунтованість та непропорційність до предмету спору.

12 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «ЄСІТС» «Електронний суд» до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшли додаткові пояснення від представника відповідача.

Так у своїх додаткових поясненнях представник відповідача вказує, що на його думку, позивач та відповідач не є солідарними боржниками. Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Додатково посилався на постанову Верховного суду від 03 червня 2024 року у справі №161/8822/19 у якій Верховним судом було зроблено висновок, що як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом. У зв`язку з відсутністю договірних відносин між сторонами щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку та відсутність будь-яких інших договірних зобов`язань, сторони не є солідарними боржниками. Окрім цього, зазначає що чинне нормативне регулювання не містить норм, які б відносили земельний податок до солідарного зобов`язання. На підставі вказаного, представник відповідача стверджує про відсутність регресної вимоги у позивача, у зв`язку з тим що земельний податок не відноситься до солідарного зобов`язання. Окрім цього, представником відповідача, у своїх додаткових пояснення, вказується, що між сторонами відсутня спільна часткова власність. На думку представника відповідача, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не належить на праві спільної часткової власності сторонам. Спільна часткова власність виникає лише тоді, коли майно перебуває у власності множинності осіб, коли співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Згідно правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі продажу №8883 від 18.09.2001, який перебуває у матеріалах справи, нежитлові приміщення 1-го поверху № 67-75, 77-82 в літ. А-5 загальною площею 258, 9 кв.м. належать тільки ОСОБА_1 , також, згідно правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі-продажу №10055 від 25.11.2005, який перебуває у матеріалах справи, нежитлові приміщення 1-го поверху № 83, 86, 87 в літ."А-5", загальною площею 82.0 кв.м. належать тільки ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеним, представник позивача, зазначаючи про одноособове володіння нежитловими приміщеннями, стверджує про відсутність спільної часткової власності між сторонами. Крім того, під час переходу права власності на вказані житлові приміщення до відповідача, остання не набула права власності або право користування земельної ділянкою, оскільки відчужувач не мав права власності або права користування цією ділянкою. В той же час, земельна ділянка була виділена у постійне користування Харківському державному науково-дослідному та проектно-конструкторському інституту Енергопроект. Окрім цього, представник відповідача посилається на відсутність у відповідача обов`язку по сплаті земельного податку, у зв`язку з тим, що остання не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати з фізичних осіб за використання земельної ділянки площею 0,3697 га з кадастровим номером 6310138800:01:002:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання з`явився представники відповідача адвокат Гаращак В.В. та ОСОБА_2 підтримали раніше подані ними відзив на позов та письмові пояснення. Вважали, що позов не підлягає задоволенню. Окрім того, у судовому засіданні представником відповідача надано клопотання про долучення доказів, а саме: довідки про результати розгляду звернення ІКС ІП НПУ №9322 від 15.06.2026. З посиланням, що в попередніх судових засіданнях, стороною відповідача заявлялось суду, що остання не має можливості скористатись земельною ділянку, та така ділянка перебуває у користування виключно позивача по справи. З метою підтвердження вказаних обставин, 15.06.2026 відповідач спробувала скористатися земельною ділянкою шляхом паркування транспортного засобу. Натомість, проїзд через земельну ділянку є неможливим у зв`язку із встановленням, позивачем воріт, які перебувають в його володінні та користуванні. В подальшому відповідачем було викликано працівників патрульної поліції для вжиття заходів реагування. Згідно довідки про результати розгляду звернення ІКС ІП НПУ №9322 від 15.06.2026 встановлено, що позивачем самовільно встановлено ворота, перешкоджаючи здійснювати безперешкодний заїзд відповідачці. Окрім того, останнім було зазначено, що пояснення третьої особи вказано про необхідність позивача звернутись до суду з метою виконання вимог ст. 1212 ЦКУ. Зазначає, що ані позов ані в поясненнях третьої особи не міститься інформація, що сума яка заявлена у позовних вимогах, визначена саме як регресивна вимога. До відповідача не було направлено ніякої вимоги щодо сплати земельного податку, як і відсутній обов`язок по сплаті такого податку. У зв`язку з чим, представник відповідача зазначає, що на його переконання існують сумніви щодо правильності заявлених позовних вимог до відповідача. Посилався на відповідь Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, що саме позивач звертався до відповідного Департаменту Харківської міської ради, з метою використання земельної ділянки на якій розташовані нежитлові приміщення відповідача. Додатково зазначив про нечітко визначені позовні вимоги та відсутність у позовній заяві будь-якого правового обґрунтування стягнення грошових коштів.

