Рішення № 138675884, 03.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4939/26

Провадження № 2/635/6005/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 26014-03/2025 від 12.03.2025 року в сумі 21 321 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ « СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений Договір про надання фінансового кредиту №26014-03/2025, згідно з умовами якого відповідач отримала 6 900 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

19.06.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу №19062025. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та Позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором 26014-03/2025 від 12.03.2025 року.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, який є Додатком №1 до кредитного договору № 26014-03/2025 від 12.03.2025 р., Відповідачем не було виконано зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки та на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становив: заборгованість за тілом кредиту 6900 грн., заборгованість за відсотками 6210 грн., заборгованість за комісією 690 грн., заборгованість за штрафом 6279 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість Відповідача становить 21 321 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 6900 грн., заборгованість за відсотками 7452 грн., заборгованість за комісією 690грн., заборгованість за штрафом 6279 грн.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» вимушене звернутись до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача в судове засідання не прибув, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, у судове засідання не з`явилась, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не надала, у зв`язку з чим проводиться заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у приписах ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 12.03.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 26014-03/2025, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 6 900 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 690 грн.

Відповідно договору:

П.1.1. Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. А Клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

П.1.2. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 12.03.2025 р. Наданий кредит зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 09.07.2025 р.

П.1.4. За користування кредитом товариством нараховуються відсотки в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 690 грн. (що складає 10% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія. Розмір відсотків та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом всього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

П.1.4.1. Денна процентна ставка складає (8142,00/6900)/120*100%=0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2.цього договору.

П.1.5. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

П.1.6. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4314 - 14хх - хххх - 1131 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Факт перерахування коштів за договором та отримання їх відповідачем підтверджується копією лита ТОВ «УПР» від 17.02.2026 р. Вих.№ 3426_260217121645, згідно якого 12.03.2025 р. було успішно перераховано кошти у сумі 6 900 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , код авторизації на боці банку №736908, ПІБ клієнта: ОСОБА_1 . А також даними АТ «ПУМБ», згідно яких на ім`я ОСОБА_1 було випущено банківську картку № НОМЕР_1 та підтверджено надходження на зазначену карту грошових коштів 12.03.2025 р. в розмірі 6 900 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту № 26014-03/2025 від 12.03.2025 р. внаслідок неналежного виконання обов`язків за договором у відповідача виникла заборгованість в розмірі 21 321 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 6 900 грн., заборгованість за сумою відсотків становить 7 452 грн., заборгованість за комісією становить 690 грн., заборгованість за штрафом становить 6 279 грн.

19.06.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу №19062025.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та Позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором 26014-03/2025 від 12.03.2025 року.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості Вих. № 24496738 від 11.05.2025 р., яка залишена останньою без реагування.

Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів за укладеним кредитним договором. Оскільки в добровільному порядку грошові кошти за кредитним договором відповідачем не повернуто, заборгованість відповідача за тілом кредиту у розмірі та відсотках за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги в розмірі 14 352 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 900 грн., заборгованість за відсотками 7 452 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 6 279 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 690 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з п. 1.4. кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються відсотки в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 690 грн. (що складає 10% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія. Розмір відсотків та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом всього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно п.5.3. кредитного договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 у справі №686/14530/15 (провадження №61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.4 кредитного договору є нікчемними.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та неустойки до задоволення не підлягають, а тому позов належить задовольнити частково.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 690 грн. та в частині стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 6 279 грн.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав обов`язку за договорами кредиту, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає на користь позивача сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 900 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 7 452 грн., в загальному розмірі 14 352 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково, в сумі 14 352 грн., то відповідно до ст. 141 ЦПК України, розмір сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1 792,17 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Представник позивача надав до суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, з якого вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклало з АО «Апологет» договір про надання юридичної допомоги. Відповідно до п. 2.3 договору вартість наданих послуг складає 8000,00 грн. за одну кредитну справу.

Крім того, надано акт наданих послуг № 277 від 11.05.2026 р. та детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2026 року.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог, відповідач мав би сплатити на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Разом з тим, суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи викладене та те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню до 3000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2019,42 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_3 , банк отримувавча АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації: 79018, Львівська обл., м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 26014-03/2025 від 12.03.2025 р. у розмірі 14 352 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_3 , банк отримувавча АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації: 79018, Львівська обл., м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28, 4-й поверх) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 792,17 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2019,42 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М.Якішина