Представник позивача адвокат Барчук А.В., у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, та надані до суду письмові пояснення. Окрім цього, заперечувала проти задоволення клопотання про долучення представником відповідача довідки про результати розгляду звернення ІКС ІП НПУ №9322 від 15.06.2026. Обґрунтовувала тим , що відомості, які містяться у вказаному доказі, ніяк не стосуються предмету доказування.

Від третьої особи надійшли заяви через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», у якій представник третьої особи просить здійснювати судовий розгляд без участі представника третьої особи

Суд, дослідивши доводи представника позивача, представника відповідача, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційне посвідчення на об`єкт нерухомого майна, яка належать фізичним особам від 20 вересня 2021 року, свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське місце бюро технічної інвентаризації» від 30.11.2005, позивач та відповідач є співвласниками об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :

-нежитлові приміщення: підвалу №1-:-64 площею 1113,3 кв.м; 1-го поверху №1-:-11,11а, 12,12а, 13-:-33,59-:-64, VII, VIII площею 1022,6 кв.м; 2-го поверху №1-:-67 площею 1658,2 кв.м; 3-го поверху №1-:-57 площею 1752,5 кв.м; 4-го поверху №1-:-51 площею 1776,7 кв.м; 5-го поверху №1-:-14, 14а, 26 площею 969,0 кв.м, загальною площею 8292,3 кв.м в літ."А-5" зареєстровані за позивачем у справі на підставі дублікату наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, серія та номер: 397-п, виданий 20.03.1996 року;

-нежитлові приміщення 1-го поверху № 83,86,87, загальною площею 82.0 кв.м в літ."А-5" зареєстровані за відповідачем у справі ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, Р № 10055 від 25.11.2005, видавник: Гаврилова С.А. приватний нотаріус ХМНО;

-нежитлові приміщення 1-го поверху № 67-75, 77-82 в літ. «А-5» загальною площею 258, 9 кв.м. зареєстровані за відповідачем у справі ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого ПН ХМНО Гавриловою С.А. 18.09.2001 року р № 8883 (реєстраційне посвідчення від 20 вересня 2001 року).

Таким чином, відповідачу у справі належать нежитлові приміщення за даною адресою загальною площею 258, 9 кв.м. + 82, 0 кв.м = 340, 9 кв.м

Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3697 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006), право постійного користування якою належать позивачу у справі відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.11.1997 року, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий номер № 237).

Головним державним аудитором Північно-східного офісу Держаудитслужби Стрілепь Л.В. проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ ХІ «Енергопроект» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року. За результатами вказаної ревізії 27 червня 2025 року було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ ХІ «Енергопроект» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року № 202005-09/04 (далі за текстом Акт ревізії).

Проведеною ревізією встановлено, що позивачем за період, що підлягав ревізії, сплачено земельного податку на загальну суму 1259850, 21 грн. На земельній ділянці розташована будівля виробничого корпусу, яка займає 2273, 7 кв.м. земельної ділянки, що становить понад 60 % від усієї земельної ділянки, 1423, 4 (прибудинкова територія та під`їзна дорога), що становить 40 %.

Ревізією встановлено, що відповідно до технічного паспорту загальна площа приміщень будівлі становить 8292, 3 кв.м. (приміщення, що належать позивачу), в тому числі основна площа будівлі становить 5296, 7 кв.м., допоміжна - 2995, 6 кв.м.

Також ревізією встановлено, що частина першого поверху будівлі загальною площею 845, 1 кв.м. належить стороннім особам на праві приватної власності, у тому числі і відповідачу у справі ОСОБА_1 - 340, 9 кв.м.

Результатами ревізії визначено, що позивачем не здійснено нарахування відшкодувань частини земельного податку пропорційно займаній площі, у тому числі відповідачу у справі (340, 9 кв.м.) за період з 01.01.2020 року по 31.12.2024 року.

У акті ревізії зазначено, що невідображення у бухгалтерському обліку нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласникам будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 81082, 60 грн., у тому числі 71571, 87 грн.- фізична особа ОСОБА_1 .

Коефіцієнт землі відносно площі приміщень визначено 0, 4 (3697 (площа земельної ділянки)/ 9137, 4 (загальна площа приміщень). Розмір земельної ділянки пропорційно площі належних відповідачу приміщень визначено у розмірі 136, 36 кв.м. (0,4 раніше визначений коефіцієнт * 340,9 (загальна площа приміщень, належних відповідачу).

Так, за 2020 рік в ході ревізії розраховано: 2304, 05 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2020 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 12567, 21032 грн.

За 2021 рік в ході ревізії розраховано: 2304, 05 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2021 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 12567, 2103 грн.

За 2022 рік в ході ревізії розраховано: 2534, 45 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 13823, 90408 грн.

За 2023 рік в ході ревізії розраховано: 2914, 77 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 15898, 3215 грн.

За 2024 рік в ході ревізії розраховано: 3064, 54 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році за 1 кв.м.) * 136, 36 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 16715, 22698 грн.

Усього за 2020-2024 роки ревізією розраховано 71571, 87 грн., що підтверджується додатком до акту ревізії.

В період ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби до Товариства направлено запит від 25.06.2025 №2 щодо надання пояснень стосовно не укладання договорів на відшкодування частини земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 із співвласниками приміщень фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та визначення кола відповідальних осіб.

На запит Офісу начальником юридичного відділу АТ ХІ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" Валрією Шеховцовою було надано пояснення: "за період з 2020-2024 роки Товариством розроблялися проекти договороів із співвласниками нежитлових приміщень 1 поверху будівлі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на відшкодування податку на землю, з боку останніх такі договори не підписані, письмові відповіді про причини відмови від укладення таких договорів Товариству не надані.

Поряд із цим було повідомлено, що Товариством здійснюється оплата податку на землю з моменту надання права постійного користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 в розмірі 0,3697 га, будь-яких змін щодо площі земельної ділянки не вносилося."

Не погодившись із проведеними розрахунками, позивач у справі у порядку, передбаченому чинним законодавством надав заперечення на Акт ревізії.

За результатами розгляду заперечень офісом Держаудитслужби доводи та зауваження об`єкту контролю були прийняті частково, здійснено уточнюючий розрахунок відшкодування частини витрат, понесених позивачем на сплату земельного податку по співвласникам будівлі, зокрема по фізичній особі ОСОБА_1 на суму 46468, 27 грн.:

за 2020 рік : 11519, 94 грн. (12567, 21032 грн. за весь рік/12 місяців * 11 місяців за виключенням березня 2020 року, коли земельний податок не нараховувався та не сплачувався).

за 2021 рік : 12567, 21 грн. (залишено без змін у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати).

за 2022 рік : 2303, 98 грн. (13823, 90 грн. за весь рік/ 12 місяців * 2 місяці (січень, лютий 2022 року, коли земельний податок сплачувався).

лютий 2022 року, коли земельний податок сплачувався) за 2023 рік : 15898, 32 грн. (залишено без змін у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати).

за 2024 рік: 4178, 82 грн. (16715, 22698 грн. за весь рік/ 12 місяців * 3 місяці (січень березень 2024 року, коли земельний податок сплачувався).

Так, за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 позивачем не було здійснено нарахувань ОСОБА_1 відшкодувань частини земельного податку пропорційно займаній площі - 340,9 кв. м. Разом із цим, за вказаний період, з боку АТ «Енергопроект» не проводилась претензійно позовна робота щодо відшкодування частини земельного податку співвласником будівлі фізичною особою ОСОБА_1 . Проте, сплата податку на землю АТ «Енергопроект» здійснювалась за відповідний період у повному розмірі та здійснювалась за період проведення ревізії, з урахуванням займаної площі співвласником будівлі фізичною особою ОСОБА_1 .

Таким чином, в порушення пункту 1 статей 3, 4 і частини 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 15 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) «Подання фінансової звітності» від 01.01.2012 № 929-013, не укладання договору на відшкодування частини земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 з фізичною особою ОСОБА_1 , не проведення на належному рівні претензійно позовної роботи щодо укладання договору на відшкодування частини земельного податку пропорційно займаній площі із співвласником будівлі, не відображення в бухгалтерському обліку АТ «Енергопроект» нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласнику будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів.

30 липня 2025 року на адресу АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» було направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень законодавства, зокрема пунктом 9 вказаної вимоги зазначена необхідність позивача вжити заходів щодо відшкодування з фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» матеріальної шкоди: заподіяної внаслідок не відшкодуваня частини витрат земельного податку на загальну суму 52643, 15 грн ( ОСОБА_2 6174,88 грн. та ОСОБА_1 46468, 27 грн.).

Матеріали справи містять відповідь ГУ ДПС у Харківській області, на адвокатський запит ОСОБА_4 , відповідно до якого, в інформаційно комунікаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС у Харківській області містять відомості, що ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати з фізичних осіб за використання земельної ділянки площею 0,3697 га з кадастровим номером 6310138800:01:002:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Податкові повідомлення-рішення, щодо нарахування податкових зобов`язань за вищезазначену земельну ділянку, ГУ ДПС у Харківській області не виносились.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування (у тому числі на умовах оренди), визначені Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗК України).

Земельний податок - це фіскальний обов`язок власника нерухомого майна, встановлений законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненням (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто земельний податок є формою плати за землю та входить до складу податку на майно. Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно відноситься до місцевих податків.

В підпункті 270.1.1. пункту 270.1. статті 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні частки (паї), які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України). База оподаткування, ставка, порядок обчислення та сплати, строк сплати визначені статтями 271-287 ПК України.

Згідно з пунктом 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, співвласник будівлі, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний сплачувати земельний податок пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в його користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Частиною 1 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Згідно з частиною 16 статті 120 ЗК України, предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Частиною 14 статті 120 ЗК України зазначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем. У разі недосягнення згоди сторонами щодо порядку користування відповідною земельною ділянкою, такий порядок користування визначається судом.

Положеннями п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України (далі ПКУ) визначено, що підставою для нарахування земельного податку є, зокрема:

а) дані державного земельного кадастру;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю).

Так, Продавець є землекористувачем у відповідності до даних державного земельного кадастру та державного акту на землю.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) підставами припинення права користування земельною ділянкою з поміж іншого є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З положень статті 141 ЗКУ вбачається, що право користування земельною ділянкою не припиняється автоматично та передбачаються лише підстави для такого припинення. З чого можна дійти висновку про необхідність вчинення відповідних дій, спрямованих на припинення права Продавця на землю та набуття права на землю Покупцем.

Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об`єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом ст. 269, 270 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, об`єктами оподаткування - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ч. 2 пп. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що земельний податок за користування землею державної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який землекористувач сплачує пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в його користуванні.

В силу приписів ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, в розумінні зазначених норм обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Таким чином ОСОБА_1 незалежно від використання належних їй на праві власності нежитлових приміщень також повинна сплачувати земельний податок.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не є платником земельного податку спростовуються положеннями закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому, обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.85 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом із цим, суд критично оцінює докази, що долучені представником, а саме: довідку про результати розгляду звернення ІКС ІП НПУ №9322 від 15.06.2026, оскільки остання не має відношення до спірних правовідносин які розглядаються у цьому провадженні. Так, спірні правовідносини, (які розглядаються у цьому цивільному провадження) охоплені періодом з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру за вказаний судом період, вказане підтверджується актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності №202005-09/04 від 27.06.2025, на підставі якого позивачем в подальшому було подано заперечення та в подальшому винесено Північно-східним офісом Держаудитслужби вимогу щодо усунення виявлених порушень законодавства №202005-14/3663/2025 від 30.07.2025. З змісту довідки наданої представником відповідача, можливо встановити, що період події, який зазначено у клопотанні а саме 15.06.2026, виходить за межі спірного періоду, який розглядається у цьому провадженні. Окрім цього, суд звертає увагу, що представником відповідача, в якості обґрунтування своєї позиції, зазначається неможливість використання земельної ділянки з метою паркування транспортного засобу, в той час як предметом розгляду цього провадження є вимога позивача до відповідача, як до співвласника нежитлової будівлі, яка розташована на відповідній земельній ділянці. Як раніше було зазначено судом у тексті цього рішення, відповідно до ч. 2 пп. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. А тому аргументи представника відповідача, щодо відсутності можливості користуватись земельною ділянкою, а отже і знаходження її у володінні та користуванні позивача, суд вважає безпідставними.

Щодо наявності рішення суду від 30.01.2012 у справі № 2-2094/11, слід зазначити, що вказане рішення ухвалювалося судом за інших правових підстав заявленого позову, та між іншими сторонами, тому будь-які висновки чи доводи суду у справі № 2-2094/11 не мають жодного юридичного значення для розгляду цієї справи. Так, правовими підставами у справі № 2-2094/11 був Закон України «Про плату за землю» та положення статті 1166 ЦК України, тобто положення цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження заявлених ним позовних вимог, представника відповідача, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, за якими позивач, як постійний користувач спірної земельної ділянки, сплачує передбачені чинним законодавством обов`язкові платежі зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку, на якій відповідач має на підставі права власності приміщення.

Оскільки сторони є співвласниками нерухомого майна, що розташоване на одній земельній ділянці, позивач має право на відшкодування частини сплаченого ним земельного податку у розмірі пропорційно частці відповідача у нерухомому майні. Підстав для звільнення відповідача від сплати зазначених сум не встановлено.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.1-2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а тому враховуючи положення ч.2 ст.141 ЦПК України в якій зазначено, що інші витрати, у тому числі пов`язані з правничою допомогою, покладаються на відповідача в разі задоволення позову, а також те, що позовні вимоги були задоволені повністю, то і підстав для стягнення витрат відповідача на правничу допомогу відсутні та такі слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до ОСОБА_1 третя особа: Північно-Східний офіс Держаудитслужби про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (Код ЄДРПОУ 14078902, адреса: 61005, Харківська обл., місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 10/12) 46468 (сорок шість тисяч чотириста шістдесят вісім) 27 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою земельного податку.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (Код ЄДРПОУ 14078902, адреса: 61005, Харківська обл., місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 10/12) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасники справи:

Позивач: Акціонерного Товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 14078902, адреса: 61005, Харківська обл., місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 10/12.

Представник позивача: Адвокат Барчук Алєся Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3

Представник відповідача 1: Адвокат Гаращак Василь Васильович, РНОКПП невідомі, адреса: 61024, м. Харків, вул. Григорія Скороводи, 96А.

Представник відповідача 2: Расцелуєв П.І., РНОКПП невідомий, адреса: невідома.

Суддя: Шиховцова А.О.